Постанова

від 07.12.2023 по справі 300/1709/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1709/23 пров. № А/857/18982/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 300/1709/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан" ЛТД до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-ФранківськРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїТимощук О.Л.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 300/1709/23 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан" ЛТД до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206020/2023/000025/1 від 28.03.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галеан, ЛТД (код ЄДРПОУ - 30016454) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує на те, що:

- декларантом як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 1250 EUR та 1290 EUR, однак не подано жодного платіжного документа щодо таких витрат;

- на виконання згенерованих автоматичною системою аналізу і управліннями ризиками (АСУАР) форм митного контролю посадовими особами Івано-Франківської митниці декларанту надіслано повідомлення щодо необхідності подання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак такі документи не були надані до митного органу;

- після прийняття рішення про коригування митної вартості, декларантом подано нову декларацію №22UA206020022274U4, за якою даний товар був оформлений за 6 методом зі сплатою всіх платежів, а відтак позивач не скористався правом, визначеним пунктом 7 статті 55 МК України. Вважає, що у зв`язку з тим, що декларант сплатив митні платежі згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, а саме погодився з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів згідно вимог абзацу 2 пункту 2 частини 3 статті 52 МК України (без застосування гарантій відповідно до розділу X МК України), вбачається безпідставне оскарження рішення про коригування митної вартості до суду.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

І. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, не містять:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявної в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між фірмою Hugestonе Enterprise Co., Ltd, Китай (виробник) та ТОВ Галеан, ЛТД (покупець) укладено контракт №222СW9287 від 21.12.2022 (надалі, також контракт) (а.с. 24-27). Пунктом 1 контракту передбачено, що продавець (виробник) зобов`язується продати на умовах, визначених контрактом, а покупець зобов`язується купити та оплатити на умовах, визначених контрактом товар еритробат натрію харчовий.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 контракту загальна вартість контракту становить 65 560, 00 доларів США. Ціни приймаються на умовах CIF Гдиня/Гданськ (Польща), відповідно до ІНКОТЕРМС 2020. Сторони погодили наступні кількості та ціни на товар: еритробат натрію харчовий = 2 980 $ за т, кількість товару 22 т.

ТОВ Галеан, ЛТД 28.03.2023 подано до митного оформлення згідно з митною декларацією №23UA206020005248U6 - еритробат натрію виробництва компанії Hugestonе Enterprise Co., Ltd, Китай (надалі, також - товар) в кількості 22 000 кг на суму 65 560,00 доларів США (а.с. 7).

У вказаній митній декларації визначено загальну митну вартість товару за основним методом графа 22, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується.

Відповідно до митної декларації №23UA206020005248U6 від 28.03.2023, декларантом разом із цією декларацію подано документи: 0003 сертифікат якості/аналізу 28/03/23, 0380 222СW9287 13/01/23, 0705 140300080804 28/01/23, 0730 492 24/03/23, 0821 23PL322080NS5SНКN4 22/03/23, 0861 23С3201С0057/00050 30/01/23, 3000 комерційна пропозиція 12/12/23, 3002 506 05/01/23, 3002 523 07/02/23, 3004 63/2023 27/03/23, 3004 Z0140/03/2023 24/03/23, m3013 специфікація 18/11/21, 3014 прайс-лист 13/01/23, 3014 цінові пропозиції від постачальників 15/12/22, 3530 страховий поліс 18/01/23, 4104 222CW9287 21/12/22, 5069 Б/Н 28/03/23, 9610 422720230000082291 26/01/23 (графа 44 та доповнення до неї).

На підставі поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів 28.03.2023 о 15:04 год, інспектором митного органу розпочато митну консультацію з декларантом. Посилаючись на частину 3 статті 53 МК України зобов`язано подати документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару: каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 60).

За результатами розгляду всіх наданих документів відповідачем відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000160 від 28.03.2023 (а.с. 33-34). Причиною відмови визначено: Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МКУ. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності підтверджуючих документів усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала цінова інформація ЄАІС ДМСУ, ЕМД №UA206020/2022/17781 від 26.09.2022.

У зв`язку із вищенаведеним, прийнято оскаржуване рішення №UA206020/2023/000025/1 від 28.03.2023 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом та змінено вартість товару в сторону її підвищення з 2,98 долара США до 3,85 долара США за одиницю (а.с. 35-36). Підстави прийняття спірного рішення аналогічні підставам, викладеним у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000160 від 28.03.2023 (а.с. 35-36).

Позивачем подано нову електронну митну декларацію №23UA206020005292U4 від 28.03.2023, у графі 43 якої зазначено код методу визначення митної вартості товару 6 (а.с. 42-43).

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Досліджуючи доводи скаржника щодо неподання декларантом необхідних документів, колегією суддів установлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000160 від 28.03.2023 та оскаржуване рішення від 28.03.2023 містять узагальнене посилання на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МК України і відповідно не вказано підстав такого витребування та конкретного переліку документів, неподання яких стало підставою для коригування митної вартості імпортованого товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Однак, відповідач, як у ході митних консультацій із декларантом, так і в рішенні про коригування митної вартості, не вказав на присутні розбіжності в документах поданих до митного оформлення товару, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приведених обставин, сумніви митного органу щодо митної вартості товарів є необґрунтованими, що позбавляє митний орган права витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та самостійно коригувати митну вартість.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем для підтвердження числових значень складових митної вартості товару витребувано від позивача: каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 60).

Проте, відповідно до графи 44 та доповнення до неї електронної митної декларації №23UA206020005248U6 від 28.03.2023, декларантом разом із цією декларацію вже подано такі документи, зокрема, подано документи під кодами 3000, 3014: 3000 комерційна пропозиція 12/12/23, 3014 прайс-лист 13/01/23, 3014 цінові пропозиції від постачальників 15/12/22.

Зі змісту зазначених документів вбачається що постачальником (компанією Hugestonе Enterprise Co., Ltd) вказано вартість товару харчової добавки еритробат натрію (sodium erythorbate food grade) 2,98 доларів США за 1 кілограм (а.с. 31-32, 30, 29).

Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару еритробат натрію харчовий подано, серед іншого, контракт №222СW9287 від 21.12.2022, укладений між фірмою Hugestonе Enterprise Co., Ltd, Китай (виробник) та ТОВ Галеан, ЛТД (покупець), відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 сторони погодили, що загальна вартість контракту становить 65 560, 00 доларів США; ціна на товар еритробат натрію харчовий = 2 980 $ за т, кількість товару 22 т (а.с. 24-27).

Така ж вартість товару 65 560, 00 доларів США визначена виробником у інвойсі №222СW9287 від 12.01.2023 (а.с. 11).

Згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті №506 від 05.01.2023 (ас. 17) та №523 від 07.02.2023 (ас. 18) ТОВ Галан на рахунок отримувача Hugestonе Enterprise Co., Ltd здійснено попередню оплату товару згідно контракту №222СW9287 від 21.12.2022 в розмірі 19 668,00 доларів США та 45 892,00 доларів США, тобто на загальну суму 65 560, 00 доларів США, що відповідає ціні контракту та заявленій позивачем митній вартості товару.

Окрім цього, така ж ціна за один кілограм товару та загальна вартість товару визначені і в митній декларації країни відправлення №422720230000082291 від 26.01.2023 (а.с. 28).

Усі документи, надані до митного оформлення не містять розбіжностей та визначають єдину ціну імпортованого товару (еритробат натрію харчовий) 2,98 долари США за 1 кілограм продукції та, відповідно, 65 560,00 доларів США за 22 000 кілограм.

За приведених обставин, зібраними у справі доказами підтверджено, що подані 28.03.2023 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України, а підстав для витребування додаткових документів у позивача митним органом не приведено та не здобуто під час розгляду справи.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, що декларантом як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 1250 EUR та 1290 EUR, однак не подано жодного платіжного документа щодо таких витрат, то колегією суддів ураховано, що таке.

Відповідно до пункту 3.1. контракту №222СW9287 від 21.12.2022 сторони погодили, що товар поставляється морським транспортом силами та за рахунок продавця (виробника), приймається у Гдині/Гданську (Польща) представником покупця, компанією UNIVERSUM DLC Sp. z o. o. з подальшим транзитом в Івано-Франківськ (Україна) на умовах CIF Гдиня/Гданськ, (Інкотермс 2020).

Тобто після розвантаження товару у Гдині/Гданську (Польща) подальше транспортування товару здійснювалося компанією UNIVERSUM DLC Sp. z o. o. до України на умовах CIF Гдиня/Гданськ, (Інкотермс 2020).

Правила CIF Інкотермс 2020 включають, серед іншого, обов`язок покупця оплатити вартість транспортування товару з порту до кінцевого пункту доставки.

Зважаючи на викладене, оплата послуг транспортування могла відбуватися після розмитнення та розвантаження товару.

Також при митному оформленні товару позивачем надано рахунки-фактури на оплату транспортування товару №63/2023, виданий 27.03.22023 Firma Transportowo-Uslugowo-Handlowa Wilk Mariusz (а.с. 19) та №Z0140/03/2023, виданий 24.03.2023 Universum-BLC SP. Z O. O. (а.с. 20), які містять відомості про числові значення вартості транспортних послуг, які підлягають сплаті.

Окрім того, у рахунку-фактурі №63/2023 від 27.03.22023 визначено термін оплати 2 дні. Тобто на момент подання ТОВ Галеан ЛТД 28.03.2023 митної декларації №23UA206020005248U6 кінцевий термін оплати транспортних послуг не настав, у зв`язку з чим викладені у відзиві на позов доводи представника відповідача щодо неподання декларантом платіжного документа про оплату транспортних послуг є безпідставними.

Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що неподання позивачем платіжних документів про фактичну оплату транспортних послуг як підстава неможливості визначення заявленої декларантом митної вартості товару та необхідності у зв`язку з цим коригування такої вартості не відображалася відповідачем у спірному рішенні.

Верховний Суд в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17 сформував наступний правовий висновок "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на не включення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За приведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість посилань представника відповідача на обставини не долучення до митної декларації платіжних документів про оплату витрат на транспортування товару, оскільки це не слугувало підставою винесення картки відмови в прийнятті митної декларації та оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2023.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що митну вартість товару відповідач визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного товару зазначив, що визначив митну вартість товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість та послався на митну декларацію ЕМД №UA206020/2022/17781 від 26.09.2022.

Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема у рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняльні характеристики товару, довго тривалість господарських правовідносин між сторонами, обсягів придбаного товару, умов його оплати, пакування та доставки, якісних характеристик, тощо.

Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України.

Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про безпідставність заявленого позову у зв`язку з тим, що позивач подав на виконання рішення митного органу про коригування митної вартості нову декларацію, позаяк частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку; відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості. Відмова ж декларанту у праві на судове оскарження була б порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний підхід застосовано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 у справі №520/4501/19 та Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, де зазначено, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Таким чином, доводи представника відповідача щодо неможливості оскарження спірного рішення у зв`язку з поданням декларантом нової митної декларації із зазначенням ціни товару, визначеної митним органом, не може позбавити права позивача на звернення до суду для захисту порушеного права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 300/1709/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос