Постанова

від 16.04.2024 по справі 320/20885/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/20885/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.04.2022 року №00249100704 (форма В1) та від 06.04.2022 №00249130704 (форма Р).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.04.2022 №00249100704, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 18 109 294, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 527 323, 50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 06.04.2022 №00249130704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 8 032 459, 50 грн, включаючи штрафні санкції.

Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що згідно даних ЄРПН за період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 року жодної податкової накладної щодо оренди приміщень, постачання електроенергії тощо на ФОП ОСОБА_1 не виписано та не зареєстровано.

Також, вказує, що перевіркою встановлено, що на протязі листопада 2021- лютого 2022 року позивач імпортував полотно трикотажне та сплатив ПДВ при розмитненні товару у розмірі 18109294,40 грн. Для слати ПДВ при розмитненні товару позивач уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Фінхелпфарм» договір про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 №21/11/21-1к, згідно якого ПОГ «Швейний дім «Фланель» відкрито кредитну лінію у сумі 21300000 грн.. Згідно даних рахунку 62 за листопад, грудень 2021, січень, лютий 2022 розрахунки з компанією «Akkol Limited» за полтно трикотажне не проводились.

Як на порушення апелянт також вказує, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів щодо транспортування полотна трикотажного з м. Одеса до м. Києва. Щодо договору з ТОВ «Монблана» податковий орган вказує, що основний вид діяльності контрагента -46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Згідно даних податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2021,2022 роки ТОВ «Монблана» не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Ще апелянт наголосив, що у контрагента ТОВ «Андервотер» основний вид діяльності - 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення та вказує, що з моменту реєстрації вказане підприємство взагалі не звітує до органів податкової служби.

Щодо контрагента ТОВ «Стерсен» контролюючий орган вказує, що його основна діяльність це 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення та зазначає, що з моменту реєстрації вказаного підприємства взагалі не звітує до органів податкової служби.

Позивач у відзиві свою позицію обґрунтовув тим, що господарські операції з контрагентами-постачальниками, вчинені у періоді, що перевірявся, є реальними та підтверджені усіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, а також безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» зареєстровано 11.12.2020 року в Єдиному державному реєстрі за номером 1000741020000094382 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві .

Основним видом діяльності позивача є виробництво робочого одягу (14.12).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 23.10.2021 № 2203 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю.

ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» здійснює діяльність з пошиву виробничого та іншого одягу з використанням найманої праці, в тому числі використовує найману працю осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.п. 78.1 8, п.78.1.| ст. 78 ПК України у зв?язку з поданням ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ 3 ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» (код ЄДРПОУ 43995372) декларації з податку на додану вартість із сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку за листопад 2022 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.12.2022 №9273930007, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 29.12.2022 № 9284172729), податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» від 10.03.2023 № 17409/26-15-07-04-01/43995372 .

Перевіркою встановлено порушення:

- абз. а п. 193.1 ст.193, п.200.1 ст.200, п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу і, як наслідок, ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» занижено суму податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету на 3569982 грн, у тому числі за листопад 2021 у розмірі 526464 грн, за грудень 2021 у розмірі 1000057 грн, за січень 2022 у розмірі 1036559 грн, за лютий 2022 у розмірі 1006902 грн;

- абз. а п. 193.1 ст.193, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу і, як наслідок, ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО «ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ «МРІЯ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2022 на суму 18 109 294 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 06.04.2023 №00249100704, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 18 109 294 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 527 323,50 грн;

від 06.04.2023 №00249130704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 569 982 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 462 477,50 грн.

Позивачем оскаржувані податкові повідомлення отримано 15.04.2023.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини неможливості контрагентів позивача в дійсності вчинити спірні господарські операції, оскільки відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.4 наведеної статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200--1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» ГО ЦДОІ «МРІЯ» відповідно до договору від 13.04.2021 №Ф001 орендувало виробниче приміщення у ФОП ОСОБА_1 за адресою: - АДРЕСА_1 , де фактично підприємство здійснює свою діяльність. (том 1, а.с. 67-69)

Відповідач вказує на те, що згідно даних ЄРПН за період з 01.11.2021 по 28.02.2023 ФОП ОСОБА_1 не виписано та не зареєстровано жодної податкової накладної щодо оренди приміщень, постачання електроенергії тощо.

