Рішення

від 16.11.2023 по справі 320/20885/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року № 320/20885/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лапія С.М.,

за участі: секретаря судового засідання Борисенко М.В.,

представника позивача Білик О.Б.,

представника відповідача Моцак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.04.2022 року №00249100704 (форма В1) та від 06.04.2022 №00249130704 (форма Р).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом протиправно, без дослідження усіх обставин було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» зареєстровано 11.12.2020 року в Єдиному державному реєстрі за номером 1000741020000094382 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві .

Основним видом діяльності позивача є виробництво робочого одягу (14.12).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 23.10.2021 № 2203 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю.

ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» здійснює діяльність з пошиву виробничого та іншого одягу з використанням найманої праці, в тому числі використовує найману працю осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.п. 78.1 8, п.78.1.| ст. 78 ПК України у зв?язку з поданням ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ 3 ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» (код ЄДРПОУ 43995372) декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за листопад 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.12.2022 №9273930007, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 29.12.2022 № 9284172729), податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» від 10.03.2023 № 17409/26-15-07-04-01/43995372 .

Перевіркою встановлено порушення:

- абз. а п. 193.1 ст.193, п.200.1 ст.200, п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу і, як наслідок, ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» занижено суму податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на 3569982 грн, у тому числі за листопад 2021 у розмірі 526464 грн, за грудень 2021 у розмірі 1000057 грн, за січень 2022 у розмірі 1036559 грн, за лютий 2022 у розмірі 1006902 грн;

- абз. а п. 193.1 ст.193, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу і, як наслідок, ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2022 на суму 18 109 294 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.04.2023 №00249100704, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 18 109 294 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 527 323,50 грн;

від 06.04.2023 №00249130704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 569 982 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 462 477,50 грн.

Позивачем оскаржувані податкові повідомлення отримано 15.04.2023.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що працює головним державним інспектором ГУ ДПС у м. Києві та відповідно до направлення від 13.02.2023 № 1919/26-15-07-04-01 здійснював перевірку позивача.

Свідок зазначив, що викладене в акті перевірки підтримує у повному обсязі та вказав, що товариством не було надано усіх затребувних під час перевірки документів, а тому податковим органом і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» відповідно до договору від 13.04.2021 №Ф001 орендувало виробниче приміщення у ФОП ОСОБА_2 за адресою: - АДРЕСА_1 , де фактично підприємство здійснює свою діяльність.

Відповідач вказує на те, що згідно даних ЄРПН за період з 01.11.2021 по 28.02.2023 ФОП ОСОБА_2 не виписано та не зареєстровано жодної податкової накладної щодо оренди приміщень, постачання електроенергії тощо.

Так, відповідно до п. 1.2 Договору суборенди приміщення, яке передається в суборенду, є власністю фізичної особи ОСОБА_3 та попередньо надано в оренду ФОП ОСОБА_2 (платнику єдиного податку 3-ої групи).

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 не є платниками ПДВ, отже, вони не могли складати та реєструвати податкові накладні.

Також згідно з Правилами користування електричною енергією орендодавець є основним споживачем електроенергії, а орендар субспоживачем.

Якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, енергопостачальна компанія не має підстав для укладення з таким орендарем відповідних договорів. За електричну енергію у такому випадку має розраховуватись орендодавець як власник відповідного майна. Усі відносини між власником майна та орендарем мають бути врегульовані договором оренди відповідного майна.

Жодних застережень щодо укладання ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" договору з постачальником електричної енергії договір суборенди приміщення від 13.04.2021 №Ф001 не містить.

Судом встановлено, що позивач отримував податкові пільги зі сплати ПДВ: нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу на підставі Розпорядження про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів (виданий Виконавчим органом Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.10.2021 за № 2203). Код пільги 14060462.

Однак, податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2023 №00249130704 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 3569982 грн, у тому числі за листопад 2021 у розмірі 526464 грн, за грудень 2021 у розмірі 1000057 грн, за січень 2022 у розмірі 1036559 грн, за лютий 2022 у розмірі 1006902 грн та нараховано штрафні санкції.

Фактично відповідачем нівельовано право позивача на застосування податкової пільги, що встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.10.2021 за № 2203.

Позивачем надані копії трудових книжок та довідок до актів огляду МСЕК співробітників, що працювали на підприємстві в 2021-2022 роках.

Варто зазначити, що згідно з п. 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Верховний Суд України в постанові від 30.09.2009 (справа № 21-1300во09) вказував, що під переробкою слід розуміти такий технологічний процес, що здійснюється на підприємстві, внаслідок якого змінюється форма, властивості чи склад сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів (в тому числі готової продукції) задля отримання нової продукції. Така переробка має бути наслідком трудової діяльності працівників зазначених підприємств.

