Постанова

від 06.12.2023 по справі 813/4251/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 813/4251/17

касаційне провадження № К/9901/50348/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі -Управління) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (суддя Карп`як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя - Святецький В.В., судді - Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 52605-13.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що у його власності перебувають нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме: виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011. Зазначені нежитлові будівлі відносяться до виробничих площ ПП «Будьмо здорові» (видом діяльності якого за КВЕД є 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання), засновником та власником якого є ОСОБА_1 . Зокрема, позивач вказував, що оскільки згідно Державного класифікатора будівель та споруд зазначені об`єкти нерухомості є будівлями промисловості, то відповідно до положень статті 266 Податкового кодексу України, зазначені приміщення не є об`єктами оподаткування, з огляду на що податковий орган протиправно визначив йому грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2016 рік згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 52605-13.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що будівлі, які належать ОСОБА_1 , є будівлями промисловості відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-2000, та не є об`єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач доводить, що позивач є платником податку на майно, від`ємне від земельної ділянки, відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки є власником комплексу нежитлових приміщень, які підлягають оподаткуванню, оскільки підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не містить положень щодо об`єктів нерухомості фізичних осіб, тобто положення зазначеного пункту поширюються лише на будівлі промисловості, які перебувають у власності промислових підприємств.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 539 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 06.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме: виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011.

Зазначені нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, є виробничою площею ПП «Будьмо здорові», засновником та власником якого ОСОБА_1

ПП «Будьмо здорові» (код ЄДРПОУ 36828596, місцезнаходження юридичної особи: Львівьска обл., Городоцький р-н, с. Керниця, вул. 1-го травня, буд. 1) є підприємством харчової промисловості, основний вид діяльності за КВЕД - 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання., що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 29.12.2012 №377, було внесено зміни до рішення №255 від 30.03.2012 року, перейменовано вулицу 1-го травня на вулицю Т.Г. Шевченка.

Вважаючи, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, є об`єктом оподаткування за змістом статті 266 Податкового кодексу України, та, відповідно, ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган самостійно визначив позивачу суму грошових зобов`язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік та надіслав податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 52605-13, яким визначив позивачу податкове зобов`язання за 2016 рік за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 14202,77 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті статті 10 ПК України податок на майно є місцевим податком.

За правилами абзацу 2 пункту 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому, положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач має у власності нерухоме майно: нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме: виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м

Зазначені нежитлові будівлі відносяться до виробничих площ ПП «Будьмо здорові» (видом діяльності якого за КВЕД є 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання), засновником та власником якого є ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів використання позивачем зазначених вище приміщень для цілей, не пов`язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова