Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/7615/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/7615/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

Представники сторін:

від позивача - Теліус Д.В.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023

у справі № 910/7615/23 (суддя Плотницька Н.Б.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група"

про стягнення 879 731 грн. 01 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" про стягнення 879 731 грн. 01 коп.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 721 277 грн. 27 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 133 436 грн. 29 коп. пені та 25 017 грн. 45 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів прострочення виконання відповідачем, як постачальником зобов`язань щодо передачі товару позивачеві, місцевий господарський суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи не встановлено порушення договірних зобов`язань з поставки товару з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група", відповідно, заявлені позивачем вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 721 277 грн. 27 коп. є передчасними та не доведеними належним чином, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 133 436 грн. 29 коп. пені та 25 017 грн. 45 коп. 3 % річних, оскільки останні є похідними від вимог про повернення суми попередньої оплати.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмет" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки викладені в рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам, відповідно воно є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України. Зокрема скаржник вважає, що діями відповідача - виставлення рахунку на оплату №66 від 17.02.2022 року, який на думку позивача містить всі ознаки специфікації, та діями позивача - оплата такого рахунку є фактичне досягнення тієї мети, що полягала на укладення специфікації, що за своєю суттю є мовчазною згодою, у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (виставлення рахунку і прийняття оплати за товар по договору поставки).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7615/23.

04.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/7615/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/7615/23 та призначено розгляд справи на 27.09.2023 року.

20.09.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет", позивача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 року відкладено розгляд справи №910/7615/23 на 11.10.2023 р.

04.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет", позивача у справі, надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року.

Судове засідання, призначене на 11.10.2023 не відбулось у зв`язку з відрядження судді Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 року розгляд справи призначено на 15.11.2023 р.

Судове засідання, призначене на 15.11.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Кравчука Г.А. та Мальченко А.О. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 13.11.2023 р. по 17.11.2023 р., а також перебуванням головуючої судді Агрикової О.В. у відпустці з 13.11.2023 р. по 17.11.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року розгляд справи №910/7615/23 призначено на 06.12.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023, у зв`язку з відпусткою судді Кравчука Г.А. з 04.12.2023 по 08.12.2023 р., сформовано для розгляду справи №910/7615/23 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/7615/23 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 06.12.2023 року.

В судовому засіданні 06.12.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання представників сторін про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача за первісним позовом.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Отже, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів констатує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Як вбачається із клопотання позивача, останній просить долучити до матеріалів справи копію договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року.

В обґрунтування даного клопотання позивача зазначає, що ним помилково було долучено до позовної заяви договір постачання №1/21-П від 04.01.2021 року. При цьому на думку позивача зазначена помилка не призводить до зміни підстави позову та не тягне за собою будь-яких наслідків, адже умови договору №18/22-П від 04.01.2022 року абсолютно аналогічні та тотожні умовам договору постачання №16/22-П від 04.01.2021 року.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи позивача виходячи з наступного.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких інших обставин не можливості подати даний доказ в суді першої інстанції позивачем не наведено.

Так, згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 46 Господарського процесуального кодексу України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі № 175/3267/17.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Колегія суддів зазначає, що зміст позовної заяви у даній справі містить обґрунтування щодо неналежного виконання відповідачем саме договору постачання №16/21-П від 04.01.2021 року. (а.с. 1). Також, колегія суддів звертає увагу, що у додатках до позовної заяви позивачем вказано саме договір постачання №16/21-П від 04.01.2021 року. (зворот а.с. 2).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про усунення недоліків відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 року в якій позивачем було вказано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7615/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" про стягнення 879 731, 01 грн. заборгованості за договором постачання від 04.01.2021 року №16/21-П. (а.с. 24).

Також в матеріалах справи наявна заява про вжиття заходів забезпечення позову подана позивачем до суду першої інстанції в якій позивач вказував, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" було укладено договір постачання №16/21-П від 04.01.2021 року. (а.с. 42).

Отже, з наведеного вище вбачається, що позивач подаючи позовну заяву у даній справі, цілком чітко визначив предмет та підстави позову, а саме у всіх своїх процесуальних документах поданих до суду здійснював посилання саме на договір постачання №16/21-П від 04.01.2021 року.

Звідси, колегія суддів не може погодитись з твердженням позивача, що ним було помилково долучено до матеріалів справи договір постачання №16/21-П від 04.01.2021 року замість договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року, оскільки всі наявні в матеріалах справи докази позивача, місять посилання саме на договір постачання №16/21-П від 04.01.2021 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що подання клопотання позивачем про долучення до матеріалів справи копії договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року, який не був предметом дослідження судом першої інстанції, а позовні вимоги позивача в суді першої інстанції були обґрунтовані виключно неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постання №16/21-П від 04.01.2021 року, за своєю суттю є зміною предмету та підстав позову.

Однак, як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

В той же час, позивачем не надано будь-яких обґрунтувань не можливості долучення копії договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року в суді першої інстанції.

З огляду на те, що доказ, який позивач просить долучити в суді апеляційної інстанції не був предметом дослідження в суді першої інстанції, будь-яких обставин не можливості подання такого доказу в суді першої інстанції позивачем не наведено, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про долучення до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції копії договору постачання №18/22-П від 04.01.2022 року.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмет" (позивач у справі, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" (відповідач у справі, постачальник за договором) було укладено договір постачання № 16/21П, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити металопрокат в асортименті, іменований далі товар, на умовах, зазначених в цьому договорі та додатках до нього, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його в порядку, в строк і на умовах, які передбачені договором. (а.с. 4).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість, комплектність, якість і ціна товару, що підлягає поставці, узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з п. 3.1 договору розрахунок за цим договором за поставлений товар здійснюється у грошовій одиниці України за цінами, передбаченими в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється згідно виставленого рахунку шляхом перерахування у безготівковій формі коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % передплата.

Відповідно до п. 4.1 договору термін поставки товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту підписання специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що постачальник з товаром надає оригінали наступних документів: видаткову накладну, специфікацію, оригінал рахунку на оплату.

Згідно з пунктом 4.4. договору постачальник зобов`язується поставити товар в стандартній непошкодженій упаковці з відповідним маркуванням. Вартість упаковки входить у вартість товару.

Умови постачання - згідно Специфікацій (пункт 4.4 договору).

Позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату № 66 від 17.02.2022 року на суму 721 277, 27 грн. виставлений на підставі договору поставки №18/22-П від 04.01.2022 року. (а.с. 5).

Крім цього в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 4838 від 23.02.2022 року відповідно до якого позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" грошові кошти у сумі 721 277 грн. 27 коп. В призначенні платежу зазначено: «оплата за сировину згідно договору №18/22-П від 04.01.2022 року». (а.с. 6).

Відтак, на думку позивача ним свої зобов`язання за договором постачання №16/21-П від 04.01.2021 року виконано, а саме здійснено оплату товару 23.02.2022 року, тому керуючись п. 4.1. договору позивач вважає, що крайній термін поставки товару припадає на 05.03.2022 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання в частині поставки товару не виконав.

Отже спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свого обов`язку за договором в частині здійснення поставки товару, а тому замовник вправі вимагати у продавця повернення суми попередньої оплати.

Місцевий господарський суд встановивши, що обов`язок щодо поставки товару загальною вартістю 721 277 грн. 27 коп. на суму здійсненої відповідної передплати, всупереч домовленостям між сторонами, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав того, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як зобов`язана сторона укладеного договору постачання, вчиняв необхідні дії для належного виконання досягнутих між сторонами домовленостей, зокрема, позивачем не надано належних та допустимих доказів ні звернення до відповідача у встановленому порядку з вимогами про отримання товару, ні відмови відповідача у передачі товару, ні доказів підписання між сторонами специфікації до договору.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог однак з інших підстав виходячи з наступного.

У ч.1 ст.16 Цивільного кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 (п.5.14), від 18.05.2022 у справі №921/199/20 (п.70)).

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір №16/21-П від 04.01.2021 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як вже зазначалось вище позивачем надано до матеріалів справи рахунок на оплату № 66 від 17.02.2022 року на суму 721 277, 27 грн. виставлений на підставі договору поставки №18/22-П від 04.01.2022 року. (а.с. 5).

Крім цього в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 4838 від 23.02.2022 року відповідно до якого позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича Група" грошові кошти у сумі 721 277 грн. 27 коп. В призначенні платежу зазначено: «оплата за сировину згідно договору №18/22-П від 04.01.2022 року». (а.с. 6).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 року у справі №910/5444/17 від 31.10.2018 року у справі №910/13318/16, від 26.10.2018 року у справі №910/1775/18 від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що належною вимогою повернення відповідачем частини неповернутої попередньої оплати позивачу є дана позовна заява.

Водночас, за результатами аналізу наявних у справі доказів колегією суддів визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 721 277 грн. 27 коп. як передоплата за договором постачання №18/22-П від 04.01.2022 року, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання №16/21-П від 04.01.2021 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення передоплати позивачем за договором постачання №16/21-П від 04.01.2021 року, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі.

Відтак, на підставі того, що позивачем не надано будь-яких доказів здійснення передоплати за спірним договором постачання №16/21-П від 04.01.2021 року, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення попередньої оплати в сумі 721 277 грн. 27 коп. слід відмовити.

Також колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 133 436 грн. 29 коп. пені та 25 017 грн. 45 коп. 3 % річних, оскільки вони є похідними від вимог про стягнення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет", не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальну частина рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/7615/23 підлягає зміні, шляхом викладення її в редакції зазначеній у даній постанові.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі №910/7615/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/7615/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 року у справі № 910/7615/23 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7615/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.12.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко