Постанова

від 07.12.2023 по справі 463/9307/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/9307/22 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/1292/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Академічне-14Б»на ухвалуЛичаківського районногосуду м.Львова вскладі суддіНора Н.В.від 28березня 2023року усправі зазаявою Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Академічне-14Б»про видачусудового наказупро стягненняборгу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року відмовленоОб`єднанню співвласників багатоквартирного будинку«Академічне-14Б»про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржило ОСББ «Академічне-14Б».

В апеляційнійскарзі просять скасувати ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 28 березня 2023року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати.

Зазначають, що в оскаржуванійухвалі судупершої інстанціїзазначено,що відповіднодо ч.9ст.165ЦПК Україниу разіякщо отриманасудом інформаціяне даєможливості встановитизареєстроване увстановленому закономпорядку місцепроживання (перебування)фізичної особи-боржника,суд відмовляєу видачісудового наказу. Даний висновокухвали зробленоз порушеннямнорм процесуальногозаконодавства. Відповідно дост.162ЦПК України заявапро видачусудового наказуподається досуду першоїінстанції зазагальними правиламипідсудності,встановленими цимКодексом. Відповідно доч.1ст.30ЦПК України,позови,що виникаютьіз приводунерухомого майна,пред`являються замісцезнаходженням майнаабо основноїйого частини.Якщо пов`язаніміж собоюпозовні вимогипред`явлені одночаснощодо декількохоб`єктів нерухомогоспір розглядаєтьсяза місцезнаходженнямоб`єкта,вартість якогоє найвищою. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являються співвласниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 89,7 кв.м. Право власності зареєстровано 24.11.2015р. За даними бухгалтерського обліку співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 частково здійснюють оплату на утримання будинку та прибудинкової території внаслідок чого утворилася заборгованість на суму 40 660,02 грн., що підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів заяви про видачу судового наказу, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 163, 165 ЦПК України відмовляючи у видачі судового наказу суд виходив з того,що судом скеровувався запит до ГУ ДМС України у Львівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання боржника. З отриманої відповіді вбачається, що надати інформацію про зареєстроване місце проживання боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не являється можливим, останні за адресою, вказаною у заяві про видачу судового наказу, а саме: АДРЕСА_2 , не зареєстровані. Постанов ляючи ухвалу суд виходив з того, що оскільки суду не вдалося встановити зареєстроване місце проживання боржників слід відмовитиОб`єднанню співвласників багатоквартирного будинку«Академічне-14Б»у видачі судового наказу про стягнення з останніх заборгованості занадані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд визнав встановленими не доведені.

29.12.2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академічне-14Б» звернулося в Личаківський районний суд м. Львова із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академічне-14Б» (ідентифікаційний код юридичної особи 40533554) за адресою вул. Сахарова, буд. 14Б, місто Винники (місто Львів): 40 660,02 грн,- заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території; 248 грн. 10 коп,- витрати по оплаті судового збору, а всього: 40 908, 12 (сорок тисяч дев`ятсот вісім гривень 12 копійок) грн.

Наказне провадження це самостійний і спрощений вид судового провадження уцивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видаєсудовий наказ, який є особливою формоюсудового рішення.

Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ "Наказне провадження" ЦПК України (статті 160-173).

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, згідно з правилами виключної підсудності, визначеними частиною першою статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У Постанові від 07 липня 2020 року у справа N 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17).

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Зважаючи на вказане, правовідносини щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг пов`язані з приміщеннями та будинками для забезпечення умов проживання чи перебування в яких такі послуги і надаються.

Таким чином,оскільки предметомспору єстягнення заборгованостіза утриманнябудинку таприбудинкової територіїза адресою АДРЕСА_3 , щоза територіальноюпідсудністю відноситьсядо територіїЛичаківського районногосуду м.Львова, відповідно на них поширюється виключна підсудність, через що інша підсудність застосуванню не підлягає.

Відповідно відмова суду першої інстанції у видачі судового наказу з підстав не встановлення зареєстрованого місця проживання боржників є безпідставною.

Враховуючи вказане, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у видачі судового наказу, а тому оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання вимог закону та всупереч обставинам, що мають значення слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, що повинно бути здійснено з чітким дотриманням, зокрема, і згаданих вище вимог процесуального закону.

Відповідно до вказаного слід задовольнити апеляційну скаргу.

Що стосується вимог апелянта, заявлених в апеляційній скарзі про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу то такі до задоволення не підлягають зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими встаттях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятійстатті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Задовольнивши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академічне-14Б», суд апеляційної інстанції власне судове рішення у цій справі не ухвалював, оскаржене заявником судове рішення не змінював, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зважаючи на вказане, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академічне-14Б» задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Личаківського районного суду м.Львова.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2023 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді : Н.П. Крайник

М.М. Шандра