Постанова

від 07.12.2023 по справі 420/21182/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 420/21182/21

адміністративне провадження № К/990/25811/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ», Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ», Фірми ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI (Туреччина) про визнання недійсними договорів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Інтегровані Логістичні Системи» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі №420/21182/21.

встановив:

04.11.2021 Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (надалі - ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ»), Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» (надалі - ДП «ІЛС») та Фірми ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI (Туреччина) про визнання недійними договору про відступлення права вимоги від 22.11.2020 №1/22-11 та договору про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020 №1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (покупець) «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» (продавець) був укладений контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1, предметом якого є умови продажу продавцем і закупівлі покупцем продуктів харчування (ягоди годжі, горіхи кешью), який став підставою для укладення контракту від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги. Однак, цей правочин жодним чином не виконувався сторонами та фактично є договором про наміри сторін. Вказаним контрактом не встановлено строк винесення інвойсу на поточну поставку. Тобто, на думку позивача, цей контракт фактично не розпочав свою дію та є договором про наміри сторін колись, поставити визначену ним продукцію, а тому не може бути підставою для укладення трьохстороннього договору від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги.

Документи та пояснення, які свідчили б про проведені операції (взаємовідносини) між сторонами у тому числі за контрактом від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1 та які б у подальшому стали підставою для проведення операції переуступки права вимоги за договором ДП «ІЛС» не було надано.

Окрім того, ГУ направлено запит до Одеської митниці Держмитслужби від 13.08.2021 № 20313/5/15-32-07-08-05 стосовно надання витягу з реєстру окремого платника АСМО «Інспектор» щодо оформлених митних декларацій ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за період з 01.10.2018 по 31.03.2021 та отримано відповідь від 20.08.2021 № 35187/5, якою підтверджено відсутність оформлених митних декларацій ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» з нерезидентом «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI».

Таким чином, на думку представника позивача, вказані дані свідчать про відсутність будь-яких боргових зобов`язань ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» перед нерезидентом «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI», а тому передача дебіторської заборгованості ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» нерезиденту «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» у сумі 34716323,21 грн. за договором від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги є не правомірною та не відповідає нормам чинного законодавства.

У зв`язку з цим, на думку ГУ ДПС в Одеській області, договір від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги не відповідає вимогам пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлює і висновок про безпідставність договору про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020 № 1.

Заперечуючи проти таких доводів ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» вказало, що у позовній заяві позивачем не зазначено та не наведено будь-яких суперечностей вказаного контракту чинному законодавству, або інтересам держави і суспільства чи моральним засадам; у позовній заяві позивачем не зазначено та не наведено інформації, яка б свідчила про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності; не зазначено про примусовість укладання контракту; контракт відповідає встановленій для такого типу договору формі, а позивачем в свою чергу не вказано на порушення будь-яких вимог щодо форми контракту.

Стосовно договору переуступки права вимоги від 21.11.2020 № 1/22-11 зазначає, що позивачем не наведено жодних підстав для визнання цього договору недійсним. Відповідно до статей 512, 513 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється в такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги, за яким передається новому кредитору.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву звертають увагу суду, що контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1 не був підставою для укладання оскаржуваних договорів, адже документи, що стали підставою на підтвердження укладання договору переуступки права вимоги вказано у п. 3 самого Договору від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги.

ДП «ІЛС» у свою чергу зазначило, що на запит про надання документів/копій документів від 02.08.2021 , у зв`язку з проведенням документальної планової перевірки ДП «ІЛС» надало ГУ ДПС в Одеській області надавав пояснення та завірені належним чином копії документів за перевіряємий період з 01.01.2018 по 31.03.2021 з питань заліку зустрічних однорідних вимог з нерезидентом фірмою «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI».

Зокрема, ГУ ДПС в Одеській області було повідомлено, що 18.04.2019 між ДП «ІЛС» та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» було укладено договір поставки № У-18.04/01. Згідно з умовами договору, ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» взяло на себе зобов`язання поставити у власність ДП «ІЛС» товари, а ДП «ІЛС» зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його. Протягом 2019-2020 років відбувались регулярні поставки товару, всього поставлено товару на загальну суму 58921593,23 грн. в т.ч. ПДВ. Всього було сплачено 24205270,02 грн. Таким чином, станом на 11.12.2020 заборгованість за поставлений товар складає 34716323,21 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 в позові відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДП «Інтегровані логістичні системи» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022.

