Рішення

від 06.12.2023 по справі 320/19860/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2023 року Київ № 320/19860/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Комітет" з питань корупції" до Служби безпеки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "МАРКЕТГІД-УКРАЇНА", Компанія MGID. INС, ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "МГІД-СВІТ" та ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Громадська організація "Комітет" з питань корупції" з позовом до Служби безпеки України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, що полягала у невнесенні на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадян російської федерації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , громадянина України ОСОБА_7 та невнесення на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичних осіб, зареєстрованих згідно з законодавством України, а саме щодо ТОВ "МГІД-СВІТ" (код ЄДРПОУ 38233476,) ПП "Маркетгід-Україна" (код ЄДРПОУ 36867310), ПП "Ейджі Форм" (код ЄДРПОУ 43381937), а також Компанії MGІD. ІNC (ідентифікаційний номер С3340794, США, Санта-Моніка, Каліфорнія, 1149 3-я вулиця, офіс 210, +1 424 322 8059) за заявою Громадської організації "Комітет з питань корупції" від 18.10.2022;

- зобов`язати Службу безпеки України внести на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадян російської федерації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , громадянина України ОСОБА_7 та пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичних осіб, зареєстрованих згідно з законодавством України, а саме щодо ТОВ "МГІД-СВІТ" (код ЄДРПОУ 38233476) ПП "Маркетгід-Україна" (код ЄДРПОУ 36867310), ПП "Ейджі Форм" (код ЄДРПОУ 43381937), а також Компанії MGID. ІNC (ідентифікаційний номер С3340794, США, Санта-Моніка, Каліфорнія, 1149 3-я вулиця, офіс 210, + 1 424 322 8059) за заявою Громадської організації "Комітет з питань корупції" від 18.10.2022.

Ухвалою суду від 13.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21.07.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "МАРКЕТГІД-УКРАЇНА", Компанію MGID, INK, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "МГІД-СВІТ".

Ухвалою суду від 23.08.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 06.12.2023 повернуто пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємства "МАРКЕТГІД-УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МГІД-СВІТ" надійшли, у зв`язку з не надсиланням таких іншим учасникам справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Служби безпеки України з заявою про внесення на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадян російської федерації ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та громадянина України ОСОБА_7 та юридичних осіб - ТОВ "МГІД-СВІТ", ПП "Маркетгід-країна", ПП "Ейджі Форм", а також Компанії MGІD, ІNC, на яку відповідач повідомив про опрацювання листа позивача щодо внесення пропозицій про застосування санкцій. Листом РНБО України від 16.11.2022 позивача повідомлено, що на підставі пропозицій Служби безпеки України прийнято рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_8 . Позивач вважає, що відповідач не вжив належних заходів щодо розгляду заяви позивача та внесення на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій до громадян російської федерації та щодо юридичних осіб, зазначених позивачем у заяві від 18.10.2022.

22.06.2023 до суду від ПП "Маркетгід-Україна" надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Маркетгід-Україна".

03.07.2023 до суду від представника компанії MGID INС. надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

04.07.2023 до суду від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

07.07.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МГІД-СВІТ" надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

27.07.2023 до суду від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Відповідач позов не визнав, 14.08.2023 до суду від Служби безпеки України надійшла заява про долучення відзиву до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву зазначено, що позивачем не обґрунтовано того, що позивач безпосередньо зазнав втручання в свої права внаслідок оскаржуваної бездіяльності відповідача. Також зазначено, що чинними актами законодавства України на відповідача не покладено безумовного обов`язку вносити до РНБО України пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб, про яких заявляють окремі громадяни, юридичні особи, у тому числі громадські формування, у відповідача є право на звернення до РНБО України з відповідним питанням. Зазначено, що після опрацювання заяви позивача Департаментом захисту національної державності СБУ надано вчасну та ґрунтовну відповідь, а тому доводи позивача про бездіяльність відповідача є необґрунтованими. Просить суд врахувати судову практику Верховного Суду.

14.08.2023 до суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, в яких треті особи вважають, що позовна заява не належить до задоволення з огляду на таке. На думку третіх осіб, позивач просить суд втрутитись у дискреційні повноваження органу, що входить до вичерпного переліку, який уповноважений вносити на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Однак, Законом України "Про санкції" не передбачено делегування повноважень із надання пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій будь-якими іншими органами влади або громадським організаціям. Вимога про зобов`язання внести зазначених у зверненні осіб за відсутності відповідних об`єктивних даних, що свідчили б про наявність підстав для застосування санкцій є безпідставною та такою, що суперечить вимогам закону. На момент перевірки зазначених у зверненні позивача відомостей, підстави для внесення пропозицій щодо вказаного у зверненні громадянина рф Віктора Ремши вже були встановлені та відомі, відомості про інших осіб перевіркою не підтвердилися. Відомості про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами рф не відповідає дійсності, як і інші твердження щодо третіх осіб.

16.08.2023 та 17.08.2023 до суду від представника Приватного підприємства "МАРКЕТГІД-УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МГІД-СВІТ" надійшли пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, які ухвалою суду були повернуті через недотримання вимоги про надсилання іншим учасникам справи.

17.08.2023 до суду від Служби безпеки України надійшов відзив на позовну заяву (направлений поштою).

29.08.2023 до суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у яких зазначено, що позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян", проте позовна вимога фактично стосується не порядку розгляду звернення, неповноти чи несвоєчасності наданої відповіді, а саме розгляду звернення по суті. Фактично позивач вимагає від суду втрутитися в дискреційні повноваження органу, який входить до вичерпного переліку, зазначеного в статті 5 Закону України "Про санкції", уповноваженого виносити на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Проте законом не передбачено делегування повноважень з надання пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій будь-яким іншим органам влади або громадським організаціям. Вимога позивача про зобов`язання внесення таких пропозицій щодо всіх зазначених у зверненні осіб за відсутності відповідних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для застосування санкцій є безпідставною та такою, що суперечить вимогам закону.

31.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів надіслання на адресу третіх осіб копії позовної заяви з додатками.

12.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів надіслання на адресу ОСОБА_3 копії позовної заяви з додатками.

28.11.2023 до суду від третьої особи компанії MGID, INС надійшли пояснення щодо позову, в яких не погоджуючись із адміністративним позовом зазначено про відсутність порушеного чи оспорюваного права позивача та невідповідність обраного позивачем способу захисту права. Право позивача на звернення до Служби безпеки України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами не було порушене. Вимоги позивача не спрямовані на захист його порушеного чи оспорюваного права, а мають на меті спонукати суд зобов`язати відповідача вчинити дії, які належать до законодавчо визначених повноважень останнього, без відповідних для цього підстав. Аналіз законодавчих норм, які визначають повноваження (права і обов`язки) Служби безпеки України та порядок застосування санкцій, дають підстави для одночасного висновку про те, що внесення відповідачем на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо певних осіб є правом, а не обов`язком відповідача. Відповідач на звернення позивача надав вчасну та ґрунтовну відповідь у порядку та строки, а тому доводи позивача про бездіяльність є необґрунтованими, спростовуються наданими позивачем доказами. Також зазначено, що компанія MGID, INС є іноземною юридичною особою, яка ніколи не вчиняла жодних дій, що створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належним їм прав і свобод. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дослідивши докази сторін, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

18.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення пропозицій щодо застосування санкцій відносно резидентів російської федерації, у якій зазначено, що попри триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації в Україні досі діють компанії, які напряму або через офшори належать громадянам російської федерації та сприяють країні-агресору. Зазначено, що у багатьох ЗМІ у 2022 році було поширено інформацію про те, що ряд українських компаній сприяють російській федерації у поширенні інформаційно-психологічних спеціальних операцій на території України, а також те, що такі компанії належать російському бізнесмену Віктору Ремші, який допомагає підсанкційним російським олігархам легалізовувати брудні кошти. Зазначено, що з 2000-х ОСОБА_9 почав направляти значні інвестиції у сферу ІТ-технологій та інформаційних інтернет-видань. Особливе місце у складі інформаційного пулу Віктора Ремши займають зокрема проекти "МГІД". Безпосередню реалізацію таких проектів як "МГІД", "Лєнтаінформ", "ІдеалМедіа" на території України, США та ЄС здійснюють бізнес-партнери Віктора Ремши - громадянин України та Росії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також Генеральний директор компанії "МГІД" та директор чисельних підприємств і проектів, громадянин України ОСОБА_12 - зокрема щодо розповсюдження неправдивої інформації щодо російсько-української війни, маніпулювання та здійснення впливу на думку громадянського суспільства в Україні. Також зазначено, що за допомогою активної діяльності групи компаній "MGid", центральний офіс якої розташований у США, та поширення останньою недостовірної інформації у мережі Інтернет ОСОБА_13 та його бізнес партнери за завданням влади рф здійснювали вплив та маніпулювання громадською думкою у США та у Великій Британії. Таким чином, є очевидним, що з метою захисту державних і національних інтересів влада України та країн-партнерів мають застосувати персональні санкції стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також щодо юридичних осіб ТОВ "Мгід-Україна", ПП "Ейджі Форм", ПП "Маркетгід-Україна" та інших компаній, що прямо чи опосередковано входять до складу групи компаній "ФІНАМ". У зв`язку з чим, просив внести на розгляд РНБО України пропозиції про застосування відповідних санкцій до зазначених осіб.

28.10.2022 Департамент захисту національної державності листом № 5/7/5/1-17106 повідомив позивача, що лист про внесення пропозицій про застосування санкцій відносно резидентів російської федерації опрацьовано, викладені у листі відомості враховано в оперативній службовій діяльності щодо реалізації державної санкційної політики.

16.11.2022 заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України повідомив позивача, що в апараті РНБО України розглянуто заяву позивача від 18.10.2022 № 05-10 та на підставі пропозицій Служби безпеки України РНБО України прийняла рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_8 (пункт 82 додатка до рішення РНБО України від 19.10.2022, уведеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727). Щодо застосування санкцій відносно інших фізичних та юридичних осіб, зазначених у заяві, повідомлено, що у разі надходження від законодавчо визначених суб`єктів до Апарату РНБО України пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) буде забезпечено їхню підготовку в установленому порядку для розгляду на засіданні РНБО України.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 р. № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій є: 1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; 2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй; 3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу; 4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності (частина друга статті 3 Закону № 1644-VII).

Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб`єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої (частина третя цієї статті).

Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII видами санкцій є, зокрема: блокування активів тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1644-VII пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та Службою безпеки України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 5, 20 статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема: здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань; здійснювати за участю Міністерства закордонних справ України міжнародне співробітництво щодо подання пропозицій до комітетів Ради Безпеки ООН та до іноземних держав про включення (виключення) фізичних або юридичних осіб та організацій до відповідних санкційних переліків та розгляду запитів іноземних держав про включення (виключення) до (з) переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1 21, 23 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання (частина третя статті 5 Закону № 1644-VII).

Аналіз Закону № 1644-VII свідчить про те, що держава має легітимну можливість відступати від певних гарантованих конституційних прав, але водночас для того, щоб запобігти загрозам державного свавілля чи авторитаризму, повинна застосовувати обмежувальні заходи (санкції) винятково, тимчасово, використовувати їх як крайній і як необхідний (невипадковий) захід. Повинна застосовувати їх співмірно з тими загрозами національним інтересам, національній безпеці чи для протидії терористичній діяльності, яким держава намагається запобігти з їхньою поміччю.

Оскільки обмежувальні заходи є чутливими для осіб, до яких вони можуть бути застосовані, та мають відповідати певним стандартам обмеження основних прав, одним з яких є забезпечення балансу між потребами національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, з одного боку, та демократії і прав людини, з другого, у цьому Законі визначені види обмежувальних заходів (санкцій), підстави їхнього застосування, окреслено коло осіб, до яких вони застосовуються, а також за яких умов. Встановлені органи державної влади, які вносять пропозиції про застосування санкцій, інституція, яка приймає рішення про їхнє застосування, та порядок, за яким втілюються ці заходи.

Враховуючи те, що використання санкцій в особливий спосіб перебуває на межі втручання в права особи, гарантовані Конституцією України, Закон № 1644-VII передбачає, що рішення щодо застосування певного виду санкцій приймається РНБО України та вводиться в дію указом Президента України. У цьому сенсі Закон № 1644-VII досить чітко і передбачувано визначав підстави, умови та мету застосування санкцій.

Суд також зазначає, що Закон № 1644-VII не передбачає, що кожен, хто зазнав порушення своїх прав, може звернутися за захистом до компетентного юридичного органу. За цим законом юридичним особам не заборонено звертатися із заявами з повідомленням про обставини (відомості), що охоплюються поняттям "дії суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави", однак такі особи не вправі вимагати від компетентного органу сприймати їхні звернення як обов`язковий привід для розгляду по суті, а також у судовому порядку спонукати "суб`єкта внесення пропозиції про застосування санкцій" використати свої повноваження як спосіб захисту порушеного індивідуального права.

Попри певну зовнішню (не сутнісну) схожість, санкції у розумінні Закону № 1644-VII не є видом (формою, засобом, механізмом) відповідальності, позаяк дії, за фактом реалізації яких вони застосовуються до суб`єкта, який їх здійснив, не містять ознак протиправного (в більшості випадків вольового) порушення заборон, визначених відповідним законодавством, для кваліфікації якого необхідністю є встановлення ознак складу правопорушення (діяння).

Аналогічна позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 9901/348/21.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону № 393/96-ВР). Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно зі статтею 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 107 Конституції України РНБО України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент України. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України.

Згідно із частинами першою, третьою, четвертою статті 10 Закону України від 05 березня 1998 р. № 183/98-ВР "Про Раду національної безпеки і оборони України" рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Мета застосування санкцій обумовлена реалізацією суверенного права держави України на захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності. Санкції кожна держава може вводити самостійно, за власним переконанням, яке від її імені оформлюється рішенням уповноваженого державного органу.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що направлене звернення позивача про застосування санкцій до окремих осіб було належним чином опрацьовано відповідачем, взято до уваги, та, як наслідок, направлено пропозицію до РНБО України, за результатами якої було прийнято відповідне рішення РНБО України від 19.10.2022, уведене в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 727 про застосування санкцій стосовно громадянина російської федерації Віктора Ремши. З огляду на зазначене, відповідач не допустив протиправної бездіяльності в частині невнесення на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій до громадянина російської федерації Віктора Ремши.

Надаючи оцінку позовній вимозі позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо невнесення на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ "МГІД-СВІТ", ПП "Маркетгід-Україна", ПП "Ейджі Форм", а також Компанії MGІD, ІNC, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про службу безпеки України" Службі безпеці України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.

Згідно з пунктом 4 статті 24 Закону України "Про службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України.

З аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право вільно обирати чи вносити пропозицію до РНБО України про застосування санкцій до конкретних осіб, чи ні - з огляду на наявність підстав, що обумовлюють прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що санкції застосуються до окремих осіб виключно за наявності достатніх фактичних і правових для цього підстав.

Відтак саме до повноважень уповноважених органів, зокрема і Служби безпеки України, віднесено дослідження підстав для застосування санкцій та прийняття відповідного рішень, що і є дискреційними повноваженнями відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.

За загальним правилом під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за вказаних обставин. Дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, позаяк юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю, кожна з яких є правомірною. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не варто ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких дала Верховна Рада, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певні свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97).

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наявні в справі докази і аргументи сторін сукупно, суд не знаходить правових підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не внесення на розгляд РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ "МГІД-СВІТ", ПП "Маркетгід-Україна", ПП "Ейджі Форм", а також Компанії MGІD, ІNC, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача вносити відповідне подання до РНБО України, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.