Рішення

від 05.12.2023 по справі 300/6711/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. справа № 300/6711/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Гомельчука С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості, вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ,76007 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 26.03.2021 по 13.04.2022 перебував на обліку як безробітний в Тисменицькій районній філії Івано- Франківського обласного Центру зайнятості відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення». Позивачу було призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З 26.03.2021 по 23.04.2021 виплата допомоги по безробіттю була відкладена на підставі ч.4 ст.31 цього Закону, у зв`язку з отриманням компенсаційних виплат при звільненні. З 24.04.2021 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.22 вказаного Закону. З 12.08.2021 по 10.09.2021 виплата допомоги по безробіттю скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості та продовжена виплата з 11.09.2021. З 14.04.2022 по 18.04.2022 виплата допомоги по безробіттю скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості. З 14.04.2022 виплата допомоги по безробіттю припинена на підставі п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до довідки Центру зайнятості №3509-14.71/25-23 від 25.07.2023 позивачу було призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі - 1800,00 грн та виплачено за період з 26.03.2021 по 14.04.2022 19238,72 грн. На думку позивача, розмір допомоги по безробіттю визначено неправильно.Так, 28.12.2021 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Відповідач надав відповідь від 30.12.2021 №1183-34.2/27-21 на звернення, в якій зазначив, що позивачу призначена допомога по безробіттю у мінімальному розмірі з урахуванням страхового стажу, зокрема через наявну розбіжність у кількості календарних днів перебування у трудових відносинах з комунальним підприємством «Тисменицька інвестиційна компанія» у грудні 2020 року, відсутніми відомостями про сплату ЄСВ за грудень 2020 року.

Позивач зазначив, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), підтверджено, що йому було нараховано наступну заробітну плату, з якої повністю сплачено ЄСВ: квітень 2020 року в сумі 34475,00 грн., травень 2020 року - 65916,18 грн., червень 2020 року - 37760,00 грн., липень 2020 року - 35550,00 грн., серпень 2020 року - 19912,89 грн., вересень 2020 року - 20323,39 грн., жовтень 2020 року-21179,16 грн., листопад 2020 року - 19800,00 грн., грудень 2020 року - 71934,74 грн., січень 2021 року - 26741,04 грн., лютий 2021 року - 15000,00 грн., березень 2021 року - 35784,06 грн.

На підставі вказаного просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати бездіяльність у відмові провести перерахунок допомоги по безробіттюза даними про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру протиправною;

-зобов`язати здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю за період з 24.04.2021 по 14.04.2022 у розмірі 83305 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Івано-Франківський обласний центр зайнятості скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.10.2023, в якому зазначив, що з 24.04.2021 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю. Рішення Тисменицької районної філії Івано-Франквського обласного центру зайнятості про виплату ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі було прийнято відповідно до вимог абз. 1 п. 10 розділу 2 Порядку 06.04.2020 № 624 на підставі того, що станом на час його прийняття (26.03.2021) були відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати, а саме відсутнє підтвердження сплати роботодавцем КП «Тисменицька інвестиційна компанія» єдиного внеску за позивача в грудні 2020 року. Відтак, на думку відповідача, були відсутні підстави для визначення допомоги по безробіттю у відсотках до його заробітної плати, залежно від страхового стажу.

Крім того вказав, що наявна розбіжність у даних Державного реєстру та наданих позивачем відомостях при реєстрації в центрі заяйнятості у кількості календарних днів перебування у трудових відносинах з комунальним підприємством «Тисменицька інвестиційна компанія» у грудня 2020 року. Відповідачем здійснено запит до з комунального підприємства «Тисменицька інвестиційна компанія» про надання інформації щодо дати прийняття та звільнення та довідку про доходи ОСОБА_1 . Проте, відповіді не отримано. На підставі вказаного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

06.11.2023 позивачем подано відповідь на відзив, для дослідження якої у суду відсутні підстави, оскільки згідно з ч. 3 ст. 163 КАС України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Ухвалою суду про відкриття провадження від 16.10.2023 позивачу не встановлено такий строк, позаяк справа належить до розгляду у порядку ст. 263 КАС України.