Таким чином, вказана пільга з оподаткування пов`язана, серед іншого, із виготовленням підприємствами певного нового товару внаслідок переробки (обробки, іншого перетворення).

ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" зареєстровано 11.12.2020, основним видом діяльності якого є 14.12 Виробництво робочого одягу.

Для здійснення господарської діяльності та постачання тканин та іншої необхідної фурнітури позивачем надано контракт від 10.11.2011 №1011 з продавцем-нерезидентом з «АKKOL LIMITED».

Відповідно до зазначеного контракту позивачем був здійснений ряд операцій з імпорту. Постачання товару здійснювалося з Китаю.

Позивачем до суду також надано договір про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 № 21/11/21-1к з ТОВ «Фінансова компанія «ФІНХЕЛПФАРМ».

Відповідно до умов зазначеного договору позивачу надається кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 21 300 000,00 грн.

До позовної заяви та під час проведення перевірки були надані ВМД, CRM, інвойси та інші документи, що підтверджують імпорт тканин та фурнітури для здійснення господарської діяльності позивача, а саме виробництва робочого одягу.

Як слідує з аналізу господарської діяльності позивача, вироблений робочий одяг поставлений контрагентам позивача: ТОВ «АНДЕРВОТЕР», ТОВ «МОНБЛАНА» та ТОВ «СТЕРСЕН».

Відповідно до договору поставки товару від 29.11.2021 № Ф.Л-29/11-1 та додаткової угоди від 23.12.2021 № 1 до договору поставки товару від 29.11.2021№ Ф.Л-29/11-1 на адресу ТОВ «АНДЕРВОТЕР» поставлений товар (костюм зимовий, захисний, зносостійкий) на загальну вартість 30 005 024 грн.

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 01.12.2021 № 8; від 02.12.2021 № 9, від 03.12.2021 № 10, від 06.12.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12, від 08.12.2021 № 13, від 09.12.2021 № 14, від 16.12.2021 № 15, від 17.12.2021 № 16, від 20.12.2021 № 17, від 21.12.2021 № 18, від 22.12.2021 № 19, від 23.12.2021 № 20, від 24.12.2021 № 21, від 28.12.2021 № 22.

Відповідно до договору поставки товару від 08.11.2021 № Ф.Л-08/11-1 на адресу ТОВ «МОНБЛАНА» поставлений товар (костюм зимовий, захисний, зносостійкий) на загальну вартість 17 274 358 грн.

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 22.11.2021 № 1, від 23.11.2021 № 2, від 24.11.2021 №3, від 25.11.2021 № 4, від 26.11.2021 № 5, від 29.11.2021 № 6, від 30.11.2021 № 7.

Відповідно до договору поставки товару від 05.01.2022 № Ф.Л-05/01 та Додаткової угоди № 1 від 31 січня 2022 року до договору поставки товару № Ф.Л-05/01 від 05.01.2022, на адресу ТОВ «СТЕРСЕН» поставлений товар (костюм захисний, зносостійкий) на загальну вартість 61 358 200 грн.

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 14.01.2022 № 1, від 17.01.2022 № 2, від 18.01.2022 № 3, від 19.01.2022 № 4, від 20.01.2022 №5, від 21.01.2022 № 6, від 24.01.2022 № 7, від 25.01.2022 № 8, від 26.01.2022 № 9, від 27.01.2022 № 10, від 28.01.2022 № 11, накладна від 31.01.2022 № 12, від 16.02.2022 № 13, від 17.02.2022 № 14, від 18.02.2022 № 15, від 21.02.2022 № 16, від 22.02.2022 № 17, від 23.02.2022 № 18, від 24.02.2022 № 19, від 25.02.2022 № 20, від 26.02.2022 № 21, від 28.02.2022 № 22.

Надаючи оцінку наданим позивачем первинним документам, суд зазначає таке.

Виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Позивачем надані накази про матеріально відповідальних осіб та акти списання товарних залишків, які підлягають списанню та вилученню з обліку (що не були використані у виробництві).

Згідно актів списання ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» здійснило перевірку матеріалів, що стали непридатними, та встановило, що описані нижче цінності підлягають списанню та вилученню з обліку:

-акт списання від 02.12.2021 №1: вирізки полотна трикотажного у кількості 5855,7 кг. на суму 670216,23 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 6332,17 кг. на суму 724958,62 грн. Загальна сума по акту становить 1395174,85 грн;

-акт списання від 03.01.2022 №1: вирізки полотна трикотажного у кількості 9832,9 кг. на суму 1142486,89 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 11691,6 кг. на суму 1357986,92 грн. Загальна сума по акту становить 2500473,81 грн;

-акт списання від 02.02.2022 №2: вирізки полотна трикотажного у кількості 5923.69 кг. на суму 723296,53 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 16266,53 кг. на суму 1988930,87 грн. Загальна сума по акту становить 2712227,40 грн;

-акт списання від 01.03.2022 №2: шнурок для одягу з синтетичних матеріалів у кількості 7756 шт. на суму 3234,34 грн.; нитки комплексні синтетичні у кількості 434 шт. на суму 2753,87 грн.; набір ниток у кількості 200 шт. на суму 612,49 грн.; кнопки для одягу з пластмаси у кількості 10008 шт. на суму 700,56 грн.; нитки комплексні, синтетичні, поліестр 100% у кількості 117 шт. на суму 648,02 грн.; застібка-фіксатор для шнурків в одязі з пластмаси у кількості 3336 шт. на суму 600.48 грн.; кільце-петля фурнітура для одягу з металу у кількості 849 шт. на суму 212,25 грн.; півкільце для одягу з металу у кількості 180 шт. на суму 181,61 грн.; фурнітура одежна з металу у кількості 219 шт. на суму 126,73 грн.; голки у кількості 834 пак. на суму 775,62 грн.; нитки комплексні синтетичні поліестр 100% у кількості 142 пак. на суму 871.07 грн.; булавки у кількості 144 пак. на суму 553,40 грн.; вирізки полотна трикотажного у кількості 6190,4 кг. на суму 748453.80 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 16105,32 кг. на суму 1947222,79 грн. Загальна сума по акту становить 2706947,03 гривень.

Загальна кількість сировини, що не була використана при виробництві робочого одягу, не перевищує 8 %, що підтверджується договорами та первинними документами.

Крім того, позивачем надано до позовної заяви та під час перевірки банківські виписки з програми Клієнт-банк, що підтверджують рух коштів при здійсненні господарської діяльності.

Судом досліджено операції щодо імпорту товару протягом листопада 2021 - лютого 2022.

Так, протягом даного періоду ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» імпортувало полотно трикотажне та сплатило ПДВ при розмитненні товару 18 109 294, 40 грн, а саме:

-в листопаді 2021 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 61189 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 64614 кг.;

-в грудні 2021 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 98329 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 116916 кг.;

-в січні 2022 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 56686 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 155659 кг.;

-в лютому 2022 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 61904 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 146412 кг.

Судом встановлено, що ПДВ при розмитненні товару ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» було сплачено в повному обсязі.

Позивачем укладено з ТОВ «БАКЕРІТ» договір організації транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2021 №99/17 щодо перевезення товару.

По факту надання послуг складено акти наданих послуг від 01 грудня 2021 року №1, від 05 січня 2022 року №2, від 04 лютого 2022 року №3 та від 30 березня 2022 року №4, та товаро-транспортні накладні, щодо транспортування імпортованої тканини та фурнітури на адресу позивача.

Як встановлено судом, ненадання товаротранспортних накладних під час перевірки було зумовлено позицією позивача щодо відсутності відношення даних документів до предмету перевірки.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, згідно з пунктом 1 якого у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується лише операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Фактично товарно-транспортна накладна є первинним документом для підтвердження операцій з транспортування товару, а не контракту купівлі-продажу.

Відповідні висновки узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 820/738/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/14004/17).

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що в цілях підтвердження господарської операції суб`єкт господарювання має надати документи, які підтверджують господарську операцію, зокрема ідентифікують зміст та обсяг такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 820/12016/15.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16 (провадження № К/9901/3335/17) та у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 810/3713/16 (провадження № К/9901/48931/18).

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної та недоліків в ній.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі №802/1973/18-а зазначив, що, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Верховний Суд неодноразово у постановах від 03.06.2021 у справі № 826/7542/17 та від 09.06.2021 у справі №560/3868/19, зазначав, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

Таким чином, контролюючий орган не довів факту відсутності у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження податкових зобов`язань у визначеному розмірі по взаємовідносинам у спірних періодах з контрагентами-постачальниками; також відповідачем не доведено, що зміст наданих товариством первинних документів не відповідає даним бухгалтерського або податкового обліку.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно деяких контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства.

Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення Товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників позивача. Проте, інформації про проведення таких звірок акт перевірки не містить.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або обґрунтовану суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази контролюючим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 у справі № 816/2187/15 зазначив, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв`язку із порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці в Україні та Європейського суду з прав людини.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкових зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 816/149/16 зазначено, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В постанові від 16.04.2021 у справі №810/1379/16 Верховний Суд зазначив, що у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 816/1607/17, від 23.06.2021 у справі N 520/11131/19, від 09.06.2021 у справі N 802/1973/18-а, від 12.04.2021 у справі N1.380.2019.005743.

Враховуючи зазначене, висновки акту перевірки щодо взаємовідносин ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» з ТОВ «АНДЕРВОТЕР»; ТОВ «МОНБЛАНА»; ТОВ «СТЕРСЕН» є необґрунтованими.

Основні принципи бухгалтерського обліку викладено в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV. Однак, такий принцип бухгалтерського обліку, як суттєвість, окремо не зазначено.

Водночас, у п. 3 НП(С)БО 1 дається визначення суттєвої інформації. Це інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства.

Довідково: Положення бухгалтерського обліку (стандарт) нормативний акт, який затверджений Міністерством фінансів України. Він визначає принципи і способи ведення бухобліку, складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності.

Основні положення бухгалтерського обліку - це підстава, на якому здійснюється його функціонування. Їх формування залежить від особливостей суспільно-економічного розвитку країни, способів ведення господарсько-правової діяльності.

При цьому, в національних стандартах бухгалтерського обліку, критерії суттєвості практично не прописано. Це питання вирішується в основному на розсуд керівництва підприємства (лист Мінфіну від 27.08.13 року № 31-08410-07-10/25152).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що ці господарські операції позивача носять фіктивний характер. З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

В акті перевірки зазначено про те, що у контрагентів позивача ТОВ «АНДЕРВОТЕР»; ТОВ «МОНБЛАНА»; ТОВ «СТЕРСЕН» відсутні працівники, наявні порушення податкової дисципліни тощо.

Тобто, фактично висновки контролюючого органу базуються на оцінці діяльності контрагентів позивача та наявності у них можливості (трудові, фінансові та матеріальні ресурси) для виконання своїх зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.

Однак, суд наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, та інших суб`єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 72965473).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій, оскільки викладені контролюючим органом в акті перевірки твердження носять лише характер припущень.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Щодо твердження відповідача про те, що до перевірки не надано банківську виписку, завірену установою банку, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

У договорі на здійснення електронно-розрахункового обслуговування, предмет якого - «банк зобов`язується надати клієнту систему електронно-розрахункового обслуговування, в подальшому систему "Клієнт-Банк" і здійснювати електронно-розрахункове обслуговування клієнта за допомогою системи "Клієнт-Банк" згідно з законодавством України. Клієнт зобов`язується використовувати дану систему для здійснення розрахунків на умовах, передбачених даним договором».

Вищевказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Із змісту Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 видно, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Користування системою "Клієнт-Банк", "Клієнт-Internet-Банк" регулюється, крім договору між банком та клієнтом, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про електронний цифровий підпис", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Статтею 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

При виконанні платіжних доручень банк провів перевірку електронного підпису позивача та встановив, що документ підписаний ЕЦП директора ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" , тобто, банк ідентифікував особу підписанта, перевірено та встановлено наявність всіх необхідних для платіжного доручення реквізитів та його відповідність вимогам чинного законодавства (наявні дата і номер, назва, код платника та номер його рахунку, код банку платника, назва, код одержувача платежу та номер його рахунку, код банку одержувача, сума цифрами, призначення платежу).

Таким чином, банк перевірив електронний підпис, перевірив цілісність, достовірність, авторство електронного документа на переказ та відповідність вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 2.1. Інструкції передбачено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Кожен документ, сформований в системі "Клієнт-Банк", повинен бути посвідчений шляхом накладення електронно-цифрового підпису. Після створення документу на нього накладається ЕЦП осіб, що мають право підпису фінансових документів згідно наявних в банку зразків підписів з відтиском печатки. Обмін інформацією між клієнтом та банком встановлюється у зашифрованому вигляді.

Платіжні доручення, подані до банку, містять окрім того електронний цифровий підпис директора підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача (Як встановлено судом, відповідачем у Актах перевірки не заперечується надходженні коштів до контрагентів на підставі платіжних доручень і списання їх з рахунку позивача на рахунки контрагентів.

Розрахункові документи подані з порушенням - банк повертає їх без виконання.

Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему "Клієнт-Банк" не встановлено. Здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що платежі підписані легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ".

Виходячи з викладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 53680,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 53680, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.04.2022 №00249100704, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 18 109 294, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 527 323, 50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.04.2022 №00249130704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 8 032 459, 50 грн, включаючи штрафні санкції.

Стягнути на користь ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 грудня 2023 р.