Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/15598/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/15598/19 (910/636/19)За заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київської обласної ради

до Головного управління ДПС у м. Києві - 1

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" - 2

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Ві-Транс" - 3

Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" - 4

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарлін" - 5

за участю Київської обласної прокуратури

про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу, витребування нежилого будинку

в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"

Суддя Івченко А.М.

Представники сторін:

від Київської обласної ради: Титикало Р.С.;

від ГУ ДПС у м. Києві: Наруцька О.І.;

від ТОВ "Ді-Ві-Транс": Берковська О.М.;

від Київської обласної прокуратури: Вакуленко М.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до 1) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (замінено на Головне управління Державної податкової інспекції у м. Києві ухвалою від 13.01.2020), 2) Української універсальної біржі, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Ві-Транс", в якому просило:

- визнати недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" (далі - КП КОР "Автогосподарство"), проведений Українською універсальною біржою 28.02.2018 із реалізації нежилого будинку Автогосподарства площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на Кудрявському узвозі № 3 (літера А);

- визнати недійсним та скасувати протокол цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", виданий 28.02.2018, видавник: Українська універсальна біржа, із реалізації спірного майна;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений 13.03.2018;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44032222 від 14.11.2018 11:26:23, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Наталією Григорівною, яким зареєстровано право власності на 1/3 частки спірного майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 42365980000, номер запису права власності: 28905794;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44030210 від 14.11.2018 10:48:40, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манойло Наталією Григорівною, яким зареєстровано право власності на 2/3 частки спірного майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 42365980000, номер запису права власності: 28903889.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" зазначило, що продаж майна здійснено за заниженою оцінкою, підтвердженням чого є проведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" за дорученням КП КОР "Автогосподарство" незалежна оцінка майна, відповідно до якої ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 16.01.2018 становить 17 403 969,00 грн. Цей звіт про оцінку 07.02.2018 надано Головному управлінню ДФС у м. Києві. Натомість, останнім проведено власну оцінку, відповідно до якої вартість майна становить 4 801 419,60 грн, наслідком чого став продаж майна на аукціоні, проведеному 28.02.2018 Українською універсальною біржою, за нижчою від ринкової ціною; продаж майна здійснено без оголошень про проведення аукціону.

До закінчення підготовчого провадження у даній справі ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства" подало заяву про зміну підстав позову (т. 10, а.с. 240-260), в якій виклало такі підстави позову:

- всупереч вимогам п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від органів державної фіскальної служби подання щодо погашення податкової заборгованості КП КОР "Автогосподарство" за рахунок коштів обласного бюджету чи звернення щодо надання дозволу/погодження на відчуження об`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області не надходили, Київська обласна рада на сесії цього питання не вирішувала, та відповідне рішення нею не ухвалювалось, судові справи за позовом податкового органу щодо стягнення податкового боргу комунального підприємства за рахунок коштів Київської обласної ради в провадженні судів не перебували, що вказує на грубе порушення контролюючим органом передбаченої податковим законодавством процедури погашення податкового боргу платника податків - комунального підприємства за рахунок чужого майна та поза волею його дійсного власника.

- оскільки платник податків самостійно здійснив оцінку майна шляхом укладення договору з оцінювачем протягом одного місяця з дня прийняття рішення про реалізацію майна та провів її у передбачені чинним законодавством строки, у контролюючого органу не було законних підстав самостійно укладати договір про проведення оцінки майна з іншими суб`єктами оціночної діяльності до спливу місячного строку для здійснення самостійної оцінки платником податків;

- Головне управління ДФС у м. Києві уклало договір від 24.01.2018 № 02/05-24.01.2018 щодо проведення експертної оцінки спірного майна з суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій Партнерс" (далі - ТОВ Меркурій Партнерс"), будучи належним чином повідомленим про бажання КП КОР "Автогосподарство" використати своє право на самостійне проведення оцінки майна, що перебуває в податковій заставі. При цьому, наявні у матеріалах справи листи за підписом Федорченка В.М. № 01/01 від 18.01.2018 та № б/н від 09.02.2018 не є належними доказами законності дій контролюючого органу, оскільки зміст першого листа, що надійшов до Головного управління ДФС у м. Києві 22.01.2018, взагалі не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наявність вже готового звіту ТОВ "Українська експертна група" від 16.01.2020 про оцінку спірного майна (згідно з яким вартість майна склала 17 403 969,00 грн), направлення його на адресу контролюючого органу та оплати коштів за відповідні послуги, а другий - про залишення без розгляду листа КП КОР "Автогосподарство" № 17/01-02 від 17.10.2018 взагалі не зареєстровано у встановленому згідно з правилами діловодства порядку та без зазначення будь-яких мотивів такого відкликання;

- договір про оцінку спірного майна, укладений 24.01.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві з суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Меркурій Партнерс", який не був визначений на конкурсних засадах, визначення якого передбачає низку вимог, у тому числі опублікування умов конкурсу, дату, час і місце його проведення, інформацію про об`єкт оцінки, кінцевий термін подання документів, строк виконання робіт, перелік документів, які подаються на конкурсний відбір, вимоги до учасників конкурсу тощо. Проте, будь-які відомості про такий конкурс відсутні на офіційному сайті Головного управління ДФС у м. Києві, як і відсутні відповідні докази його оприлюднення в матеріалах справи;

- такими діями контролюючого органу грубо порушено процедуру проведення оцінки майна, як наслідок, отримано від ТОВ "Меркурій Партнерс" вочевидь завідомо упереджений та узгоджений звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість майна (4 001 183,00 грн) є заниженою та не відповідає об`єктивній дійсності, оскільки початкова вартість продажу цього майна на цільовому аукціоні повинна була становити не менше 17 107 362,26 грн згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна ТОВ "Українська експертна група" від 16.01.2020, а не здійсненого з порушенням вимог податкового законодавства та спеціального законодавства про оцінку майна.

- цільовий аукціон з продажу майна - нежилого будинку автогосподарства загальною площею 3 916,7 кв.м, розташованого по Кудрявському узвозу, 3 у м. Києві, яке перебувало в податковій заставі, проведено на підставі підробленого звіту ТОВ "Меркурій Партнерс" від 29.01.2018 та рецензії на нього, які не посвідчують дійсну вартість майна (факт підробки звіту встановлений вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2020 у справі № 760/23565/20, провадження № 1-кп/760/2650/20, у кримінальному провадженні № 52020000000000282 від 24.04.2020), внаслідок чого спірне майно продано на цільовому аукціоні за значно заниженою ціною, що безумовно свідчить як про недійсність проведеного аукціону, так і про недійсність договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного за його результатами.

- учасники аукціону - ТОВ "Ді-Ві-Транс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Титан Безпека", є пов`язаними між собою особами, внаслідок наявності узгоджених взаємовідносин між якими та, відповідно, відсутністю змагальності було спотворено результати аукціону;

- порушені вимоги законодавства про оприлюднення відповідного оголошення про проведення цільового аукціону в засобах масової інформації та на власній веб-сторінці контролюючого органу;

- договір, укладений за результатами цільового аукціону, всупереч вимогам ст. 95 ПК України не підписаний платником податків-боржником, майно якого продано на торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 залучено до участі у справі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Київську обласну раду та КП КОР "Автогосподарство".

11.06.2019 Київська обласна рада звернулася до суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, Української універсальної біржі, ТОВ "Ді-Ві-Транс, ТОВ "Меркурій Партнерс" про:

- визнання недійсним звіту ТОВ "Меркурій Партнерс" від 29.01.2018 про незалежну оцінку нежитлового будинку (літера А);

- визнання недійсним цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", проведеного Українською універсальною біржою 28.02.2018 із реалізації спірного майна;

- визнання недійсним та скасування протоколу цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", серія та номер: 1, виданий 28.02.2018, видавник: Затверджено головою Біржового комітету Української універсальної біржі із реалізації жилого будинку автогосподарства площею 3916,70 кв.м.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку КП КОР "Автогосподарство" площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на вулиці Кудрявський узвіз № 3 (літера"), серія та номер: б/н, виданий 13.03.2018.

Ухвалою від 01.08.2019 Господарський суд міста Києва закрив провадження у справі № 910/636/19 в частині позовних вимог Київської обласної ради до ТОВ "Меркурій Партнерс" про визнання недійсним звіту ТОВ "Меркурій Партнерс" від 29.01.2018 про незалежну оцінку нежитлового будинку (літера А), розташованого за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3.

02.11.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Київської обласної прокуратури надійшло повідомлення про вступ у справу в інтересах держави в особі Київської обласної ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі № 910/636/19 відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Трудовий колектив Автогосподарства".

Задоволено частково позов Київської обласної ради - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до Головного управління ДПС у м. Києві, Української універсальної біржі, ТОВ "Ді-Ві-Транс".

Визнано недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", проведений Українською універсальної біржою 28.02.2018 із реалізації нежитлового будинку автогосподарства площею 3 916,70 кв.м, який розташований у м. Києві на Кудрявському узвозі № 3 (літера А), результати якого оформлені протоколом цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство" серія та номер: виданим 28.02.2018 Українською універсальною біржою.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового будинку автогосподарства площею 3 916,70 кв.м, який розташований у м. Києві на Кудрявському узвозі № 3 (літера А), укладений 13.03.2018 ГУ ДФС у місті Києві, від імені якого діяло ТОВ "Укрбізнес капітал" та ТОВ "Ді-Ві-Транс".

Відмовлено в іншій частині позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №910/636/19 скасовано в частині задоволення позову та передано в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/636/19 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 справу № 910/636/19 в частині позовних вимог Київської обласної ради - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до 1) Головного управління ДПС у м. Києві, 2) ТОВ "Українська універсальна біржа", 3) ТОВ "Ді-Ві-Транс", за участю Київської обласної прокуратури про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав прийнято до провадження. Справу № 910/636/19 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.12.2022.

08.11.2022 через систему "Електронний суд" від представника відповідача-3 надійшли клопотання про передачу справи № 910/636/19 до розгляду в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство".

01.12.2022 на адресу суду від Київської обласної ради надійшли письмові пояснення по справі із урахуванням висновків Верховного Суду, в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

07.12.2022 через канцелярію суду від арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшло клопотання про передачу справи № 910/636/19 за підсудністю для її подальшого розгляду в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство".

Суд відклав підготовче засідання у справі на 02.02.2023 та відклав розгляд клопотань ТОВ "Ді-Ві-Транс" та арбітражного керуючого Демчана О.І. про передачу справи № 910/636/19 за підсудністю для її подальшого розгляду в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство".

31.01.2023 на електронну пошту суду від представника Київської обласної ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 910/636/19 в якості співвідповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство". Подане клопотання обґрунтоване правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 28.09.2022, за наслідками якої справу № 910/636/19 в частині позовних вимог Київської обласної ради - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до 1) Головного управління ДПС у м. Києві, 2) ТОВ "Українська універсальна біржа", 3) ТОВ "Ді-Ві-Транс", за участю Київської обласної прокуратури про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав було передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 клопотання Київської обласної ради про залучення до участі у справі №910/636/19 в якості співвідповідача Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство" - задоволено; залучено до участі у розгляді справи № 910/636/16 в частині позовних вимог Київської обласної ради - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якості співвідповідача - Комунальне підприємство Київської обласної ради "Автогосподарство" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 3; код ЄДРПОУ 04012477); клопотання ТОВ "Ді-Ві-Транс" та арбітражного керуючого Демчана О.І. про передачу справи № 910/636/19 за підсудністю для її подальшого розгляду в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" - задоволено; справу № 910/636/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Автогосподарства" (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до 1) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (замінено на Головне управління Державної податкової інспекції у м. Києві ухвалою від 13.01.2020), 2) Української універсальної біржі, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Ві-Транс" про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав та за заявою Київської обласної ради - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до 1) Головного управління ДПС у м. Києві, 2) ТОВ "Українська універсальна біржа", 3) ТОВ "Ді-Ві-Транс", за участю Київської обласної прокуратури про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2023 справу № 910/636/19 передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 прийнято справу № 910/636/19 до розгляду в межах справи № 910/15598/19; позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 29.03.23; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 відкладено розгляд справи на 10.05.23.

19.04.2023 від Київської обласної ради надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 відкладено розгляд справи на 24.05.23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 відкладено розгляд справи на 14.06.23.

14.06.2023 від Київської обласної ради надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 клопотання Київської обласної ради про залучення співвідповідача задоволено; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Шарлін" ( ідентифікаційний код 45135522, адреса: 01011, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 19) у справу у якості співдоповідача; зобов`язано позивача направити на адресу залученої особи копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду; запропоновано залученій особі надати суду та позивачу пояснення, відзив; відкладено розгляд справи на 19.07.23.

04.07.2023 від Київської обласної ради надійшли документи.

17.07.2023 від відповідача 5 надійшли пояснення.

17.07.2023 від Київської обласної ради надійшла заява про зміну предмета позову.

17.07.2023 від Київської обласної ради надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 відкладено розгляд справи на 13.09.23; запропоновано учасникам провадження у справі надати суду відзиви, пояснення, заперечення на відзиви у строк до 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 заяву про забезпечення позову задоволено; застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилий будинок автогосподарства (Літ. А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 3916,7 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, Кудрявський узвіз, 3, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 42365980000).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкладено розгляд справи на 27.09.23.

25.09.2023 від Київської обласної ради надійшли документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкладено розгляд справи на 18.10.23.

17.10.2023 від Київської обласної ради надійшли документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 закрито підготовче провадження з розгляду заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київської обласної ради про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство"; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 01.11.23.

В судовому засіданні представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті та виступили із промовами у судових дебатах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним цільовій аукціон з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", проведеного Українською універсальною біржою 28.02.2018 із реалізації спірного майна; визнати недійсним та скасувати протокол цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", серія та номер: 1, виданий 28.02.2018, видавник: Затверджено головою Біржового комітету Української універсальної біржі із реалізації жилого будинку автогосподарства площею 3916,70 кв.м.; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку КП КОР "Автогосподарство" площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на вулиці Кудрявський узвіз № 3 (літера А), серія та номер: б/н, виданий 13.03.2018; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шарлін» на користь Київської обласної ради нежилий будинок автогосподарства (літ.А) площею 3916,70 кв.м., (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 42365980000) який розташований у м. Києві на вулиці Кудрявський узвіз № 3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження у справі, суд вирішив у задоволенні позову відмовити повністю на підставі такого.

24.11.2011 Київською обласною радою прийнято рішення "Про управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області", згідно з яким за КП КОР "Автогосподарство" на праві господарського відання закріплено будинок автогосподарства, що розташований в м. Києві на Кудрявському узвозі, 3, як об`єкт нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

28.12.2012 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано свідоцтво про право власності, яким посвідчено, що нежилий будинок автогосподарства площею 3 916,70 кв.м, який розташований в м. Києві на Кудрявському узвозі № 3 (літера А), належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради та закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством Київської обласної ради "Автогосподарство".

Будівля розташована на земельній ділянці площею 9 199,9 кв.м. Рішення про відведення земельної ділянки площею біля 1,0 га по вул. Кудрявський спуск № 3 Київському обласному комітету Комуністичної партії України під будівництво автопарку службових машин прийнято виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих 15.08.1967.

Станом на січень 2018 року КП КОР "Автогосподарство" продовжило здійснювати правомочності господарського відання стосовно нежитлового будинку автогосподарства площею 3 916,7 кв.м, розташованого в м. Києві на Кудрявському узвозі 3 (літера А).

21.09.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено опис майна у податкову заставу платника податків - КП КОР "Автогосподарство", про що складено акт № 10/26-15-17-11-15 опису майна від 21.09.2017.

У подальшому ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до КП КОР "Автогосподарство" та Київської обласної ради про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

13.12.2017 Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 826/1681/17, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнив повністю; надав дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу КП КОР "Автогосподарство" за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, у тому числі нежилого будинку автогосподарства (літ. А), загальною площею 3 916,7 кв.м, розташованого за адресою: Кудрявський узвіз, 3, м. Київ, що належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що податковим законодавством не передбачено заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №826/1681/17 набрала законної сили та є чинною і на момент розгляду судом цієї справи.

27.12.2017 ГУ ДФС у м. Києві ухвалило рішення № 7/26-15-17-06-29 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, - КП КОР "Автогосподарство".

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини щодо продажу майна, яке перебуває в податковій заставі, щодо яких виник спір у цій справі, врегульовані статтею 95 ПК України та Порядком проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518 (далі - Порядок №518).

Згідно з п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

В силу приписів п. 95.7 ст. 95 ПК України продаж нерухомого майна платника податків здійснюється на публічних торгах, при цьому об`єкти нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на біржах.

28.12.2017 ГУ ДФС у м. Києві у листі № 43632/10/26-15-17-06-30 запропонувало КП КОР "Автогосподарство" звернутись до суб`єкта оціночної діяльності з метою проведення експертної оцінки майна, яке перебуває в податковій заставі, та надати відповідь щодо розгляду цього листа або відповідний висновок про проведення експертної оцінки в термін, передбачений нормами ПК України.

За наявності чинного рішення суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу КП КОР "Автогосподарство" за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, у тому числі нежилого будинку автогосподарства (літ. А), загальною площею 3916,7 кв.м., розташованого за адресою: Кудрявський узвіз, 3, м. Київ, що належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, у суду відсутні підстави ставити під сумнів правомірність дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення майна на реалізацію.

Суд відхиляє посилання Київської обласної ради на нібито порушення Головним управлінням ДФС у м. Києві норм пункту 96.1 статті 96 ПК України через відсутність звернення останнього до Київської обласної ради з поданням про виділення коштів місцевого бюджету для погашення податкового боргу чи прийняття іншого рішення, оскільки за приписами цієї норми таке звернення може мати місце лише у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу. Отже, таке звернення не є передумовою реалізації майна, а є наслідком недостатності коштів після продажу майна, тобто ця процедура може бути застосована тільки після продажу майна.

Головне управління ДФС у м. Києві при виконанні своїх повноважень щодо вирішення питання погашення податкового боргу КП КОР "Автогосподарство" шляхом продажу майна, що перебуває в податковій заставі, діяло в повній відповідності з передбаченим чинним законодавством порядком.

Згідно з п. 95.10 ст. 95 ПК України для визначення початкової ціни продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 95.12 ст. 95 ПК України платник податків має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Якщо платник податків самостійно не здійснює оцінку протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна, контролюючий орган самостійно укладає договір про проведення оцінки майна.

КП КОР "Автогосподарство" у листі вих. № 01/01-01 від 02.01.2018 повідомило ГУ ДФС у м. Києві про власний намір звернутися до суб`єкта оціночної діяльності з метою проведення експертної оцінки майна, яке перебуває в податковій заставі.

Головне управління ДФС у м. Києві, надіславши КП КОР "Автогосподарство" повідомлення про можливість самостійно залучити суб`єкта оціночної діяльності для оцінки майна, що перебуває в податковій заставі, та отримавши письмову відповідь про неможливість звернення для проведення такої оцінки в зв`язку з відсутністю коштів, самостійно замовило проведення відповідної оцінки ТОВ «Меркурій Партнерс», що повністю відповідає вимогам пункту 95.12 ст. 95 ПК України та не може вважатися порушенням порядку підготовки до проведення оскаржуваного цільового аукціону.

На виконання приписів пунктів 95.10, 95.12 ст. 95 ПК України та беручи до уваги вищезазначений лист КП КОР "Автогосподарство" № 01/01 від 18.01.2018 (вх. № 3465/10 від 22.01.2018) про неможливість здійснення платником податків самостійно експертної оцінки вартості майна, Головним управлінням ДФС у м. Києві 24.01.2018 було укладено договір №02/05-24.01.2018 про проведення незалежної оцінки з суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "Меркурій Партнерс".

24.01.2018 Головне управління ДФС у м. Києві уклало договір з суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Меркурій Партнерс», про надання послуг щодо проведення незалежної оцінки № 02/05-24.01.2018. Об`єктом оцінки за цим договором був нежилий будинок автогосподарства (літера А), загальною площею 3916,7 кв.м., який розташований за адресом м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3.

Зі змісту наявного в матеріалах справи звіту про оцінку (нежилий будинок автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3) (далі - Звіт-1, том 10, арк. справи 42-82), виконаному ТОВ "Меркурій Партнерс" на замовлення Головного управління ДФС у м. Києві, слідує, що оцінка була проведена станом на 29.01.2018 і ринкова вартість об`єкта оцінки становить 4 001 183,00 грн.

Також на Звіт-1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна оцінка майнових прав" була складена рецензія, яка датована 01.02.2018. У рецензії зазначено, що Звіт-1 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

В свою чергу, 09.01.2017 між КП КОР "Автогосподарство" та ТОВ "Українська експертна група" було укладено договір про проведення незалежної оцінки № 1320. Об`єктом оцінки за цим договором був нежилий будинок автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916,7 кв.м, двоповерхова будівля-склад (літера Б-2), загальною площею 58,4 кв.м, будівля для охорони (літера В), загальною площею 9,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3.

Згідно з наявним в матеріалах справи звітом про оцінку майна (нежилий будинок автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916,7 кв.м, двоповерхова будівля-склад (літера Б-2), загальною площею 58,4 кв.м, будівля для охорони (літера В), загальною площею 9,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3), який складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" на замовлення КП КОР "Автогосподарство" (далі - Звіт-2, том 4, арк. справи 95-172), слідує, що оцінка була проведена станом на 16.01.2018 і ринкова вартість об`єкта оцінки становить 17 403 969,00 грн.

Головне управління ДФС у м. Києві отримало Звіт-2 07.02.2018, про що свідчать дані реєстрації вхідної кореспонденції на листі КП КОР "Автогосподарство" від 17.01.2018 № 17/01-02, додатком до якого був Звіт-2.

В той же час, в матеріалах справи також міститься адресований Головному управлінню ДФС у м. Києві лист КП КОР "Автогосподарство" від 09.02.2018 з проханням залишити без розгляду лист КП КОР "Автогосподарство" від 17.01.2018 № 17/01-02, до якого було додано Звіт-2, оскільки фактично оцінка не проводилась. Також в матеріалах справи міститься адресований Головному управлінню ДФС у м. Києві лист КП КОР "Автогосподарство" № 9/02 від 01.03.2018 з проханням отримані від реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, кошти направити на погашення податкового боргу підприємства, а решту коштів перерахувати за указаними в цьому ж листі реквізитами КП КОР "Автогосподарство".

Продаж майна платника податків здійснюється, зокрема, на публічних торгах та/або через торгівельні організації у порядку, передбаченому пунктом 95.7 статті 95 ПК України. Зокрема, об`єкти нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах (підпункт 95.7.3 пункту 95.7 статті 95 ПК України).

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №518 щодо підготовки до проведення цільового аукціону передбачено, що цільовий аукціон проводиться на підставі відповідного договору, який укладається контролюючим органом з уповноваженою товарною біржою. До договору додаються завірена контролюючим органом копія акта опису майна в податкову заставу та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Майно, яке підлягає продажу на цільовому аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, що визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку №518).

07.02.2018 між Головним управлінням ДФС у м. Києві (довіритель) та Українською універсальною біржею (повірений) укладено договір доручення на організацію проведення цільового аукціону з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із вказаним договором довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, організувати та провести аукціон з продажу майна (нежитлового будинку автогосподарства, літера "А", розташованого за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3, площа - 3 916,7 кв.м, вартість майна з урахуванням ПДВ - 4 801 419,60 грн), яке відповідно до положень статей 89 та 95 ПК України перебуває в податковій заставі та знаходиться на балансі КП КОР "Автогосподарство" (заставодавець), що описане в податкову заставу згідно з актом опису від 21.09.2017 № 26-15-17-11-15, яке підлягає реалізації в рахунок погашення його податкового боргу згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі № 826/1681/17, та перерахувати кошти від реалізації такого майна на розподільчий рахунок Держказначейства.

Початкова (стартова) ціна продажу майна визначена відповідно до ринкової вартості, зазначеної у висновку незалежної експертної оцінки від 29.01.2018 (Звіт-1).

Щодо визначення початкової ціни продажу майна на аукціоні відповідно до Звіту-1 на рівні 4 001 183,00 грн. при умові того, що 07.02.2018 останнім також було отримано від КП КОР "Автогосподарство" Звіт-2 з зазначенням ринкової вартості майна на рівні 17 403 969,00 грн., суд виходить з такого.