У період з 16.11.2023 по 28.11.2023 головуючий суддя у справі перебував на лікарняному та у відпустці.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 26.03.2021 по 13.04.2022 перебував на обліку як безробітний в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного Центру зайнятості відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення». У період з 26.03.2021 по 23.04.2021 виплата допомоги по безробіттю була відкладена у зв`язку з отриманням компенсаційних виплат при звільненні та з 24.04.2021 розпочато виплату допомоги по безробіттю. Допомога встановлена позивачу у мінімальному розмірі -1800 грн.

З 12.08.2021 по 10.09.2021 виплата допомоги по безробіттю скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості та продовжена виплата 11.09.2021.

З 14.04.2022 по 18.04.2022 виплата допомоги по безробіттю скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості без поважних причин протягом 30 робочих днів. З 14.04.2022 виплата допомоги по безробіттю припинена на підставі п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до довідки Тисменицького управління Івано-Франківської філії Івано-Франківського ОЦЗ від 25.07.2023 №3509-14.71/25-23, дохід за період з 26.03.2021 по 14.04.2022 ОСОБА_1 становив: березень 2021- 0,00 грн., квітень 2021- 420,00 грн, травень 2021-1800,00 грн, червень 2021- 1800,00 грн, липень 2021 1800,00 грн., серпень 2021- 638,71 грн, вересень 2021- 1200,00 грн., жовтень 2021 1800,00 грн, листопад 2021- 1800,00 грн, грудень 2021 1800,00 грн, січень 2022 1800,00 грн, лютий 2022 1800,00 грн, березень 2022 1800,01, квітень 2022- 780, 00 грн. (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивача нараховує більше 10 років.

На звернення позивача від 28.12.2021 щодо неправильного розміру допомоги по безробіттю та необхідності її перерахунку, Тисменицькою районною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості надано відповідь від 30.12.2021 №1183-34-2/27-21(а.с. 16), в якій зазначено, що оскільки станом на 29.12.2021 наявна розбіжність у даних Державного реєстру та наданих позивачем відомостях при реєстрації в центрі зайнятості, зокрема, у кількості календарних днів перебування у трудових відносинах з комунальним підприємством «Тисменицька інвестиційна компанія» у грудні 2020 р, відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 р , позивачу призначено допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі з урахуванням страхового стажу. Також вказано, що здійснено запит до комунального підприємства «Тисменицька інвестиційна компанія» про надання інформації щодо дати прийняття та звільнення та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 14.12.2021 №1136-34.2/27-21(а.с.45), проте, відповіді не отримано .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

З урахуванням вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України для визначення правової норми, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні цієї справи слід керуватися нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, чинній на час виникнення спірних справовідносин).

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю врегульованостаттею 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від02.03.2000№1533-III (далі також - Закон № 1533-III), відповідно до частини 1 якої визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Згідно з частиною 2статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбаченихпунктами 3,4,7і8 статті 40,статтями 41і45Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені участині другійстатті 6 цього Закону, особи, зазначені вабзаці третьомучастини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених участині другійстатті 6 цього Закону таабзаці третьомучастини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів (ч. 3, 4 ст. 22 статтею 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, чинній намомент виникнення правовідносин) визначено, що застрахованим особам, зазначеним участині першійстатті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно допорядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону №1533-III, у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Згідно ч. 7 ст. 23 Закону №1533-III порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно дочастини сьомоїстатті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"від 17 березня 2020 року № 530-IX затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі Порядок) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною вдодатку 1до цього Порядку.

У період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій допомога по безробіттю призначається з першого дня після надання статусу безробітного.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу (далі - довідка про зарплату) (ч. 1 Порядку).

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують місяцю реєстрації особи як безробітної, менше шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбаченихпунктами 3,4,7та8частини першої статті 40,статтями 41(крімпункту 5) та45Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами України, наслідком яких є притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) (п. 3 Порядку).

Частиною 13 пункту 1 статті 31 Закону №1533-III визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб).

