Рішення

від 04.12.2023 по справі 908/2393/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 справа № 908/2393/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2393/23

за позовом Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС (вул. Л.Жаботинського (Правди), буд. 53, офіс 220, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача-2 обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС та обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, укладений відповідачами.

Позовні вимоги вмотивовані наступним. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022, задоволено позовні вимоги керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1431444,41 грн. За поясненнями позивача, єдиним майном, за рахунок якого було б можливо забезпечити виконання рішення суду, є об`єкти нерухомості, які відчужено ТОВ МАЯК-СНС на користь обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра на підставі договору купівлі-продажу будівель. Відчуження нерухомого майна ТОВ МАЯК-СНС відбулось шляхом укладення договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 із обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра, яке зареєстроване 18.02.2022, тобто через 23 дні після ухвалення судового рішення про стягнення із ТОВ МАЯК-СНС на користь Запорізької міської ради 1431444,41 грн. та передачі цій новоутвореній юридичній особі єдиного належного ТОВ МАЯК-СНС об`єкту нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності боржника та унеможливило виконання рішення суду. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 має ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений з метою приховання ТОВ «МАЯЕ-СНС» своїх активів від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради, що призвело до завдання шкоди місцевому бюджету міста Запоріжжя. Посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України та практику Верховного Суду, позивач просив позов задовольнити. Разом із позовом Запорізькою міською радою подано заяву про забезпечення позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справу № 908/2393/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 26.07.2023 заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення у справі №908/2393/23 задоволено. Ухвалено вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: адміністративний корпус, літ. А, загальною площею 90,6 кв. м. та спальний корпус №3, літ. Е, загальною площею 176,8 кв. м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22-А/Котельникова, 10, що належать на праві власності обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра на підставі договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 627 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2616906323060, номер відомостей про речове право 47519277) до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2393/23; присвоєно справі номер провадження 18/151/23; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 25.08.2023, відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Від позивача 07.08.2023 до суду надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи №908/2393/23 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував надані позивачем пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання позивачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/2393/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Згідно розписки представника позивача ухвалу від 31.07.2023 отримано ним через Відділ автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярію) 04.08.2023.

Направлена на адресу відповідача-1 ухвала суду від 31.07.2023 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Направлена на адресу відповідача-2 ухвала суду від 31.07.2023 повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача-1 та відповідача-2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС є: вул. Л.Жаботинського (Правди), буд. 53, офіс 220, м. Запоріжжя, 69035, місцезнаходженням обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра є: пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035, і саме на вказані адреси направлялись ухвали суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою від відповідача-1 з позначкою за закінченням терміну зберігання, а від відповідача-2 з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою, ухвали господарського суду вважаються врученими відповідачу-1 та відповідачу-2.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачами та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідачів щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто їх власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 908/2393/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзиви на адресу суду від відповідачів не надійшли ні у встановлений в ухвалі суду від 31.07.2023 у справі № 908/2393/23 процесуальний строк для подачі відзивів, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/2393/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-листопада 2023 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходженням судді Левкут В.В. у відпустці з 04.11.2023 по 19.11.2023, рішення прийнято без його проголошення 04.12.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022, задоволено позовні вимоги керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1431444,41 грн.

Станом на теперішній час виконавчі документи, видані на підставі вищезазначеного рішення, перебувають на примусовому виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у складі зведеного виконавчого провадження № 71095772.

Відповідно до відомостей порталу Автоматизована система виконавчого провадження встановлено, що у боржника відсутнє рухоме майно та кошти, достатні для забезпечення вимог Стягувача.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2023 №335306380 встановлено, що 05.08.2022 ТОВ МАЯК-СНС та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра укладено договір купівлі-продажу № 627, предметом якого є: адміністративний корпус, літ. А, загальною площею 90,6 кв. м. та спальний корпус № 3, літ. Е, загальною площею 176,8 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22-А/ Котельникова, 10, у зв`язку з чим право власності на вказані об`єкти зареєстровано за ОК ЖБК Дніпровська Рив`єра.

