Постанова

від 22.11.2023 по справі 906/29/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 906/29/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Рогач Л.І., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (головуючий - Василишин А.Р., судді - Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 (суддя Давидюк В.К.) у справі

за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: (1) Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", (2) Державного університету "Житомирська політехніка" і (3) Міністерства освіти і науки України

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" і (2) Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Євгена Івановича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 ,

про скасування державної реєстрації та витребування державного майна з чужого незаконного володіння

(за участю представників: прокурор - Цимбалістий Т.О., позивача-2 - ОСОБА_3 , відповідача-1 - ОСОБА_4 )

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. 22.07.2015 Державне підприємство "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (далі - Державне підприємство, позивач-1) зареєструвало за собою право державної власності на будівлю (літера "А") загальною площею 1185,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно).

2. 21.04.2016 державний виконавець наклав арешт на спірне нерухоме майно у межах відкритого щодо Державного підприємства виконавчого провадження № НОМЕР_1.

3. У подальшому Державне підприємство припинилось шляхом приєднання до Житомирського державного технологічного університету, яке стало правонаступником першого. Житомирський державний технологічний університет перейменовано у Державний університет "Житомирська політехніка" (далі - Державний університет, позивач-2).

4. Відповідно до відомостей акта про проведені електронні торги від 30.08.2018 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 15.09.2016 про стягнення з Державного підприємства боргу на загальну суму 7 458 125,50 грн, спірне нерухоме майно 25.06.2018 було реалізовано Державним підприємством "СЕТАМ" в системі електронних торгів, переможцем яких визнано ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа), яка придбала нерухоме майно за 3 850 720,50 грн.

5. 15.02.2019 на підставі вказаного акта про проведені електронні торги ОСОБА_1 зареєструвала право власності на спірне нерухоме майно.

6. За договором купівлі-продажу від 18.02.2019 ОСОБА_1 продала спірне нерухоме майно ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) за ціною 180 000 грн.

7. Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 у справі № 296/1802/19 визнано дійсним договір від 18.02.2019 купівлі-продажу спірного нерухомого майна, на підставі якого 06.05.2020 державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на це майно. Проте постановою Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020 у справі № 296/1802/19 вказане рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 було скасовано, в позові ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18.02.2019 відмовлено.

8. 16.06.2020 ОСОБА_2 спірне нерухоме майно передав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (далі - ТОВ «Майфорс», відповідач-1), яке 24.06.2020 здійснило реєстрацію за собою права власності на це майно.

9. За договором купівлі-продажу від 01.07.2020 ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (по 50% кожному) належну йому частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Майфорс", що еквівалентно 3 000 000 грн.

10. Суди попередніх інстанцій встановили, що акт про проведені електронні торги від 30.08.2018 є підробленим, а електронні торги з продажу спірного нерухомого майна не проводились, що у тому числі підтверджується матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018060000000026, дозвіл на розголошення відомостей якого 22.08.2022 надав прокурор Житомирської обласної прокуратури.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

11. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства, Державного університету, Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти, позивач-3) до ТОВ "Майфорс", державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Євгена Івановича (далі - Реєстратор, відповідач-2) про: (1) скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно; (2) витребування у ТОВ "Майфорс" спірного нерухомого майна на користь держави в особі Державного університету.

12. Позовні вимоги обґрунтовано тим, спірне нерухоме майно вибуло з власності держави поза її волею на підставі підробленого акта про проведені електронні торги, які насправді не відбувались, що відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для скасування державної реєстрації права власності на це майно за первинним набувачем та витребування майна у відповідача-1, у фактичному володінні якого це майно перебуває, на користь держави.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Справа розглядалась судами неодноразово.

14. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та витребувано це майно у ТОВ "Майфорс" на користь держави в особі Державного університету.

15. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та в частині задоволення позову прокурора: (1) в інтересах держави в особі Державного підприємства та Державного університету позов залишено без розгляду; (2) в інтересах держави в особі Міносвіти про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно закрито провадження у справі; (3) в інтересах держави в особі Міносвіти про витребування спірного нерухомого майна у ТОВ "Майфорс" на користь держави в особі Державного університету в задоволенні позову відмовлено.

16. Постановою Верховного Суду від 31.08.2022 скасовано вказану постанову апеляційного суду в частині закриття провадження в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Міносвіти про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 та в частині відмови в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Міносвіти до ТОВ "Майфорс" про витребування державного майна, а справу в зазначених частинах передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.

17. Постановою Верховного Суду від 08.03.2023 скасовано прийняту за результатом нового розгляду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, а справу вдруге направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

18. За результатами повторного нового розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 залишено без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 ніколи не придбавала спірне нерухоме майно з прилюдних торгів, а отже Реєстратор не мав правових підстав для вчинення спірної реєстраційної дії щодо вказаної особи, яка до того ж вчинена під час дії накладеного на це майно арешту. Оскільки спірне нерухоме майно незаконно вибуло з володіння держави в результаті державної реєстрації речового права за особою на підставі підробленого акта про проведені електронні торги, то таке майно підлягає витребуванню на користь держави у її фактичного володільця - ТОВ «Майфорс».

Касаційна скарга

20. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняти нове рішення про відмову прокурору в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. Суди неправильно застосували пункт 3 статті 129 Конституції України, статті 328, 387, 388 ЦК України, статті 73, 74, 77, 79 ГПК України, без урахування правових висновків Верховного Суду в постановах від 06.08.2019 у справі №520/8681/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 15.03.2023 у справі №725/1824/20.

22. Так, надані прокурором докази є недопустимими та неналежними, оскільки їх фотокопії не завірені і такі докази здобуті слідчими у кримінальному провадженні № 12018060000000026, який не надавав письмового дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування. Отже, посилання прокурора на підроблення акту про проведенні електронні торги є безпідставним та необгрунтованим.

23. Державний університет, на користь якого витребувано нерухоме майно у ТОВ «Майфорс», виключено зі складу учасників справи. Задовольнивши позов прокурора в особі Міносвіти про витребування майна на користь особи, яка не є позивачем у справі, суди фактично самостійно змінили заявлені позовні вимоги та, як наслідок, протиправно позбавили права власності відповідача-1, який є добросовісним набувачем та не знав і не міг знати про наявність прав інших осіб на спірне нерухоме майно. За відсутності в Державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

24. Вимога прокурора щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно також не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки на момент прийняття спірних судових рішень відповідне речове право не було зареєстровано за цією особою. Таким чином, суди попередніх інстанцій мали відмовити у задоволенні такої позовної вимоги.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

25. Законними та обґрунтованими є висновки судів про вибуття спірного нерухомого майна з володіння держави поза волею власника на підставі підробленого акта про реалізацію майна на прилюдних торгах та в період дії арешту, а отже має бути витребувано на користь держави у фактичного володільця. При цьому Державний університет є закладом освіти, за яким державне майно закріплюється на праві господарського відання, тоді як повноваження власника спірного майна належать Міносвіти, яке і є належним позивачем у цьому спорі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів сторін та висновків судів попередніх інстанцій

26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті спору

27. Задовольняючи позов прокурора про витребування спірного нерухомого майна у власність держави з незаконного володіння відповідача-1, суди встановили, що майно вибуло із володіння держави поза її волею, на підставі підробленого документа про реалізацію державного майна на прилюдних торгах, які насправді ніколи не проводились, а також під час дії арешту на нерухоме майно, відомості про який містились у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28. Заперечуючи такі висновки судів, відповідач-1 в касаційній скарзі зазначає, що суди не встановили обставин його недобросовісності. Натомість ТОВ «Майфорс» не знав і не міг знати про незаконність вибуття спірного майна з власності держави.

29. Верховний Суд такі доводи скаржника відхиляє, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача-1 та зазначає про таке.

30. За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

31. Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

32. Згідно зі статтею 387 цього ж Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

33. За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

34. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

35. У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

36. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

37. Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

38. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

39. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

40. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

41. За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт. Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

42. Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).

43. Так, встановлені у даній справі обставини очевидно свідчать про незаконне (на підставі підроблених документів та під час дії арешту) вибуття спірного нерухомого майна з володіння держави на користь первинного набувача - ОСОБА_1 . У подальшому особами, які протиправно заволоділи державним майном, зокрема ОСОБА_2 , було вчинено певну послідовність юридично значимих дій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності на це майно, а саме: (1) ОСОБА_1 на підставі підробленого документа відчужила спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_2 за ціною, в десятки разів меншою від ринкової вартості такого майна (відповідно до висновку експерта від 15.03.2021 №СЕ-19/106-21/827-ОБ ринкова вартість спірного нерухомого майна станом на 15.02.2019 може становити 8 953 651 грн); (2) ОСОБА_2 з метою здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в обхід передбаченої законом процедури нотаріального посвідчення правочину з відчуження нерухомості штучно ініціював судовий спір у справі №296/1802/19; (3) невдовзі після отримання відповідного судового рішення, яке було у подальшому скасовано, ОСОБА_2 зареєстрував за собою спірне майно і передав його до статутного капіталу ТОВ «Майфорс», одразу ж відчуживши свою частку у цій юридичній особі розміром 100% на користь третіх осіб.

44. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність набувача спірного майна, а саме ОСОБА_2 . При цьому оскільки ТОВ "Майфорс" отримало спірне нерухоме майно від недобросовісного набувача, який був його учасником, тобто здійснював безпосередній вплив на волю ТОВ "Майфорс" та відчужив свою частку виключно з метою унеможливлення застосування віндикаційного позову, що по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасником цивільного обороту, то і ТОВ "Майфорс" є недобросовісним набувачем.

45. Разом із цим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

46. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

47. Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19).

48. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для витребування спірного нерухомого майна на користь держави в порядку статті 387 ЦК України.

49. З огляду на недобросовісність кінцевого набувача спірного нерухомого майна - відповідача-1 Верховний Суд відхиляє, як нерелевантні, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду (у справах №925/1351/19, №922/3537/17, №610/1030/18, №922/2416/17, №725/1824/20) щодо правових підстав витребування власником майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України, яка до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог прокурора про витребування нерухомого майна на користь держави

50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/; від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

51. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

52. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач (прокурор) визначив стороною у справі певний орган.

53. За змістом частини першої статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

54. Що ж до органів державної влади, то в силу приписів частин другої та третьої статті 326 ЦК України органи державної влади здійснюють право власності від імені та в інтересах держави Україна, управляють майном, що є у приватній власності.

55. Ухвалюючи рішення про задоволення позову прокурора в частині витребування спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у даній справі має бути задоволена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте дійшли помилкового висновку про його витребування на користь Державного університету, якого було виключено зі складу учасників даної справи з огляду на відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в особі Державного університету.

56. Верховний Суд зазначає, що власником спірного нерухомого майна є саме держава, а визначений прокурором орган, через який вона діє - Міносвіти лише виконує делеговані йому державою функції власника у спірних правовідносинах. Державна реєстрація права власності за тим чи іншим органом державної влади не має і не може мати наслідком виникнення права власності саме в цього конкретного органу окремо.

57. З урахуванням наведеного спірне нерухоме майно необхідно витребувати на користь держави, в інтересах якої прокурор і пред`явив даний позов, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишеного без змін постановою апеляційного суду, належить відповідним чином змінити.

58. При цьому Верховний Суд враховує, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20.11.2023 спірне нерухоме майно на виконання прийнятих у даній справі судових рішень було зареєстровано на праві власності за державою в особі Міносвіти.

Щодо позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 .

59. Вважаючи спірне нерухоме майно таким, що незаконно вибуло з власності держави, прокурор вимогу про скасування державної реєстрації речового права на майно за ОСОБА_1 заявив до Реєстратора, тоді як ОСОБА_1 залучено у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Натомість відповідач-1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що Реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі.

60. Верховний Суд зазначені доводи касаційної скарги щодо відповідача-2 в цій справі вважає обґрунтованими з огляду на таке.

61. За змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц спір про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.

62. Відповідно позов про скасування державної реєстрації не може бути пред`явлений до державного реєстратора, який і так зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права.

63. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

64. У справі, що розглядається, прокурор помилково пред`явив позовні вимоги до Реєстратора, який з огляду на наведене вище є неналежним відповідачем у цій справі. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в цій частині є помилковими.

65. Щодо інших доводів касаційної скарги, то Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду у адміністративній справі № 520/8681/18, які за своїм змістом є загальною вказівкою на порядок дослідження матеріалів кримінального провадження на предмет належності та допустимості доказів. Висновки, викладені в згаданій справі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки суди виходили з конкретних обставин цієї справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Фактичні обставини наведеної скаржником в касаційній скарзі справи та справи, що переглядається, є істотно відмінними.

66. З огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд не оцінює по суті доводи скаржника щодо недопустимості зібраних у справі доказів, оскільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення судів попередніх інстанцій відповідачем-1 не оскаржені.

67. Отже, наведена відповідачем-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшла своє часткове підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

69. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

70. З огляду на наведене касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, підлягає скасуванню в частині вирішення позову прокурора про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В частині вирішення позову прокурора про витребування майна рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні шляхом зазначення про витребування спірного нерухомого майна у ТОВ «Майфорс» на користь держави.

Розподіл судових витрат

71. У зв`язку з прийняттям судом касаційної інстанції нового рішення про відмову в позові в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права судовий збір за подання касаційної скарги в цій частині позову в порядку статті 129 ГПК України підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок прокуратури.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №906/29/21, в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв.м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі №906/29/21, в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про витребування майна змінити, виклавши пункт третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв.м. (будівля - літера "А"), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави».

4. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11; ідентифікаційний код 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (100008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31; ідентифікаційний код 43662993) 4 540 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Рогач Л.І.

Случ О.В.