Постанова

від 07.12.2023 по справі 420/10968/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10968/23

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря Алексєєвої Н.М.

представника Філії «Ананьївського лісового господарства» - адвоката Павлишина Ю. М.;

представника Одеської обласної прокуратури Шептіліс О. І.;

представника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Лех А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії «Ананьївського лісового господарства» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про визнання протиправним та скасування лісорубного квитка

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави (далі Прокурор), в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Філії «Ананьївського лісового господарства» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі Філія «Ананьївського лісового господарства»), в якому просив визнати протиправним та скасувати лісорубний квиток № 000690, виданий 08.03.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва.

Обґрунтовуючи, заявлені вимоги, Прокурор зазначив, що, відповідно до підпунктів 10.5.1, 10.5.11, 10.5.13, 10.5.14, 10.5. 22 пункту 10.5 Положення про Філію «Ананьївського лісового господарства», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 №69, Філії «Ананьївського лісового господарства» делеговано право видавати спеціальний дозвіл лісорубний квіток на проведення рубок та робіт, пов`язаних із веденням лісового господарства; отримувати ліміти використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів, отримувати ліміти на здійснення побічних лісових користувань, реалізовувати права та обов`язки щодо реалізації лісопродукції, у порядку передбаченому чинним законодавством.

Водночас, як заявляє Прокурор, дії Філії «Ананьївського лісового господарства» щодо видачі лісорубного квітка №000690 від 08.03.2023 є протиправними, з огляду на таке.

Насамперед, ураховуючи, що 28 квартал 4 виділу Северинівського лісництва знаходиться в межах об`єкту природно-заповідного фонду Національного природного парку «Куяльницький», спеціальне використання природних ресурсів на такої території, зокрема щодо поліпшення якісного складу лісів (вибіркова санітарна рубка), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Як наголошує прокурор, ліміти на використання природних ресурсів визначають обсяги їх використання на які яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно заповідного фонду загальнодержавного значення.

Натомість, за його твердженням, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України в листі від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 повідомило про відсутність лімітів використання природних ресурсів у межах території Національного природного парку «Куяльницький», а також про це повідомив Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації в листі від 06.04.2023 № 680/06/05-41/2-23/1192.

За таких обставин, Прокурор дійшов висновку, що, в порушення вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456- ХІІ (далі Закон №2456- ХІІ), Філія «Ананьївського лісового господарства» протиправно видала лісорубний квиток № 000690 від 08.03.2023, оскільки останній видано без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2023, розглянутого за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження), позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував виданий Філією «Ананьївського лісового господарства» лісорубний квиток № 000690 від 08.03.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із таких обставин справи та норм законодавства.

Найперше, суд установив наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором.

На думку суду, ключовою підставою для такого висновку є встановлення факту невжиття Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави.

Як установив суд, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), у відповідь на запит Прокурора щодо виявленого порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів, повідомила про неможливість звернення до суду з позовом через обмежене фінансування, в частині оплати судового збору, у тому числі із урахуванням розміру орієнтовних судових витрат, пов`язаних із розглядом вказаної справи.

Суд першої інстанції поважав, що у цій справі подання прокурором адміністративного позову, мало на меті захист «інтересів держави», оскільки інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав.

Суд відзначив, що такий його висновок побудований на правовій позиції, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, на підставі аналізу Лісового кодексу України, Закону №2456- ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» (далі Постанова №761), Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила № 724), Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555 (далі Санітарні правила №555) та фактичних обставин справи зробив висновок, що спеціальне використання природних ресурсів у межах території Національного природного парку «Куяльницький», здійснюється на підставі дозволів, виданих Одеською обласною державною адміністрацією та у межах лімітів, затверджених Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (далі Міндовкілля).

Однак, як відзначив суд, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на час видачі оскарженого лісорубного квитка № 000690 від 08.03.2023, Міндовкілля затвердило ліміт на використання природних ресурсів та відповідні органи державної влади надали дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів.

З цих обставин, суд першої інстанції висновував, що Філія «Ананьївського лісового господарства», в порушення вимог Закону №2456- ХІІ, протиправно видала лісорубний квиток за №000690 від 08.03.2023, позаяк діяла без отримання дозволу та за відсутності затвердженого ліміту на використання природних ресурсів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Адвокат Павлишин Ю.М., представляючи інтереси Філії «Ананьївського лісового господарства», вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову Прокурору в задоволенні позову.

Доводи апеляцій складаються з такого.

По перше, адвокат, покликаючись на Санітарні правила №555, Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724 та на акт поточного лісопатологічного обстеження від 08.07.2022, що складений Державним спеціалізованим лісозахисним підприємством «Вінницялісозахист» наголошує, що його довіритель, здійснюючи санітарні вибіркові рубки, виконував свої обов`язки щодо захисту лісів від шкідників і хвороб з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу, дотримуючись вимог діючого законодавства.

Адвокат не погоджується з висновком суду першої інстанції, що санітарні вибіркові рубки, нібито проводилися на території та на об`єктах природного заповідного фонду, адже квартали 26,27,28 Северинівського лісництва відносяться до захисних лисів (протиерозійних,) відповідно до лісовпорядкування (проекту організації та розвитку лісового господарства та таксаційному опису).

По друге, адвокат звертає увагу, що Міндовкілля не виконало заходів щодо забезпечення режиму охорони та збереження території Національного природного парку «Куяльницький», зокрема:

не передало ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами, що повинні бути вилучені з господарського використання інших осіб і надані Національному природному парку «Куяльницький» у постійне користування, на виконання пункту 1.7 Положення про Національний природний парк «Куяльницький»;

не встановило в натурі (на місцевості) межи Національного природного парку «Куяльницький», не оформило даній установі право на постійне користування земельними ділянками;

міністр Міндовкілля не призначив директора Національного природного парку «Куяльницький»;

не надано на адресу Міндовкілля документи, що посвідчують межі парку, природоохоронних відділень, земельних ділянок, що надаються парку в постійне користування і ввійшли до його складу.

За таких обставин, адвокат переконаний, що у його довірителя була відсутня можливість на місцевості з`ясувати, які саме землі та території увійшли до Національного природного парку «Куяльницький» і де вони знаходяться.

По третє, адвокат заявляє, що суд першої інстанції, в порушення частини 4 статті 9 КАС України не дослідив та не дав оцінку обставинам, що відповідно до проекту про створення Національного природного парку «Куяльницький», що датований 2011 роком, квартали 26,27,28 Северіновського лісництва не входять до вказаного парку.

По - четверте, представник відповідача вказує, що з відомостей Державного кадастру території та об`єктів природно заповідного фонду за №84 незрозуміло, де фактично, на місцевості, знаходяться межи Національного природного парку «Куяльницький».

По - п`яте, скаржник наполягає на відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави. На його думку, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Покликаючись на численну практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини, адвокат Павлишин Ю.М. наголошує, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, в даному випадку, екологічної інспекції.

Разом із тим, як указує адвокат, фінансова неспроможність Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) без підтвердження цього факту належними доказами, не є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва.

Понад те, на його думку, виходячи зі змісту листа Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 19.06.2023 №2364/1.2 даний орган не вважає, що дії Філії «Ананьївського лісового господарства» є незаконними та не підтримує позов прокурора.

По шосте, адвокат Павлишин Ю.М. зазначає про звернення Прокурора з позовом до неналежного відповідача, адже Філія «Ананьївського лісового господарства» не є юридичною особою, не наділена цивільною процесуальною дієздатністю та не може бути стороною в судовому процесі.

По сьоме, на думку адвоката, суд першої інстанції порушив право сторони на участь у судових засіданнях та статтю 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Пояснюючи даний довід, адвокат заявив, що суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні), тим самим позбавив права його довірителя, на ефективний захист, зокрема, заявляти клопотання про витребування доказів, про виклик свідків.

До того ж, адвокат наполягає на тому, що справа має важливе значення для його довірителя, а також має суспільний інтерес.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурор, спростовуючи її доводи, наголошує на законності, ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.

В обґрунтування відзиву, Прокурор, зокрема, зазначив, що в Проекті створення Національного природного парку «Куяльницький», міститься лист Державного підприємства «Ширяєвське лісове господарство» (далі - ДП «Ширяєвське лісове господарство») від 05.10.2017 №90, відповідно до якого, погоджено включення до території національного природного парку, без вилучення, лісові масиви Северінивського ДП «Ширяєвське лісове господарство», загальною площею 201 га, а саме квартали 26,27,28.

До того ж, коментуючи доводи скаржника про відсутність, на момент вирішення спірних правовідносин, меж Національного природничого парку «Куяльницький», Прокурор указав, що з моменту створення території природно заповідного фонду вся його територія повинна охоронятися, як особливо цінна, відповідно до проекту створення.

Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) також направила на адресу суду апеляційної інстанції відзив на апеляцію, в якому просила, в задоволення апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції та доводи прокурора, указані в позовній заяві.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представники Одеської обласної прокуратури та Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляції заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи.

Указом Президента України від 01.01. 2022 № 3/2022 на території Березівського та Одеського районів Одеської області створено Національний природний парк «Куяльницький», до території якого погоджено включення 10800,8867 га земель державної та комунальної власності, а саме: 3490,6753 га, що надаються Національному природному парку в постійне користування, згідно з Додатком №1 та 7310,2114 га, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, в тому числі землі ДП «Ширяївське лісове господарство» площею 200,438 га, землі ДП «Одеське лісове господарство», площею 1042,0642 га, згідно з Додатком №2.

Додатком №2, до наведеного вище Указу Президента України, визначено перелік земельних ділянок державної так комунальної власності, включення яких до території Національного природного парку «Куяльницький» погоджено без вилучення у землекористувачів, серед яких зазначено землі ДП «Ширяєвське лісове господарство, площею 200,438 га.

Наказом Міндовкілля від 04.04.2022 №169 затверджено Положення про Національний природний парк «Куяльницький».

Матеріали проекту створення Національного природного парку «Куяльницький», а саме: наукове обґрунтування створення Національного природного парку, лист ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, свідчать про те, що до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №578 та згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, відповідач є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ширяївське лісове господарство», у тому числі і права постійного користування земельними ділянками.

Як видно з матеріалів справи, лісорубний квиток № 000690 від 08.03.2023, виданий Філією «Ананьївського лісового господарства» з метою проведення вибірково-санітарної рубки та заготівлі 153 куб.м. деревини у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва.

У матеріалах справи містяться документи про те, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою (на правах відділу) обласної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12023162260000064 від 02.02.2023 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, а саме за ознаками - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Підставою для порушення вказаного кримінального провадження стало можливі неправомірні дій співробітників Філії «Ананьївського лісового господарства» при використанні лісових ресурсів, у межах території об`єктів природно-заповідного фонду.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виявлено факт видачі відповідачем лісорубного квитка № 000690.

Відповідно до листа Міндовкілля від 28.03.2023 № 25/2-11/4665-23 та листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 06.04.2023 № 680/06/05-41/2-23/1192, ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися і відповідні матеріали проектів лімітів на використання природних ресурсів в межах Національного природного парку «Куяльницький» не надходили.

Одеська обласна прокуратура, листом від 07.04.2023 №12-511вих23, повідомила Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів.

У відповідь, указаний орган, листом від 12.04.2023 № 1326/1.2 повідомив про неможливість звернення до суду з метою захисту екологічних інтересів держави, у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням, зокрема, в частині оплати судового збору.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Досліджуючи довід скаржника про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, адже прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, колегія суддів установила таке.

Частинами 3 та 4 статті 53 КАС України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованої на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Варто уваги, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Дана позиція суду апеляційної інстанції побудована на правових висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02. 2019 у справі № 826/13768/16.

Як випливає з Положення про Державну екологічну інспекцію України, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Водночас, як згадувалося вище, Держекоінспекція не відреагувала на лист Одеської обласної прокуратури про виявлене порушення у сфері охорони, захисту та використання лісів і саме це, стало ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом для захисту інтересів держави.

Відповідаючи на довід адвоката Павлишина Ю.М., що санітарні вибіркові рубки проводилися Філією «Ананьївського лісового господарства» на території, яка не відносилася до природного заповідного фонду та проводилися з метою збереження лісу від ослаблення та іншого негативного впливу, відповідно Санітарних правил №555, Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724, колегія суддів установила таке.

Частинами 1 та 2 Закону №2456- ХІІ унормовано, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо - виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Фактичними обставинами справи встановлено, що вся територія ДП «Ширяївське лісове господарство», в тому числі Северинівське лісництво, увійшли до складу території ДП «Ананьївське лісове господарство», правонаступником якого, на даний час, є Філія «Ананьївське лісове господарство».

Згідно матеріалів проекту створення Національного природного парку «Куяльницький», а саме: наукового обґрунтування створення національного природного парку, листа ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 № 90, експлікації земель Національного природного парку «Куяльницький» на території Северинівської сільської ради Іванівського району, до території об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення включено квартали 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».

Ураховуючи, що об`єкти природно заповідного фонду охороняються, як національне надбання щодо яких встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання вибіркова вирубка дерев може проводитися тільки на підставі дозволів після затвердження лімітів.

Так, відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону №2456- ХІІ спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

За приписами частин 11 та 15 статті 9-1 Закону №2456- ХІІ дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання.

Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.

Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459 (далі Положення №459) ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

Затверджені ліміти Мінприроди доводить до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.

Відповідно до пунктів 2,3 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 №7 ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (далі - ліміти) затверджуються Міндовкілля.

Ліміти визначають обсяги використання природних ресурсів, у межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

За такого правового регулювання спеціальне використання природних ресурсів на території об`єкта загальнодержавного значення Національного природного парку «Куяльницький», у тому числі у вигляді вибіркової санітарної рубки для поліпшення якісного складу лісів може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони природного середовища.

Як установлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, вибіркова санітарна рубка працівниками Філія «Ананьївського лісового господарства» виконувалася без ліміту, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Так, згідно листа Міндовкілля від 28.03.2023 №25/2-11/4665-23 з моменту створення Національного природного парку «Куяльницький» та станом на 28.03.2023 ліміти на використання природних ресурсів у межах території парку не затверджувалися.

Однією з підстав для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу, відповідно до статті 69 Лісового кодексу України є невстановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» № 761 від 23.05.2007, лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держлісагентства, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону, а також у випадках, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

За правилами частини 7 статті 4-1 згаданого Закону, дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Оцінюючи доводи скаржника щодо правомірності видачі ним лісорубного квитка №000690, позаяк виникла потреба здійснити заходи з поліпшення санітарного стану лісів на підставі лісопатологічних обстежень, колегія суддів вважає, що вони суперечать Санітарним правилам №555 та Правилам № 724.

Так, пунктом 4 Правил №724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів, є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням, власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Аналогічні вимоги містить пункт 13 Санітарних правил №555.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування виданого Філією Ананьївське лісове господарство лісорубного квитка № 000690 від 08.03.2023 на проведення вибірково-санітарної рубки у 28 кварталі 4 виділі Северинівського лісництва

Розглядаючи довід адвоката Павлишина Ю.М. про відсутність встановлених меж Національного природного парку «Куяльницький», затвердженого проекту організації території даного національного природного парку, неоформлення земельної ділянки, що надана в постійне користування створеному парку, слід зазначити таке.

У розділі судового рішення, де викладаються фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції докладно описав процедуру створення Національного природного парку «Куяльницький», а також указав те, що в проекті створення Національного природного парку «Куяльницький міститься лист ДП «Ширяївське лісове господарство» від 05.10.2017 №90 про погодження включення до території Національного природного парку «Куяльницький» кварталів 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство

Відповідаючи на доводи скаржника про неоформлення права постійного користування земельної ділянки, що передавалася Національному природному парку «Куяльницький», колегія суддів нагадує, що земельна ділянка ДП «Ширяєвське лісове господарство, площею 200,438 га включена до складу цього природного парку без вилучення її у землекористувача.

Далі, слід звернути увагу, що відповідно до частини 4 статті 7 Закону №2456- ХІІ

межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Тобто, якщо межі Національного природного парку «Куяльницький» в натурі не встановлені, на думку колегії суддів, слід застосовувати згадану вище правову норму, яка має імперативний характер та керуватися первинними обліковими документами щодо створення відповідного об`єкту природно-заповідного фонду.

Із наведеного випливає, що на законодавчому рівні закріплено, що з моменту створення території та об`єктів природно заповідного фонду, вся його територія повинна охоронятися як особливо цінна.

Закон №2456- ХІІ не передбачає необхідності розроблення документації із землеустрою, а визначає, що підставою для оголошення таких територій та об`єктів природно заповідного фонду, являється затверджений проект їх створення.

Розглядаючи аргумент адвоката Павлишина Ю.М. про необґрунтованість твердження прокурора, що санітарні вибіркові рубки проводилися на території природно заповідного фонду, оскільки відсутній проект організації території Національного природного парку «Куяльницький», колегія суддів установила таке.

Відповідно до Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міндовкілля 06.07.2005 №245, проект організації території об`єкта природно заповідного фонду є окремим документом, розроблення та затвердження якого здійснюється вже після створення зазначеного об`єкта природно заповідного фонду, з метою визначення функціонального зонування його території та стратегії розвитку на наступні 10 років.

Отже, відсутність проекту організації території Національного природного парку «Куяльницький» не спростовує факту його створення, його загальнодержавний статус та вимоги щодо використання природних ресурсів на його території, відповідно до Закону №2456- ХІІ .

Далі, слід звернутися до розгляду доводу апеляції про те, що Філія «Ананьївського лісового господарства» не є юридичною особою, а відтак не може бути відповідачем у справі.

Кабінет Міністрів України, 07.09.2022, прийняв постанову «Про деякі питання реформування лісової галузі» №1003.

Відповідно до положень даного нормативного акта, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, в тому числі і Державне підприємство «Ананьївське лісове господарство».

Філія «Ананьївське лісове господарство» (ЄДРПОУ 44911966) діє на підставі Положення про філію №69, є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».

Відповідно до пункту 3.1. даного Положення, філія не має статусу юридичної особи, здійснює функції, делеговані Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».

Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України унормовує, що суб`єкт владних повноважень, це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.10.5.11 Положення про Філію «Ананьївського лісового господарства», для здійснення господарської діяльності, останньої делеговані повноваження, зокрема, по видачі спеціальних дозволів лісорубних квитків на проведення рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарств.

Зважаючи, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування лісорубного квитка, виданого Філією «Ананьївського лісового господарства», колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Також в апеляційній скарзі представник відповідача, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінку обставинам, що відповідно до проекту про створення Національного природного парку «Куяльницький», що датований 2011 роком, квартали 26,27,28 Северіновського лісництва не входили до вказаного парку.

Не можна погодитися з таким доводом, адже в матеріалах справи наявний лист ДП «Ширяївське лісове господарство» про погодження включення до меж Національного природного парку «Куяльницький» лісових масивів Северинівського лісництва Северинівської сільської ради Іванівського району, загальною площею 201,0 га, а також урочища «Нижній ліс», зокрема, кварталів 26, 27, 28 Северинівського лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство» (т.1 а.с.105).

Окрім того, відповідно до листа Іванівської райдержадміністрації Одеської області від 20.11.2017 №01/1649/02/02-46/2531, остання погодила створення Національного природного парку «Куяльницький» на території Іванівського району, у тому числі на території Северинівської сільської ради (т.1 а.с.104).

Згідно із теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення:

1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи;

2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін;

3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу;

4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом;

5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами;

6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Ураховуючи наведені критерії, колегія суддів вважає, що під час ухвалення даного рішення, надала відповіді на головні аргументи сторін, у зв`язку з чим, не вбачає підстав відповідати на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

За результатами апеляційного перегляду, розподіл судових витрат не проводиться.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Філії «Ананьївського лісового господарства» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Філії «Ананьївське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправним та скасування лісорубного квитка залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач суддяІ. О. Турецька

суддяЮ.М. Градовський

суддяЛ. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 07.12.2023.