Ухвала

від 07.12.2023 по справі 640/23081/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23081/20

УХВАЛА

07 грудня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., перевіривши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на подання апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Промсистема» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Апелянту надано строк для усунення недоліків 7 (сім) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності.

За правилами частини 5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

22 листопада 2023 року о 03:53 год відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Відтак, датою вручення копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року апелянту є 22 листопада 2023 року.

Правова позиція щодо відсутності обов`язку щодо вручення указаного судового рішення в паперовій формі за умови направленння та доставлення до електронного кабінету суб`єкта владних повноважень підтримана Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2022 року у справі №440/931/21 за аналогічних правовідносин.

Відповідно до частини шостої статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 29 листопада 2023 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 29 листопада 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому апелянт зазначає про наявність права на повторне звернення з апеляційною скаргою, відсутність коштів та введений воєнний стан.

Перевіривши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Первинну апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції 29 липня 2022 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу повернено особі, яка її подала.

Із відомостей «Діловодства спеціалізованого суду» вбачається, що належним чином завірену копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року отримано Головним управлінням ДПС у м. Києві 01 лютого 2023 року через систему «Електронний Суд».

Повторно подану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року зареєстровано судом апеляційної інстанції 27 лютого 2023 року за вх.№3795.

Отже, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

В той же час, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Також, усталеною є судова практика Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Обставини щодо відсутності асигнувань для сплати судового збору, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що надання відповідачу можливості сплатити судовий збір при надходженні фінансування, незважаючи на сплив процесуального строку апеляційного оскарження судових рішень, за практикою Європейського суду з прав людини може буде розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - фізичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження його права на звернення до суду.

В даному випадку, сплата судового збору відбулась лише через вісім місяців від дати постановлення судового рішення.

Як вже було зазначено вище, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано майже через рік з моменту постановлення оскаржуваного рішення та майже через місяць після постановлення ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги, що не може вважатись найкоротшим строком в розумінін КАС України.

В межах спірних правовідносин сплата судового збору відбулась лише через вісім місяців після дати ухвалення оскаржуваного судового рішення, що не відповідає принципам та завданням адміністративного судочинства.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Однак колегія суддів звертає увагу, що апелянт у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень не надає доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень у цій справі.

Так відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про воєнний стан» від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції, чинній на 24.02.2022) в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин є необгрунтованим, оскільки активні бойові дії у Київській області припинилися на початку квітня 2022 року, а саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень.

Апелянт жодним чином не обгрунтував та не надав жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення воєнного стану перешкодило апелянту звернутись з апеляційною скаргою у встановлений КАС України строк.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом по справі № 560/15534/21 від 03.11.2022 року, де касаційний суд зазначив, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, не відповідатиме принципу правової визначеності, як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Промсистема» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Бєлова

Судді Н.М. Єгорова,

Є.О. Сорочко