В обґрунтування підстав оскарження ДП «Інтегровані логістичні системи» посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах, зокрема, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21 від 23.02.2023 по справі №600/1402/22-а, від 26.05.2023 по справі №905/77/21, від 07.02.2023 по справі №813/1342/16 та постанові від 30.09.2022 по справі №640/3510/22

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу про визнання недійсними двох договорів - договору про відступлення права вимоги та договору про залік зустрічних вимог, обґрунтував оскаржувану постанову зауваженням до видаткових накладних та виконання умов третього договору - договору поставки зерна, тоді як позивачем не було заявлено вимоги про визнання недійсним цього договору.

Вказує, що позивач не встановив та не довів в суді порушення законодавства зі сторони ДП «Інтегровані логістичні системи», а припустив, що існує порушення зі сторони інших осіб, при цьому не здійснивши перевірку безпосередньо цих осіб. Зокрема, доказів проведення документальної перевірки ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» надано не було.

Крім того зауважує, що податковий орган дійшов висновку про недійсність правочинів на підставі акту перевірки, яка була проведена у період мораторію на проведення документальних перевірок платників податків.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 18.04.2019 між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (постачальник) та ДП «Інтегровані логістичні системи» (покупець) укладено договір поставки № У-18.04/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця товари, вказані у специфікаціях, які після їх підписання стають невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти це товар та оплатити його (п.1.1 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в Специфікаціях. Факт здійснення поставки засвідчується видатковою накладною товару, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (п.2.2 Договору).

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Строки та порядок розрахунків за кожну партію товару визначаються у специфікаціях (п.4.4 Договору).

Договір набуває чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором (п.9.1 Договору).

01.02.2020 сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № У-18.04/01 від 18.04.2019 про те, що сторони дійшли згоди внести зміни до Договору додавши п. 10.13: «зобов`язання за даним договором можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог».

Так, відповідно до Акту звірки № 1 «взаємних розрахунків по стану за період: січень 2019 року листопада 2020 року між ДП «ІЛС» та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором № У-18.04/01 від 18.04.2019» від 22.11.2020, станом на 10.09.2020 заборгованість на користь ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» становить 34 716 324,21 грн.

Також встановлено, що між ДП «ІЛС» (продавець) та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» (покупець) укладено контракти:

1. № ILS/ROS-WHEAT-1 від 01.08.2019 про поставку товару, а саме пшениці 3-го, 4-го класу, врожаю 2019 року, українського походження.

2.№ ILS/COR-765-08-11-2019 від 08.11.2019 про поставку товару кукурудзи 3-го класу українського походження врожаю 2019 року.

3.№ ILS/W-766-13-11-2019 від 13.11.2019 про поставку товару пшениці 3,2,4 класу українського походження врожаю 2019 року.

4.№ ILS/R-CPS-20 від 03.03.2020 про поставку товару кукурудзи 3-го класу українського походження врожаю 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 вказаних контрактів, ціна за одиницю товару, вартість партії товару, а також загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, вказується на специфікаціях і визначається як сума всіх специфікацій до даного контракту.

Валюта контрактів українська гривня (п.1.6 Контрактів).

Оплата вартості товару здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту оформлення ТД на експорт. Оплата за товар може бути здійснена шляхом проведення заліку зустрічних вимог за актом зустрічних вимог. Термін виконання вимог, пов`язаних із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, настає в момент підписання сторонами акту заліку зустрічних вимог (п.3.1, 3.2 Контрактів).

Відповідно до Акту звірки розрахунків по контракту № ILS/R-CPS-20 від 03.03.2020, підписаного сторонами контракту 25.11.2020, між ДП «ІЛС» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» по міжнародному контракту № ILS/R-CPS-20 від 03.03.2020 наявна дебіторська заборгованість на користь ДП «ІЛС» 7268167,79 грн.

Відповідно до Акту звірки розрахунків по контракту № ILS/COR-765-08-11-2019 від 08.11.2019, підписаного сторонами контракту 25.11.2020, між ДП «ІЛС» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» по міжнародному контракту № ILS/COR-765-08-11-2019 від 08.11.2019 наявна дебіторська заборгованість на користь ДП «ІЛС» 13983754,55 грн.

Відповідно до Акту звірки розрахунків по контракту № ILS/ROS-WHEAT-1 від 01.08.2019, підписаного сторонами контракту 25.11.2020, між ДП «ІЛС» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» по міжнародному контракту № ILS/ROS-WHEAT-1 від 01.08.2019 наявна дебіторська заборгованість на користь ДП «ІЛС» 5032913,52 грн.

Відповідно до Акту звірки розрахунків по контракту № ILS/W-766-13-11-2019 від 13.11.2019, підписаного сторонами контракту 25.11.2020, між ДП «ІЛС» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» по міжнародному контракту № ILS/W-766-13-11-2019 від 13.11.2019, наявна дебіторська заборгованість на користь ДП «ІЛС» 8239232,60 грн.

Також з`ясовано, що 22.11.2020 між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (первинний кредитор), «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» (новий кредитор) та ДП «ІЛС» (боржник) було укладено договір № 1/22-11 про переуступку права вимоги.

Відповідно до п.1 вказаного договору, первинний кредитор передає новому кредитору право вимоги з боржника належного виконання умов договору поставки від 18.04.2019 № У-18.04/01 в частині оплати товару на суму 34 716 323,21 грн.

Відповідно до п. 10 договору, строк погашення боржником зобов`язань перед новим кредитором складає 365 днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до Акту звірки розрахунків за договором про переуступку права вимоги № 1/22-11 від 22.11.2020 між ДП «ІЛС» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI», укладеного 24.11.2020 сторони підтвердили, що наявна кредиторська заборгованість перед ДП «ІЛС» на суму 34 716 323,21 грн.

26.11.2020 року між ДП «ІЛС» (сторона 1) та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» (сторона 2) було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1.

Відповідно до п. 1-3 Договору, сторона 1 та сторона 2 мають один до одного зустрічні однорідні вимоги за міжнародними контрактами:

Договір поставки від 18.04.2019 № У-18.04/01, додаткова угода № 1 від 01.02.2020, договір № 1/22-11 про заміну боржника віл 22.11.2020, згідно з якими ДП «ІЛС» є боржником по відношенню до «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» на суму 34 716 323,21 грн., що підтверджується актом звірки від 24.11.2020;

Контракт від 08.11.2019 № ILS/COR-765-08-11-2019, за яким «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» є боржником по відношенню до ДП «ІЛС» на суму 13983754,55 грн., що підтверджується актом звірки від 25.11.2020;

Контракт від 01.08.2019 № ILS/ROS-WHEAT-1, за яким «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» є боржником по відношенню до ДП «ІЛС» на суму 5032913,52 грн., що підтверджується актом звірки від 25.11.2020;

Контракт від 13.11.2019 № ILS/W-766-13-11-2019, за яким «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» є боржником по відношенню до ДП «ІЛС» на суму 88239232,60 грн., що підтверджується актом звірки від 25.11.2020;

Контракт від 03.03.2020 пРпррпрр № ILS/R-CPS-20, а яким «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» є боржником по відношенню до ДП «ІЛС» на суму 7268167,79 грн., що підтверджується актом звірки від 25.11.2020.

Зустрічні однорідні вимоги, вказані в п. 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1, зараховуються в сумі 34 524 038,46 грн.

З моменту підписання цього договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 вважається, що «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» виконала зобов`язання зі сплати за товар по контрактам: від 08.11.2019 № ILS/COR-765-08-11-2019, від 01.08.2019 № ILS/ROS-WHEAT-1, від 13.11.2019 № ILS/W-766-13-11-2019 та від 03.03.2020 пРпррпрр№ ILS/R-CPS-20.

З моменту підписання цього договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 вважається, що ДП «ІЛС» виконало зобов`язання зі сплати за товар по договору поставки від 18.04.2019 № У-18.04/01, додаткова угода № 1 від 01.02.2020, договір № 1/22-11 про заміну боржника віл 22.11.2020 в сумі 34 524 038,46 грн.

Залишок заборгованості за договором поставки від 18.04.2019 № У-18.04/01 ДП «ІЛС» перед «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» складає 192 284,75 грн.

Також, встановлено, що на підставі направлень та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 07.07.2021 № 4685-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «ІЛС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки 30.08.2021 складено Акт № 18259/15-32-07-10/32012483 про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «ІЛС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1, укладений між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» та «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI», що на думку ДП «ІЛС», є підставою для укладання договору про переуступку права вимоги. Однак, цей правочин жодним чином не виконувався сторонами та фактично є договором про наміри сторін.

Тобто, цей контракт фактично не розпочав свою дію та є договором про наміри сторін колись поставити визначену ним продукцію, а тому не може бути підставою для укладення трьохстороннього договору від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги.

На думку податкового органу, вказаний контракт про переуступку права вимоги не відповідає вимогам пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, передача кредиторської заборгованості ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» нерезиденту «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» на суму 34 716 323,16 грн. за договором від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги є не правомірною та не відповідає нормам чинного законодавства.

За результатами проведеної перевірки в акті відображено висновки про порушення пунктів 1,2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями, у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, зокрема, станом на 31.03.2021 рахується прострочена дебіторська заборгованість у сумі 27255900,69 грн. з нерезидентом «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» по зовнішньоекономічним контрактам.

Вважаючи договори про переуступку права вимоги та про залік зустрічних однорідних вимог такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та є недійсними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди попередніх інстанцій у даній справі надали відмінну оцінку обставинам щодо наявності підстав для про визнання недійними договору про відступлення права вимоги від 22.11.2020 №1/22-11 та договору про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано докази, що оспорювані договори укладені з метою ухилення від сплати податків, або отримання незаконної податкової вигоди. Заявляючи позов про визнання недійсним договору, саме позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Позивачем не доведено, до настання яких протиправних, негативних наслідків привело укладення оспорюваних договорів з відповідними умовами. Так, досліджуючи матеріали справи, зокрема, Договір від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги, суд погодився з доводами відповідачів, що контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1 не був підставою для укладання договору про переуступку права вимоги та не стосується предмета спору.

Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції зазначив, що договір про відступлення права вимоги як правочин не є достатнім доказом наявності заборгованості. Встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов`язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції, вчиненої на виконання зобов`язання за правочином, як фактичної підстави виникнення заборгованості (постачання товару (надання послуги) тощо). Надаючи оцінку товарності господарських взаємовідносин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість встановлення реальності господарський операцій між ТОВ «Укрзерноекспорт» та ДП «Інтегровані логістичні системи» щодо придбання зерна на підставі договору від 18.04.2019 №У-18.04/01 та наявності у ДП «Інтегровані логістичні системи» перед ТОВ «Укрзеноекспорт» заборгованості у розмірі 34716323,21грн.

Крім того, зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому, та сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму), перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В обґрунтування підстав позову, що також відображено в акті перевірки, податковий орган посилався на те, що між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (покупець) «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» (продавець) був укладений контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1, предметом якого є умови продажу продавцем і закупівлі покупцем продуктів харчування (ягоди годжі, горіхи кешью), який став підставою для укладення контракту від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги. Однак, цей правочин жодним чином не виконувався сторонами та фактично є договором про наміри сторін. Вказаним контрактом не встановлено строк винесення інвойсу на поточну поставку. Тобто, на думку позивача, цей контракт фактично не розпочав свою дію та є договором про наміри сторін колись, поставити визначену ним продукцію, а тому не може бути підставою для укладення трьохстороннього договору від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги.

Документи та пояснення, які свідчили б про проведені операції (взаємовідносини) між сторонами у тому числі за контрактом від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1, та які б у подальшому стали підставою для проведення операції переуступки права вимоги за договором, ДП «ІЛС» не було надано.

Дослідивши надані до суду копії договорів, зокрема, Договір від 22.11.2020 № 1/22-11 про переуступку права вимоги, суд першої інстанції відзначив, що контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1 не був підставою для укладання договору про переуступку права вимоги та не стосується предмета спору, адже самим контрактом в пункті 3 передбачено, що підставою для його підписання стали такі документи, як: договір поставки від 18.04.2019 № У-18.04/01, додаткова угода № 1 від 01.02.2020, специфікація № 8 від 15.07.2019 та видаткові накладні № № 295-297,300-303, акт звірки розрахунків від 22.11.2020 № 1, а тому твердження позивача, що вказаний контракт став підставою для укладання договору про переуступку права вимоги є безпідставними.

Проте, вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції зазначені обставини не врахував.

Слід також зазначити, відповідно до акту документальної планової виїзної перевірки перевірки ДП «ІЛС» від 30.08.2021 №18259/15-32-07-10/32012483, копія якого наявна в матеріалах справи, у відповідь на запит від 26.07.2018 ДП «ІЛС» було надано угоду від 18.04.2019 №У-18.04/01 та Специфікації до нього №1-14, видаткових накладних, трьохсторонні акти приймання-передачі з ТОВ «ГРЕЙЛЕНД» та акти приймання передачі ДП «ІЛС» зерна на зберігання ФГ «ГАРАНТ - АГРО», завірені копії договорів на зберігання зернових та вантажно-розвантажувальні роботи. Також у відповідь на запит від 02.08.2021 ДП «ІЛС» надано копії документів та пояснення стосовно заліку зустрічних вимог з нерезидентом «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI».

Також як свідчить акт перевірки, в ході проведення перевірки були надіслані запити щодо про проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання контрагентами - ФГ «ГАРАНТ - АГРО», ТОВ «ГРАНД САН ОИЛ», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ».

Відомостей про направлення таких запитів щодо ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» акт перевірки не містить.

Поряд з цим, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ГУ ДПС в Одеській області у позовній заяві зазначає, що ДП «ІЛС» виконало свої зобов`язання по оплаті товару по договору поставки від 18.04.2019 №У-18.04/01, з урахуванням додаткової угоди від 01.02.2020 №1, договору від 22.11.2020 №1/22-11 про переуступку права вимоги в сумі 34524038,48 грн. Залишок заборгованості по договору поставки 18.04.2019 №У-18.04/01 ДП «ІЛС» перед фірмою «ROSEMARY GIDA. DISTIC. LTD.STI» (Туреччина) складає 192984,73 грн.

Також в обґрунтування підстав позову ГУ ДПС в Одеській області посилалось на те, що сторонами не було дотримано умов заліку зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі №911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц).

Наведені висновки відображено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 826/17678/15.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним договорам.

Оцінюючи доводи сторін, судом першої інстанції зазначено, що вимоги є зустрічними: ДП «ІЛС» є боржником по відношенню до фірми «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» на підставі договору поставки від 18.04.2019 № У-18.04/1, а Фірма «ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI» є боржником до ДП «ІЛС» на підставі контрактів від 08.11.2019 № ILS/COR-765-08-11-2019, від 01.08.2019 № ILS/ROS-WHEAT-1, від 13.11.2019 № ILS/W-766-13-11-2019 та від 03.03.2020 пРпррпрр№ ILS/R-CPS-20..

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак в межах даного спору, позивачем не надано докази, що оспорювані договори - договір про відступлення права вимоги від 22.11.2020 №1/22-11 та договір про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020 №1 укладені з метою ухилення від сплати податків, або отримання незаконної податкової вигоди.

Суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини, яким позивач обґрунтував заявлені позовні вимоги, зокрема, з`ясував, що контракт від 12.10.2020 № 12.10-UZ/1 не був підставою для укладання договору про переуступку права вимоги та не стосується предмета спору.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що заявляючи позов про визнання недійсним договору, саме позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» - задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №420/21182/21- скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №420/21182/21 залишити в силі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на користь Дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» судовий збір у сумі 9080,00 (дев`ять тисяч вісімдесят гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова