Постанова

від 07.12.2023 по справі 360/778/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року справа №360/778/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/778/23 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.07.2023 Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці № 345-VI від 02.09.2008;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії з 21.05.2023 відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах, який дає право на пенсію на підставі ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці періоди роботи: з 25.07.1995 по 31.01.1997 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.02.1997 по 31.10.1997 на підприємстві ПМП РАПТО на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.11.1997 по 10.01.2000 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах гірника очисного вибою підземного та учня гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 23.02.2014 по 25.04.2016 у відокремленому підрозділі шахта Партизанська державного підприємства Антрацит гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею.

В обґрунтування позову зазначив, що 03.06.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 1.

З 21.05.2023 позивачу пенсію призначено за Списком № 1.

Пенсію обчислено при страховому стажі 31 рік 11 місяців 27 днів, у тому числі пільговий стаж роботи на підземних роботах по списку № 1 11 років 06 місяців 21 день за період роботи з 29.07.2002 по 22.02.2014.

Проте, позивач має пільговий стаж на підземних роботах понад 18 років, тому 03.07.2023 звернувся із заявою про перерахунок пенсії.

В заяві просив перерахувати пенсію із зарахуванням до пільгового стажу роботи по списку № 1 періодів з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 23.02.2014 по 25.04.2016, здійснити обчислення пенсії за Законом № 345.

Рішенням відповідача від 06.07.2023 відмовлено в перерахунку пенсії з підстав недійсності довідок, що уточнюють роботу на пільгових умовах.

Такі дії відповідача є протиправними.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.07.2023 Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 03.07.2023 № 1639, прийнявши рішення відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та з урахуванням наданих заявником довідок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач звернулися з апеляційними скаргами.

Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обгрунтування апеляційної скарги позивача.

Суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, не врахував принцип «ефективного засобу правового захисту».

Суд в рішенні зазначив про протиправність не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи за Списком №1, проте не зобов`язав відповідача зарахувати ці періоди до пільгового стажу та здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням ст. 8 Закону № 345 з дня досягнення пенсійного віку 21.05.2023, оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, а саме 03.06.2023.

Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обгрунтування апеляційної скарги відповідача.

Пільгові довідки №№ 216-223 від 24.05.2023, які надані позивачем до заяви про перерахунок пенсії, видані адміністрацією міста Ровеньки та довідки №№ 470-475 від 16.05.2023, видані Шахтоуправлінням Ясеновське знаходяться на тимчасово непідконтрольній території та не відповідають додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів № 637 від 12.08.1993.

Будь-які документи, видані бюджетними установами, підприємствами та організаціями, які знаходяться на неконтрольованій території України, не приймаються до розгляду на території України.

Тому пенсійним органом правильно не враховано зазначені довідки для підтвердження пільгового стажу позивача.

Крім того, відсутні законні підстави для стягнення з бюджетних асигнувань пенсійного органу на користь позивача коштів на оплату судового збору.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

30.06.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії (із зарахуванням до пільгового стажу роботи по списку № 1 періодів з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 29.07.2002 по 09.09.2005, з 14.09.2005 по 25.04.2016, при зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку 1 врахувати дані, які містяться у трудовій книжці, пільгових довідках, та дані з реєстру застрахованих осіб).

Позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 21.05.2023.

До пільгового стажу при призначенні пенсії не враховано періоди роботи позивача за Списком №1 з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 23.02.2014 по 25.04.2016.

03.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345, в якій просив перерахувати пенсію із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів його роботи за Списком № 1.

Рішенням від 06.07.2023 № 124150004455 відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії.

В рішенні зазначено, що довідки №№ 216-223 від 24.05.2023, видані адміністрацією міста Ровеньки та довідки №№ 470-475 від 16.05.2023, видані Шахтоуправлінням Ясеновське, знаходяться на тимчасово непідконтрольній території та не відповідають додатку № 5 Постанови Кабінету Міністрів № 637 від 12.08.1993.

Тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за нормами статті 8 Закону № 345 в зв`язку з відсутністю 15-річного пільгового стажу на підземних роботах.

Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 06.05.1993 містить такі записи про роботу:

шахта імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит:

запис № 5. 25.07.1995 прийнятий тимчасово на 2 місяці учнем гірника підземного першого розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 6. 14.08.1995 направлений на курси гірника в Ровенківський УКК;

запис № 7. 04.09.1995 переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею;

запис № 8. 06.10.1995 зарахований в штат постійно;

запис № 9. 05.04.1995 за результатом атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 гірник підземний;

запис № 10. 31.01.1997 звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України;

ПМП РАПТО:

запис № 11. 01.02.1997 прийнятий за переводом гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 12. 31.10.1997 звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України;

шахта імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит:

запис № 13. 01.11.1997 прийнятий з випробувальним терміном на один місяць гірником очисного вибою 5 р. з повним робочим днем під землею;

запис № 14. 09.01.1998 переведений учнем гірника підземного 1 розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 15. 26.01.1998 направлений на курси гірника очисного вибою в Ровенківський УКК;

запис № 16. 26.02.1998 переведений гірником очисного вибою підземним з повним робочим днем під землею;

запис № 17. 10.01.2000 звільнений за власним бажанням.

відособлений підрозділ шахта Партизанська Державного підприємства Антрацит:

запис № 26. 14.09.2005 прийнятий на шахту гірником очисного вибою підземним з повним робочим днем під землею;

запис № 27. 25.02.2004 згідно атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

запис № 28. згідно атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

запис № 29. 25.05.2016 звільнений за власним бажанням.

Згідно з кваліфікаційною книжкою № 37762 від 05.10.1995 позивач у період з 14.08.1995 до 05.10.1995 проходив навчання з відривом від виробництва УКК п/о Ровенькиантрацит (теоретичне навчання 110 годин, виробниче навчання 154 години) та з 26.01.1998 до 03.04.1998 проходив навчання з відривом від виробництва УКК ДГК Ровенькиантрацит (теоретичне навчання 150 годин, виробниче навчання 196 години).

Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.05.2023 № 470-475, виданих виробничим підрозділом Шахтоуправління Ясеновське Державного унітарного підприємства лнр Республіканська паливна компанія підтверджено, що позивач виконував на шахті ім. М.В. Фрунзе ПО Ровенькиантрацит гірничі роботи в тому числі з повним робочим днем під землею, що за професією та посадою передбаченою Списком № 1 розділ І підрозділ 1: за період з 25.07.1995 до 13.08.1995 (навчальний пункт, 00 років 00 місяців 00 днів), з 14.08.1995 до 03.09.1995 (00 років 00 місяців 29 днів), з 04.09.1995 до 05.10.1995 (00 років 01 місяць 00 днів), з 06.10.1995 до 31.01.1997 (01 рік 02 місяці 26 днів), з 01.02.1997 до 31.10.1997 (00 років 09 місяців 00 днів), з 01.11.1997 до 08.01.1998 (00 років 02 місяці 07 днів), з 09.01.1998 до 31.01.1998 (00 років 00 місяців 22 дні), з 01.02.1998 до 25.02.1998 (00 років 00 місяців 24 дні), з 26.02.1998 до 03.04.1998 (00 років 01 місяць 06 днів) та з 04.04.1998 до 10.01.2000 (01 рік 09 місяців 04 днів). У зазначених довідках вказано відомості про навчання, підземні виходи, учать позивача у страйках, відпустках, прогули позивача.

Наказом № 2 від 01.02.1997, архівною довідкою № 217 від 24.05.2023 виданими адміністрацією міста Ровеньки лнр, відповідно до запису № 11 трудової книжки позивача про прийняття на ПМП РАПТО за переводом гірником підземним 2 розряду з повним робочим днем під землею з 01.02.1997.

Наказом № 228/к від 31.10.1997 відповідно до запису 12 трудової книжки позивача про звільнення з ПМП РАПТО за п. 5 ст. 36 КЗпП України 31.10.1997.

Згідно з архівною довідкою № 216 від 24.05.2023 виданою Адміністрацією міста Ровеньки лнр позивачу нараховано заробітну плату за лютий жовтень 1997 року.

Відповідно до довідок про заробітну плату № 503, 505 від 02.06.2023, видані Виробничим підрозділом Шахтоуправління Ясеновське Державного унітарного підприємства лнр Республіканська паливна компанія, позивачу нараховано заробітну плату з серпня 1995 року до січня 1997 року та з листопада 1997 року до січня 2000 року.

Згідно з розрахунком стажу від 13.07.2023 Форма РС-право страховий стаж позивача становить: Всього - 20 років 11 місяців 27 днів, крім того, додаткові роки за список 1 - 11 років, всього для розрахунку 31 рік 11 місяців 27 днів; до трудової діяльності зараховано періоди:

17.06.1991 31.12.1991 (військова служба строкова), 01.01.1992 05.11.1993 (військова служба строкова), 06.11.1993 22.11.1993, 25.07.1995 04.09.1995 (00 років 01 місяць 10 днів), 05.09.1995 05.10.1995 (навчання у вищих/середн НЗ), 06.10.1995 - 31.01.1997 (01 рік 03 місяці 26 днів), 01.02.1997 31.10.1997 (00 років 09 місяців 00 днів), 01.11.1997 26.02.1998 (00 років 03 місяці 26 днів), 27.02.1998 03.04.1998 (навчання у вищих/середн НЗ), 04.04.1998 10.01.2000 (01 рік 09 місяців 07 днів), 18.01.2000 17.06.2002 (02 роки 05 місяців 00 днів), 29.07.2002 31.12.2003 (Список № 1, 01 рік 05 місяців 03 дні), 01.01.2004 09.09.2005 (Список № 1, 01 місяць 09 місяців 00 днів), 14.09.2005 22.02.2014 (Список № 1, 08 років 06 місяців 00 років), 23.02.2014 31.10.2014 (00 років 02 місяці 00 днів), 01.01.2005 28.02.2015 (00 років 00 місяців 00 днів), 01.04.2015 30.04.2015 (00 років 00 місяців 00 днів).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2000 - 2015 роки за формою ОК-5 від 03.07.2023 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_1 ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб (у межах позовних вимог) сплата ВП шахта Партизанська Державного підприємства Антрацит (ідентифікаційний номер 26402977), а саме: заробітної плати з вересня 2005 року до жовтня 2014 року, лютий, квітень 2015 року, страхових внесків з вересня 2005 року до березня 2014 року.

Також наявні записи про страхувальника ВП шахта Партизанська Державного підприємства Антрацит (ідентифікаційний номер 26402977) щодо відомостей про спецстаж (в межах предмету позову) з січня 2010 року до липня 2014 року, за вересень, жовтень 2014 року, лютий, квітень 2015 року з кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1.

Відповідно до наказів № 257 від 05.04.1995, № 389 від 19.05.1997, № 6 від 27.01.1997 та додатків до них підтверджено факт атестації робочих місць.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджено пільговий характер його роботи повний робочий день під землею за посадою, яка передбачена Списком № 1 у спірні періоди, тому відповідач протиправно відмовив зарахувати ці періоди до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Приймаючи у якості доказів пільгового характеру роботи позивача у спірний період надані довідки, суд керувався Намібійськими винятками, сформульованими в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини.

Зобов`язуючи пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що саме до повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів віднесено питання визначення стажу роботи особи та віднесення певних періодів роботи до пільгового стажу. Натомість відповідач формально підійшов до виконання своїх обов`язків та самоусунувся від оцінки поданих позивачем документів.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На підставі частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…)

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який діяв з 16.01.2003 по 24.06.2016.

До зазначених Списків № 1 включені усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, які складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:

1) відсутність трудової книжки;

2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Як свідчать матеріали справи, посади, на яких працював позивач у спірні періоди з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 23.02.2014 по 14.10.2014 року («гірник підземний», «гірник очисного вибою підземний»), віднесено до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у ці періоди роботи позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 461.

Також, записами в трудовій книжці позивача підтверджено, що в зазначені вище періоди він працював повний робочий день під землею в шахті на посаді, яка передбачена відповідними Списками № 1, тобто трудовою книжкою позивача підтверджено факт його роботи на посадах, з умовами і характером праці, які вимагаються Списком № 1.

Тому відповідач протиправно не врахував до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди його роботи на шахті з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 23.02.2014 по 14.10.2014.

Крім того, пільговий характер роботи позивача у спірний період його трудової діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу за 2000 - 2015 роки за формою ОК-5 від 03.07.2023, відповідно до яких професія позивача віднесена до спецстажу з кодом підстави ЗПЗ013А1 (з січня 2010 року до липня 2014 року, за вересень, жовтень 2014 року)

Постановами правління Пенсійного фонду України № 7-6 від 10.06.2004 Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, № 26-1 від 05.11.2009 Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ, № 22-2 від 08.10.2010 Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та № 25-2 від 03.12.2013 Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2, - затверджувалися Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, відповідно до яких встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 для застрахованих осіб, які є працівниками, що зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці:

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці -жінкам.