При цьому, суд зазначає, що ч. 1 ст. 34 Закону №1533-III визначено, що фонд має право, зокрема, користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій; перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Отже, фонд відповідно до законодавства, наділений повноваженнями щодо користування відомостями, які містяться в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування для встановлення інформації щодо сплати внесків, зокрема, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 01.11.2017 по 01.12.2020 обіймав посаду секретаря Тисменицької міської ради, у період з 08.12.2020 (наказ № 6 від 07.12.2020 по 23.03.2021 (наказ № 24 від 22.03.2021) призначений заступником директора КП «Тисменицька інвестиційна компанія» (а.с.8-10). Записи про трудову діяльність, зокрема, у КП «Тисменицька інвестиційна компанія» скріплені підписом голови ліквідаційної комісії Федуняк О.В.та печаткою підприємства.

Суд звертає увагу, що позивачем надано до адміністративного позову довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) (а.с. 12-15), відповідно до якої страховий стаж позивача за грудень 2020 року становить 31 день. Зокрема, під час трудової діяльності у Тисменицькій міській раді: кількість трудових днів в грудні 2020 року - 1, заробітна плата 52934,74 грн, сплата ЄСВ (страхових внесків) - "так"; під час роботи у КП «Тисменицька інвестиційна компанія» в грудні 2020 року: кількість трудових днів в грудні 2020 року - 31, заробітна плата 19000 грн, сплата ЄСВ - "ні" (а.с. 14).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7), страховий стаж за грудень 2020 становить 31 день (а.с. 11 звор. бік)).

Суд зазначає, що довідки ОК-5 та ОК-7 це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Довідка ОК-5 формується за будь-який період, починаючиз 2000 року,і містить дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків. На підставі цієї довідки застрахована особа отримує інформацію щодо набутого страхового стажу та заробітної плати, яка буде врахована при призначенні пенсії.

Довідка ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за періодіз 2011 року.Зазвичай, довідку ОК-7 використовують для визначення страхового стажу для розрахунку сум лікарняних, нарахування допомоги по безробіттю тощо.

Щодо відсутнсті сплати ЄСВ у повному обсязі за грудень 2020 року суд зауважує.

Обчислення страхового стажу визначено статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року№ 2464-VI (далі Закон - №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-V.

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначенах у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З огляду на зміст вищенаведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021 у справі №752/20612/17, від 16.01.2023 у справі №823/1764/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач з 01.11.2017 по 01.12.2020 перебував на посаді секретаря міської ради, а у період з 08.12.2020 по 23.03.2021 працював заступником директора КП «Тисменицька інвестиційна компанія» та йому була нарахована та виплачена заробітна плата. Зокрема, відповідно до довідки Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), підтверджено, що ОСОБА_1 було нараховано наступну заробітну плату, з якої сплачено ЄСВ: квітень 2020 року в сумі 34475,00 грн, травень 2020 року - 65916,18 грн, червень 2020 року - 37760,00 грн, липень 2020 року - 35550,00 грн, серпень 2020 року - 19912,89 грн, вересень 2020 року - 20323,39 грн, жовтень 2020 року-21179,16 грн, листопад 2020 року - 19800,00 грн, грудень 2020 року - 71934,74 грн, січень 2021 року - 26741,04 грн, лютий 2021 року - 15000,00 грн, березень 2021 року - 35784,06 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.14) наявні відомості щодо страхового стажу, кількості трудових днів та повну сплату страхових внесків за період з січня по березень 2021 року під час трудової діяльності позивача у КП "Тисменицька інвестиційна компанія", що відповідає даним, внесеним до трудової книжки ОСОБА_1 та підтверджує факт його роботи на даному підприємстві.

Отже, враховуючи розрахунковий період (12 місяців) для нарахування допомоги по безробіттю з березня 2020 року по лютий 2021 року, слідує, що Тисменицькою міською радою в повному обсязі сплачено ЄСВ за застраховану особу - позивача у період з березня по грудень 2020 року, а КП "Тисменицька інвестиційна компанія" - з січня по лютий 2021 року.

