Постанова

від 27.03.2024 по справі 908/2393/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2393/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 (повний текст рішення складено 07.12.2023, суддя Левкут В.В.) у справі №908/2393/23

за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС», м. Запоріжжя

до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», м. Запоріжжя

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС» та обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», в якому кому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, укладений відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог Запорізька міська рада зазначила, що відчуження нерухомого майна ТОВ «МАЯК-СНС» відбулось шляхом укладення договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 із обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», яке зареєстроване 18.02.2022, через 23 дні після ухвалення Господарським судом Запорізької області судового рішення у справі №908/2870/21 про стягнення із «ТОВ МАЯК-СНСҐ» на користь Запорізької міської ради 1431444,41 грн. та передачі цій новоутвореній юридичній особі єдиного належного ТОВ «МАЯК-СНС» об`єкту нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності боржника та унеможливило виконання рішення суду у справі № 908/2870/21.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, має ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений з метою приховання ТОВ «МАЯК-СНС» своїх активів від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради, що призвело до завдання шкоди місцевому бюджету міста Запоріжжя.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023, у даній справі, позов задоволено. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за № 627 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2616906323060, номер відомостей про речове право 47519277), укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС» та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС» на користь Запорізької міської ради 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору. Стягнуто з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» на користь Запорізької міської ради 1342,00 грн. (одну тисячу триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд визнав, що оскаржуваний договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, укладений ТОВ «МАЯК-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра», є фраудаторним, оскільки він укладений на шкоду місцевого бюджету міста Запоріжжя та направлений на ухилення від обов`язку сплати боргу, визначеного судовим рішенням, тому підлягає визнанню недійсним. Судове рішення у справі № 908/2870/21, що набрало законної сили, наразі залишається невиконаним на шкоду кредитора - Запорізької міської ради з причин відсутності майна у боржника - ТОВ «МАЯК-СНС».

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність обставин відчуження відповідачем-1 майна відповідачу-2 за наявності значної заборгованості (відповідач-1 розумів, що має заборгованість) за відсутності належних та достатніх доказів настання реальних наслідків за цими правочинами. При цьому у відповідача-1 відсутнє жодне майно, за рахунок якого можливо б було виконання зобов`язання перед місцевим бюджетом.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідач-1 суму сплаченого судового збору у розмірі 4026,00 грн.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що для реалізації статутних цілей ОК ЖБК «Дніпровська Рив`єра» придбало будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22а/Котельникова, 10, з метою подальшої реконструкції та будівництва.

Як вказує скаржник, метою діяльності апелянта, ОК ЖБК «Дніпровська Рив`єра», відповідно до статуту, є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів Кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, які добровільно об`єдналися на основі поєднання їх пайових внесків для участі в організації будівництва та/чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації.

Відповідач-2 доводить, що при укладанні Договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022, який визнаний судом першої інстанції недійсним, об`єкти приватної власності ТОВ «МАЯК-СНС» цього Договору під забороною (арештом) не перебували, правами третіх осіб як в Україні та і за її межами не обтяжені, рішення про застосування санкцій щодо ТОВ «МАЯК-СНС», передбачених ст. 4 ЗУ «Про санкції», відповідними органами не приймалися. Згідно з платіжною інструкцією № 6 від 31.08.2022, копія якої додається до скарги, відповідач-2 (Апелянт) - ОК ЖБК «Дніпровська Рив`єра», здійснив повну оплату за умовами Договору в розмірі 502 166, 00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «МАЯК-СНС».

Як вважає апелянт, визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності є інструментом захисту прав кредитора в лише рамках провадження справи про банкрутство або у виконавчому провадженні (щодо правочинів, укладених боржником після відкриття виконавчого провадження) та не може бути визнаний належним способом захисту прав кредитора щодо будь-яких правочинів, укладених боржником.

Окрім того, на думку скаржника, при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховані законні інтереси відповідача-2 та наслідки судового рішення для нього, які полягають у позбавленні права власності, яке придбане у законний спосіб, та неможливості повернення сплачених грошових коштів відповідачу-1 за умовами Договору, враховуючи неплатоспроможність відповідача-1.

Також відповідач-2 стверджує, що судом першої інстанції за результатом не виклику сторін по справі, про що просив в своєму клопотанні позивач, не всебічно та неповно здійснено дослідження справи, внаслідок чого встановлений передчасний висновок, щодо фіктивності Договору, не надавши можливість відповідачу-2 скористатись своїм процесуальним правом та долучити відповідні докази виконання умов Договору з обґрунтуванням позицій захисту.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2393/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2393/23.

22.01.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 27.03.2024 о 10 год. 20 хв.

Явку повноважених представників представників у судове засідання 27.03.2024 сторони не забезпечили.

27.03.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022, задоволено позовні вимоги керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 1431444,41 грн.

Станом на теперішній час виконавчі документи, видані на підставі вищезазначеного рішення, перебувають на примусовому виконанні у Лівобережному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у складі зведеного виконавчого провадження № 71095772.

Відповідно до відомостей порталу Автоматизована система виконавчого провадження встановлено, що у боржника відсутнє рухоме майно та кошти, достатні для забезпечення вимог Стягувача.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2023 №335306380 встановлено, що 05.08.2022 ТОВ «МАЯК-СНС» та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» укладено договір купівлі-продажу № 627, предметом якого є: адміністративний корпус, літ. А, загальною площею 90,6 кв. м. та спальний корпус № 3, літ. Е, загальною площею 176,8 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22-А/ Котельникова, 10, у зв`язку з чим право власності на вказані об`єкти зареєстровано за ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра».

Крім того, відповідно до вказаної інформаційної довідки 05.08.2022 внесено запис до реєстру речових прав на нерухоме майно, що у зв`язку зі знищенням об`єктів нерухомого майна припинено право власності ТОВ «МАЯК-СНС» на наступні об`єкти нерухомості: будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору - намет літ. X, намет для сушки білизни літ. Ч, погріб пг, вбиральня літ.Щ, їдальня В площею 561,2 кв. м., спальний корпус № 1, Г площею 173,8 кв. м., спальний корпус № 2, Д площею 176,9 кв. м., спальний корпус № 4, Ж площею 174,5 кв. м, спальний корпус №14, 15, З площею 349,6 кв. м., складські приміщення, К площею 175,9 кв. м., склади Л площею 222 кв. м., баня, М площею 82,7 кв..м., туалет Н площею 41,8 кв. м., літня естрада О площею 29,2 кв. м., павільйон Умілі руки № 1, П площею 47,9 кв. м., павільйон Умілі руки № 2, Р площею 47,5 кв. м., насосна С площею 10,5 кв. м., будівля Ш площею 10,8 кв. м. (знищення об`єкта нерухомого майна Документ, що підтверджує факт знищення об`єкта будівництва (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: DТ01:9806-3014-1868-6105).

За доводами позивача, єдиним майном, за рахунок якого було б можливо забезпечити виконання рішення суду, є об`єкти нерухомості, які відчужено ТОВ «МАЯК-СНС» на користь обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» на підставі договору купівлі-продажу будівель. Відчуження нерухомого майна ТОВ «МАЯК-СНС» відбулось шляхом укладення договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 із обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», яке зареєстроване 18.02.2022, тобто через 23 дні після ухвалення судового рішення про стягнення із ТОВ МАЯК-СНС на користь Запорізької міської ради 1431444,41грн.), та передачі цій новоутвореній юридичній особі єдиного належного ТОВ «МАЯК-СНС» об`єкту нерухомого майна, що призвело до неплатоспроможності боржника та унеможливило виконання рішення суду.

Позивач вказав, що метою звернення Запорізької міської ради з позовом про визнання недійсним правочину є приведення його сторін на підставі ст. 216 ЦК України у попередній стан, який існував до вчинення оспорюваного правочину, зокрема, повернення переданого на підставі договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу нерухомого майна його попередньому власнику - ТОВ МАЯК-СНС. У такому випадку, майнові вимоги Запорізької міської ради за рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, будуть задоволені за рахунок нерухомого майна, що було предметом недійсного правочину, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що спірним питаннями у цій справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу №627 від 05.08.2022, предметом якого є: адміністративний корпус, літ. А, загальною площею 90,6 кв. м. та спальний корпус № 3, літ. Е, загальною площею 176,8 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22-А/ Котельникова, 10, у зв`язку з чим право власності на вказані об`єкти зареєстровано за ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра».

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на аргументах, зокрема, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора боржника (Запорізької міської ради), оскільки відчуження відповідачем-1 єдиного належного йому об`єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 05.08.2022 новоутвореній юридичній особі обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра», відбулося після постановлення 26.01.2022 господарським судом рішення у справі №908/2870/21 про стягнення із ТОВ «МАЯК-СНС» на користь Запорізької міської ради 1431444,41грн., а тому позивач вважає, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на вказане майно. Укладення вказаного договору з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що цей правочин має бути визнаний судом недійсним як фраудаторний, здійсненим на шкоду інтересам кредитора Запорізької міської ради.

Тобто вимоги позивача у поданій позовній заяві ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 215 ЦК України та недопустимості зловживання правом та наявності в оспорюваному договорі ознак фраудаторного правочину.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі N904/2979/20 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

У справі, яка переглядається, позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа, яка вважає себе кредитором боржника на підставі відповідного судового рішення.

Наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Водночас не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

Слід звернути увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Боржник (в цьому випадку відповідач-1), який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Метою доброчесного боржника повинно бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину, суд першої інстанції правильно встановив, що із змісту рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2870/21 Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЯК-СНС» було відомо про можливе накладення арешту на нерухоме майно та про ухвалення судового рішення у справі №908/2870/21, відповідно, про наявність заборгованості в сумі 1434444,41 грн., яка стягнута вказаним судовим рішенням на користь Запорізької міської ради.

Однак, під час перегляду судового рішення у справі № 908/2870/21 апеляційною інстанцією, 05.08.2022 ТОВ «МАЯК-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» укладений договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 627.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» (ідентифікаційний код 44684337) відбулась 18.02.2022, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2870/21, а статутний капітал вказаної юридичної особи зазначений як 0,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, дії ТОВ «Маяк-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» при укладенні договору купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу від 05.08.2022 мають ознаки укладення фраудаторного правочину, оскільки договір вчинений сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування ТОВ «МАЯК-СНС» своїх активів від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради за зобов`язаннями боржника, завдавши тим самим шкоду місцевому бюджету міста Запоріжжя.

При цьому, за ТОВ «МАЯК-СНС» іншого нерухомого майна, за рахунок реалізації якого можна було б виконати рішення господарського суду Запорізької області № 908/2870/21 від 26.01.2022 не має, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 335306380 від 12.06.2023.

Отже, ТОВ «МАЯК-СНС», будучи боржником перед місцевим бюджетом згідно прийнятого відносно нього судового рішення, розуміючи необхідність його виконання, не маючи за собою зареєстрованого на праві власності іншого майна, відчужив на користь ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» належне йому на праві власності нерухоме майно, за рахунок вартості якого можливо було б погашення боргу.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ТОВ «МАЯК-СНС» діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача (який в даному випадку є його кредитором на підставі судового рішення у справі № 908/2870/21), оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому обґрунтованим є висновок господарського суду про те, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011.

Наведене свідчить, що вимоги позивача про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним є обґрунтованими, оскільки договір містить ознаки фраудаторного правочину та підлягає визнанню недійсним на підставі а загальних норм ЦК України, зокрема п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13, ст. 215 ЦК України.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Крім того, в даному випадку суд першої інстанції встановив порушення прав позивача шляхом укладення відповідачами оспорюваного договору, зокрема позивач довів, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором.

При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності є інструментом захисту прав кредитора лише в рамках провадження справи про банкрутство або у виконавчому провадженні (щодо правочинів, укладених боржником після відкриття виконавчого провадження) та не може бути визнаний належним способом захисту прав кредитора щодо будь-яких правочинів, укладених боржником, колегія суддів відхиляє як помилкові.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Судове рішення у справі № 908/2870/21, що набрало законної сили, наразі залишається невиконаним на шкоду кредитора - Запорізької міської ради з причин відсутності майна у боржника - ТОВ «МАЯК-СНС».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що укладений ТОВ «МАЯК-СНС» та ОК «ЖБК «Дніпровська Рив`єра» договір купівлі-продажу будівель з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. та зареєстрований в реєстрі за № 627, підлягає визнанню недійсним, як фраудаторний договір і у такому випадку, майнові вимоги Запорізької міської ради за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі №908/2870/21, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, будуть задоволені за рахунок нерухомого майна, відчуженого за недійсним правочином, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 у справі №908/2393/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Таким чином, Господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 у справі №908/2393/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 у справі №908/2393/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Дніпровська Рив`єра».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.04.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін