Рішення

від 16.11.2023 по справі 320/9027/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року № 320/9027/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Цибульника О.С., представника відповідача Норця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРО ВИН" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЮРО ВИН" звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 02.12.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

До суду 05.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що враховуючи факт існування в період з 24.02.2022 до 11.10.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили у зв`язку повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, яка почалася 24.02.2022), а також зупинення дії Контракту, то нарахування пені за валютними операціями позивача, граничний розрахунок за якими визначався 30.03.2022 та 28.07.2022, відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», був зупинений, тому оскаржуване рішення про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності порушує його права та законні інтереси, відповідно, рішення підлягає скасуванню.

Також, на переконання позивача, підставою для скасування оскаржуваного рішення є неврахування відповідачем змін до чинного законодавства України, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією Російської федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, а саме: Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, набрав чинності 07.03.2022, яким пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.9, відповідно до якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також Закону України від 12.05.2022 року №2260-IX (набрав чинності 27.05.2022). У зв`язку з цим, граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача від 31.03.2021 на суму 370380,00 Євро та від 29.07.2021 на суму 450000,00 Євро продовжився на 81 день і строк розрахунку за цими операціями визначався 19.06.2022 та 17.10.2022 відповідно.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки в ході перевірки позивача встановлено порушення п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного повернення нерезидентом коштів у розмірі 820 380,00 Євро.

Щодо доводів ТОВ «Бюро вин» про зупинення строків проведення розрахунків в іноземній валюті та нарахування пені за період з 07 березня 2022 року та відновлення перебігу деяких строків з 27 травня 2022 року, відповідач зазначає, що на пеню, нараховану відповідно Закону України «Про валюту і валютні операції», не поширюються положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 №2118-ІХ, який набрав чинності 07 березня 2022 року. При цьому, норми Закону України «Про валюту і валютні операції» та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період введення воєнного стану в Україні.

Що стосується доводів позивача про форс-мажорні обставини в Україні, які мають місце з 24 лютого 2022 року, відповідач наголошує, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом Торгово промислової палати щодо конкретного суб`єкта господарювання, однак ТОВ «Бюро вин» під час проведення документальної перевірки та на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не отримало індивідуального сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин. Щодо отриманого позивачем сертифікату Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714), відповідач зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

У чергове судове засідання, призначене на 16.11.2023, з`явились представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЮРО ВИН" з 13.12.2006 здійснює господарську діяльність на підставі статуту. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

25.11.2020 між позивачем, як замовником, та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG», яка створена та діє за законодавством республіки Італія, як виконавцем, укладений контракт №20/03 щодо надання послуг з координації дизайну/проектування, координації підрядників та інших послуг з управління проектами, виробництва та постачання обладнання на умовах FCA (Інкотермс 2020) згідно з дизайном, а також монтаж обладнання на майданчику позивача за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82 (далі - Контракт).

Згідно з п. 1.2 Контракту загальна вартість Контракту визначалась у сумі 9150000,00 Євро без ПДВ, яка відповідно до п.п. 4.3 та 4.4 Контракту сплачується у наступному порядку:

- 20% (1830000,00 Євро) як передоплата протягом 10 днів з дати підписання контракту;

- 35% (3202500,00 Євро) як передоплата до початку виробництва;

- 35% (3202500,00 Євро) після повідомлення про те, що виробництво закінчено і обладнання готове до поставки;

- 5% (457.500,00 Євро) в кінці робіт по монтажу;

- 5% (457.500,00 Євро) після підписання акту приймання робіт з монтажу.

Відповідно до п. 1.4 Контракту надання послуг (виконання робіт) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» визначалося за наступними етапами:

1. Розробка плану технічної деталізації;

2. Виготовлення обладнання;

3. Поставка обладнання;

4. Складання та монтаж обладнання.

Згідно з п. 2.3 Контракту надання послуг (виконання робіт) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» передбачалося протягом таких строків:

1. Етап з розробки плану технічної деталізації - 15 тижнів після завершення дизайну;

2. Етап з виготовлення обладнання - 12 тижнів з дня підписання акту виконання етапу робіт з розробки плану технічної деталізації;

3. Етап поставки обладнання - 2 тижня з дня повідомлення про готовність обладнання до поставки;

4. Етап складання та монтаж обладнання - 20 тижнів з дня прийняття обладнання на майданчику.

Положеннями Контракту також визначена відповідальність за порушення сторін зобов`язань за Контрактом, звільнення від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), порядок засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Позивач, діючи на виконання умов Контракту, протягом 2020-2021 років здійснив наступні оплати на користь компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»:

- 18.12.2020 у сумі 1830000,00 Євро (передоплата 20% від загальної вартості Контракту);

- 31.03.2021 у сумі 370380,00 Євро (часткова передоплата 35% (3202500,00 Євро) до початку виробництва);

- 29.07.2021 у сумі 450000,00 Євро (часткова передоплата 35% (3202500,00 Євро) до початку виробництва);

- 13.12.2021 у сумі 1830000,00 Євро (часткова передоплата 35% (3202500,00 Євро) до початку виробництва).

14.12.2021між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» складено Акт №1 звірки виконання Контракту, яким, в зв`язку з пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підтверджено затримку компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» строків виконання умов Контракту в частині дизайну та розробки плану технічної деталізації, та передбачено, що у разі ненадання протягом 2-х робочих днів відповідної документації, компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» зобов`язується повернути отримані грошові кошти у сумі 1830000,00 Євро (передоплата 20% від загальної вартості Контракту), без припинення дії Контракту.

На підставі зазначеного Акту звірки виконання Контракту від 14.12.2021, 16.12.2021компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 1830000,00 Євро, сплачені останнім 18.12.2020 як передоплата за Контрактом.

07.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду №1 до Контракту №20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час дії воєнного стану призупинити виконання зобов`язань в частині доставки (зобов`язання ТОВ «БЮРО ВИН»), складання та монтажу обладнання (зобов`язання компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»).

14.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду №2 до Контракту №20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час ведення бойових дій на території України призупинити виконання зобов`язань в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання (зобов`язання компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»), оскільки продовження надання таких послуг передбачає прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82. Відновлення Контракту в цій частині обумовлено можливістю безпечного прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» за зазначеною адресою.

Разом з цим, наказом позивача №БВ-о/д-028 від 07.03.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням військового і етану на території України, активними бойовими діями на території України, призупинено реалізацію проекту «FUDO» в частині виконання зобов`язань щодо поставки та складання/монтажу обладнання за Контрактом.

01.08.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» складено Акт №2 звірки виконання Контракту, яким, в зв`язку з продовженням існування форс-мажорних обставин, що обумовлює неможливість прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82, передбачено повернення компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» отриманих грошових коштів та зобов`язання позивача сплатити кошти після відновлення дії Контракту в цілому або в частині.

03.08.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 370380,00 Євро, сплачені останнім 31.03.2021 як передоплата за Контрактом.

04.10.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від Позивача грошові кошти у сумі 151200,00 Євро, сплачені останнім 29.07.2021 як передоплата за Контрактом (частина сплачених позивачем грошових коштів у сумі 450000,00 Євро).

Також, 11.10.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 298800,00 Євро, сплачені останнім 29.07.2021 як передоплата за Контрактом (частина сплачених позивачем грошових коштів у сумі 450000,00 Євро).

19.10.2022відповідачем видано наказ №98/Ж1 про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки позивача при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по Контракту.

У період 19.10.2022 - 25.10.2022 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за Контрактом.

01.11.2022 відповідачем за результатами проведеної перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки Позивача при здійсненні зовнішньоекономічних операцій №1081/Ж5/31-00-07-03-02-15/34817341 (далі - Акт перевірки).

Згідно із зазначеним Актом перевірки, встановлено порушення позивачем п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного повернення нерезидентом коштів у розмірі 820380,00 Євро відповідно до Контракту, а саме:

- повернення 03.08.2022 попередньої оплати в сумі 370380,00 Євро, яка здійснена 31.03.2021, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки /повернення товару - 30.03.2022, тобто з простроченням на 126 днів;

- повернення 04.10.2022 частково попередньої оплати (151200,00 Євро від 450000,00 Євро), яка здійснена 29.07.2022, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки /повернення товару - 28.07.2022, тобто з простроченням на 68 днів;

- повернення 11.10.2022 частково попередньої оплати (298800,00 Євро від 450000,00 Євро), яка здійснена 29.07.2022, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки /повернення товару - 28.07.2022, тобто з простроченням на 7 днів (з 05.10.2022 до 11.10.2022).

02.12.2022 на підставі Акту перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким застосовано до позивача пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 8190526,95 грн.

20.12.2022позивач подав до ДПС України скаргу на оскаржуване рішення, в якій просив його скасувати.

17.02.2023 рішенням ДПС України за наслідками розгляду скарги позивача, зазначена скарга залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».

За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

При цьому, приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 п. 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України №7 від 02.01.2019, відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Матеріали справи свідчать, що позивач, як резидент, на підставі укладеного Контракту здійснив валютні операції, відповідно, у нього виник обов`язок здійснити розрахунок за цими валютними операціями не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку, тобто 365 календарних днів.

За валютною операцією від 31.03.2021, як попередньої оплати в сумі 370380,00 Євро за Контрактом, граничний строк визначався 30.03.2022.

За валютного операцією від 29.07.2021, як попередньої оплати в сумі 450000,00 Євро за Контрактом, граничний строк визначався 28.07.2022.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (Контракту) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Як зазначає позивач, здійснення з 24.02.2022 повномасштабної військової агресії Російською Федерацією проти України, запровадженні в зв`язку з введенням воєнного стану обмеження на території України, призупинення пасажирського і транспортного авіаційного сполучення між Україною та іншими країнами, виникнення реальної загрози життю та здоров`ю залучених до виконання Контракту осіб внаслідок ведення бойових дій, надання урядами інших країн рекомендацій щодо не здійснення відвідувань території України, унеможливили отримання позивачем від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» послуг, визначених Контрактом, за якими повинен був здійснений розрахунок за валютними операціями до 30.03.2022 та 28.07.2022 відповідно.

Тобто, з 24.02.2022 за Контрактом виникли надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини (форс-мажорні обставини), які призвели до неможливості забезпечення безпечного доступу виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82, а отже отримання від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» послуг в частині дизайну та розробки плану технічної деталізації згідно з Контрактом, а також подальше виконання Контракту в іншій частині: виготовлення обладнання, поставка обладнання, складання та монтаж обладнання.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.2 Контракту жодна сторона не несе відповідальності за будь-які невиконання або затримку у виконанні своїх зобов`язань за цим Контрактом, якщо таке невиконання спричинене надзвичайними обставинами (обставинами форс-мажору), що підтверджується заявою відповідною Торгово-промислової палати чи іншого компетентного органу.

28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що:

- військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

- зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами законодавчих актів, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

- задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Матеріали справи свідчать, що 07.03.2022 позивач повідомив компанію «SCHWEITZER PROJECT AG» про настання форс-мажорних обставин, в зв`язку із чим між сторонами Контракту укладені відповідні Додаткові угоди до Контракту, якими зупинено дію Контракту в частині доставки, складання/монтажу обладнання на території позивача на період дії воєнного стану на території України, а також зупинено дію Контракту в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання на період бойових дій на території України, які унеможливлюють прибуття виконавців компанії і «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82 для завершення надання відповідних послуг.

Отже, з 24.02.2022 виконання Контракту зупинено у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, існування яких підтверджувалось листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, і визнано компанією «SCHWEITZER PROJECT AG», що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зупиняло нарахування пені на весь період дії таких форс-мажорних обставин.

Окрім зазначеного листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, існування форс-мажорних обставин під час виконання Контракту також підтверджується Сертифікатом від 12.12.2022 №3100-22-1714 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України, відповідно до якого позивачу засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022 та їх існування до 11.10.2022.

Тому, враховуючи факт існування в період 24.02.2022 до 11.10.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зупинення дії Контракту, нарахування пені за валютними операціями позивача, граничний розрахунок за якими визначався 30.03.2022 та 28.07.2022, відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» був зупинний.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення не узгоджується з приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідач у відзиві вказує на те, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714) не надавалися позивачем під час здійснення контролюючим органом перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що положення Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

До відповідних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у справі №600/2482/21-а.

З урахуванням зазначеного суд критично оцінює твердження відповідача щодо не надання сертифікату про форс-мажорні обставини під час здійснення перевірки.

Доводи відповідача про те, що виконання первинних етапів робіт за Контрактом («Розробка плану технічної деталізації», «Виготовлення обладнання») здійснюються за межами території України, а тому військова агресія Російської Федерації проти України не може бути форс-мажорною обставиною для виконання первинних етапів робіт Контракту, у зв`язку з чим, сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714) може підтвердити лише виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин виключно щодо обов`язку доставки, складання/монтажу обладнання на території України, є безпідставними, оскільки 14.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду №2 до Контракту №20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час ведення бойових дій на території України призупинити виконання зобов`язань в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання, адже продовження надання таких послуг передбачає прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82. Отже, оскільки вказані первинні етапи робіт за Контрактом потребували прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту, то сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714), який підтверджує форс-мажорні обставини, свідчить про неможливість виконання етапів робіт за Контрактом з «Розробки плану технічної деталізації», «Виготовлення обладнання».

Вказана Додаткова угода № 2 також спростовує доводи відповідача про не надання позивачем документів, що підтверджують виконання первинних етапів робіт Контракту («Розробка плану технічної деталізації», «Виготовлення обладнання»), оскільки такі документи не створювались у зв`язку з призупиненням виконання зобов`язань за Контрактом.

Що стосується аргументів відповідача про не надання позивачем додаткових угод до Контракту, які пояснюють повернення грошових коштів позивачу в загальній сумі 2650380,00 Євро, то суд їх відхиляє, оскільки, як зазначає позивач, повернення коштів здійснювалось на підставі Актів звірки виконання Контракту, а саме: повернення 03.08.2022 (370380,00 Євро), 04.10.2022 (151200,00 Євро) та 11.10.2022 (298800,00 Євро) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» коштів за Контрактом відбулось на підставі Акту № 2 від 01.08.2022 звірки виконання Контракту, а повернення коштів в сумі 1830000,00 Євро здійснено на підставі Акту № 1 від 14.12.2021 звірки виконання Контракту.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні Акти № 1 від 14.12.2021, № 2 від 01.08.2022 звірки виконання Контракту та Додаткова угода №2 від 14.03.2022 до Контракту.

Однак, матеріали справи містять лист від 10.03.2023 № 03-23-04 адвоката Александрука Р.А., адресований компанії «SCHWEITZER PROJECT AG», про надання других примірників вказаних документів у зв`язку з їх знищенням під час військової агресії Російської Федерації. Також у справі знаходиться акт про виявлення факту знищення документів в результаті бойових дій від 07.03.2023 та акт про пожежу від 05.05.2022.

Отже, позивач доводить обставини, що мають значення для справи, на підставі доказів, а саме: Актів № 1 від 14.12.2021, № 2 від 01.08.2022 звірки виконання Контракту та Додаткової угоди № 2 від 14.03.2022 до Контракту, які знищені внаслідок бойових дій, пов`язаних з повномасштабною військовою агресією Російської федерації проти України.

Оскільки за загальним правилом в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (суб`єкта владних повноважень), а на переконання суду, відповідач такого обов`язку не виконав, то суд вважає, що позивач довів обставини про виконання умов Контракту та повернення грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "БЮРО ВИН" на підставі поданих позивачем доказів.

Окрім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями п. п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Суд наголошує, що настання 24.02.2022, тобто до закінчення граничного строку розрахунку за валютними операціями, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), стало непередбачуваним для позивача, у зв`язку з чим останній вчинив усі можливі дії, які залежали від нього для наміру завершити розрахунок за вказаними валютними операціями, тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні податкового правопорушення, а відповідачем не доведено наявність обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Більше того, суд зазначає, що у зв`язку з введенням в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX (набрав чинності 07.03.2022), відповідно до якого Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнили пунктом 69.9 такого змісту: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

У подальшому, Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX (набрав чинності 27.05.2022) внесені зміни до п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно якого визначено: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, окрім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.».

Системне тлумачення наведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (у цьому випадку Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) покладено обов`язок щодо контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Як вбачається з вказаного п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З урахуванням наведеного суд висновує, що дія норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України поширюється на правовідносини, які випливають із Закону України «Про валюту і валютні операції», адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено саме на контролюючі органи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на частину 3 статті 3 Закону №2473-VIII, яка передбачає, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Водночас суд звертає увагу на те, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права Податковим кодексом України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Відповідні правові висновки висвітлені у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 300/2906/22.

Отже, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податків, суд приходить до висновку щодо поширення дії норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на правовідносини з приводу строків розрахунків в іноземній валюті, зокрема, щодо зупинення строків їх перебігу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у період з 07.03.2022 по 27.05.2022 (81 день) відповідно до підпункту 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, був зупинений.

Тому, граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача від 31.03.2021 на суму 370380,00 Євро та від 29.07.2021 на суму 450000,00 Євро, був зупинений (продовжився) на 81 день, і граничний строк розрахунку за цими операціями визначався 19.06.2022 та 17.10.2022 відповідно.

Не зважаючи на це, відповідач, в порушення зазначених норм чинного законодавства України, проігнорував зупинення перебігу строку, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, в період 07.03.2022 - 27.05.2022 та протиправно оскаржуваним рішенням визначив порушення позивачем згаданих положень чинного законодавства України та нарахував пеню на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Отже, враховуючи все викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушення п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного повернення нерезидентом коштів у розмірі 820380,00 Євро, а отже прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 02.12.2022 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 8966 від 18.04.2023.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 26840,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 02.12.2022, винесене Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРО ВИН" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 грудня 2023 р.