Суд наголошує, що механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відомості про те, що Пенсійний Фонд вживав заходів на усунення порушень з боку КП "Тисменицька інвестиційна компанія" стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

З урахуванням викладеного, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 242/2088/17 та від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Крім того, суд зауважує, що статтею 16 Закону № 2464-VI передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Але страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Суд встановив, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації його як безробітноїго, становить не менше ніж шість місяців та містить відомості про роботу позивача, в т.ч. в КП "Тисменицька інвестиційна компанія" в грудні 2020 року, проте, наявна неповна (неточна) інформація щодо даних за цей період у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, щодо стажу. При цьому, відповідальність за порушення умов та порядку сплати страхових внесків покладено на платника єдиного внеску - роботодавця.

Отже, існує ситуація, у якій позивач отримував зменшений розмір допомоги через відсутність точних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.

Ураховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплату ЄСВ, але при цьому має стаж, достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 71 Рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) визначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16.05.2019 справа №460/5659/16-а.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку зі своєчасної сплати страхових внесків позивач фактично позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) з урахуванням стажу роботи на вищевказаному підприємстві, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

На переконання суду, вищевказане зумовлює висновок про наявність у позивача права на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ (в редакції, чинній намомент виникнення правовідносин), проте відповідачем не проведено відповідного перерахунку у відповідь на його звернення від 28.12.2021, а надано інформаційний лист від 30.12.2021 щодо порядку призначення допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

Виходячи з аналізу частини другої статті 2 КАС України, для отримання захисту прав (свобод, інтересів) особи у порядку адміністративного судочинства необхідно встановити факт порушення суб`єктом владних повноважень певних прав у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням аналізу частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, особа яка звертається до суду з адміністративним позовом самостійно визначає предмет спору, підстави позову та способи захисту порушених прав.

Виходячи з аналізу частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.

Виходячи з аналізу частин першої, четвертої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково, у тому числі, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Водночас, якщо під час розгляду справи суд не встановить факту порушення суб`єктом владних повноважень прав (свобод чи інтересів) позивача, то приймає рішення про відмову у задоволенні позову;

Відтак, оскільки суд, виходячи з положень частини першої статті 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, то, за загальним правилом, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено законодавством на органи виконавчої влади, до якої відноситься і відповідач у цій справі.

Чинним законодавством виключно за центрами зайнятості закріплені повноваження щодо призначення безробітним особам грошової допомоги по безробіттю, визначення її розміру та можливість перерахунку за певних обставин. Тобто, вказані повноваження відповідача є дискреційними, а адміністративний суд не може підміняти центр зайнятості та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Тільки після прийняття центром зайнятості конкретного рішення щодо відмови у призначенні допомоги по безробіттю або її перерахунку, якщо безробітним були виконані усі умови, визначені законом, адміністративний суд може прийняти рішення відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21.

Підсумовуючи вищевикладене, для ефективного захисту прав позивача, з урахуванням норм ч.2 ст. 9 КАС України, з метою уникнення втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходу за межі завдань адміністративного судочинства, суд вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльнсть відповідача щодо непроведення перерахунку допомоги по безробіттю позивача та зобов`язати повторно розглянути заяву (звернення) позивача від 28.12.2021 щодо перерахунку нарахованої та виплаченої йому допомоги по безробіттю за час перебування на обліку в статусі безробітного.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги належать до часткового задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у розмірі 1073,60 грн, сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 29.09.2023, підлягає стягненню з Івано-Франківського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача.

Позаяк позовні вимоги належать до часткового задоволення, а позивач відповідно до платіжної інструкції від 29.09.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 1073,60 гривень, то на його користь слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 751,52 гривень судових витрат, що пропорційно становить 70% від задоволених позовних вимог.Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльнсть Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо непроведення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 протиправною.

Зобов`язати Івано-Франківський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ,76002) повторно розглянути заяву (звернення) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 28.12.2021 щодо перерахунку нарахованої та виплаченої йому допомоги по безробіттю за час перебування на обліку в статусі безробітного, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ,76002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 751,52 гривень (сімсот п`ятдесят одна гривня п`ятдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.