Постанова

від 05.12.2023 по справі 363/2138/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №363/2138/23 Головуючий у суді І інстанції: Баличева М.Б.

провадження №22-ц/824/13993/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Танцюри Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними наказів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2023 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.07.2023 року до суду надійшла заява від заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки: площею 0,0973 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0919, площею 0,0977 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0933, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0918, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0920, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0932, площею 0,1037 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0930, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0925, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0922, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0924, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0927, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0934, площею 0,1073 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0927, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0940, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0943, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0945, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0944, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0947, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0949, площею 0,1066 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, площею 0,1162 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0953, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0983, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09748, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0955, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0917, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0915, як належать ОСОБА_2 ; площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0926, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0912, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0928, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0913, площею 0,1036 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0914, площею 0,1102 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0929, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0916, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0931, площею 0,1162 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0939, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0937, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0950, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0952, які належать ОСОБА_3 ; , площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0923, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0920, яка належить ОСОБА_4 ; площею 0,0595 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0956, яка належить ОСОБА_5 ; площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0946, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0003, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0951, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0938, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0906, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0911, яка належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що наказами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області спірні земельні ділянки відводились масивами групам осіб, більшість з яких упродовж декількох днів відчужили ділянки на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. Як наслідок, первинні набувачі отримали у власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 5,4583 га виключно з метою їх подальшого відчуження на користь відповідачів у справі, які в силу об`єктивних ознак і характеристик, притаманних для лісових ділянок (наявність на них лісових культур) усвідомлювали чи могли усвідомлювати про їх незаконність набуття у власність. Спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались, що має реальну загрозу вчинення подальших таких дій відповідачами у справі, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. З підстав викладених у заяві просив про її задоволення.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки: площею 0,0973 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0919, площею 0,0977 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0933, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0918, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0920, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0932, площею 0,1037 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0930, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0925, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0922, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0924, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0927, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0934, площею 0,1073 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0927, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0940, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0943, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0945, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0944, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0947, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0949, площею 0,1066 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:0933, площею 0,1162 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0953, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0983, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:09748, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0955, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0917, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0915, як належать ОСОБА_2 ; площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0926, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0912, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0928, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0913, площею 0,1036 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0914, площею 0,1102 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0929, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0916, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0931, площею 0,1162 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0939, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0937, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0950, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0952, які належать ОСОБА_3 ; , площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0923, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0920, яка належить ОСОБА_4 ; площею 0,0595 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0956, яка належить ОСОБА_5 ; площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0946, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:010:0003, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0951, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0938, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0906, площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:016:0911, яка належить ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, адвокат Танцюра Юлія Борисівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилалась на п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 910/3158/20, у якій міститься висновок, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Відтак, представник апелянта вважала, що оскільки у даній справі позивачем позов заявлено немайнового характеру, відповідно накладення арешту на спірні земельні ділянки не може вважатися співмірним заходом із предметом заявлених позовних вимог у цій справі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказувала на те, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову у цій справі позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що у відповідачів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) є намір відчужити спірні земельні ділянки на користь третіх осіб.

Також зазначила, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що власники спірних земельних ділянок мали або мають намір здійснити їх поділ чи передати в заставу третім особам.

З урахуванням викладеного, представник апелянта вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що у цьому випадку наявна достатньо обгрунтована необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, відтак, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та такими, що не узгоджуються із нормами процесуального права, а також правовими позиціями Верховного Суду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що враховуючи зміст заяви, а також предмет позову, з яким заявник звернувся за захистом порушених прав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав згідно зі статтями 149-153 ЦПК України для вжиття заходів забезпечення позову. Суд першої інстанції вважав, що вказаний захід забезпечення позову, передбачений цим Кодексом, є співмірним із позовними вимогами, оскільки у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів заявника.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Встановлено, що підставою для пред`явлення позову у даній справі слугувало те, що наказами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області всупереч вимог Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, відведено у власність громадян оспорювані земельні ділянки для ведення садівництва за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згідно державного акту на право постійного користування від 24.09.1998 серії ІІ-КВ № 003309.

14.07.2023 року до суду надійшла заява від заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І. про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на оспорювані земельні ділянки.

Заява обгрунтовував тим, що наказами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області спірні земельні ділянки відводились масивами групам осіб, більшість з яких упродовж декількох днів відчужили ділянки на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..

Як наслідок, первинні набувачі отримали у власність спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 5,4583 га виключно з метою їх подальшого відчуження на користь відповідачів у справі, які в силу об`єктивних ознак і характеристик, притаманних для лісових ділянок (наявність на них лісових культур) усвідомлювали чи могли усвідомлювати про їх незаконність набуття у власність.

Зазначав, що спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались, що має реальну загрозу вчинення подальших таких дій відповідачами у справі, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, урахував предмет позову, і дотримався принципу співмірності.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Встановлено, що між сторонами існує спір про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що існують обставини, що підтверджують ймовірність ускладнення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням того, що земельні ділянки вже відчужувались, у зв`язку з чим існує обгрунтований ризик відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб та ризик їх подальшого поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, що може призвести до їх втрати, як окремо визначених об`єктів нерухомого майна та зашкодить їх поверненню законному власнику.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що власники спірних земельних ділянок мали або мають намір здійснити їх поділ чи передати в заставу третім особам, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування п. 4 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі № 910/3158/20, у якій міститься висновок, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст.ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Танцюри Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «07» грудня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник