Постанова

від 26.02.2024 по справі 300/6711/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Гомельчук С.В.

26 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6711/23 пров. № А/857/2/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 300/6711/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

29.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості, у якому просив суд:

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити допомогу по безробіттю за період з 24.04.2021р. - 14.04.2022р. у розмірі 83305 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023р. позов задоволено частково.

Суд визнав бездіяльність Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо непроведення перерахунку допомоги по безробіттю ОСОБА_1 протиправною.

Одночасно, суд зобов`язав Івано-Франківський обласний центр зайнятості повторно розглянути заяву (звернення) ОСОБА_1 від 28.12.2021р. щодо перерахунку нарахованої та виплаченої допомоги по безробіттю за час перебування на обліку в статусі безробітного, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Івано-Франківський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.03.2021р.-13.04.2022р. перебував на обліку як безробітний в Тисменицькій районній філії Івано-Франківського обласного Центру зайнятості відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».

У період з 26.03.2021р. -23.04.2021р. виплата допомоги по безробіттю відкладена у зв`язку з отриманням компенсаційних виплат при звільненні та з 24.04.2021р. розпочато виплату допомоги по безробіттю. Допомога встановлена позивачу у мінімальному розмірі -1800 грн.

З 12.08.2021р. - 10.09.2021р. виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості та продовжена виплата 11.09.2021р.

З 14.04.2022р. -18.04.2022р. виплата допомоги по безробіттю скорочена за недотримання рекомендацій, невідвідування служби зайнятості без поважних причин протягом 30 робочих днів.

З 14.04.2022р. виплата допомоги по безробіттю припинена на підставі п.13 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Із змісту довідки Тисменицького управління Івано-Франківської філії Івано-Франківського ОЦЗ від 25.07.2023р. №3509-14.71/25-23, видно, що дохід за період з 26.03.2021р. - 14.04.2022р. ОСОБА_1 становив: березень 2021- 0,00 грн., квітень 2021- 420,00 грн, травень 2021-1800,00 грн, червень 2021- 1800,00 грн, липень 2021 1800,00 грн., серпень 2021- 638,71 грн, вересень 2021- 1200,00 грн., жовтень 2021 1800,00 грн, листопад 2021- 1800,00 грн, грудень 2021 1800,00 грн, січень 2022 1800,00 грн, лютий 2022 1800,00 грн, березень 2022 1800,01, квітень 2022- 780, 00 грн. (а.с. 18).

Як видно з матеріалів справи, страховий стаж позивача нараховує більше 10 років.

28.12.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Тисменицької районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості із заявою щодо неправильного розміру допомоги по безробіттю та необхідності її перерахунку.

30.12.2021р. Тисменицькою районною філією Івано-Франківського обласного центру зайнятості надано відповідь №1183-34-2/27-21(а.с. 16), в якій зазначено, що оскільки станом на 29.12.2021р. наявна розбіжність у даних Державного реєстру та наданих позивачем відомостях при реєстрації в центрі зайнятості, зокрема, у кількості календарних днів перебування у трудових відносинах з комунальним підприємством «Тисменицька інвестиційна компанія» у грудні 2020р., відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2020 р. ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі з урахуванням страхового стажу. Також вказано, що здійснено запит до комунального підприємства «Тисменицька інвестиційна компанія» про надання інформації щодо дати прийняття та звільнення та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 від 14.12.2021р. №1136-34.2/27-21, проте, відповіді не отримано .

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю врегульовано статтею 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533-III (далі також - Закон № 1533-III), відповідно до частини 1 якої визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

ч.2 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених п.3, п.4, п.7, п.8 ст.40, ст.41, ст.45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у ч.2 ст.6 цього Закону, особи, зазначені в абз.3 ч.4 ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у ч.2 ст.6 цього Закону та абз.3 ч.4 ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів (ч.3, ч4 ст.22 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що застрахованим особам, зазначеним у ч.1 ст.22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Згідно ч.7 ст.23 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду.

ч.7 ст.23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-IX затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі Порядок) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

У період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій допомога по безробіттю призначається з першого дня після надання статусу безробітного.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу (далі - довідка про зарплату) (ч.1 Порядку).

Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують місяцю реєстрації особи як безробітної, менше шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених п.3, п.4, п.7 та п.8 ч.1 ст.40, ст.41 (крім п.5) та ст.45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами України, наслідком яких є притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) (п. 3 Порядку).

ч.13 п.1 ст.31 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про виплату допомоги по безробіттю (крім періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб).

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" фонд має право, зокрема, користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій; перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Отже, фонд відповідно до законодавства, наділений повноваженнями щодо користування відомостями, які містяться в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування для встановлення інформації щодо сплати внесків, зокрема, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із змісту записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 видно, що у період з 01.11.2017р. - 01.12.2020р. останній обіймав посаду секретаря Тисменицької міської ради, у період з 08.12.2020р. (наказ № 6 від 07.12.2020р. - 23.03.2021р. (наказ № 24 від 22.03.2021р.) призначений заступником директора КП «Тисменицька інвестиційна компанія».

Записи про трудову діяльність, зокрема, у КП «Тисменицька інвестиційна компанія» скріплені підписом голови ліквідаційної комісії Федуняк О.В. та печаткою підприємства.

Колегія суддів одночасно звертає увагу на те, що позивач надав до суду довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), відповідно до якої страховий стаж за грудень 2020 року становить 31 день.

Зокрема, під час трудової діяльності у Тисменицькій міській раді: кількість трудових днів в грудні 2020 року - 1, заробітна плата 52934,74 грн, сплата ЄСВ (страхових внесків) - "так"; під час роботи у КП «Тисменицька інвестиційна компанія» в грудні 2020 року: кількість трудових днів в грудні 2020 року - 31, заробітна плата 19000 грн, сплата ЄСВ - "ні".

Як видно з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7), страховий стаж ОСОБА_1 за грудень 2020 становить 31 день.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що довідки ОК-5 та ОК-7 це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Довідка ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, і містить дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків. На підставі цієї довідки застрахована особа отримує інформацію щодо набутого страхового стажу та заробітної плати, яка буде врахована при призначенні пенсії.

Довідка ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за період із 2011 року. Зазвичай, довідку ОК-7 використовують для визначення страхового стажу для розрахунку сум лікарняних, нарахування допомоги по безробіттю тощо.

Стосовно доводів апелянта про те, що допомога по безробіттю може бути перерахована лише після підтвердження сплати ЄСВ, колегія суддів звертає увагу на таке.

Обчислення страхового стажу визначено ст.21 Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до ч.1 якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

В п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року№ 2464-VI (далі Закон - №2464) видно, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

п.2 ч.6 ст.6 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який закріплений у п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як це передбачено ч.20 ст.9 даного закону.

Із змісту ч.7 -11, ст.9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», видно, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначенах у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

ч.6 ст.25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З огляду на зміст вищенаведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

При цьому, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій. Несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 29.04.2020р. у справі №266/970/16-а, від 22.04.2021р. у справі №752/20612/17, від 16.01.2023р. у справі №823/1764/17.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що ОСОБА_1 в період: 01.11.2017р.- 01.12.2020р. перебував на посаді секретаря міської ради, а у період:08.12.2020р. -23.03.2021р. працював заступником директора КП «Тисменицька інвестиційна компанія» та йому нарахована та виплачена заробітна плата.

Зокрема, відповідно до довідки Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування: Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), підтверджено, що ОСОБА_1 нараховано наступну заробітну плату, з якої сплачено ЄСВ: квітень 2020 року в сумі 34475,00 грн, травень 2020 року - 65916,18 грн, червень 2020 року - 37760,00 грн, липень 2020 року - 35550,00 грн, серпень 2020 року - 19912,89 грн, вересень 2020 року - 20323,39 грн, жовтень 2020 року-21179,16 грн, листопад 2020 року - 19800,00 грн, грудень 2020 року - 71934,74 грн, січень 2021 року - 26741,04 грн, лютий 2021 року - 15000,00 грн, березень 2021 року - 35784,06 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні відомості щодо страхового стажу, кількості трудових днів та повну сплату страхових внесків за період з січня по березень 2021 року під час трудової діяльності позивача у КП "Тисменицька інвестиційна компанія", що відповідає даним, внесеним до трудової книжки ОСОБА_1 та підтверджує факт його роботи на даному підприємстві.

Отже, враховуючи розрахунковий період (12 місяців) для нарахування допомоги по безробіттю з березня 2020 року - лютий 2021 року, видно що Тисменицькою міською радою в повному обсязі сплачено ЄСВ за застраховану особу - позивача у період з березня - грудень 2020 року, а КП "Тисменицька інвестиційна компанія" - з січня по лютий 2021 року.

Відомості про те, що Пенсійний Фонд вживав заходів на усунення порушень з боку КП "Тисменицька інвестиційна компанія" стосовно несплати підприємством страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні. Це свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень зобов`язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.

З урахуванням викладеного, позивач не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 242/2088/17 та від 29.04.2020 у справі №266/970/16-а.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ст.16 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування

п.4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, встановлено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Отже, за наявного правового регулювання право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців. Однак, страховий стаж визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, який формує та веде Пенсійний фонд України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплату ЄСВ, але при цьому має стаж, достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16.05.2019р. справа №460/5659/16-а.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №266/970/16-а.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дискреційності повноважень центрів зайнятості щодо призначення безробітним особам грошової допомоги по безробіттю, визначення її розміру та можливість перерахунку за певних обставин.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Тисменицької районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 300/6711/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 26.02.2024р.