Вказана норма кореспондується з приписами частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV.

Щодо доводів відповідача про неможливість врахування уточнюючих довідок, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній території, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

В 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин загальних принципів («Намібійські винятки»), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

На підставі викладеного, суд вважає, що за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на зарахування періодів його роботи до пільгового стажу з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності призначення пенсії.

Враховуючи записи в трудовій книжці позивача, індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб, суд зазначає, що довідки на підтвердження спірних періодів роботи позивача, видані установою, зареєстрованою на окупованій територій, мають бути враховані пенсійним органом при розрахунку пенсійного стажу ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги пенсійного органу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці від 02.09.2008 № 345-VI (далі Закон № 345) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

На підставі статті 8 Закону № 345 мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як визначено абзацом 3 частини першої статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

До працівників, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці належать тільки ті, які зазначені у Списку № 1, як зайняті на підземних роботах повний робочий день.

При цьому, право на розрахунок пенсії відповідно до Закону № 345 не пов`язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, а пенсійний орган, з врахуванням стажу та характеру роботи, зобов`язаний сам при розрахунку розміру пенсії застосувати положення Закону № 345 за наявності відповідних підстав.

Тобто, якщо при зверненні з заявою про призначення пенсії від 03.06.2023 року у позивача був наявний пільговий стаж на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, за яким необхідно розраховувати розмір пенсії відповідно до Закону №345, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок пенсії позивача за нормами ст.8 Закону № 345 з моменту призначення пенсії з 21.05.2023 (за нормами ст.45 Закону № 1058), а не з дати звернення з заявою про перерахунок пенсії (з 03.07.2023).

Підсумовуючи викладене, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.07.2023 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про не застосування судом першої інстанції ефективного захисту порушеного права, а саме визначення відповідачу обов`язку зарахувати до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи та здійснити перерахунок пенсії із застосуванням ст. 8 Закону № 345 з дня досягнення пенсійного віку 21.05.2023, - суд зазначає наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Як свідчать матеріали справи відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії позивача за нормами ст. 8 Закону № 345 з дати призначення пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Суд звертає увагу, що рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії позивачу не містить у собі конкретизації щодо не зарахованих (зарахованих) до пільгового стажу позивача періодів роботи, за змістом рішення відсутній аналіз причин зарахування чи відмови у зарахуванні спірних періодів роботи, тому суд не має можливості встановити правильність розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача та наявності у нього необхідного пільгового стажу 15 років, необхідних для розрахунку пенсії за статтею 8 Закону № 345.

Між тим, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди його роботи з 25.07.1995 по 31.01.1997, з 01.02.1997 по 31.10.1997, з 01.11.1997 по 10.01.2000, з 23.02.2014 по 14.10.2014.

Рішення суду повинно бути чітким та зрозумілим, а його зміст необхідно викладати так, щоб спосіб відновлення порушеного права був ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення у позивача не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди його роботи з 25.07.1995 по 31.01.1997 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.02.1997 по 31.10.1997 на підприємстві ПМП РАПТО на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.11.1997 по 10.01.2000 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах гірника очисного вибою підземного та учня гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 23.02.2014 по 14.10.2014 у відокремленому підрозділі шахта Партизанська державного підприємства Антрацит гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею та зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2023 року про перерахунок пенсії з 21.05.2023 відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Зазначене обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Щодо доводів відповідача про безпідставне стягнення за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу на користь позивача судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміну рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ГУ ПФУ в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1288,32 грн.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316,317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/778/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/778/23 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі №360/778/23 змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/778/23 викласти в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоди його роботи з 25.07.1995 по 31.01.1997 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах учня гірника підземного та гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.02.1997 по 31.10.1997 на підприємстві ПМП РАПТО на посаді гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 01.11.1997 по 10.01.2000 на шахті імені Фрунзе виробничого об`єднання Ровенькиантрацит на посадах гірника очисного вибою підземного та учня гірника підземного з повним робочим днем під землею; з 23.02.2014 по 14.10.2014 у відокремленому підрозділі шахта Партизанська державного підприємства Антрацит гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2023 про перерахунок пенсії з 21.05.2023 відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції».

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/778/23 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн 32 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 грудня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2023 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв