Рішення

від 28.11.2023 по справі 918/811/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/811/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: керівника Сарненської окружної прокуратури

в інтересах держави

в особі: Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача 1: Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області

до відповідача 2: Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс"

про: визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: Ю.Ковальчук

від відповідача 1: В.Білець

від відповідача 2: не з`явився

від органу прокуратури: Л.Мельничук

СУТЬ СПОРУ

Керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Господарського суду Рівненської області з позовом до Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області та Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс" про визнання недійсним договору №31 від 13.10.2022 року та застосування наслідків недійсності правочину.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані тим, що 13 жовтня 2022 року Старосільською сільською радою оприлюднено оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи за предметом - "Видача лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення" (код: ДК 021:2015:75120000-3: Адміністративні послуги державних установ) з очікуваною вартістю 64 750 грн.

Надалі, 13 жовтня 2022 року сільська рада та ССВК "Селянський ліс" уклали договір №31, відповідно до якого Старосільська сільська рада доручає, а ССВК "Селянський ліс" приймає на себе зобов`язання, в межах встановлених лімітів та дозволів, проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних ресурсів місцевого значення.

Водночас, відповідно до акту наданих послуг за рахунок надходження за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення №1 від 13 жовтня 2022 року, ССВК "Селянський ліс" надав у жовтні 2022 року Старосільській сільській раді послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів на суму 45 000 грн, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників на суму 19 750 грн.

Згодом, на підставі вказаного акту Старосільська сільська рада здійснила оплату на суму 64 750 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 14 жовтня 2022 року.

Прокурор вказує, що важливою передумовою укладення договору про закупівлю та внесення змін до річного плану закупівель є потреба у закупівлі товарів, робіт, послуг відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про публічні закупівлі", яка визначає розмір необхідного бюджетного призначення.

На переконання прокурора, відсутні правові підстави для укладення договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", позаяк послуги, що визначені предметом договору надані до його укладення, а закупівля проведена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 36 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 8, 10 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761, Лісового кодексу України та застосована до правовідносин з виконання програми територіальної громади, яка має чітко визначений механізм реалізації та фінансування.

У своїх поясненнях Західний офіс Держаудитслужби зазначив, що оскільки спірна закупівля була проведена без використання електронної системи, така закупівля не підпадає під критерії проведення моніторингу процедури закупівлі.

Окрім того, на переконання позивача, позов прокурором подано передчасно, оскільки вживати заходи стосовно визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю, та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

Західний офіс Держаудитслужби зазначив, що орган фінансового контролю позбавлений можливості надавати пояснення у справах, за якими моніторинг не проводиться.

У своєму відзиві на позов відповідач 2 (Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс") зазначає, що на території Старосільської територіальної громади загальна площа земель лісового фонду становить 16 967,9 га, з яких 4 642,70 га в постійному користуванні ССВК "Селянський ліс". Таким чином відповідача 2 уповноважено видавати лісові квитки, замовлені на заготівлю природних ресурсів місцевого значення у лісах, що перебувають в його постійному користуванні. На виконання затвердженої сільрадою програми "Ліси Старосільської сільської територіальної громади на 2021 - 2025 роки" та рекомендацій Рівненської обласної ради, сільська рада повертає постійним лісокористувачам 50% збору за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення для вжиття заходів з відновлення лісів. Предметом спірного договору були зобов`язання саме щодо проведення видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних ресурсів місцевого значення. Оплата цих послуг здійснювалася в межах кошторисних призначень у розмірі 50% від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення шляхом фінансування заходів по затвердженій програмі.

Відповідач 2 вказує, що оскільки на момент укладення договору сторонам не було відомо, яка сума збору за спеціальне використання природних ресурсів буде сплачена, при розрахунку було взято суму надходжень за попередні періоди червень-серпень 2022 року.

Відповідач 2 також вказує, що наданий позивачем акт не є актом приймання-передачі наданих послуг за оспорюваним договором, а є актом яким визначено заходи, що вживалися на виконання програми Старосільської сільської ради. Враховуючи те, що лісові квитки видаються постійними лісокористувачами, яким у даному випадку є ССВК "Селянський ліс", а отже жодним іншим суб`єктом господарювання такі послуги не могли бути надані, спірний договір укладався без використання електронної системи та не є договором про закупівлю у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач 2 зазначає, що прокурор, заявляючи позовну вимогу про визнання договору недійсним не вказує на конкретну вимогу, визначену статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якої не дотримано сторонами правочину та яка є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Також стверджує, що однією стороною цього правочину (ССВК "Селянський ліс") було надано послуги іншій стороні правочину, результати яких не можуть бути повернуті виконавцю.

У своєму відзиві на позов відповідач 1 зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

31 серпня 2023 року Західним офісом Держаудитслужби подано письмові пояснення.

04 вересня 2023 року відповідачем 2 подано відзив на позов.

06 вересня 2023 року прокуратурою подано відповідь на відзив.

06 жовтня 2023 року відповідачем 1 подано відзив на позов.

24 жовтня 2023 року відповідачем 2 подано заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною палатою касаційного господарського суду Верховного Суду справи №904/192/22. В судовому засіданні 24 жовтня 2023 року судом вказану заяву розглянуто та відмовлено в її задоволенні.

31 жовтня 2023 року прокуратурою подано відповідь на відзив.

07 листопада 2023 року прокуратурою подано заяву про зміну підстав позову.

Щодо вказаної заяви суд відзначає наступне.

Звертаючись з позовом до суду прокурор просив визнати недійсним договір №31 від 13 жовтня 2022 року укладений між Старосільською сільською радою Сарненського району та Спеціалізованим сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селянський ліс" та висував вимогу застосувати наслідки недійсності правочину. Прокурор однак не конкретизував, які саме наслідки недійсності правочину він просить застосувати. Разом з тим, позовна заява прокурора містила посилання на положення статті 216 ЦК України.

Як на підстави для позову прокурор вказував, що оспорюваний договір укладено з порушеннями Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прокурор посилався на норми, що загалом регулюють правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, в тому числі правові наслідки недійсності правочину, зокрема на положення статті 216 ЦК України.

Натомість, у поданій заяві про зміну підстав позову прокурор посилається на нові підстави позову, а саме: на положення статті 1212 ЦК України, стосовно зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Однак такі підстави були відсутні у позові.

Прокурор також навів нові обставини справи, на які він не посилався у своєму позові. Зокрема у заяві про зміну підстав позову прокурор вказав наступні нові обставини: Старосільська сільрада не може будь-яким способом повернути те, що вона могла одержати за спірним правочином, у тому числі відшкодувати вартість того, що одержано, так як фактично сільською радою не отримано послуг, передбачених п.1.1. спірного договору; сільрадою безпідставно сплачено кооперативу 64 750 грн; лише сільська рада здійснила оплату послуг за спірним договором, тоді як кооператив не здійснив послуг на користь сільської ради за спірним договором.

Таким чином прокурором подано заяву про зміну підстав позову, зокрема шляхом заявлення нового матеріально-правового обґрунтування позову та посилання на нові обставини справи про які не йшлося в позові.

А проте, як свідчить текст зави про зміну підстав позову, прокурором також змінено предмет спору, оскільки прохальну частину викладено в новій редакції, зокрема, окрім вимоги про визнання недійсним правочину, прокурор також просить суд стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 - 64 750,00 грн, як суму коштів отриманих без достатньої правової підстави.

Суд відзначає, що застосування наслідків недійсності правочину шляхом застосування реституції, що передбачена статтею 216 ЦК України та стягнення отриманих без належної правової підстави коштів на підставі статті 1212 ЦК України є різними позовними вимогами.

Так, положеннями статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічні положення містяться у статті 208 ГК України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним. Зокрема, згідно з частиною другою вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони. Двостороння реституція спрямована на захист інтересів обох сторін недійсного правочину.

Натомість, згідно із положеннями статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, передбачене нормами статті 1212 ЦК України кондикційне зобов`язання покладає на набувача обов`язок повернути потерпілому неправомірно отримане чи збережене майно. Отже кондикція - повернення безпідставно набутого майна - спрямована лише на захист прав потерпілого, тобто особи, яка зазнала негативних майнових наслідків.

Водночас звернення з кондикційними вимогами лише в інтересах однієї із сторін правочину (сільської ради) як потерпілої особи, із залишенням цієї особи у складі відповідачів, є процесуально сумнівним.

Відмінність реституційних і кондикційних правовідносин полягає у тому, що зобов`язання з безпідставного збагачення передбачає односторонній правовий зв`язок між боржником і кредитором, де праву однієї сторони кореспондує обов`язок іншої, тоді як реституція є виключно двосторонньою.

А тому вимога про застосування наслідків недійсності правочину (двостороння реституція) та стягнення коштів отриманих без належної правової підстави є різними предметами позову. Позов про застосування двосторонньої реституції та кондикційна вимога про стягнення грошових коштів як безпідставно збережених є різними позовами, з різними способами захисту, відмінними обставинами, що потребують доказування, з різним суб`єктним складом учасників спору.

А отже реституційна та кондикційна вимоги є самостійними предметами позову, спрямованими на захист різних суб`єктивних цивільних прав.

Згідно з правилами частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (аналогічного правового висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26 січня 2021 року по справі №923/722/19).

Дослідивши подану прокурором заяву про зміну підстав позову, суд робить висновок, що вказана заява за своєю суттю є заявою про зміну як предмету так і підстав позову, оскільки позивач окрім підстав змінює також і предмет позову, про які не йшлося в тексті позовної заяви. Зокрема змінивши текст позовної заяви, прокурор, як на підстави для позову вказує нове матеріально-правове обґрунтування, наводить нові обставини - як нові підстави своїх вимог, а також змінює спосіб захисту з реституції на стягнення безпідставно отриманих коштів. Таким чином, прокурор де-факто пред`являє новий (інший) позов.

У практиці Верховного Суду неодноразово вказувалася правова позиція про те, що у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Враховуючи вищевикладені обставини, прийнявши до уваги те, що заява про зміну підстав позову за своєю суттю є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову, що процесуальним законом не допускається, суд встановив невідповідність поданої заяви вимогам статті 46 ГПК України.

У разі подання позивачем заяви з порушенням положень статей 46, 173 ГПК України, господарський суд повинен відповідно до положень пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року справа № 920/1059/17).

У судовому засіданні від 07 листопада 2023 року суд зазначив про вказані обставини та прийняв рішення про повернення поданої заяви, та розгляд спору за вимогами, що відображені в позові. Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник органу прокуратури підтримав позов.

В судовому засіданні представник позивача вказав на обставини зазначені у поясненнях на позов.

В судовому засіданні представник відповідача 1 позов не визнав.

В судове засідання представник відповідача 2 не з`явився, водночас відповідач 2 подав заяву про відкладення розгляду справи.

Щодо вказаної заяви суд відзначає наступне.

Згідно з правилами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд відзначає, що в даному випадку це не перша неявка в судове засідання представника відповідача 2, окрім того відповідач 2 не надав будь-яких доказів, які стверджують поважність причин неявки в судове засідання. Разом з тим, статтею 195 ГПК України встановлено строки розгляду справи по суті. А тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача 2 про відкладення розгляду справи по суті.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області №322 від 02 вересня 2021 року затверджено програму "Ліси Старосільської сільської територіальної громади на 2021-2025 роки".

Метою Програми є виконання основних напрямків ведення лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів і в межах встановлених лімітів та дозволів на основі виданих лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення та в межах кошторисних призначень за надані послуги повертати в лісове господарство до 50 відсотків від сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які використовуються для покращення заходів утримання лісового господарства.

Рівненською обласною радою 23 грудня 2021 року прийнято рішення №469 "Про встановлення ставок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів", яким, зокрема, рекомендовано міським, сільським та селищним радам, на територіях яких використовуються лісові ресурси, не менше 50 відсотків рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, спрямовувати на фінансування відповідних обласних, районних та сільських, селищних програм для забезпечення відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному протипожежному та санітарному стані.

Згідно із реєстром надходження коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення по ССВК "Селянський ліс" від 13 жовтня 2022 року, всього від відповідача 2 надійшло 129 500,00 грн за спеціальне використання природних ресурсів.

Згідно із кошторисом програми "Ліси Старосільської територіальної громади на 2021 - 2025 року" по відтворенню лісових ресурсів на ІV квартал 2022 року за рахунок надходження коштів на 2022 рік, витрати на здійснення програми по відтворенню лісових ресурсів ССВК "Селянський ліс" на ІV квартал становлять: 45 000,00 грн створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; 19 750,00 грн вирощування садивного матеріалу, створення і у тримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників. Всього 64 750,00 грн.

Заходами по виконанню програми "Ліси Старосільської сільської територіальної громади на 2021-2025 роки" по ССВК "Селянський ліс" передбачено: створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів вартість послуг 45 000,00 грн, вирощування садивного матеріалу, створення і у тримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників вартість 19 750,00 грн. Всього 64 750,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 13 жовтня 2022 року Старосільською сільською радою на веб - порталі Рrоzorrо оприлюднене оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи за предметом: "Видача лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення". Код за Єдиним закупівельним словником: "ДК 021:2015:75120000-3: Адміністративні послуги державних установ". Очікувана вартість 64 750 грн, ідентифікатор публічної закупівлі: UА-2022-10-14-004850-а.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, для участі у закупівлі надійшла пропозиція від Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс", з ціновою пропозицією 64 750 грн.

13 жовтня 2022 Старосільською сільською радою (відповідач 1) та ССВК "Селянський ліс" укладено договір № 31, відповідно до предмету якого Старосільська сільська рада доручає, а ССВК "Селянський ліс" (відповідач 2) приймає на себе зобов`язання, в межах встановлених лімітів та дозволів, проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Старосільська сільська рада за виконані послуги зобов`язується проводити оплату ССВК "Селянський ліс" в межах кошторисних призначень у розмірі 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення, шляхом фінансування заходів по затвердженій Старосільською сільською радою програмі "Ліси Старосільської територіальної громади на 2021-2025 роки" (пункт 1.2. договору).

Загальна вартість послуг за даним договором становить 64 750,00 грн за надання послуг згідно з цим договором Старосільська рада зобов`язується здійснювати розрахунки по перерахуванню в безготівковому порядку до кінця бюджетного періоду (пункт 2.1. договору).

ССВК "Селянський ліс", для остаточних розрахунків, повинні надати Старосільській сільській раді акт надання послуг за лісові ресурси місцевого значення (пункт 2.2. договору).

Відповідно до акту наданих послуг за рахунок надходження за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення №1 від 13 жовтня 2022 року, ССВК "Селянський ліс" здав, а Старосільська сільська рада прийняла послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів на суму 45 000 грн, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників на суму 19 750 грн.

Згідно із платіжним дорученням №1 від 14 жовтня 2022 року Старосільска сільська рада здійснила оплату на користь ССВК "Селянський ліс"64 750,00 грн, у призначенні платежу вказано: "за над.кош. за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення; зг.дог.№31 від 13.10.2022р та зг.акту над.посл. №1 від 13.10.2022 р. без ПДВ".

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.

Прокурор у позові стверджує про недійсність спірного договору, невідповідність договору нормам Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та бюджетному законодавству.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вказаний договір було укладено на підставі закупівлі без використання електронної системи.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з визначеннями статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку. Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (частина 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі").

Положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей Закон застосовується до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частин другої, третьої і сьомої цієї статті.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень, замовник повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель та може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів. У разі здійснення таких закупівель без використання електронної системи закупівель замовник обов`язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 цього Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель.

Відповідно до пункту 3-8 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час опублікування звіту про закупівлю) установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні в разі здійснення замовником закупівлі без використання електронної системи закупівель, за умови що вартість закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень, замовник оприлюднює в електронній системі закупівель звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня укладення такого договору. Замовники можуть не публікувати інформацію про своє місцезнаходження та/або місцезнаходження постачальників (виконавців робіт та надавачів послуг), та/або місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг, якщо поширення такої інформації несе ризики для безпеки замовника та/або постачальників (виконавців робіт та надавачів послуг).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (у редакції на час закупівлі) установлено, що в умовах воєнного стану замовники (крім тих, що визначені в абзацах першому та другому цього підпункту) здійснюють публічні закупівлі, вартість яких становить або перевищує 50 тис. гривень, із використанням електронного каталогу та/або порядку проведення спрощених закупівель, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі". Придбання товарів, робіт і послуг, вартість яких становить або перевищує 50 тис. гривень, може здійснюватися без застосування порядку проведення спрощених закупівель та/або електронного каталогу у разі, серед іншого, коли роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб`єктом господарювання у випадку відсутності конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником.

З огляду на наведене нормативне регулювання суд робить висновок, що спірний договір є договором про закупівлю у розумінні норм Закону України "Про публічні закупівлі".

Спірний договір укладений без використання електронної системи закупівель. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо документального підтвердження замовником (сільською радою) обставин, що потрібні замовнику послуги можуть бути надані виключно певним суб`єктом господарювання у зв`язку з відсутністю конкуренції з технічних причин. Таке документальне підтвердження, на думку суду, повинно мати місце на час здійснення даної закупівлі.

Суд також дослідив нормативне регулювання щодо спеціального використання лісових ресурсів.

Так, згідно з нормами статті 67 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до статті 69 ЛК України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для: заготівлі другорядних лісових матеріалів; здійснення побічних лісових користувань; використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування (пункт 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №761).

Суд встановив, що предмет спірного договору визначено як надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Вказаний предмет закупівлі зазначено в оголошенні про договір про закупівлю без використання електронної системи закупівель. Код закупівлі ДК 021:2015 75120000-3- Адміністративні послуги державних установ. Вартість закупівлі 64 750,00 грн.

Суд також встановив, що рішенням Старосільської сільської ради Сарненського району Рівненської області №322 від 02.09.2021 року затверджено програму "Ліси Старосільської сільської територіальної громади на 2021-2025 роки", відповідно до положень якої передбачалося повертати в лісове господарство до 50 відсотків надходжень від сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які мають використовуватися для покращення заходів утримання лісового господарства.

Так, згідно із реєстром надходження коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення по ССВК "Селянський ліс" від 13 жовтня 2022 року, всього від відповідача 2 надійшло 129 500,00 грн.

Відповідно до кошторису програми "Ліси Старосільської територіальної громади на 2021 - 2025 року" по відтворенню лісових ресурсів на ІV квартал 2022 року за рахунок надходження коштів на 2022 рік, витрати на здійснення програми по відтворенню лісових ресурсів ССВК "Селянський ліс" на ІV квартал становлять: 45 000,00 грн створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; 19 750,00 грн вирощування садивного матеріалу, створення і у тримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників. Всього 64 750,00 грн.

Суд також дослідив звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи та документи долучені сільською радою до звіту.

Так, датою договору вказано 13 жовтня 2022, номер договору: 31. Постачальником зазначено ССВК "Селянський ліс", а видом предмета закупівлі: послуги.

Предметом закупівлі у звіті визначено: "Видача лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення". Код за Єдиним закупівельним словником: "ДК 021:2015:75120000-3: Адміністративні послуги державних установ". Очікувана вартість 64 750 грн, кількість послуг : 1 послуга. Строк виконання договору та строк надання послуг від 13 жовтня 2022 до 31 грудня 2022 року.

В матеріалах справи наявний акт наданих послуг за рахунок надходження за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення №1 від 13 жовтня 2022 року, ССВК "Селянський ліс" здав, а Старосільська сільська рада прийняла послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів на суму 45 000 грн, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників на суму 19 750 грн.

Водночас суд зауважує, що в даному акті наявна графа "одиниця виміру", що передбачає відображення обсягу господарської операції у гектарах (га) та відповідної вартості такого обсягу господарської операції у гривнях (грн). Однак обсяги наданих послуг не відображені у гектарах, а вказана лише їхня вартість.

Згідно із платіжним дорученням №1 від 14 жовтня 2022 року Старосільска сільська рада здійснила оплату на користь ССВК "Селянський ліс" 64 750,00 грн. У призначенні платежу вказано посилання на спірний договір та акт наданих послуг № 1 від 13.10.2022.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що хоча у спірному договорі №31 від 13 жовтня 2022 року вказано предмет "надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення", а у звіті про договір про закупівлю зазначено "адміністративні послуги державних установ" та наведено відповідний код за Єдиним закупівельним словником, а проте фактично закупленими є послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників.

Такі висновки суд робить зі встановлених обставин, а саме: ціна спірного договору відповідає ціні наданих та оплачених послуг, які зазначені в акті від 13 жовтня 2022 року.

Водночас платіжний документ про оплату наданих за спірним договором послуг містить посилання на акт №1 від 13 жовтня 2022 року, за яким було надано послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників.

Суд звертає увагу, що вартість наданих послуг становить 50% рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Пункт 1.2. спірного договору встановлює джерела фінансування наданих послуг (в межах кошторисних призначень у розмірі 50% від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення, шляхом фінансування заходів по затвердженій Старосільською сільською радою програмі "Ліси Старосільської територіальної громади на 2021-2025 роки").

Інших доказів щодо виконання спірного договору, в тому числі доказів надання/прийняття послуг з видачі лісових квитків згідно з умовами спірного договору матеріали справи не містять. А понад те, відповідно до статті 69 ЛК України, лісорубний квиток або лісовий квиток видається безоплатно, а відповідач 2 наділений повноваженнями з видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів в силу вимог закону як постійний лісокористувач (ст. 69 ЛК України та пункт 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. №761).

Також, в матеріалах справи наявний примірник договору №31 від 13 жовтня 2022 року (том 1 а.с. 186-187) наданий сільською радою разом із відзивом, в якому відображено предмет закупівлі що відповідає фактично наданим послугам. А проте, оскільки текст вказаного договору не відповідає тексту договору який подано прокурором суд ухвалою від 24 жовтня 2023 року зобов`язав відповідачів надати для огляду оригінал такого договору.

В судовому засіданні суд оглянув наданий оригінал та встановив, що його редакція відповідає тексту договору, долученого прокурором. Копію наданого для огляду оригіналу долучено до матеріалів справи.

Таким чином замовником фактично закуплені послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників, що відображено в акті №1 від 13 жовтня 2022 року, в той час як у спірному договорі вказано зобов`язання проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення, а у звіті про закупівлю такі послуги визначено як адміністративні послуги державних установ (код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015:75120000-3).

Суд зауважує, що Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015 визначає назви та коди, що класифікують предмети закупівлі, зокрема у сфері лісівництва. Так, Єдиний закупівельний словник визначає наступні назви та коди предметів закупівлі: 77200000-2 послуги у сфері лісівництва, 77211500-7 послуги з догляду за деревами, 77211600-8 вирощування дерев з насіння, 77230000-1 послуги, пов`язані з лісівництвом, 77231600-4 послуги з лісонасадження, 77231800-6 послуги з управління лісорозсадниками, 77231000-8 послуги з управління лісовим господарством, 77231100-9 послуги з управління лісовими ресурсами та інші. Таким чином замовник мав можливість визначити відповідний код та назву предмета закупівлі послуг, що відповідав би фактично закупленим послугам.

З урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником, що вказані в договорі №31 від 13 жовтня 2022 року та відображені у звіті про договір про закупівлю, не відповідає послугам, що фактично закуплені замовником.

Згідно з положеннями статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю є нікчемним у разі якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

Отже вказаний договір є нікчемним в силу вимог закону. Відповідно позовні вимоги про визнання недійсним договору №31 від 13 жовтня 2022 року, що укладений Старосільською сільською радою та Спеціалізованим сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селянський ліс" є такими, що не можуть бути задоволені.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним саме у силу закону.

Згідно з правилами статті 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статті 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Під двостороннім характером правовідносин зазвичай розуміється зустрічність, взаємообумовленість обов`язків сторін недійсного правочину з повернення один одному всього отриманого за таким правочином. Така двосторонність визначає зустрічний характер прав та обов`язків сторін зобов`язання.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).

Стаття 5 ГПК України вказує, на те, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 ГПК України прокурор, як особа яка користується в даній справі правами позивача, має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Суд також звертає увагу прокурора, що реституція, як загальний майновий наслідок нікчемного правочину, може бути застосована судом з власної ініціативи, тоді як кондикція застосовується судом виключно на підставі пред`явлення потерпілим відповідного позову.

Більше того, для повернення безпідставно набутого або збереженого набувачем майна потерпілий повинен довести своє право на нього.

А отже, застосування кондикційного зобов`язання на підставі положень статті 1212 ЦК України не є можливим з ініціативи суду без відповідного позову управненої особи.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Суд також наголошує, що у акті №1 від 13 жовтня 2022 року не відображено обсягів наданих послуг, а лише зазначена їхня вартість.

Так, з однієї сторони відповідач 2 надав відповідачу 1 послуги зі створення лісових культур, вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників, з другої сторони відповідач 1 здійснив оплату таких послуг у розмірі 64 750,00 грн. Однак, у акті № 1 від 13.10.2022 не відображено обсяги наданих послуг, що не дозволяє визначити розмір та обсяг відповідних господарських операцій щодо створення лісових культур, вирощування садивного матеріалу тощо.

Суд звертає увагу сторін, що Правилами відтворення лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1 березня 2007 року, визначено, що роботи, пов`язані з відтворенням лісів, підлягають обліку та оцінці якості. Облік та оцінка якості робіт, пов`язаних з відтворенням лісів, проводиться постійними лісокористувачами і власниками лісів на основі матеріалів проектування, технічного приймання робіт із створення лісових культур, технічного приймання природного поновлення, інвентаризації лісових культур, атестації незімкнених лісових культур тощо. Результати технічного приймання та інвентаризації лісових культур, відомості про природне поновлення постійні лісокористувачі та власники лісів заносять до відповідних форм технічної документації (пункти 47, 48, 50 Правил).

Суд зауважує, що обсяги відповідних господарських операцій стосовно послуг наданих кооперативом "Селянський ліс" мають бути підтверджені відповідними первинними документами та відображені у акті приймання наданих послуг. Такими документами можуть бути зокрема акти та відомості технічного приймання посівів у розсадниках, акти інвентаризації садивного матеріалу, звіти про інвентаризацію лісових культур, звіти про наявність садивного матеріалу, баланси садивного матеріалу, польові картки інвентаризації лісових культур, книги обліку лісокультурних об`єктів, звіти про проведення лісокультурних робіт та інші форми звітної документації, що дозволяють визначити обсяги і якість виконаних робіт та наданих послуг, що передбачено зокрема Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об`єктів затвердженою наказом Державного комітету лісовго господарства України № 260 від 19 серпня 2010 року.

А проте, ні прокурор, ні сторони не надали суду відповідну документацію на підтвердження наданих відповідачем 2 послуг. За таких обставин суд не має можливості будь-яким чином з`ясувати обсяги таких послуг та визначити їх можливу вартість на момент розгляду цього спору.

З врахуванням вищенаведеного суд відзначає, що в даному випадку є неможливим проведення двосторонньої реституції.

Тобто в даному випадку можливим є лише повернення коштів які були сплачені за надані послуги (суму яких можна встановити з платіжного документу). Однак, одностороння реституція законом не передбачена.

Таким чином, суд не має підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд також вважає за необхідне зазначити свій висновок щодо ініціювання цього позову прокурором.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частин 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм видно, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, прокурор, посилаючись на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначив, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в проведенні закупівлі за відсутності такої потреби та з нецільовим використанням бюджетних коштів. До того ж виділення додаткових коштів з місцевого бюджету на оплату спірного договору суперечить принципам здійснення закупівель, зокрема максимальної економії, ефективності та пропорційності, що призвело, як наслідок, до нівелювання положень Закону України "Про публічні закупівлі", основною метою якого є максимальне заощадження бюджетних коштів та прозоре їх використання.

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

У пункті 8 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, а також право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, прокурором правильно визначено Західний офіс Держаудитслужби в якості позивача.

У своїх поясненнях Держаудитслужба зазначила, що позов є передчасним, оскільки вживати заходи стосовно визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведених заходів державного фінансового контролю та лише у випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у нераціональному та неефективному використанні бюджетних коштів.

З наявних в матеріалах справи листів прокуратури та позивача слідує, що прокурором повідомлено орган фінансового контролю про виявлене порушення та зобов`язано надати інформацію про вжиті заходи.

У відповідь на вказаний лист Держаудитслужба повідомила прокуратуру про те, що планами проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби України на ІІ квартал та ІІІ квартал 2023 року проведення фінансового аудиту або ревізії діяльності відповідача 1 не передбачено, а вжиття заходів можливе виключно за результатами проведення заходів контролю.

У зв`язку з наведеним, своїм листом від 04 серпня 2023 року прокуратура повідомила Західний офіс Держаудитслужби про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом в особі Західного офісу Держаудитслужби до Старосільської сільської ради та ССВК "Селянський ліс" з позовом про визнання недійсним договору №31 від 13 жовтня 2022 року та застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Розглядаючи цей спір суд керувався процесуальними стандартами та вимогами щодо обов`язку доказування і подання доказів; належності, допустимості та достовірності доказів; змагальності сторін та іншими правилами процесуального закону.

Висновки суду

За результатами розгляду спору суд встановив, що назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником, що зазначені в договорі №31 від 13 жовтня 2022 року та відображена у звіті про закупівлю не відповідає послугам, що фактично закуплені замовником.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" такий договір є нікчемним. Отже позовні вимоги про визнання недійсним договору №31 від 13 жовтня 2022 року, що укладений Старосільською сільською радою та Спеціалізованим сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селянський ліс" не можуть бути задоволені.

Окрім того суд встановив відсутність можливості застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на особу яка ініціювала спір.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 07 грудня 2023 року.

Суддя Андрій КАЧУР