Постанова

від 13.03.2024 по справі 320/9027/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9027/23 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Ольховської М.Г.,

представника позивача Александрука Р.А.,

представника відповідача Норець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО ВИН» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БЮРО ВИН» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 02.12.2022, яким йому нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 8 190 526, 95 грн.

В обґрунтування позову посилається на факт існування в період з 24.02.2022 до 11.10.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили у зв`язку повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України), а також зупинення дії контракту, тобто нарахування пені за його валютними операціями, граничний розрахунок за якими визначався 30.03.2022 та 28.07.2022, відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», був зупинений, тому оскаржуване рішення про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є протиправним та підлягає скасуванню. Також, на переконання позивача, підставою для скасування оскаржуваного рішення є неврахування відповідачем змін до чинного законодавства України, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, а саме: Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, що набрав чинності 07.03.2022, яким п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пп. 69.9, відповідно до якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також Закону України від 12.05.2022 № 2260-IX (набрав чинності 27.05.2022). У зв`язку з цим, граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача від 31.03.2021 на суму 370 380, 00 Євро та від 29.07.2021 на суму 450 000, 00 Євро продовжився на 81 день і строк розрахунку за цими операціями визначався 19.06.2022 та 17.10.2022 відповідно.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що настання 24.02.2022, тобто до закінчення граничного строку розрахунку за валютними операціями, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), стало непередбачуваним для позивача, у зв`язку з чим останній вчинив усі можливі дії, які залежали від нього для наміру завершити розрахунок за вказаними валютними операціями, тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні податкового правопорушення, а відповідачем не доведено наявність обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення валютного законодавства. Також, суд зазначив, що у період з 07.03.2022 по 27.05.2022 (81 день) відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, був зупинений. Тому, граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача від 31.03.2021 на суму 370 380, 00 Євро та від 29.07.2021 на суму 450 000, 00 Євро був зупинений (продовжився) на 81 день і граничний строк розрахунку за цими операціями визначався 19.06.2022 та 17.10.2022 відповідно. Не зважаючи на це, відповідач, в порушення зазначених норм чинного законодавства України проігнорував зупинення перебігу строку, визначеного відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, в період 07.03.2022 - 27.05.2022 та протиправно оскаржуваним рішенням визначив порушення позивачем згаданих положень чинного законодавства України та нарахував пеню на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про валюту і валютні операції» і на них не поширюються положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-ІХ, який набрав чинності 07.03.2022. При цьому, норми Закону України «Про валюту і валютні операції» та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період введення воєнного стану в Україні. При цьому, апелянт наголошує, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом Торгово промислової палати щодо конкретного суб`єкта господарювання, однак ТОВ «Бюро вин», як під час проведення документальної перевірки, так і на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не отримало індивідуального сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «БЮРО ВИН» з 13.12.2006 здійснює господарську діяльність на підставі статуту. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

25.11.2020 між позивачем, як замовником, та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG», яка створена та діє за законодавством республіки Італія, як виконавцем, укладений контракт №20/03 щодо надання послуг з координації дизайну/проектування, координації підрядників та інших послуг з управління проектами, виробництва та постачання обладнання на умовах FCA (Інкотермс 2020) згідно з дизайном, а також монтаж обладнання на майданчику позивача за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82 (далі - Контракт).

Згідно п. 1.2 Контракту загальна його вартість визначалась у сумі 9 150 000, 00 Євро без ПДВ, яка відповідно до п.п. 4.3 та 4.4 Контракту сплачується у наступному порядку:

- 20% (1 830 000, 00 Євро) як передоплата протягом 10 днів з дати підписання контракту;

- 35% (3 202 500, 00 Євро) як передоплата до початку виробництва;

- 35% (3 202 500, 00 Євро) після повідомлення про те, що виробництво закінчено і обладнання готове до поставки;

- 5% (457 500, 00 Євро) в кінці робіт по монтажу;

- 5% (457 500, 00 Євро) після підписання акту приймання робіт з монтажу.

Відповідно до п. 1.4 Контракту надання послуг (виконання робіт) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» визначалося за наступними етапами:

1. Розробка плану технічної деталізації;

2. Виготовлення обладнання;

3. Поставка обладнання;

4. Складання та монтаж обладнання.

Згідно з п. 2.3 Контракту надання послуг (виконання робіт) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» передбачалося протягом таких строків:

1. Етап з розробки плану технічної деталізації - 15 тижнів після завершення дизайну;

2. Етап з виготовлення обладнання - 12 тижнів з дня підписання акту виконання етапу робіт з розробки плану технічної деталізації;

3. Етап поставки обладнання - 2 тижня з дня повідомлення про готовність обладнання до поставки;

4. Етап складання та монтаж обладнання - 20 тижнів з дня прийняття обладнання на майданчику.

Положеннями Контракту також визначена відповідальність за порушення сторін зобов`язань за Контрактом, звільнення від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), порядок засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Позивач, діючи на виконання умов Контракту, протягом 2020-2021 років здійснив наступні оплати на користь компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»:

- 18.12.2020 у сумі 1830 000, 00 Євро (передоплата 20% від загальної вартості Контракту);

- 31.03.2021 у сумі 370 380, 00 Євро (часткова передоплата 35% (3 202 500, 00 Євро) до початку виробництва);

- 29.07.2021 у сумі 450 000, 00 Євро (часткова передоплата 35% (3 202 500, 00 Євро) до початку виробництва);

- 13.12.2021 у сумі 1 830 000, 00 Євро (часткова передоплата 35% (3 202 500, 00 Євро) до початку виробництва).

14.12.2021 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» складено Акт № 1 звірки виконання Контракту, яким, у зв`язку з пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підтверджено затримку компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» строків виконання умов Контракту в частині дизайну та розробки плану технічної деталізації та передбачено, що у разі ненадання протягом 2-х робочих днів відповідної документації, компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» зобов`язується повернути отримані грошові кошти у сумі 1 830 000, 00 Євро (передоплата 20% від загальної вартості Контракту), без припинення дії Контракту.

16.12.2021 на підставі зазначеного Акту звірки виконання Контракту, компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 1 830 000, 00 Євро, сплачені останнім 18.12.2020 як передоплата за Контрактом.

07.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту № 20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час дії воєнного стану призупинити виконання зобов`язань в частині доставки (зобов`язання ТОВ «БЮРО ВИН»), складання та монтажу обладнання (зобов`язання компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»).

14.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту №20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час ведення бойових дій на території України призупинити виконання зобов`язань в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання (зобов`язання компанії «SCHWEITZER PROJECT AG»), оскільки продовження надання таких послуг передбачає прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82. Відновлення Контракту в цій частині обумовлено можливістю безпечного прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» за зазначеною адресою.

Разом з цим, наказом позивача №БВ-о/д-028 від 07.03.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, введенням військового стану на території України, активними бойовими діями на території України, призупинено реалізацію проекту «FUDO» в частині виконання зобов`язань щодо поставки та складання/монтажу обладнання за Контрактом.

01.08.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» складено Акт № 2 звірки виконання Контракту, яким, у зв`язку з продовженням існування форс-мажорних обставин, що обумовлює неможливість прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту в м. Київ, передбачено повернення компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» отриманих грошових коштів та зобов`язання позивача сплатити кошти після відновлення дії Контракту в цілому або в частині.

03.08.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 370 380, 00 Євро, сплачені останнім 31.03.2021 як передоплата за Контрактом.

04.10.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 151 200, 00 Євро, сплачені останнім 29.07.2021 як передоплата за Контрактом (частина сплачених позивачем грошових коштів у сумі 450 000, 00 Євро).

Також, 11.10.2022 компанія «SCHWEITZER PROJECT AG» повернула отримані від позивача грошові кошти у сумі 298 800, 00 Євро, сплачені останнім 29.07.2021 як передоплата за Контрактом (частина сплачених позивачем грошових коштів у сумі 450 000, 00 Євро).

У період 19.10.2022-25.10.2022 відповідачем на підставі наказу від 19.10.2022 №98/Ж1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за Контрактом за результатами якої 01.11.2022 складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки позивача при здійсненні зовнішньоекономічних операцій №1081/Ж5/31-00-07-03-02-15/34817341 (далі - Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині несвоєчасного повернення нерезидентом коштів у розмірі 820 380, 00 Євро відповідно до Контракту, а саме:

- повернення 03.08.2022 попередньої оплати в сумі 370 380, 00 Євро, яка здійснена 31.03.2021, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки/повернення товару - 30.03.2022, тобто з простроченням на 126 днів;

- повернення 04.10.2022 частково попередньої оплати (151 200, 00 Євро від 450 000, 00 Євро), яка здійснена 29.07.2022, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки/повернення товару - 28.07.2022, тобто з простроченням на 68 днів;

- повернення 11.10.2022 частково попередньої оплати (298 800, 00 Євро від 450 000, 00 Євро), яка здійснена 29.07.2022, з порушенням граничного терміну надходження валютної виручки/повернення товару - 28.07.2022, тобто з простроченням на 7 днів (з 05.10.2022 до 11.10.2022).

21.11.2022 позивачем подано заперечення на Акт перевірки, які відповідач листом від 02.12.2022 № 546/Ж12/31-00-07-02-02-23 не прийняв до уваги.

02.12.2022 на підставі Акту перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 про застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань, та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 8 190 526, 95 грн.

Позивач оскаржив це рішення до ДПС України в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 17.02.2023 скарга залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII).

У ст. 1 Закону № 2473-VIII визначено, що валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Крім того, ст. 1 Закону № 2473-VIII серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.

При цьому, у ст. 4 Закону № 2473-VIII визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом № 2473-VIII.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2473-VIII резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами 5, 6 цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до пп. 2 п. 7 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України №7 від 02.01.2019, відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків розпочинається з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Так, судом установлено, що позивач, як резидент, на підставі укладеного Контракту здійснив валютні операції, відповідно, у нього виник обов`язок здійснити розрахунок за цими валютними операціями не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку, тобто 365 календарних днів.

За валютною операцією від 31.03.2021, як попередньої оплати в сумі 370 380, 00 Євро за Контрактом, граничний строк визначався 30.03.2022.

За валютного операцією від 29.07.2021, як попередньої оплати в сумі 450 000, 00 Євро за Контрактом, граничний строк визначався 28.07.2022.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з ч. 1 цієї статті, та нарахування пені відповідно до ч. 5 цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

З огляду на викладене, нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII зупиняється у разі якщо виконання договору (Контракту) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Як зазначає позивач, здійснення з 24.02.2022 повномасштабної військової агресії рф проти України, запровадженні в зв`язку з введенням воєнного стану обмеження на території України, призупинення пасажирського і транспортного авіаційного сполучення між Україною та іншими країнами, виникнення реальної загрози життю та здоров`ю залучених до виконання Контракту осіб внаслідок ведення бойових дій, надання урядами інших країн рекомендацій щодо не здійснення відвідувань території України, унеможливили отримання позивачем від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» послуг, визначених Контрактом, за якими повинен був здійснений розрахунок за валютними операціями до 30.03.2022 та 28.07.2022 відповідно.

Отже, з 24.02.2022 за Контрактом виникли надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини (форс-мажорні обставини), які призвели до неможливості забезпечення безпечного доступу виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82, а отже отримання від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» послуг в частині дизайну та розробки плану технічної деталізації згідно з Контрактом, а також подальше виконання Контракту в іншій частині: виготовлення обладнання, поставка обладнання, складання та монтаж обладнання.

Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 Контракту жодна сторона не несе відповідальності за будь-які невиконання або затримку у виконанні своїх зобов`язань за цим Контрактом, якщо таке невиконання спричинене надзвичайними обставинами (обставинами форс-мажору), що підтверджується заявою відповідною Торгово-промислової палати чи іншого компетентного органу.

28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на її офіційному веб-сайті (https://ucci.org.ua/) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1, яким повідомлено, що:

- військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

- зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами законодавчих актів, і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

- задля спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин, вказаний лист Торгово-промислової палати України слід вважати загальним офіційний листом щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2022 позивач повідомив компанію «SCHWEITZER PROJECT AG» про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим між сторонами Контракту укладені відповідні Додаткові угоди до Контракту, якими зупинено дію Контракту в частині доставки, складання/монтажу обладнання на території позивача на період дії воєнного стану на території України, а також зупинено дію Контракту в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання на період бойових дій на території України, які унеможливлюють прибуття виконавців компанії і «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82 для завершення надання відповідних послуг.

Отже, з 24.02.2022 виконання Контракту зупинено, у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, існування яких підтверджувалось листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, і визнано компанією «SCHWEITZER PROJECT AG», що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII зупиняло нарахування пені на весь період дії таких форс-мажорних обставин.

Також, існування форс-мажорних обставин під час виконання Контракту підтверджується Сертифікатом від 12.12.2022 №3100-22-1714 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України, відповідно до якого позивачу засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24.02.2022 та їх існування до 11.10.2022.

Отже, враховуючи факт існування в період 24.02.2022 до 11.10.2022 форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зупинення дії Контракту, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що нарахування пені за валютними операціями позивача, граничний розрахунок за якими визначався 30.03.2022 та 28.07.2022, відповідно до положень ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII був зупинний.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення не узгоджується з приписами ч. 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII.

Апелянт наголошує, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714) не надавався позивачем під час здійснення контролюючим органом перевірки, а тому не може бути врахований судом.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в запереченнях на Акт перевірки позивачем було повідомлено відповідача про його звернення до Торгово-промислової палати України для отримання відповідного сертифікату, що було проігноровано контролюючим органом.

При цьому, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №600/2482/21-а.

Також, колегія суддів не приймає доводи апелянта, що виконання первинних етапів робіт за Контрактом («Розробка плану технічної деталізації», «Виготовлення обладнання») здійснюються за межами території України, а тому військова агресія рф проти України не може бути форс-мажорною обставиною для виконання первинних етапів робіт Контракту, у зв`язку з чим, сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714) може підтвердити лише виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин виключно щодо обов`язку доставки, складання/монтажу обладнання на території України, оскільки 14.03.2022 між позивачем та компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» укладено Додаткову угоду №2 до Контракту №20/03 від 25.11.2020, відповідно до якої сторони визначили існування форс-мажорних обставин і домовились на час ведення бойових дій на території України призупинити виконання зобов`язань в частині дизайну, розробки плану технічної деталізації та виготовлення обладнання, адже продовження надання таких послуг передбачає прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82.

Отже, оскільки вказані первинні етапи робіт за Контрактом потребували прибуття виконавців від компанії «SCHWEITZER PROJECT AG» на місце реалізації проекту, то сертифікат Торгово-промислової палати України від 12.12.2022 №434/05-4 (№ 3100-22-1714), який підтверджує форс-мажорні обставини, свідчить про неможливість виконання етапів робіт за Контрактом з «Розробки плану технічної деталізації» до «Виготовлення обладнання».

Вказана Додаткова угода № 2 також спростовує доводи апелянта про ненадання позивачем документів, що підтверджують виконання первинних етапів робіт Контракту («Розробка плану технічної деталізації», «Виготовлення обладнання»), оскільки такі документи не створювались у зв`язку з призупиненням виконання зобов`язань за Контрактом.

Що стосується аргументів апелянта про ненадання позивачем додаткових угод до Контракту, які пояснюють повернення грошових коштів позивачу в загальній сумі 2 650 380, 00 Євро, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки, як зазначає позивач, повернення коштів здійснювалось на підставі Актів звірки виконання Контракту, а саме: повернення 03.08.2022 (370 380, 00 Євро), 04.10.2022 (151 200, 00 Євро) та 11.10.2022 (298 800, 00 Євро) компанією «SCHWEITZER PROJECT AG» коштів за Контрактом відбулось на підставі Акту № 2 від 01.08.2022 звірки виконання Контракту, а повернення коштів в сумі 1 830 000, 00 Євро здійснено на підставі Акту № 1 від 14.12.2021 звірки виконання Контракту.

Так, в матеріалах справи відсутні Акти № 1 від 14.12.2021, № 2 від 01.08.2022 звірки виконання Контракту та Додаткова угода №2 від 14.03.2022 до Контракту.

Проте, матеріали справи містять лист від 10.03.2023 № 03-23-04 адвоката Александрука Р.А., адресований компанії «SCHWEITZER PROJECT AG», про надання других примірників вказаних документів у зв`язку з їх знищенням під час військової агресії рф. Також, у справі знаходиться акт про виявлення факту знищення документів в результаті бойових дій від 07.03.2023 та акт про пожежу від 05.05.2022.

При цьому, суд зауважує, що за загальним правилом в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (суб`єкта владних повноважень), при цьому, на переконання колегії суддів, відповідач такого обов`язку не виконав, отже правильним є висновок суду першої інстанції, що позивач довів обставини про виконання умов Контракту та повернення грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «БЮРО ВИН» на підставі поданих позивачем доказів.

Крім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Колегія суддів наголошує, що настання 24.02.2022, тобто до закінчення граничного строку розрахунку за валютними операціями, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), стало непередбачуваним для позивача, у зв`язку з чим останній вчинив усі можливі дії, які залежали від нього для наміру завершити розрахунок за вказаними валютними операціями, тому в діях позивача відсутня вина у вчиненні податкового правопорушення, а відповідачем не доведено наявність обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Більше того, у зв`язку з введенням в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX (набрав чинності 07.03.2022), відповідно до якого Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнили п. 69.9 такого змісту: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

У подальшому, Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX (набрав чинності 27.05.2022) внесені зміни до п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно якого визначено: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, окрім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.».

З огляду на викладене, саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи (у цьому випадку Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) покладено обов`язок щодо контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Як вбачається з вказаного п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія норми п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України поширюється на правовідносини, які випливають із Закону № 2473-VIII, адже контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено в даному випадку саме на відповідача.

При цьому, апелянт посилається на ч. 3 ст. 3 Закону № 2473-VIII, яка передбачає, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Водночас, задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права Податковим кодексом України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у ст. 4 ПК України (п. 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у п. 56.21 ст. 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22.

З огляду на викладене, у період з 07.03.2022 по 27.05.2022 (81 день) відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-ІХ від 03.03.2022, перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIII та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, був зупинений.

Тому, правильним є висновок суду першої інстанції, що граничний строк розрахунку за валютними операціями позивача від 31.03.2021 на суму 370 380, 00 Євро та від 29.07.2021 на суму 450 000, 00 Євро був зупинений (продовжився) на 81 день, і граничний строк розрахунку за цими операціями визначався 19.06.2022 та 17.10.2022 відповідно.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем не допущено порушення п. 3 ст. 13 Закону № 2473-VIII в частині несвоєчасного повернення нерезидентом коштів у розмірі 820 380, 00 Євро, а отже прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення №1102/Ж10/31-00-07-03-02-20 від 02.12.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 18.03.2024

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк