Постанова

від 06.12.2023 по справі 240/8578/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8578/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 грудня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати надбавки за кваліфікацію за період з 2011-2018 рр. у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату надбавки за кваліфікацію з грудня 2011 року по листопад 2012 року за 1-й клас у розмірі 8 % посадового окладу, визначеного у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", з грудня 2012 року по березень 2018 року за класну кваліфікацію "Майстер" у розмірі 11 % посадового окладу, визначеного у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити винагороду за тривалість безперервної 25- ти річної військової служби у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати допомоги на оздоровлення у 2016-2017 рр. без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рр. з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 червня 2020 року № 116-ОС позивача, звільненого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 22 червня 2021 року № 576-ОС з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25 червня 2020 року.

Впродовж 2011-2018 позивачу присвоювалася кваліфікація 1-й клас та «Майстер».

Відповідно до інформації, зазначеної в особистих картках грошового забезпечення позивача з грудня 2011 року по листопад 2012 року надбавка за класність виплачувалася йому в розмірі 47,00 грн., що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію, з грудня 2012 року по березень 2018 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 58,51 грн., 64,63 грн., 65,45 грн., 66,00 грн., що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за класну кваліфікацію «Майстер».

Позивач отримав у серпні 2015 року винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 1335,00 грн.

У серпні 2016 року і 2017 року позивач отримав допомогу на оздоровлення у сумі 8449,50 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому надбавки за класність, винагороди за тривалість безперервної служби і допомоги на оздоровлення у заниженому розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а відтак наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 вересня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

В свою чергу, пунктом 11 Постанови №1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

20.05.2008 на виконання п.2 вказаної Постанови Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України за №425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (Інструкція №425), пунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

Відтак, із дати набрання чинності Інструкції №452, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців державної прикордонної служби України, у відповідача не було підстав для виплати позивачу щомісячної надбавки за кваліфікацію, установленої згідно додатком 25 до постанови № 1294, у розмірі 50 відсотків від її розміру.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а.

Як встановлено судом першої інстанції, із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2011-2018 роки, з грудня 2011 року по листопад 2012 року слідує, що надбавка за класність виплачувалася йому в розмірі 47,00 грн. (4% від посадового окладу), що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію, з грудня 2012 року по березень 2018 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 58,51 грн., 64,63 грн., 65,45 грн., 66,00 грн. (5,5% від посадового окладу), що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за класну кваліфікацію «Майстер».

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію 1-й клас і «майстра» за період з грудня 2011 року по березень 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Стосовно виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач був зарахований курсантом Хмельницького вищого артилерійського командного училища 01.08.1990 та проходив військову службу безперервно до дати виключення із списків особового складу (25.06.2020), що засвідчується наявною в матеріалах справи довідкою про проходження позивачем військової служби.

Отже, станом на 01.08.2015 безперервна календарна служба позивача становила 25 років.

Разом з тим, як засвідчується інформацією із особистих карток грошового забезпечення позивача, в серпні 2015 року йому була виплачена винагорода за тривалість 25-річної безперервної служби в сумі 1335,00 грн., що становить 50 відсотків замість визначених законодавством 2 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Додатком 25 до Постанови від 07.11.2007 №1294 для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п`ять років.

Виплата винагороди за тривалість безперервної військової служби була упорядкована Інструкцією №425, згідно з підпунктом 3.25.1 пункту 3.25 розділу ІІІ якої, винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - за наказами вищих начальників (командирів) за підпорядкованістю, зокрема, за 25-річний строк безперервної календарної вислуги військової служби у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням.

В розрізі вказаного, у відповідача, з дати набрання чинності Інструкції від 20.05.2008 №452, якою упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців державної прикордонної служби України, були відсутні підстави для виплати позивачу винагороди за безперервну календарну війську службу у розмірі 50 відсотків від встановленого розміру.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби (01.08.2015) в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, замість визначених законодавством двох посадових окладів та окладів за військовим званням.

Щодо виплати допомоги на оздоровлення без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року №73 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Згідно вказаної Інструкції №73 визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до п.2 Інструкції №73, виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача, за 2016-2017 роки слідує, що йому щомісячно виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена для військовослужбовців Державної прикордонної служби України із лютого 2016 згідно Постанови №889 із врахуванням змін до п.1, внесених Постановою №704.

Позивач у серпні 2016 та у серпні 2017 року отримав грошову допомогу на оздоровлення по 8449,50 грн. У складі місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась допомога на оздоровлення, не враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.

Дійсно, відповідно до пункту 8 вказаної Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Водночас, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу, що частиною 4 Закону №2011-XII Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

А тому, судом першої інстанції правильно зазначено, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/2738/17 від 06.02.2019 року.

Судом встановлено, що додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у серпні 2016 року та у серпні 2017 року щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що зумовило безпідставне отримання позивачем допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.