Крім того, відповідно до вказаної інформаційної довідки 05.08.2022 внесено запис до реєстру речових прав на нерухоме майно, що у зв`язку зі знищенням об`єктів нерухомого майна припинено право власності ТОВ МАЯК-СНС на наступні об`єкти нерухомості: будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору - намет літ. X, намет для сушки білизни літ. Ч, погріб пг, вбиральня літ.Щ, їдальня В площею 561,2 кв. м., спальний корпус № 1, Г площею 173,8 кв. м., спальний корпус № 2, Д площею 176,9 кв. м., спальний корпус № 4, Ж площею 174,5 кв. м, спальний корпус №14, 15, З площею 349,6 кв. м., складські приміщення, К площею 175,9 кв. м., склади Л площею 222 кв. м., баня, М площею 82,7 кв..м., туалет Н площею 41,8 кв. м., літня естрада О площею 29,2 кв. м., павільйон Умілі руки № 1, П площею 47,9 кв. м., павільйон Умілі руки № 2, Р площею 47,5 кв. м., насосна С площею 10,5 кв. м., будівля Ш площею 10,8 кв. м. (знищення об`єкта нерухомого майна Документ, що підтверджує факт знищення об`єкта будівництва (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: DТ01:9806-3014-1868-6105).

За доводами позивача, єдиним майном, за рахунок якого було б можливо забезпечити виконання рішення суду, є об`єкти нерухомості, які відчужено ТОВ МАЯК-СНС на користь обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра на підставі договору купівлі-продажу будівель. Відчуження нерухомого майна ТОВ МАЯК-СНС відбулось шляхом укладення договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 із обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра, яке зареєстроване 18.02.2022, тобто через 23 дні після ухвалення судового рішення про стягнення із ТОВ МАЯК-СНС на користь Запорізької міської ради 1431444,41грн.), та передачі цій новоутвореній юридичній особі єдиного належного ТОВ МАЯК-СНС об`єкту нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності боржника та унеможливило виконання рішення суду.

Позивач вказав, що метою звернення Запорізької міської ради з позовом про визнання недійсним правочину є приведення його сторін на підставі ст. 216 ЦК України у попередній стан, який існував до вчинення оспорюваного правочину, зокрема, повернення переданого на підставі договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу нерухомого майна його попередньому власнику - ТОВ МАЯК-СНС. У такому випадку, майнові вимоги Запорізької міської ради за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, будуть задоволені за рахунок нерухомого майна, що було предметом недійсного правочину, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

У Рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2002 від 18.06.2002 визначено, що положеннями частини першої статті 140 Конституції України визначено місцеве самоврядування як право територіальної громади (первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає, зокрема, правову та організаційну самостійність; органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють владу і вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Згідно із приписами ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3). Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5).

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Як констатує Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до правої позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 справі № 910/16579/20, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у присутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Суд наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 справі №904/7905/16 (п. 153).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2870/21, під час розгляду цієї справи приймав участь представник ТОВ «Маяк-СНС», ним подавались відзив на позовну заяву (вих. № 4 від 11.11.2021) та заперечення на відповідь на відзив (№ б/н від 17.12.2021), представник був присутнім під час ухвалення судового рішення. Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «Маяк-СНС» подано апеляційну скаргу, постанову за результатами розгляду якої прийнято 25.10.2022.

Крім того, разом із позовною заявою у даній справі керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подавалась заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належало ТОВ «Маяк-СНС». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2021 у справі № 908/2870/21 у забезпеченні позову відмовлено.

Відтак, ТОВ «Маяк-СНС» було відомо про можливе накладення арешту на нерухоме майно та про ухвалення судового рішення по справі № 908/2870/21, відповідно, про наявність заборгованості в сумі 1434444,41 грн., яка стягнута вказаним судовим рішенням на користь Запорізької міської ради.

Однак, під час перегляду судового рішення апеляційною інстанцією, 05.08.2022 ТОВ «Маяк-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» укладений договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 627.

За умовами цього договору ТОВ «Маяк-СНС передає у власність, а Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» приймає у власність адміністративний корпус, А, загальною площею 90,6 кв. м. та спальний корпус № літ Е, загальною площею 176,8 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ленська/вулиця Котельникова будинок 22а/10, і зобов`язується сплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (п. 1.1). Згідно із п. 2.1 вказаного договору продаж будівель вчиняється стонами за 501166,00 грн., які покупець зобов`язується сплатити продавцю в строк до 05.09.2022 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Однак, доказів перерахування коштів (виконання договору) відповідачами суду не надано. При цьому, відповідно до п. 3.1 договору на підставі ст. 334 ЦК України право власності на майно, що є предметом цього договору, у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Слід також приймати до уваги, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» (ідентифікаційний код 44684337) відбулась 18.02.2022, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2870/21, а статутний капітал вказаної юридичної особи зазначений як 0,00 грн. Наведене надає підстави для висновку, що вказана юридична особа була створена без мети ведення підприємницької діяльності, а можливо лише для того, щоб на неї перереєструвати нерухоме майно, яке належало на праві власності ТОВ «Маяк-СНС». При цьому, оскільки статутний капітал ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» становив 0,00 грн., зазначена юридична особа не мала фінансової можливості розрахуватись за придбане у ТОВ «Маяк-СНС» нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначене, дії ТОВ «Маяк-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» при укладенні договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 мають ознаки укладення фраудаторного правочину, оскільки договір вчинений сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування ТОВ «Маяк-СНС» своїх активів від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради за зобов`язаннями боржника, завдавши тим самим шкоду місцевому бюджету міста Запоріжжя.

При цьому, за ТОВ «Маяк-СНС» іншого нерухомого майна, за рахунок реалізації якого можна було б виконати рішення Господарського суду Запорізької області № 908/2870/21 від 26.01.2022 не має, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 335306380 від 12.06.2023.

Таким чином, ТОВ «Маяк-СНС», будучи боржником перед місцевим бюджетом згідно прийнятого відносно нього судового рішення, розуміючи необхідність його виконання, не маючи за собою зареєстрованого на праві власності іншого майна, відчужив на користь ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» належне йому на праві власності нерухоме майно, за рахунок вартості якого можливо було б погашення боргу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що продавець за договором купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 діяв недобросовісно, оскільки був обізнаний про наявність боргу, а наслідком таких дій ТОВ «Маяк-СНС» з відчуження майна стала неможливість виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі від 26.01.2022 у справі № 908/2870/21.

В постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (п. 68 постанови).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17)).

Враховуючи вищевикладене, суд визнав, що оскаржуваний договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, укладений ТОВ «Маяк-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра», є фраудаторним, оскільки він укладений на шкоду місцевого бюджету міста Запоріжжя та направлений на ухилення від обов`язку сплати боргу, визначеного судовим рішенням, тому підлягає визнанню недійсним.

Критеріями, які Верховний Суд у постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи тощо);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

В даному випадку суд визнав доведеними обставини відчуження відповідачем-1 майна відповідачу-2 за наявності значної заборгованості (відповідач-1 розумів, що має заборгованість) за відсутності належних та достатніх доказів настання реальних наслідків за цими правочинами. При цьому у відповідача-1 відсутнє жодне майно, за рахунок якого можливо б було виконання зобов`язання перед місцевим бюджетом.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Судове рішення у справі № 908/2870/21, що набрало законної сили, наразі залишається невиконаним на шкоду кредитора - Запорізької міської ради з причин відсутності майна у боржника - ТОВ «Маяк-СНС».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладений ТОВ «Маяк-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за № 627, підлягає визнанню недійсним, як фраудаторний договір і у такому випадку, майнові вимоги Запорізької міської ради за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, будуть задоволені за рахунок нерухомого майна, відчуженого за недійсним правочином, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

В даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачі не скористалися наданим їм законом правом, відповідно до ст. 74 ГПК, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростували, доказів, які могли б свідчити про правомірність вчиненого ними правочину, не надали.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за № 627 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2616906323060, номер відомостей про речове право 47519277), укладений товариством з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС (вул. Л.Жаботинського (Правди), буд. 53, офіс 220, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32923601) та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 44684337).

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАЯК-СНС (вул. Л.Жаботинського (Правди), буд. 53, офіс 220, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 32923601) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

4.Стягнути з обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Дніпровська Рив`єра (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 44684337) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915) 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.12.2023.

Суддя В.В. Левкут