Постанова

від 05.12.2023 по справі 205/5830/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9224/23 Справа № 205/5830/21 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чижик Ірина Олександрівна, Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південно - східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чижик І.О., Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південно - східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (наразі найменування змінено на - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому і Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ), Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства.

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що вона, ОСОБА_1 , у 2008 2009 роках підтримувала фактичні подружні стосунки, як жінка та чоловік, з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому їхні відносини не мали усіх ознак, притаманних справжньому сімейному союзу, так як спільно вони майже не проживали, короткий проміжок часу вели спільний побут та фактично не мали по відношенню один до одного будь-яких прав та обов`язків. Також, зауважувала, що на той час, вона офіційно перебувала в зареєстрованому шлюбі, так само як і в зареєстрованому шлюбі перебував ОСОБА_5 . Однак, під час її стосунків із ОСОБА_5 вона завагітніла, та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила від нього сина ОСОБА_2 . Запис про батька було зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, тобто прізвище та відомості про батька були вказані зі слів матері, прізвище ОСОБА_6 , а по-батькові ОСОБА_7 , тобто по-батькові біологічного батька дитини.

Зазначала, що їй стало відомо, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого він був кремований в КП «Ритуал» Харківської міської ради.

Вказувала, що за життя за своєю ініціативою ОСОБА_5 , маючи певні сумніви у тому що дитина - ОСОБА_2 був зачатий від нього, самостійно звернувся до компетентної установи за проведенням молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тест) щодо встановлення факту біологічного батьківства по відношенню до ОСОБА_2 . За наслідками проведеного експертами «Medical Genomics Ltd» молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тесту) було складено акт про біологічне батьківство від 02 березня 2012 року, за змістом якого вірогідність батьківства ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_2 встановлена на 99,9985%. Таким чином, ОСОБА_5 особисто переконавшись у тому, що ОСОБА_2 є його сином, у подальшому жодним чином не заперечував цьому факту, однак, за життя заяви про визнання батьківства не подавав. Втім, ОСОБА_5 завжди цікавився життям своєї дитини, надавав матеріальну допомогу на утримання сина, бачився з ним та вони інколи спільно проводили час.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_5 , вона, як законний представник малолітньої дитини, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом їй було відмовлено та роз`яснено, що оскільки за життя ОСОБА_5 та вона не встигли належним чином оформити документи щодо батьківства, їхній малолітній син за наслідком спадкової процедури наразі позбавлений можливості успадкувати будь-яку частку в майні, що входитиме до спадкової маси, а тому просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним (біологічним) батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південно - східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), внести в актовий запис № 715 від 22 липня 2009 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зміни, а саме: зазначити батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було надано оцінку спільним фото померлого ОСОБА_5 з його сином ОСОБА_2 . Вказувала, що померлий ОСОБА_5 визнавав свого сина, що вбачається з роздруківок переписки з померлим. Зазначала, що призначити додаткову експертизу на батьківство не є можливим, оскільки ОСОБА_5 був кремований, проте ще за життя він провів молекулярно-генетичну експертизу, якою встановлено його батьківство якій безпідставно не надано належну оцінку судом.

15 листопада 2023 року відповідачка ОСОБА_3 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказувала, що доводи апеляційної скарги є надуманими. Наполягала на тому, що її чоловік познайомився з позивачкою вже після того як у неї народилася дитина, до народження якої її чоловік не має жодного відношення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2002 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про що зроблено відповідний актовий запис за № 575.

Під час перебування у шлюбі, позивач ОСОБА_1 , народила дитину, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві про народження дитини батьком дитини був вказаний ОСОБА_9 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2012 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року було виключено з актового запису № 715 від 22 липня 2009 року, вчиненого Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом в межах розгляду даної справи призначалась відповідна судово-біологічна експертиза на предмет встановлення факту батьківства за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно генетичні дослідження».

Однак таке експертне дослідження проведено не було, оскільки ймовірний батько дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття провадження по даній справі, і тіло такої особи було піддано кремації, що унеможливило вирішення судом питання про можливу ексгумацію для відібрання експертних зразків. Також, на виконання клопотання експерта, будь-які зразки тканини саме померлої особи, які б були носієм генетичної інформації не було представлено через їх відсутність.

Судом зазначено, що можливим варіантом доведення батьківства було б призначення експертизи на предмет спорідненості дитини та брата померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_11 , однак така особа надала суду свою категоричну відмову у проведенні такого дослідження.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позову належними та допустимими доказами та критично віднісся до змісту проведеного фахівцями «Medical Genomics Ltd» молекулярно генетичного дослідження (ДНК-тесту) від 02 березня 2012 року, за змістом якого вірогідність батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 встановлена як 99,9985%. оскільки акт дослідження датовано 2012 роком, при цьому сам текст дослідження не містить застережень, що його підготовлено для подання до суду. Такий акт містить інформацію, що зразки ДНК, при аналізі яких були отримані вищевказані дані, не були взяті відповідно до встановленої юридичної процедури для надання результатів ДНК аналізу в судовій інстанції.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, у зв`язку з наступним.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Частини друга, третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду передбачено статтею 128 СК України.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що «У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька» (M.T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 24, ЄСПЛ, від 19 березня 2019 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 , під час перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було народжено дитину, сина ОСОБА_2 . У свідоцтві про народження дитини батьком дитини вказаний був ОСОБА_9 . У подальшому, рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2012 року їх шлюб було розірвано.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2014 року виключено з актового запису № 715 від 22 липня 2009 року, вчиненого Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про народження дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У вказаному рішення судом зазначено про те, що в обґрунтування вимог ОСОБА_9 посилався на те, що протягом 2002-2012 років він знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. За час зареєстрованого шлюбу в їх сім`ї народилося двоє дітей - син ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 та син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте їх спільне з відповідачкою життя не склалося і 05 березня 2012 року їх шлюб було розірвано за його ініціативою, оскільки він не міг проживати з людиною, якій він не довіряє. Однією з підстав розірвання шлюбу було викриття подружньої зради з боку відповідачки. Так у травні 2011 року, тобто вже після народження молодшого сина ОСОБА_10 , він дізнався від відповідачки, що не є біологічним батьком цієї дитини.

У період часу коли вирішувалося питання про розірвання шлюбу, саме з підстав того, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_9 , ОСОБА_1 завагітніла від іншого чоловіка, як наразі наполягає позивачка саме від ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 звертався до лабараторії «Medical Genomics Ltd» з метою проведення молекулярно генетичного дослідження (ДНК-тесту). Фахівцями «Medical Genomics Ltd» проведено молекулярно генетичне дослідження (ДНК-тест) та згідно із висновком від 02 березня 2012 року, вірогідність батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 встановлена як 99,9985%.

ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції було задоволено клопотання позивачки та призначено по у даній справі судово-біологічну експертизу за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно генетичні дослідження» (молекулярну генетичну (ДНК) на вирішення якої поставити наступне питання: чи є біологічно спорідненими за чоловічою лінією (за Y хромосомою) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проведення експертизи доручено судово експертній установі Запорізькому науково дослідному експертно криміналістичному центру МВС України.

23 травня 2023 року до суду першої інстанції надійшло повідомлення першого заступника директора Запорізького науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України Дмитра Боровика, про неможливість проведення такого експертного дослідження, у зв`язку з тим, що клопотання експерта не задоволено, тобто біологічні зразки та документ, що засвідчує сплату повної вартості проведення експертизи, не надані.

Так дійсно, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22).

З врахуванням того, що ОСОБА_5 помер, його було піддано кремації, а брат померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_11 , надав суду свою категоричну відмову від участі у проведенні експертного дослідження, колегія вважає, що позивачка вичерпала усі наявні у неї можливості для доведення заявлених вимог.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до ОСОБА_2 підтверджується зібраними у справі доказами, та встановлення даного факту перш за все відповідає інтересам дитини.

Так, лабараторією «Medical Genomics Ltd» з метою проведення молекулярно генетичного дослідження (ДНК-тесту). Фахівцями «Medical Genomics Ltd» проведено молекулярно генетичне дослідження (ДНК-тест) та згідно із висновком від 02 березня 2012 року, вірогідність батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2 встановлена як 99,9985%. Зазначене дослідження узгоджується з іншими наданими позивачкою доказами щодо визнання ОСОБА_5 батьком дитини, надання матеріальної допомоги на утримання сина на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказаний факт підтверджено доказами, наявними в матеріалах справи, які є належними, логічними і послідовними, а відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень проти позову.

Статтею 134 СК України, передбачено, що орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами держаної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чижик Ірина Олександрівна, Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Південно - східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме визнати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому і Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести в актовий запис №715 від 22 липня 2009 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зміни, зазначивши батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 грудня 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л.Демченко

Ж.І. Максюта