Окрема думка

від 15.11.2023 по справі 621/3407/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Погрібного С. О., Ступак О. В.

справа № 621/3407/21

провадження № 61-1373св23

до постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України викладаємо окрему думку.

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачки

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачка обґрунтовувала пред`явлений нею позов тим, що з липня 2015 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем на посаді завідувача Комунального закладу «Слобожанський дошкільний навчальний заклад

(ясла-садок) № 3». На підставі наказу відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації № 130-в від 05 вересня 2019 року їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 16 вересня 2019 року до 10 вересня 2021 року. Зазначала, що в липні 2020 року мала намір достроково припинити відпустку та приступити до виконання трудових обов`язків, проте відповідач повідомив їй, що вона має написати заяву про укладення контракту, яка підлягає вирішенню на сесії селищної ради.

Посилалася на те, що рішення про укладення з нею контракту не прийнято, оскільки більшість депутатів утрималися від голосування. Зазначала, що її кандидатуру розглядали виключно як претендентку на посаду директора, оскільки заклад, в якому вона працювала, ліквідовано, а посади завідувача вже фактично не існує. Зазначала, що у вересні 2020 року повторно зверталася до відповідача з вимогою належно оформити її вихід на роботу на посаду керівника дошкільного навчального закладу, проте їй повідомлено, що відповідно до змін у законодавстві ясла-садок реорганізовано у Слобожанський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, до якого вона не має стосунку, а заклад, у якому вона працювала, більше не існує.

Наполягала на тому, що до виходу у відпустку для догляду за дитиною працювала за безстроковим трудовим договором, повідомлень про ліквідацію, реорганізацію чи істотні зміни умов праці не отримувала, наказ про припинення з нею трудових відносин не видавався. Зазначала, що трудову книжку їй не повернули, і вона фактично не є ані звільненою, ані працевлаштованою, в зв`язку з чим не має можливості отримувати засоби до існування.

Просила суд ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області щодо неї, які полягають у невчиненні будь-яких дій з приведення відповідно до чинного законодавства трудових відносин між нею та Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області, яка є засновником «Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3», після внесення змін до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні»; відмові в оформленні виходу позивачки з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку після завершення терміну відпустки; відсторонення від посади керівника Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти

(ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області;

- поновити її на посаді директора Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області;

- стягнути зі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області як правонаступника Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Стислий виклад заперечень відповідача

Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області проти задоволення позову заперечувала та посилалася на те, що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, оскільки про порушення своїх прав дізналася з 25 серпня 2020 року.

Щодо суті спору відповідач зазначав, що при реорганізації відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації Харківської області будь-які документи щодо ОСОБА_1 як завідувачки дошкільного дитячого закладу до селищної ради не передавалися, в зв`язку з чим переконаний, що не може відповідати за пред`явленим позовом.

Стислий виклад змісту судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25 січня 2022 року залучено до участі у справі Слобожанський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області як співвідповідача, а ОСОБА_2 та Чугуївську районну державну адміністрацію Харківської області - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано дії та бездіяльність Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області щодо неприведення відповідно до чинного законодавства трудових відносин між позивачкою та відповідачем, який є засновником Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3, неукладення контракту та недопуску до роботи на посаду керівника цієї установи після завершення строку відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку - незаконними;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Зобов`язано Слобожанську селищну раду Чугуївського району Харківської області ухвалити рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника (директора) Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з укладенням відповідним уповноваженим органом контракту відповідно до вимог закону та Статуту закладу;

- стягнуто зі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області солідарно на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2021 року до 05 жовтня 2022 року з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України;

- стягнуто зі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області солідарно на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 908,00 грн;

- допущено негайне виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді з 11 вересня 2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що належними й допустимими доказами підтверджено існування трудових правовідносин між позивачкою та відповідачами, які не є припиненими на законних підставах на момент судового розгляду. Відповідачі порушили гарантоване Конституцією та законами України право позивача на працю і тривалий час перешкоджають їй у виконанні трудових обов`язків як під час виявленого наміру достроково припинити відпустку для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, так і після закінчення такого терміну. Позивачка довела, що, навіть не зважаючи на порушення відповідачами процедури її повідомлення про істотну зміну умов праці, вона погодилася на укладання строкового трудового договору (контракту) із відповідачем шляхом направлення відповідної письмової заяви. Натомість представник відповідача не надав переконливих обґрунтувань щодо неукладення Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області або уповноваженим ним органом контракту з позивачкою на посаду, яка за нею гарантовано зберігалася на період перебування у соціальній відпустці та яка відповідала її кваліфікації, стажу та виконуваним попереднім трудовим обов`язкам, за наявності висловленої письмової згоди позивачки. Тому суд дійшов висновку про визнання дій відповідача - Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області - щодо перешкоджання здійсненню трудових прав позивачем та неукладення з нею контракту на посаду керівника Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області незаконними.

Водночас з метою припинення порушення права позивача на працю суд зробив висновок про необхідність ухвалення рішення щодо зобов`язання відповідачів або уповноваженого ним органу укласти з позивачем контракт на посаду керівника Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стислий виклад змісту постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційні скарги Слобожанської селищної ради та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії та бездіяльність Слобожанської селищної ради щодо невчинення дій з приведення відповідно до чинного законодавства трудових відносин з ОСОБА_1 після внесення змін до Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено;

- стягнуто зі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області на користь ОСОБА_1 908, 00 грн відшкодування судового збору за подання позовної заяви;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та ОСОБА_2 відшкодування судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 1 362, 00 грн кожному.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що є доведеним факт протиправної бездіяльності Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про укладення з нею контракту на посаду директора Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Втім, апеляційний суд зазначив, що зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову за вимогою про визнання протиправними дій та бездіяльності Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області відрізняється від змісту тієї вимоги, викладеної у позовній заяві, а тому зробив висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення, яким задоволено вимогу позивачки частково та визнано протиправними дії та бездіяльність Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області стосовно неї щодо невчинення будь-яких дій з приведення відповідно до чинного законодавства трудових відносин між нею та Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області, яка є засновником «Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3», після внесення змін до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Апеляційний суд зробив висновок про невстановлення правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на те, що наказ роботодавця від 22 липня 2015 року № 192-к про прийняття позивачки на роботу є чинним, наказу про звільнення позивачки з роботи відповідач не видавав, рішення щодо укладання з ОСОБА_1 нового строкового трудового договору - контракту не приймалося.

Апеляційний суд критично оцінив посилання ОСОБА_1 на те, що їй відмовлено у виході з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку після завершення терміну відпустки, виходячи з того, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду завідувача дошкільного навчального закладу, яка в подальшому перейменована на посаду директора, відповідно до вимог Закону України «Про освіту», належала до категорії педагогічних працівників, із якими укладається строковий договір (контракт), оскільки контрактна форма трудового договору щодо директора комунального навчального закладу законодавчо визначена саме законом. Втім, контракт з позивачкою не укладено і не відмовлено в його укладенні, водночас її і не звільнено з посади, тобто питання щодо її виходу на роботу остаточно не вирішено.

Апеляційний суд визнав необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про те, що її відсторонено від (роботи) посади керівника Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачку відсторонено від роботи.

ІІ. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

У січні 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розгляду позову про визнання протиправними дії та бездіяльність Слобожанської селищної ради щодо відмови їй, ОСОБА_1 , у виході з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку після закінчення терміну відпустки і в частині розгляду позову про поновлення на роботі, просить залишити рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2022 року в цій частині в силі.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме: неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 264/5235/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту» у випадку, коли роботодавець заперечує проти виходу на роботу працівника після закінчення відпустки для догляду за дитиною, водночас працівник не допускається до трудових обов`язків, проте і не є таким, що звільнений (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- помилково скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині;

- не звернув увагу на те, що питання виходу на роботу після закінчення терміну відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не залежить від того, чи вирішено питання щодо укладення контракту між роботодавцем та працівником; спочатку має відбутися вихід позивачки на роботу, а потім вирішуватися питання щодо приведення трудових правовідносин між сторонами відповідно до нового нормативного регулювання;

- проігнорував те, що поновлення позивачки на роботі по суті є поверненням її на ту саму роботу, якою вона займалася раніше та яку втратила у зв`язку з незаконними діями роботодавця;

- не врахував, що закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та Статут Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 не містять конкретного механізму переходу керівників закладів освіти на контрактну форму роботи, а визначають лише загальний порядок призначення претендентів за відсутності безстрокового трудового контракту.

Постановою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в оскаржуваній частині - без змін.

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про невстановлення правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про поновлення на роботі з огляду на те, що наказ роботодавця від 22 липня 2015 року № 192-к про прийняття позивачки на роботу є чинним, наказу про звільнення позивачки з роботи роботодавець не видавав, рішення щодо укладання з ОСОБА_1 нового строкового трудового договору - контракту не приймалося, тож позивачка не звільнена з місця роботи.

Суд касаційної інстанції вважав обґрунтованим висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Слобожанської селищної ради щодо відмови ОСОБА_1 у виході з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку після закінчення терміну відпустки з огляду на те, що позивачка, обіймаючи посаду завідувача дошкільного навчального закладу, яка нині перейменована на посаду директора, відповідно до вимог Закону України «Про освіту», належить до категорії педагогічних працівників, із якими укладається строковий договір (контракт). Оскільки контракт з позивачкою не укладено і водночас не відмовлено в його укладенні, позивачку з посади не звільнено, тому Верховний Суд виснував про відсутність порушеного права позивачки в цій частині, оскільки питання про вихід позивачки на роботу остаточно не вирішено.

Верховний Суд погодився з аргументами суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачку було відсторонено від роботи.

Посилання позивачки в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 264/5235/19, суд касаційної інстанції визнав безпідставними з огляду на відмінності у фактичних обставинах цих справ і справи, яка переглядається.

ІІІ. ДОВОДИ ОКРЕМОЇ ДУМКИ СУДДІВ

Із висновками Верховного Суду щодо залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін постанови апеляційного суду в оскарженій частині не погоджуємося з огляду на таке.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем

(роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Видом трудового договору є безстроковий трудовий договір, який укладається на невизначений строк (пункт 1 частини першої статті 23 КЗпП України).

За бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства, яка зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю (частина четверта статті 179 КЗпП України, частина друга статті 181 КЗпП України).

Аналогічні правила містяться й у статтях 18, 20 Закону України «Про відпустки».

У справі, яка переглядається, суди встановили, що на момент виходу позивачки у відпустку для догляду за дитиною вона перебувала на посаді завідувача Комунального закладу «Слобожанський дошкільний навчальний заклад

(ясла-садок) № 3» за безстроковим трудовим договором.

Вочевидь перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною не припиняє правовідносин між працівником та роботодавцем за трудовим договором.

Трудові відносини у системі дошкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту» та Законом України «Про дошкільну освіту».

28 вересня 2017 року набув чинності Закон України № 2145-VIII «Про освіту», частиною другою статті 26 якого передбачено, що керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Повноваження засновника закладу освіти, яким є відповідач у цій справі, визначені в частині другій статті 25 Закону України «Про освіту», якими зокрема є: затвердження установчих документів закладу освіти, їх нову редакцію та змін до них; укладання строкового трудового договору (контракту) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розривання строкового трудового договору (контракту) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.

Суди встановили, що рішенням Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області LХІ сесії VІІ скликання від 24 жовтня 2019 року № 1079-VІІ:

- змінено назву Комунального закладу «Слобожанський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3» Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області на «Слобожанський комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області»;

- змінено назву посади керівника з «завідувач» на «директор»;

- затверджено нову редакцію Статуту Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, за змістом якого цей дошкільний навчальний заклад створений на підставі рішення V сесії ХХІV скликання Комсомольської селищної ради від 12 вересня 2002 року, а його засновником є Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області; колишня назва закладу - «Комунальний заклад «Слобожанський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3» Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області; передбачено, що між засновником та керівником укладається строковий трудовий договір - контракт.

Тож з 24 жовтня 2019 року (в період перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною) зміни законодавства зумовили те, що зайняття посади керівника (директора) Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області закладу надалі передбачало подальше обов`язкове укладення строкового трудового договору (контракту).

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП України).

Згідно зі статтею 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен повідомлятися не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 цього Кодексу.

Зміна назви навчального закладу та посади, а також уведення строкової форми трудового договору за умови збереження робочого місця та обсягу посадових обов`язків може розглядатися як зміна істотних умов праці для позивачки.

Водночас, як про зміну істотних умов праці, так і про необхідність укладення контракту після виходу з відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_1 за встановленими судами обставинами цієї справи не повідомлялася.

З урахуванням того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи не видавався, трудові відносини між сторонами після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років продовжили існувати та регулювалися безстроковим трудовим договором, укладеним з позивачкою у 2015 році.

Суди встановили, що рішенням Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області LХ сесії VІІ скликання від 24 вересня 2019 року № 1038-VІІ призначено ОСОБА_2 на посаду завідувачки Комунального закладу «Слобожанський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3» Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області (з виконанням роботи вихователя у цьому ж закладі) на період перебування основного працівника - завідувача ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов`язано селищного голову Діхтяря Д. М. укласти з ОСОБА_2 строковий трудовий договір (контракт) з 25 вересня 2019 року до дня фактичного виходу на роботу завідувача ОСОБА_1 .

Відповідно суди фактично констатували, що посаду директора в реорганізованому комунальному закладі на цей час обіймає ОСОБА_2 , яка призначалася на цю посаду на період перебування основного працівника/керівника (позивачки ОСОБА_1 ) у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Після настання наведеної відкладальної умови, передбаченої в укладеному між відповідачем та ОСОБА_2 контракті - виходу позивачки з відпустки для догляду за дитиною, трудові відносини між ОСОБА_2 та навчальним закладом підлягали припиненню в зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, а позивачка мала б бути допущена до виконання посадових обов`язків керівника реорганізованого навчального закладу з подальшим вирішенням питання щодо оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором, з дотриманням процедури повідомлення працівника про зміну істотних умов праці.

Додатково зауважуємо, що окремого рішення про допуск працівника, у якого закінчилася відпустка для догляду за дитиною, до виконання посадових обов`язків від роботодавця не вимагається. Натомість роботодавець зобов`язаний забезпечити відсутність перешкод у такого працівника для виконання його посадових обов`язків, які в справі, що переглядається, полягають, зокрема, в перебуванні на посаді керівника закладу особи, трудові відносини з якою підлягали припиненню після виходу позивачки з відпустки.

При зверненні до суду з позовом про поновлення на посаді директора Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_1 акцентувала на тому, що після проведення зумовлених змінами у законодавстві організаційних змін у системі закладів дошкільної освіти та реорганізації дошкільного навчального закладу, в якому вона перебувала на посаді його завідувачки, відповідач як засновник реорганізованого дошкільного навчального закладу не допускає її до роботи та відмовляється укладати з нею контракт як з керівником (директором) цього закладу, тим самим ухиляється від приведення оформлення трудових відносин між сторонами у стан відповідно до приписів Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» (у нових редакціях).

Позивачка обґрунтовано наголошувала на тому, що, відмовляючись укладати з нею контракт, відповідач водночас не вчинив будь-яких дій, спрямованих на припинення трудових відносин між сторонами. Тож нині вона не є ані звільненою, ані працевлаштованою, в зв`язку з чим не має можливості реалізувати своє право на працю -працевлаштуватися на іншу роботу та заробляти собі на життя.

Позивачка обґрунтовувала порушення свого права тим, що відповідач не визнає її керівником Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з посиланням на те, що до виходу у відпустку для догляду за дитиною вона обіймала посаду завідувача Комунального закладу «Слобожанський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3».

Проте, як зазначалося, зміна назви дошкільного навчального закладу та назви посади, яку обіймала позивачка, без зміни виду власності навчального закладу, його структури, а також обсягу посадових обов`язків керівника (завідувача чи директора) закладу, не впливають на характер трудових відносин між сторонами.

Пред`являючи позов про поновлення на раніше займаній посаді, ОСОБА_1 наголошувала на існуванні перешкод у виконанні нею своїх посадових обов`язків з огляду на фактичне відсторонення її від роботи, незважаючи на те, що новий керівник дитячого дошкільного закладу була призначена тимчасово, до виходу її (позивачки) з відпустки для догляду за дитиною.

Відмову в задоволенні позову про поновлення на роботі апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, аргументував виключно тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади роботодавцем не видавався.

Такі мотиви відмови у захисті очевидно порушеного права працівниці, якій роботодавець не забезпечив допуск до роботи після закінчення строку відпустки для догляду за дитиною, вважаємо необґрунтованими, з таких підстав.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Способи захисту суб`єктивного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на порушника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.12)).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20

(провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року

у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

Отже, суди при ухваленні рішень по суті спору не зв`язані посиланнями на норми права, зазначені у позовній заяві та в інших письмових заявах учасників справи.

На наше переконання, у кожній справі за змістом обґрунтування позову та наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах сформульованих ним позовних вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року

у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року

у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

У справі, яка переглядається, позов про поновлення на роботі позивачка не обґрунтовувала незаконним звільненням з посади, а посилалася на відсутність у неї можливості фактично виконувати трудові обов`язки за посадою керівника навчального закладу, наполягаючи на тому, що трудові відносини з відповідачем фактично тривають. Суть порушення її трудових прав полягає не у незаконному звільненні, а у протиправному недопуску до виконання нею трудових відносин після завершення соціальної відпустки, наданої для догляду за дитиною.

Підставою пред`явлення вимоги з формулюванням «поновити на посаді» позивачка визначила усунення перешкод у доступі до виконання її посадових обов`язків із урахуванням того, що рішення про звільнення її з роботи відповідач не приймав, а контракт з особою, яка на цей час обіймає посаду, укладався на обмежений період, тобто до виходу позивачки з відпустки для догляду за дитиною.

З урахуванням мети пред`явленого ОСОБА_1 позову, його обґрунтування, встановлених судами обставин, а також з урахуванням послідовної практики Верховного Суду, вважаємо, що позов про поновлення на роботі суди повинні були розглянути, врахувавши його дійсний зміст як вимогу про допуск до виконання посадових (трудових) обов`язків керівника (директора) Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Підсумовуючи, суд першої інстанції при задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови позивачці у виході з відпустки для догляду за дитиною та поновлення її на роботі встановив наявність порушеного права ОСОБА_1 , проте помилився з оцінкою його правової природи, яка полягає саме в недопуску позивачки до виконання її посадових обов`язків після виходу з відпустки на порушення вимог КЗпП України та Закону України «Про відпустки».

Апеляційний суд при вирішенні зазначених позовних вимог витлумачив їх буквально, не надав цим вимогам належної оцінки з огляду на підстави та дійсну мету пред`явлення цього позову, в зв`язку з чим допустив суто формальний підхід до вирішення спору в цій частині, залишивши стан невизначеності у трудових відносинах позивачки та відповідача, оскільки позивачка залишається і незвільненою з посади, і недопущеною до роботи по виконання обов`язків за посадою.

Резюмуючи, констатуємо, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, а тому Верховний Суд мав підстави - з урахуванням наведених міркувань - скасувати постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання дій та бездіяльності Слобожанської селищної ради щодо відмови ОСОБА_1 у виході з відпустки для догляду за дитиною протиправними та поновлення на роботі - змінити та зобов`язати роботодавця допустити позивачку до роботи за посадою директора Слобожанського комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області з наступних проведенням процедур укладення контракту з керівником навчального закладу, визначених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про дошкільну освіту».

Судді: С. О. Погрібний

О. В. Ступак