Як вже зазначалося, отримавши від КП КОР "Автогосподарство" листа про неможливість здійснення платником податків експертної оцінки вартості майна по причині відсутності коштів, Головним управлінням ДФС у м. Києві було самостійно замовлено проведення такої оцінки та отримано Звіт-1. З огляду на наведене, подальше направлення КП КОР "Автогосподарство" на адресу Головного управління ДФС у м. Києві Звіту-2 суперечить попередній заяві КП КОР "Автогосподарство" та свідчить про недобросовісність дій відповідної особи по відношенню до Головного управління ДФС у м. Києві.

Враховуючи подальше направлення КП КОР "Автогосподарство" на адресу Головного управління ДФС у м. Києві листів про неврахування направленого раніше Звіту-2 та направлення отриманих від реалізації майна коштів на погашення заборгованості, а решти на рахунок підприємства, суд не вбачає порушень в діях Головного управління ДФС у м. Києві при визначенні початкової вартості продажу майна на цільовому аукціоні згідно Звіту-1 в розмірі 4 801 419,60 грн з урахуванням ПДВ.

Організатор аукціону не пізніше ніж за 15 днів до дня проведення цільового аукціону оприлюднює відповідне оголошення в засобах масової інформації та на власній вебсторінці (пункт 4 Розділу ІІІ Порядку №518). Оголошення, що розміщуються у друкованому засобі масової інформації та на вебсторінці організатора аукціону, повинні містити відомості, визначені в пунктах 5-8 розділу ІІІ Порядку №518.

12.02.2018 у Всеукраїнському рекламно-інформаційному щотижневику "Біржовий вісник" (№ 7 (865)) опубліковано оголошення про те, що Українська універсальна біржа 28.02.2018 о 13.30 год. за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 55, проводить цільовий аукціон з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", вартість майна з урахуванням ПДВ - 4 801 419,60 грн, розташування майна: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, площа - 3 916,7 кв.м.

Також, інформацію про проведення Українською універсальною біржею 28.02.2018 о 13.30 год. цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", вартість майна з урахуванням ПДВ - 4 801 419,60 грн, розташування майна: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, площа - 3 916,7 кв.м, розміщено на веб-сайті Української універсальної біржі.

Враховуючи наведене, доводи Київської обласної ради про порушення порядку проведення цільового аукціону у зв`язку з не оприлюдненням оголошень не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів. Договір купівлі-продажу майна, що укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих (підпункт 95.7.14 пункту 95.7 статті 95 ПК України).

Порядок проведення цільового аукціону, оформлення аукціонних документів та проведення розрахунків врегульований, відповідно, розділами IV і V Порядку №518.

Зокрема, пунктом 6 розділу V Порядку №518 також передбачено, що договір купівлі-продажу майна, який укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих.

28.02.2018 Українська універсальна біржа провела цільовий аукціон з продажу майна платника податків - КП КОР "Автогосподарство" із реалізації нежитлового будинку автогосподарства, літера "А", який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 3, площею 3 916,70 кв.м, результати якого оформлені протоколом № 1 проведення цільового аукціону (податкова застава). Відповідно до зазначеного протоколу участь в аукціоні взяли ТОВ "Ді-Ві-Транс" та ТОВ "Охоронна компанія "Титан Безпека"; переможцем аукціону стало ТОВ "Ді-Ві-Транс", ціна продажу - 4 897 448,00 грн з урахуванням ПДВ.

13.03.2018 Головне управління ДФС у м. Києві, від імені якого діяло ТОВ "Укрбізнес капітал" (продавець), та ТОВ "Ді-Ві-Транс" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлового будинку автогосподарства, літера "А", площею 3 916,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3. Продаж майна здійснено за визначеною 28.02.2018 цільовими аукціоном ціною - 4 897 448,00 грн. Договір підписано зі сторони продавця представником ТОВ "Укрбізнес капітал", а зі сторони покупця - представником ТОВ "Ді-Ві-Транс". Договір також підписано представником Головного управління ДФС у м. Києві як контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності двох понятих.

13.03.2018 Головне управління ДФС у м. Києві передало ТОВ "Ді-Ві-Транс" спірний нежитловий будинок автогосподарства, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі нерухомого майна.

14.11.2018 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 44032222, за ТОВ «Ді-Ві-Транс» на 1/3 нежитлового будинку автогосподарства, літера «А», площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на Кудрявському узвозі, будинок № 3. Цього ж дня державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 44030210, за товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» на 2/3 нежитлового будинку автогосподарства, літера «А», площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на Кудрявському узвозі, будинок № 3. Рішення прийнято у зв`язку з розірванням раніше укладених ТОВ «Ді-Ві-Транс» договорів купівлі-продажу частини нежитлового будинку.

Підписання договору представником Головного управління ДФС у м. Києві у присутності двох понятих зумовлено виконанням приписів п. 95.14 ст. 95 ПК України та пов`язане з відмовою платника податків-боржника КП КОР "Автогосподарство" від підписання такого договору.

Наведені обставини повністю спростовують твердження Київської обласної ради про порушення процедури укладення договору купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону у зв`язку з нібито не підписанням договору купівлі-продажу від 13.03.2018 боржником КП КОР "Автогосподарство".

Також суд відхиляє як недоведені твердження Київської обласної ради про можливу пов`язаність між собою учасників оскаржуваного цільового аукціону - ТОВ «Ді-Ві-Транс» та ТОВ «Охоронна компанія «Титан Безпека».

Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції», узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики.

Стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкретної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Для визнання органами Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

В той же час на підтвердження своїх доводів Київською обласною радою не надано належних доказів встановлення учасниками оскаржуваного аукціону будь-яких порушень законодавства у сфері економічної конкуренції та визнання органами Антимонопольного комітету України порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо продажу спірного майна на цільовому аукціоні 28.02.2018.

Також під час розгляду даної справи Київська обласна рада стверджувала, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 10.11.2020 року у справі № 760/23565/20 було встановлено обставину підроблення звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «Меркурій Партнерс» на замовлення Головного управління ДФС у м. Києві (Звіту-1). Тому, за твердженням Київської обласної ради, оскільки оскаржуваний цільовий аукціон було проведено з визначенням початкової вартості ціни продажу майна на підставі підробленого звіту про оцінку майна, це є безумовною підставою для визнання такого аукціону недійсним.

Здійснюючи оцінку вищевказаним аргументам Київської обласної ради суд виходить з такого.

Як слідує зі змісту наявного в матеріалах даної справи витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень вироку Солом`янського райсуду міста Києва від 10.11.2020 у справі №760/23565/20, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона, будучи оцінювачем та суб`єктом оціночної діяльності, здійснюючи керівництво підконтрольною юридичною особою суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 достовірно знаючи встановлений в Україні порядок документального посвідчення фактів, що мають юридичне значення, а так само про відповідальність за підроблення документів, на порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001, «Методики оцінки майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_20 та ОСОБА_21, з мотивів отримання матеріальної винагороди, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи реальну ринкову вартість об`єктів оцінки на дату оцінки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, способом: упередженого збору та аналізу інформації, маніпулювання методичними підходами, методами оцінки та оціночними процедурами, викладу необґрунтованих припущень, необ`єктивного підбору у межах вибраного порівняльного підходу для визначення вартості об`єктів оцінки в якості аналогів таких об`єктів порівняння, що обґрунтовують та відкидання тих, що спростовують спрямовані на приведення до заздалегідь обговореної вартості розрахунки оцінювача; умисного неврахування цін продажу/пропонування майна/майнових прав, які були об`єктом оцінки, розміщених на сайтах забудовника та на інших інформаційних джерелах; нездійснення аналізу таких інформаційних джерел та угод щодо подібного майна, іншої істотної інформації, зокрема:

- протягом третьої декади січня 2018 року, перебуваючи у м. Києві (більш точного часу і місця слідством не встановлено), шляхом безпосереднього внесення ОСОБА_5 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо величини ринкової вартості об`єктів оцінки, отриманої в результаті оцінки на відповідну дату оцінки, підроблення останньою підписів оцінювача ОСОБА_18 і керівника ОСОБИ_6 ОСОБА_11 склала та видала завідомо підроблений офіційний документ: «Звіт про оцінку нежилого будинку автогосподарства (літера А), загальною площею 3 916,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3», який посвідчував завідомо неправдивий факт ринкової вартості вказаного об`єкта оцінки, закріпленого за комунальним підприємством Київської обласної ради «Автогосподарство», станом на 29.01.2018 у сумі 4 001 183 грн. при дійсній ринковій вартості не менше 61491190 грн.;

- протягом травня 2018 року, перебуваючи у м. Києві (більш точного часу і місця слідством не встановлено), діючи з метою приховання раніше вчиненого нею злочину щодо складання та видачі Звіту про оцінку нежилого будинку автогосподарства та запобігання викриття своєї злочинної діяльності, реалізуючи єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, за попередньою змовою із залученою нею (ОСОБА_5) до вчинення злочину оцінювачем ОСОБА_6 шляхом безпосереднього внесення останньою у невстановленому слідством місці за вказівкою ОСОБА_5 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо: дати складання таких документів нібито 29.01.2018, величини ринкової вартості об`єктів оцінки, отриманої в результаті оцінки на відповідну дату оцінки, рецензування ОСОБА_6 відповідного Звіту про оцінку майна як такого, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; підроблення ОСОБА_5 підписів оцінювача ОСОБА_19 і керівника ОСОБИ_6 ОСОБА_11 у Звіті про оцінку майна, склала та видала завідомо підроблені офіційні документи: «Звіт про оцінку нежилого будинку автогосподарства (літера А), загальною площею 3916,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3», який посвідчував завідомо неправдивий факт ринкової вартості вказаного об`єкта оцінки, закріпленого за комунальним підприємством Київської обласної ради «Автогосподарство», станом на 29.01.2018 у сумі 4 001 183 грн. при дійсній ринковій вартості не менше 61 491 190грн., та умовно позитивну рецензію на вказаний звіт.

Тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, - складання та видача оцінювачем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права і звільняють від обов`язків, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що вона, будучи оцінювачем, достовірно знаючи встановлений в Україні порядок документального посвідчення фактів, що мають юридичне значення, а так само про відповідальність за підроблення документів, на порушення вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001, «Методики оцінки майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_5 , на виконання вказівок та завдань останньої, реалізуючи єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, з мотивів отримання матеріальної винагороди, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи реальну ринкову вартість об`єктів оцінки на дату оцінки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, способом: упередженого збору та аналізу інформації, маніпулювання методичними підходами, методами оцінки та оціночними процедурами, викладу необґрунтованих припущень, необ`єктивного підбору у межах вибраного порівняльного підходу для визначення вартості об`єктів оцінки в якості аналогів таких об`єктів порівняння, що обґрунтовують та відкидання тих, що спростовують спрямовані на приведення до заздалегідь обговореної вартості розрахунки оцінювача; умисного неврахування цін продажу/пропонування майна/майнових прав, які були об`єктом оцінки, розміщених на сайтах забудовника та на інших інформаційних джерелах; нездійснення аналізу таких інформаційних джерел та угод щодо подібного майна, іншої істотної інформації, зокрема:

- протягом травня 2018 року, діючи з метою приховання раніше вчиненого ОСОБА_5 злочину щодо складання та видачі Звіту про оцінку нежилого будинку автогосподарства та запобігання викриття злочинної діяльності останньої, шляхом безпосереднього внесення нею (ОСОБА_6) за вказівкою ОСОБА_5 у невстановленому слідством місці до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо: дати складання таких документів нібито 29.01.2018, величини ринкової вартості об`єктів оцінки, отриманої в результаті оцінки на відповідну дату оцінки, рецензування ОСОБА_6 відповідного Звіту про оцінку майна як такого, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; підроблення ОСОБА_5 підписів оцінювача ОСОБА_19 і керівника ОСОБИ_6 ОСОБА_11 у Звіті про оцінку майна, склала та видала завідомо підроблені офіційні документи: «Звіт про оцінку нежилого будинку автогосподарства (літера А), загальною площею 3916,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3», який посвідчував завідомо неправдивий факт ринкової вартості вказаного об`єкта оцінки, закріпленого за комунальним підприємством Київської обласної ради «Автогосподарство», станом на 29.01.2018 у сумі 4 001 183 грн. при дійсній ринковій вартості не менше 61 491 190 грн., та умовно позитивну рецензію на вказаний звіт.

Тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, - складання та видача оцінювачем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права і звільняють від обов`язків, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Також, з цього вироку Солом`янського райсуду міста Києва від 10.11.2020 у справі №760/23565/20, ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження №52020000000000282 від 24.04.2020 слідує, що цим вироком було затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладену прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_5 з іншого боку. ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання. Цим же вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 21.10.2020, укладено прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_6. ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для господарського суду лише щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У той же час, цей вирок ухвалений на підставі угоди між прокурором та обвинуваченими. Угода у кримінальному провадженні є спільною домовленістю сторін кримінального провадження, спрямованою на досягнення згоди щодо узгодженого покарання особі, котра винна у вчиненні кримінального правопорушення, з покладенням на неї додаткових зобов?язань за умовами укладеної угоди. Особливість вироків, ухвалених на підставі угоди, полягає в тому, що обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом (правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року (справа № 759/10575/16-к), постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справи № 639/2837/19).

Таким чином, вирок, ухвалений на підставі угоди, не приймається судом як доказ фактів чи обставин, оскільки його преюдиційне значення обмежується відсутністю повного та всебічного дослідження доказів у межах судової процедури.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав оскаржуваним аукціоном Київська обласна рада стверджує про те, що продаж майна було здійснено за заниженою ціною, в підтвердження чого посилається на наявні в матеріалах даної справи звіт про оцінку, виконаний ТОВ «Українська експертна група» від 17.01.2018, відповідно до якого вартість спірного майна становить 17 403 969 грн.; висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 15222 від 30.01.2020, відповідно до якого ринкова вартість спірного майна станом на 29.01.2018 становить 17 494 089 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом (ст. 13 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

В даному випадку факт заниження вартості майна відноситься до обставин, які підлягають доказуванню у даній справі.

Таким чином, вартість майна може підтверджуватись висновком експерта, тобто, результатами відповідного дослідження. Особа, яка проводить таке дослідження, повинна мати необхідний обсяг знань і кваліфікацію, а також бути обізнаною про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одним із засобів доказування відповідно до ст. 73 ГПК України є висновок експерта.

Статтею 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Звіт про оцінку майна, виконаний ТОВ «Українська експертна група», не є таким дослідженням і не є висновком експерта, та як письмовий доказ не відповідає критеріям належності і достовірності, бо містить відомості з інтернет-сайтів, датовані 05.02.2018, у той час як сам звіт датований 17.01.2018. До того ж, предметом оцінки цього звіту був не лише нежилий будинок автогосподарства (літера А), загальною площею 3916,7 кв. м, а й інше майно, зокрема: двоповерхова будівля-склад (літера Б-2), загальною площею 58,4 кв. м, будівля для охорони (літера В), загальною площею 9,5 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 3, тобто, в даному випадку оцінювався комплекс будівель.

Щодо висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 15222 від 30.01.2020, то це дослідження проводилось у межах кримінального провадження № 42018000000000637 на виконання ухвали слідчого судді Кушнір С.І. від 19.06.2019, а не в межах цієї справи. Висновок складений в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Відтак, для використання матеріалів кримінального провадження в обставинах господарської справи має вирішальне значення наявність дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. (Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 20.10.2021 у справі № 910/10222/19, від 30.09.2021 у справі № 927/741/19, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 30.11.2021 у справі №910/21182/15 (910/16832/19)).

Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений ст.221 КПК України; таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК).

Разом з тим, згідно норми ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, ст.222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. (Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах, зокрема, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі №914/1979/18).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, на використання Висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 15222 від 30.01.2020 під час звернення до господарського суду або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

Таким чином, наданий позивачем висновок експерта є недопустимим та неналежним доказом на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а тому не приймається судом, оскільки одержаний з порушенням закону.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 101 ГПК, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Користуючись вищенаведеним правом, учасниками цієї справи було подано до суду певні висновки експертних досліджень щодо визначення ринкової вартості спірного майна на момент проведення оскаржуваного аукціону, а саме:

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» поданий висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження № 13461/19-42/16691-16693/19-42 від 06.06.2019, відповідно до якого ринкова вартість нерухомого майна, а саме нежилого будинку автогосподарства (літера А), що розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, становила 4334194 грн. з урахуванням ПДВ;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Автогосподарство» висновок експерта відокремленого структурного підрозділу «Центр судової експертизи та експертних досліджень» державного підприємства «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації України № 002-ВВВ/19 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 10.12.2019, відповідно до якого вартість цього ж об?єкта станом на 29.01.2018 орієнтовно становила 20 190 000 грн., а станом на 28.02.2018 - 19 058 000 грн.;

- Товариством з обмеженою відповідальністю «Ді-Ві-Транс» поданий висновок судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича № 860/01-2020 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 31.01.2020, відповідно до якого ринкова вартість нежилого будинку автогосподарства (літера А), що розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, станом на 16.01.2018, 29.01.2018 та 28.02.2018 становила 4 507 560 грн.

Враховуючи наявність в матеріалах різних висновків експертних досліджень та визначеними ними різними ринковими вартостями спірного майна, ухвалою суду від 17.02.2020 в цій справі було призначено комісійну оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об?єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Згідно ч. 1 ст. 103 ГПК, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

На вимогу експертів, для належного проведення судової експертизи учасниками даної справи були зібрані та подані експертам додаткові матеріали, що стосуються об?єкту дослідження.

Відповідно до висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19-20/13057-ОБ від 18.09.2020 ринкова вартість об`єкта нерухомого майна: нежитлового будинку автогосподарства (літ. А), загальною площею 3916,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, будинок 3, станом на 28.02.2018 не може бути коректно визначена відповідно до вимог національних стандартів оцінки майна, а тому за результатами проведеного дослідження судовими експертами визначений орієнтир вартості даного майна станом на 28.02.2018, який міг складати 4 625 000 грн. з ПДВ.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон № 2658-ІІІ) визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до частини 4 ст. 4 Закону № 2658-ІІІ, діяльність судових експертів, пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки такого майна. При цьому у дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою майна, встановлені нормативно-правовими актами з оцінки майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

За приписами ст. 9 Закону № 2658-ІІІ, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки; метод оцінки - спосіб визначення вартості об`єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Цим же Національним стандартом № 1 передбачені Методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади.

Пунктами 35-37 Національного стандарту № 1 визначено, що оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об?єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов?язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об?єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об?єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об?єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

У висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19-20/13057-ОБ від 18.09.2020 експертами обґрунтовано використання обраного ними методу оцінювання та врахування факторів, що впливають на оцінку, тому в цілому висновок відповідає вимогам законодавства про судову експертизу та оцінку майна.

Судовими експертами дослідження проведено в межах наданими сторонами документів та з використанням інформації, яка доступна з відкритих джерел мережі Інтернет.

Відповідно до наявного у справі Рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 15.08.1967 року «Про відвід земельної ділянки Київському обласному комітету Комуністичної партії України під будівництво автопарку службових машин по вул. Кудрявський узвіз № 3» земельна ділянка площею біля 1 га передавалась під будівництво автопарку службових машин.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи викладене, вказане рішення не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право її користування за КП КОР «Автогосподарство».

Інші документи, що підтверджували б право власності чи інше речове право на вказану земельну ділянку, відсутні.

Крім того, експертами враховано, що на вказаній земельній ділянці розташовані й інші об?єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України у разі розташування на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України власник будівель та споруд може набути земельну ділянку державної або комунальної власності в оренду.

Отже, беручи до уваги встановлений в межах розгляду даної справи висновком експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19-20/13057-ОБ від 18.09.2020 орієнтир вартості спірного майна, який станом на 28.02.2018 міг складати 4 625 000 грн. з ПДВ., початкова ціна продажу нежилого будинку автогосподарства на аукціоні (4 801 419 грн. з ПДВ) не була нижчою, ніж визначений судовими експертами орієнтир вартості, тобто вартість продажу об`єкта не була занижена.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Київською обласною радою не було доведено факту заниження оцінки ринкової вартості спірного майна та відповідно його продажу на оскаржуваному аукціоні за заниженою вартістю.

Таким чином, Київською обласною радою не доведено порушення своїх прав в результаті проведення оскаржуваного аукціону та реалізації контролюючим органом майна боржника, що перебувало в податковій заставі.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціонах (прилюдних торгах), яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких аукціонів, складання за результатами їх проведення відповідного документа про їх проведення є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання недійсними правочинів, які укладені за результатом аукціону, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених чинним законодавством.

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, а правочину недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення таких торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію майна; розміщення оголошення; правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів, тощо).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; а такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала (зокрема в постановах від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 28.09.2022 у справі №483/448/20), що правова природа процедури реалізації майна на електронних (прилюдних) торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала, що торги є правочином і, якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Водночас у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Зокрема, за висновком Великої Палати Верховного Суду, вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №910/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі №11/19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 24.09.2020 у справі №922/2665/17, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18. Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

В ході розгляду даної справи позивачем не було доведено достатніми доказами порушень встановленої законодавством процедури проведення 28.02.2018 цільового аукціону з продажу майна боржника КП КОР "Автогосподарство", що перебувало у податковій заставі (нежилого будинку автогосподарства площею 3 916,70 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, літ. А), а тому в суду відсутні підстави для задоволення вимог Київської обласної ради про визнання недійсним цільового аукціону, визнання недійсним та скасування протоколу цільового аукціону з продажу майна платника податків КП КОР "Автогосподарство", а також визнання недійсним укладеного за результатами проведеного цільового аукціону договору купівлі-продажу майна.

В той же час, як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час розгляду даної справи 14.02.2023 року право власності на нежитловий будинок площею 3916,70 кв.м., який розташований у м. Києві на вулиці Кудрявський узвіз, будинок 3, було зареєстровано за ТОВ «Шарлін» (код ЄДРПОУ 451355522) на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав.

Враховуючи дану обставину, Київською обласною радою було змінено предмет позову та заявлено позовну вимогу про витребування у ТОВ «Шарлін» на користь Київської обласної ради відповідного майна.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 зробила висновок, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

При цьому, право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України.

Водночас при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 909/206/17).

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (постанова Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 910/9924/19)

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 02.11.2021 по справі №925/1351/19 відзначила, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 звернула увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб. Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

При цьому, не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема пов`язана особа (близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61) та від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55)).

В пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, викладено висновок, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість".

Водночас у пункті 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19 в розвиток добросовісності як стандарту поведінки застосовано доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як встановлено судом, будинок автогосподарства, що розташований в м. Києві на Кудрявському узвозі, 3, як об`єкт нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на підставі рішення Київської обласної ради від 24.11.2011 було закріплено на праві господарського відання за КП КОР "Автогосподарство".

В подальшому, у зв`язку з наявністю податкового боргу, вказане нерухоме майно з урахуванням наданого постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №826/1681/17 дозволу на погашення суми податкового боргу було реалізовано ГУ ДФС у м. Києві на цільовому аукціоні.

Як вже зазначалося вище, в ході розгляду даної справи судом не було встановлено порушень при проведенні 28.02.2018 цільового аукціону з продажу нежилого будинку автогосподарства (літ. А), площею 3 916,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3.

Як наслідок, ТОВ «Ді-Ві-Транс» на підставі оплатного договору купівлі-продажу було набуто у власність нежилий будинок автогосподарства (літ. А), площею 3 916,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 3, тобто дана особа стала добросовісним набувачем такого майна.

В подальшому, право власності на дане майно на підставі оплатного договору перейшло від ТОВ «Ді-Ві-Транс» до ТОВ «Шарлін», який також став добросовісним набувачем такого майна.

Зважаючи на викладені вище обставини та відповідні їм норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність передбачених статтями 387, 388 ЦК України підстав для витребування майна у ТОВ «Шарлін».

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

На підставі вищевикладеного, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Київської обласної ради до Головного управління ДПС у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Ві-Транс", Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарлін" за участю Київської обласної прокуратури про визнання недійсними цільового аукціону з продажу майна платника податків, протоколу цільового аукціону, договору купівлі-продажу, витребування нежилого будинку в межах справи № 910/15598/19 про банкрутство Комунального підприємства Київської обласної ради "Автогосподарство" відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/15598/19 (910/636/19).

3. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.12.2023

Суддя А.М.Івченко