Так, відповідно до п. 1.2 Договору суборенди приміщення, яке передається в суборенду, є власністю фізичної особи ОСОБА_2 та попередньо надано в оренду ФОП ОСОБА_1 (платнику єдиного податку 3-ої групи).

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 не є платниками ПДВ, отже, вони не могли складати та реєструвати податкові накладні.

Також згідно з Правилами користування електричною енергією орендодавець є основним споживачем електроенергії, а орендар - субспоживачем.

Якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, енергопостачальна компанія не має підстав для укладення з таким орендарем відповідних договорів. За електричну енергію у такому випадку має розраховуватись орендодавець як власник відповідного майна. Усі відносини між власником майна та орендарем мають бути врегульовані договором оренди відповідного майна.

Жодних застережень щодо укладання ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" договору з постачальником електричної енергії договір суборенди приміщення від 13.04.2021 №Ф001 не містить.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримував податкові пільги зі сплати ПДВ: нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу на підставі Розпорядження про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів (виданий Виконавчим органом Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.10.2021 за № 2203). Код пільги 14060462.

Однак, податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2023 №00249130704 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 3569982 грн, у тому числі за листопад 2021 у розмірі 526464 грн, за грудень 2021 у розмірі 1000057 грн, за січень 2022 у розмірі 1036559 грн, за лютий 2022 у розмірі 1006902 грн та нараховано штрафні санкції.

Фактично відповідачем нівельовано право позивача на застосування податкової пільги, що встановлено розпорядженням Виконавчого органу Київської міської Ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.10.2021 за № 2203.

Позивачем надані копії трудових книжок та довідок до актів огляду МСЕК співробітників, що працювали на підприємстві в 2021-2022 роках. (том 1, а.с. 35-66)

Варто зазначити, що згідно з п. 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Верховний Суд України в постанові від 30.09.2009 (справа № 21-1300во09) вказував, що під переробкою слід розуміти такий технологічний процес, що здійснюється на підприємстві, внаслідок якого змінюється форма, властивості чи склад сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів (в тому числі готової продукції) задля отримання нової продукції. Така переробка має бути наслідком трудової діяльності працівників зазначених підприємств.

Таким чином, вказана пільга з оподаткування пов`язана, серед іншого, із виготовленням підприємствами певного нового товару внаслідок переробки (обробки, іншого перетворення).

ПОГ "ШВЕЙНИЙ ДІМ "ФЛАНЕЛЬ" ГО "ЦЕНТР ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ "МРІЯ" зареєстровано 11.12.2020, основним видом діяльності якого є 14.12 Виробництво робочого одягу.

Для здійснення господарської діяльності та постачання тканин та іншої необхідної фурнітури позивачем надано контракт від 10.11.2011 №1011 з продавцем-нерезидентом з «АKKOL LIMITED».(том 1, а.с. 100-105)

Відповідно до зазначеного контракту позивачем був здійснений ряд операцій з імпорту. Постачання товару здійснювалося з Китаю.

Позивачем до суду також надано договір про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 № 21/11/21-1к з ТОВ «Фінансова компанія «ФІНХЕЛПФАРМ». (том 1 , а.с.90-99)

Відповідно до умов зазначеного договору позивачу надається кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 21 300 000,00 грн.

До позовної заяви та під час проведення перевірки були надані ВМД, CRM, інвойси та інші документи, що підтверджують імпорт тканин та фурнітури для здійснення господарської діяльності позивача, а саме виробництва робочого одягу.

Як слідує з аналізу господарської діяльності позивача, вироблений робочий одяг поставлений контрагентам позивача: ТОВ «АНДЕРВОТЕР», ТОВ «МОНБЛАНА» та ТОВ «СТЕРСЕН».

Відповідно до договору поставки товару від 29.11.2021 № Ф.Л-29/11-1 та додаткової угоди від 23.12.2021 № 1 до договору поставки товару від 29.11.2021№ Ф.Л-29/11-1 на адресу ТОВ «АНДЕРВОТЕР» поставлений товар (костюм зимовий, захисний, зносостійкий) на загальну вартість 30 005 024 грн. (том 1, а.с. 122-127)

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 01.12.2021 № 8; від 02.12.2021 № 9, від 03.12.2021 № 10, від 06.12.2021 № 11, від 07.12.2021 № 12, від 08.12.2021 № 13, від 09.12.2021 № 14, від 16.12.2021 № 15, від 17.12.2021 № 16, від 20.12.2021 № 17, від 21.12.2021 № 18, від 22.12.2021 № 19, від 23.12.2021 № 20, від 24.12.2021 № 21, від 28.12.2021 № 22. (том 1, а.с. 127-142)

Відповідно до договору поставки товару від 08.11.2021 № Ф.Л-08/11-1 на адресу ТОВ «МОНБЛАНА» поставлений товар (костюм зимовий, захисний, зносостійкий) на загальну вартість 17 274 358 грн. (том 1, а.с. 143-146)

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 22.11.2021 № 1, від 23.11.2021 № 2, від 24.11.2021 №3, від 25.11.2021 № 4, від 26.11.2021 № 5, від 29.11.2021 № 6, від 30.11.2021 № 7. (том 1, а.с. 147-153)

Відповідно до договору поставки товару від 05.01.2022 № Ф.Л-05/01 та Додаткової угоди № 1 від 31 січня 2022 року до договору поставки товару № Ф.Л-05/01 від 05.01.2022, на адресу ТОВ «СТЕРСЕН» поставлений товар (костюм захисний, зносостійкий) на загальну вартість 61 358 200 грн. (том 1, а.с.154-159)

Постачання товару підтверджується видатковими накладними від 14.01.2022 № 1, від 17.01.2022 № 2, від 18.01.2022 № 3, від 19.01.2022 № 4, від 20.01.2022 №5, від 21.01.2022 № 6, від 24.01.2022 № 7, від 25.01.2022 № 8, від 26.01.2022 № 9, від 27.01.2022 № 10, від 28.01.2022 № 11, накладна від 31.01.2022 № 12, від 16.02.2022 № 13, від 17.02.2022 № 14, від 18.02.2022 № 15, від 21.02.2022 № 16, від 22.02.2022 № 17, від 23.02.2022 № 18, від 24.02.2022 № 19, від 25.02.2022 № 20, від 26.02.2022 № 21, від 28.02.2022 № 22. (том 1, а.с. 160-181)

Виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Позивачем надані накази про матеріально відповідальних осіб та акти списання товарних залишків, які підлягають списанню та вилученню з обліку (що не були використані у виробництві).

Згідно актів списання ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» здійснило перевірку матеріалів, що стали непридатними, та встановило, що описані нижче цінності підлягають списанню та вилученню з обліку:

- акт списання від 02.12.2021 №1: вирізки полотна трикотажного у кількості 5855,7 кг. на суму 670216,23 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 6332,17 кг. на суму 724958,62 грн. Загальна сума по акту становить 1395174,85 грн;(том 1, а.с. 186)

- акт списання від 03.01.2022 №1: вирізки полотна трикотажного у кількості 9832,9 кг. на суму 1142486,89 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 11691,6 кг. на суму 1357986,92 грн. Загальна сума по акту становить 2500473,81 грн;(том 1, а.с. 187)

- акт списання від 02.02.2022 №2: вирізки полотна трикотажного у кількості 5923.69 кг. на суму 723296,53 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 16266,53 кг. на суму 1988930,87 грн. Загальна сума по акту становить 2712227,40 грн; (том 1, а.с. 184)

- акт списання від 01.03.2022 №2: шнурок для одягу з синтетичних матеріалів у кількості 7756 шт. на суму 3234,34 грн.; нитки комплексні синтетичні у кількості 434 шт. на суму 2753,87 грн.; набір ниток у кількості 200 шт. на суму 612,49 грн.; кнопки для одягу з пластмаси у кількості 10008 шт. на суму 700,56 грн.; нитки комплексні, синтетичні, поліестр 100% у кількості 117 шт. на суму 648,02 грн.; застібка-фіксатор для шнурків в одязі з пластмаси у кількості 3336 шт. на суму 600.48 грн.; кільце-петля фурнітура для одягу з металу у кількості 849 шт. на суму 212,25 грн.; півкільце для одягу з металу у кількості 180 шт. на суму 181,61 грн.; фурнітура одежна з металу у кількості 219 шт. на суму 126,73 грн.; голки у кількості 834 пак. на суму 775,62 грн.; нитки комплексні синтетичні поліестр 100% у кількості 142 пак. на суму 871.07 грн.; булавки у кількості 144 пак. на суму 553,40 грн.; вирізки полотна трикотажного у кількості 6190,4 кг. на суму 748453.80 грн., вирізки полотна трикотажного машинного в`язання з синтетичних волокон у кількості 16105,32 кг. на суму 1947222,79 грн. Загальна сума по акту становить 2706947,03 гривень.( том 1, а.с. 185)

Загальна кількість сировини, що не була використана при виробництві робочого одягу, не перевищує 8 %, що підтверджується договорами та первинними документами.

Крім того, позивачем надано до позовної заяви та під час перевірки банківські виписки з програми Клієнт-банк, що підтверджують рух коштів при здійсненні господарської діяльності.

Судом апеляційної інтанції досліджено операції щодо імпорту товару протягом листопада 2021 - лютого 2022.

Так, протягом даного періоду ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» імпортувало полотно трикотажне та сплатило ПДВ при розмитненні товару 18 109 294, 40 грн, а саме:

-в листопаді 2021 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 61189 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 64614 кг.;

-в грудні 2021 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 98329 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 116916 кг.;

-в січні 2022 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 56686 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 155659 кг.;

-в лютому 2022 року операції з імпору полотна трикотажного поперечнов`язаного ворсового, пофарбованого, яке складається з синтетичних волокон поліефіру 100% у кількості 61904 кг., полотно трикотажне машинного в`язання з синтетичних волокон, не ворсове, пофарбоване у кількості 146412 кг.

Колегією суддів вставновлено, що ПДВ при розмитненні товару ПОГ «ШВЕЙНИЙ ДІМ «ФЛАНЕЛЬ» було сплачено в повному обсязі.

Позивачем укладено з ТОВ «БАКЕРІТ» договір організації транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2021 №99/17 щодо перевезення товару.

По факту надання послуг складено акти наданих послуг від 01 грудня 2021 року №1, від 05 січня 2022 року №2, від 04 лютого 2022 року №3 та від 30 березня 2022 року №4, та товаро-транспортні накладні, щодо транспортування імпортованої тканини та фурнітури на адресу позивача.

Як встановлено судом, ненадання товаротранспортних накладних під час перевірки було зумовлено позицією позивача щодо відсутності відношення даних документів до предмету перевірки.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, згідно з пунктом 1 якого у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, транспортною документацією підтверджується лише операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Фактично товарно-транспортна накладна є первинним документом для підтвердження операцій з транспортування товару, а не контракту купівлі-продажу.

Відповідні висновки узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року у справі № 820/738/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/14004/17.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в цілях підтвердження господарської операції суб`єкт господарювання має надати документи, які підтверджують господарську операцію, зокрема ідентифікують зміст та обсяг такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 820/12016/15.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16 (провадження № К/9901/3335/17) та у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 810/3713/16 (провадження № К/9901/48931/18).

Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної та недоліків в ній.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі №802/1973/18-а зазначив, що, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Також, Верховний Суд неодноразово у постановах від 03.06.2021 у справі № 826/7542/17 та від 09.06.2021 у справі №560/3868/19, зазначав, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.

Таким чином, контролюючий орган не довів факту відсутності у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження податкових зобов`язань у визначеному розмірі по взаємовідносинам у спірних періодах з контрагентами-постачальниками; також відповідачем не доведено, що зміст наданих товариством первинних документів не відповідає даним бухгалтерського або податкового обліку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Крім того, відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача та інших суб`єктів господарювання, з якими позивач безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документам.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача.

Разом з тим, позивачем, з метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними вище договорами з придбання товару, сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - "постачальником" податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.

Водночас, наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Разом з тим нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи, надати послуги чи поставити товар та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг/товарів, у тому числі й по ПДВ.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю.Кучма