Постанова

від 29.11.2023 по справі 760/29364/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 760/29364/18

провадження № 61-6450св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Гаражно-будівельного кооперативу «Авіаробітник» на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіаробітник» (далі - ГБК «Авіаробітник») про визнання недійсним протоколу та рішення засідання правління кооперативу.

Позов обґрунтований тим, що з 1993 року її батько ОСОБА_3 був членом ГБК «Авіаробітник», розташованого за адресою: вул. Волинська, 66, м. Київ. На правах членства в кооперативі та у зв`язку з виплатою пайових внесків йому на праві власності належали гаражні бокси № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Протягом багатьох років ОСОБА_3 підтримував дружні стосунки з ОСОБА_2 та надавав йому в оренду гаражний бокс № НОМЕР_1 , в якому ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг з ремонту автомобілів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті батька - ОСОБА_3 25 березня 2016 року вона звернулася до ГБК «Авіаробітник» із заявою про переоформлення гаражних боксів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 на своє ім`я, оскільки є рідною дочкою померлого, його спадкоємицею.

3 урахуванням прохання ОСОБА_2 і того, що він за життя батька на підставі домовленостей з ним користувався гаражним боксом № НОМЕР_1 , 26 березня 2016 року, між нею і ОСОБА_2 укладено письмовий договір оренди гаражних боксів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 строком на три роки.

На час подання заяви про переоформлення на її ім`я гаражних боксів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та укладення договору оренди їй не було відомо про те, що на підставі рішення правління ГБК «Авіаробітник» від 01 жовтня 2010 року гаражний бокс № НОМЕР_1 передано в користування ОСОБА_2 з подальшою приватизацією.

Орендатор ОСОБА_2 протягом 2016-2017 років своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди від 26 березня 2016 року, тому вона має підозри, що протокол правління ГБК «Авіаробітник» від 01 жовтня 2016 року № 8 (далі - протокол № 8) з`явився після смерті її батька.

Про те, що ОСОБА_2 став членом ГБК «Авіаробітник» та власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , вона випадково дізналася лише у вересні 2018 року.

У вересні 2018 року вона звернулась до голови правління ГБК «Авіаробітник» для з`ясування факту передання боксу № 95 у власність ОСОБА_2 , їй було підтверджено факт приватизації ОСОБА_2 гаражного боксу № НОМЕР_1 та видано копію протоколу № 8.

Рішення засідання правління ГБК «Авіаробітник», оформлене протоколом № 8, про прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу та передання йому в користування гаражного боксу № НОМЕР_1 з подальшою приватизацією прийняте з порушенням статуту ГБК «Авіаробітник» та недотриманням норм законодавства.

Статутом ГБК «Авіаробітник» визначено вичерпний перелік повноважень правління. Зокрема, до його компетенції належить прийняття нових членів до ГБК «Авіаробітник», але з подальшим винесенням цього питання на загальні збори кооперативу, водночас питання про передання гаражних боксів у користування від одного члена кооперативу до іншої особи, яка не є членом ГБК, не не належить до компетенції правління ГБК.

На загальних зборах кооперативу не розглядалося питання про прийняття ОСОБА_2 в члени ГБК «Авіаробітник» і рішення правління, прийняте на засіданні правління згідно з протоколом № 8, загальними зборами не затверджувалося.

Станом на 01 жовтня 2010 року - день засідання правління ГБК не було письмової заяви ОСОБА_3 про передання гаражного боксу № НОМЕР_1 у користування ОСОБА_2 з подальшою приватизацією, як і письмової заяви ОСОБА_2 про прийняття його в члени ГБК та передання йому у користування гаражного боксу № НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи на час підписання протоколу № 8 голова ГБК ОСОБА_4 не мав права підпису, оскільки до виконання обов`язків голови правління ГБК «Авіаробітник» взявся лише 05 жовтня 2010 року.

Протокол № 8 підписаний особою без повноважень, тому є недійсним.

Просила визнати недійсним протокол засідання правління ГБК «Авіаробітник» від 01 жовтня 2010 року № 8; визнати недійсним рішення правління ГБК «Авіаробітник» від 01 жовтня 2010 року, оформлене протоколом № 8 в частині задоволення прохання ОСОБА_3 про передання гаражного боксу № НОМЕР_1 в користування ОСОБА_2 з подальшою приватизацією та в частині прийняття ОСОБА_2 в члени ГБК «Авіаробітник» з подальшою оплатою пайового внеску в розмірі, встановленому загальними зборами членів ГБК «Авіаробітник».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року у позові відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є членом кооперативу, не надала доказів про сплату спадкодавцем ОСОБА_3 пайового внеску за гаражний бокс № НОМЕР_1 , тому її права рішенням правління ГБК «Авіаробітник», затвердженим протоколом № 8, не порушено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним рішення правління ГБК «Авіаробітник», оформлене протоколом № 8, в частині задоволення прохання ОСОБА_3 про передання гаражного боксу № НОМЕР_1 в користування ОСОБА_2 з подальшою приватизацією та в частині прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу як власника та користувача гаражного боксу № НОМЕР_1 з подальшою оплатою пайового внеску в розмірі встановленому загальними зборами членів ГБК «Авіаробітник». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення засідання правління ГБК «Авіаробітник», оформлене протоколом засідання правління ГБК від 01 жовтня 2010 року № 8, про прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу та передання йому в користування гаражного боксу № НОМЕР_1 з подальшою приватизацією, є таким, що прийняте з порушенням статуту ГБК «Авіаробітник» та недотриманням норм законодавства.

Суд апеляційної інстанції вказав, ОСОБА_3 не міг бути прийнятим у члени ГБК «Авіароібтник», якщо він не сплатив б встановленого правлінням ГБК внеску та не залишався б членом кооперативо до його смерті. Питання про передачу гаражних боксів у користування від одного члена кооперативу до іншої особи, яка не є членом ГБК, не належить до компетенції правління ГБК. ГБК «Авіаробітник» можеприймати нових членів до кооперативу, але з подальшим винесенням цього питання на загальні збори.

Питання про прийняття ОСОБА_2 в члени ГБК «Авіаробітник» на загальних зборах не розглядалося, загальні збори також не затверджували рішення правління кооперативу, прийняте на засіданні правління ГБК, згідно з протоколом від 01 жовтня 2010 року № 8.

Суд апеляційної інстанції врахував, що станом на 01 жовтня 2010 року (на день проведення засідання правління ГБК) відсутня письмова заява ОСОБА_3 про передання гаражного боксу № НОМЕР_1 у користування ОСОБА_2 з подальшою його приватизацією, та заява ОСОБА_2 про прийняття його в члени ГБК і передання йому в користування гаражного боксу № НОМЕР_1 . Питання щодо прийняття ОСОБА_2 в члени кооперативу було вирішено лише 19 березня 2011 року та оформлене протоколом № 1.

Апеляційний суд виходив з того, що якби у 2010 році ОСОБА_2 рішенням правління кооперативу було передано гаражний бокс № НОМЕР_1 , то у 2016 році він не уклав би з ОСОБА_1 договір оренди цього гаражного боксу.

Протокол № 8 підписаний головою ГБК ОСОБА_4 , який до виконання обов`язків голови правління приступив лише 05 жовтня 2010 року. Протоколом загальних зборів членів ГБК «Авіаробітник» від 29 травня 2008 року № 3 з 29 травня 2008 року ОСОБА_4 обрано в. о. голови правління, і згідно з наказом від 29 травня 2008 року він виконував обов`язків голови правління. Однак, якщо ОСОБА_4 з 2008 року виконував обов`язки голови правління і продовжував їх виконувати станом на 01 жовтня 2010 року, то в такому випадку він повинен був підписувати протокол як виконуючий обов`язки голови правління кооперативу, а не як голова правління.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що протокол № 8 підписаний без повноважень, тому не має юридичної сили і є недійсним. Рішення, які були прийняті на засіданні правління ГБК та зазначені в протоколі № 8, юридичної сили не мають.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У серпні 2022 року ГБК «Авіаробітник» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційних скарг ОСОБА_2 та ГБК «Авіаробітник»

Доводи заявників, викладені у касаційних скаргах, є ідентичними.

Касаційні скарги мотивовані тим, що стаття 12 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» не передбачала обов`язкового правила сплати пайового внеску при прийнятті громадянина в члени кооперативу. Проте суд апеляційної інстанції застосував до вирішення спору Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, який не діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 12 Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР», за умови вступу особи у члени кооперативу без сплати пайового внеску, набуття у власність та передання цього майна за погодженням з кооперативом.

ОСОБА_3 після 01 жовтня 2010 року жодного разу не вніс членського внеску за гаражний бокс № НОМЕР_1 . Якщо ОСОБА_3 вважав, що рішенням правління кооперативу від 01 жовтня 2010 року порушене його право, то він міг звернутись до суду з метою оскарження цього рішення. Позовна давність сплила ще за життя ОСОБА_3 .

Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 261 ЦПК України у разі спливу позовної давності щодо оскарження рішення правління гаражно-будівельного кооперативу за життя спадкодавця.

Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року № 914/921/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 про те, що у судовому порядку недійсним може бути визнано саме рішення загальних зборів учасників юридичної особи, а не протокол загальних зборів.

Незважаючи на судову практику та сформований підхід Верховного Суду стосовно визнання недійсними рішень органу управління суб`єкта господарювання та неефективності такого захисту при визнанні недійсним його протоколів, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про визнання недійсним протоколу виконавчого органу кооперативу, не навівши будь-якого правового обґрунтування. Наведене вказує про те, що справа містить виключну правову проблему, тому підлягає переданню на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Статутом не визначено обов`язку для загальних зборів кооперативу затверджувати рішення правління про прийняття нових членів ГБК.

Відповідно до протоколу № 3 звітно-виборчих зборів членів ГБК «Авіаробітник» від 29 травня 2008 року ОСОБА_4 виконував обов`язки голови правління кооперативу. Під час підписання протоколу зборів правління від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_4 діяв правомірно, відповідно до статуту.

Просили проводити розгляд касаційної скарги за участю представників ОСОБА_2 та ГБК «Авіаробітник».

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивований тим, що заявник не зазначає, які саме постанови Верховного Суду, у яких справах та які саме його висновки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги.

Члени ГБК «Авіаробітник» об`єдналися з метою будівництва автогаражів та збереження в них своїх автомобілів, що передбачає фінансування такого будівництва за рахунок внесків членів кооперативу.

ОСОБА_3 не міг бути прийнятим до членів ГБК «Авіаробітник», якби не сплатив встановленого правлінням ГБК внеску, та не залишався б членом кооперативу до його смерті. Після відкриття спадщини її прийняли до членів кооперативу без вступного внеску. ОСОБА_3 був членом ГБК «Авіаробітник» 23 роки - з 1993 до 2016 року і питань щодо несплати пайового внеску не виникало.

Правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року № 914/921/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 стосуються господарських справ та не є застосовними під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства.

Укладення договорів оренди між позивачкою і ОСОБА_2 підтверджує, що у 2010 році гаражний бокс № НОМЕР_1 не був фактично переданий ОСОБА_2 .

Інші доводи відзиву аналогічні мотивам, з яких виходив суд апеляційної інстанції, ухваливши оскаржувану постанову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи. У задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року поновлено ГБК «Авіаробітник» строк на оскарження постанови Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГБК «Авіаробітник». У задоволенні заяви про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року відмовлено.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 жовтня 1998 року загальні збори ГБК «Авіаробітник» прийняли статут кооперативу.

Відповідно до пункту 1.1. статуту ГБК «Авіаробітник» є правонаступником Споживчого товариства гаражно-будівельного кооперативу «Авіаробітник».

Згідно з пунктом 2.2 статуту індивідуальними членами ГБК можуть бути громадяни, які досягли 18-річного віку і мають в своїй приватній власності автомобіль.

Відповідно до пункту 2.5 статуту член ГБК зобов`язаний не мати більше одного гаражного боксу у ГБК та використовувати його за призначенням.

До компетенції зборів ГБК, зокрема належить прийняти нових членів та виключення членів з кооперативу (пункт 3.4. статуту).

ОСОБА_3 є батьком позивачки. Відповідно до довідки від 24 вересня 2018 року № 8-14, виданої головою правління ГБК «Авіаробітник», з травня 1993 року ОСОБА_3 був членом кооперативу.

Згідно з довідкою ГБК «Авіаробітник» від 19 вересня 2019 року № 1-04 ОСОБА_3 не сплачував вступний пайовий внесок за гаражні бокси № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

30 вересня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до правління ГБК «Авіаробітник» із заявою про прийняття його до членів кооперативу.

Рішенням засідання правління ГБК «Авіаробітник», оформленим протоколом від 01 жовтня 2010 року № 8, вирішено задовольнити прохання ОСОБА_3 . Про передання в користування ОСОБА_2 гаражного боксу № НОМЕР_1 , а також прийняти останнього до членів ГБК «Авіаробітник» з подальшою сплатою вступного пайового внеску.

Протоколом № 1 загальних зборів ГБК «Авіаробітник» від 19 березня 2011 року вирішено прийняти ОСОБА_2 в члени кооперативу.

Відповідно до протоколу від 26 липня 2008 року № 4 загальних зборів ГБК «Авіаробітник» розмір обов`язкового пайового вступного внеску становить 1 500,00 грн.

Згідно з довідкою ГБК «Авіаробітник» від 25 лютого 2019 року ОСОБА_5 20 листопада 2010 року сплатив пайовий внесок у розмірі 1 500,00 грн, в період з 01 жовтня 2010 року до 25 лютого 2019 року сплачував членські внески за гаражний бокс № НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з журналів сплати членських внесків за період з 2012 року до 2015 рік ОСОБА_3 сплачував пайові внески за гаражний бокс № НОМЕР_2 , а ОСОБА_2 - за гаражний бокс № НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 березня 2016 року позивачка подала до правління ГБК «Авіаробітник» заяву про переоформлення гаражного боксу № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 у зв`язку з переданням права користування.

06 вересня 2018 року позивачка подала заяву до правління ГБК «Авіаробітник» про прийняття її до членів кооперативу, оскільки вона є користувачем гаражного боксу № НОМЕР_2 .

Рішенням правління від 24 вересня 2018 року заяву позивачки розглянуто та прийнято її до членів ГБК без вступного внеску, оскільки вона є спадкоємицею користувача гаражного боксу № НОМЕР_2 .

Протоколом загальних зборів членів ГБК «Авіаробітник» від 15 грудня 2018 року скасовано рішення правління від 24 вересня 2018 року про прийняття ОСОБА_1 у члени кооперативу, оскільки вона не надала підтвердження, що має у власності автотранспортний засіб.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесульного кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі -ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.

Статті 94-100 ГК України регулють порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, зокрема,підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів.

Ці норми ГК України кореспондуються зі статтями 83, 85, 86 ЦК України, згідно з якими юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

27 серпня 2003 року набрав чинності Закон України «Про кооперацію»від 10 липня 2003 року № 1087-IV (далі - Закон), тому Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР», на який посилаються заявники у касаційних скаргах, не застосовується на території України.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом.

Відповідно до статті 2 Закону кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю(стаття 3 Закону).

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону).

Згідно зі статтею 12 Законуосновними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18, провадження № 12-92гс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, провадження № 14-170цс19, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, провадження № 12-8гс19.

Суди встановили, що рішенням правління від 24 вересня 2018 року ОСОБА_6 як спадкоємця ОСОБА_3 прийняли до членів ГБК без сплати вступного внеску, оскільки ОСОБА_3 був користувачем гаражного боксу № НОМЕР_2 .

Протоколом загальних зборів ГБК «Авіаробітник» від 15 грудня 2018 року скасовано рішення правління від 24 вересня 2018 року, оскільки позивачка не надала підтвердження, що має у власності автотранспортний засіб.

Згідно з матеріалами справи, зокрема, свідоцтвами про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 20, 21), договором оренди гаражного боксу № НОМЕР_1 від 26 травня 2016 року (т. 1, а. с. 24-25), заявою позивачки від 26 березня 2016 року про переоформлення прав на гаражний бокс № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 (т. 1., а. с. 134), ОСОБА_3 не набув права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , а користувався ним (за невстановлених підстав) під час членства у кооперативі до передання цього гаражного боксу ОСОБА_2

ОСОБА_1 як колишній член кооперативу оскаржує рішення правління кооперативу як виконавчого органу, яке стосується функцій з управління кооперативом (прийняття нових членів) та розпорядження майном кооперативу (передання майна кооперативу у користування іншому члену кооперативу з подальшим викупом), у зв`язку з чим цей спір виник з корпоративних правовідносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про розгляд цього спору у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд не оцінює доводи касаційних скарг по суті спору, оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою і самостійною підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки Верховний Суд не переглядає спір по суті та закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, то немає підстав вирішувати клопотання заявників про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У резолютивній частині касаційних скарг ОСОБА_2 та ГБК «Авіаробітник» просили розглянути справу за участю їх представників. Верховний Суд відхилив ці клопотання з огляду на відсутність необхідності заслуховувати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

З урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18, провадження № 12-92гс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, провадження № 14-170цс19, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18, провадження № 12-8гс19, відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови вонаможе звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Гаражно-будівельного кооперативу «Авіаробітник» задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний