Рішення

від 05.12.2023 по справі 906/1113/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1113/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Демиденко В.А., довіреність від 14.06.2023, вих. №14/03-90 (в режимі

відеоконференції)

від відповідача: Наумова А.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АМ

№1062688 від 04.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова

нафтова компанія" "Укртатнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна Паливна Компанія"

про стягнення 3705224,58 грн

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 233 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 3705224,58 грн заборгованості та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №556/2/2118 від 01.07.2021.

Ухвалою від 18.08.2023 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання; витребував від сторін відповідні процесуальні документи (а.с. 42).

29.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 106-119) та клопотання від 29.08.2023, вих. №66 про витребування у позивача для огляду оригінали таких документів:

- накладних, актів №81960390, №81960383, №81960385, №81988395, №81988372, №882009874, №82009798, №82009800, №82009801;

- документів, що підтверджують повноваження бухгалтера ОСОБА_1 на виготовлення рахунків-фактур №90789424 від 31.07.2021, №9078942 від 31.07.2021, №90789426 від 31.07.2021, №90805945 від 31.08.2021, №90805949 від 31.08.2021, №90820607 від 30.09.2021, №90820611 від 30.09.2021, №90820614 від 30.09.2021 та зразок її підпису (а. с. 120-121).

Ухвалою від 30.08.2023 господарський суд призначив клопотання відповідача про витребування доказів в засіданні суду (а. с. 123).

01.09.2023 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано додаткові пояснення у справі (а. с. 124-126).

Ухвалою від 04.09.2023 господарський суд відклав підготовче засідання на 05.10.2023 о 14:30; витребував у позивача оригінали доданих до позовної заяви копій документів та додаткове пояснення щодо повноважень головного бухгалтера (а. с. 132).

14.09.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а. с. 133-138).

22.09.2023 від позивача до суду надійшов супровідний документ від 15.09.2023, вих. 314/11-1425 з оригіналами документів для огляду в засіданні суду (а. с. 144-151).

05.10.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно повноважень головного бухгалтера ОСОБА_1 щодо підписання рахунків-фактур (а. с. 152- 160).

Ухвалою від 05.10.2023 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті (а. с. 162).

Ухвалою від 10.11.2023 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 05.12.2023 о 15:30 (а. с. 165).

Представник позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав в повному об`ємі; просив покласти на відповідача також сплату 44462,71 грн судового збору.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечила, зазначивши, що він поданий передчасно, так як позивач порушив процедуру досудового врегулювання спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.07.2021 року між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укранафта" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна Паливна Компанія" (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів №556/2/2118 (далі - договір) (а. с. 11-12), за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Одиниця виміру товару - тонна (п.1.2 договору).

Базис поставки - ЕХW (резервуари АТ "Одесанафтопродукт", м. Одеса, вул. Вапняна, 54), згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі" (п.3.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів.

Згідно п.3.3 договору строк поставки товару: лютий 2021 р. - грудень 2021 р.

Ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору (п.4.1 договору).

Пунктом п. 4.2 визначено, що оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами.

Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 7.1 договору строк його дії: з моменту підписання сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

На виконання умов договору сторони підписали специфікації на поставку товару від 01.07.2021, 01.08.2021 та 01.09.2021 (а. с. 63 - 65).

Так, на виконання умов договору постачальник здійснив поставку товару (нафтопродукти) на загальну суму 3 705 224,58 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку такими актами приймання - передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №556/2/2118 від 01.07.2021: №1/07 від 31.07.2021, №1/08 від 31.08.2021, №1/09 від 30.09.2021 (а. с. 66 - 68).

Позивач виставив такі рахунки - фактури на оплату (а. с. 73 - 81):

- №90789424 від 31.07.2021 - до накладної, акту №81960390;

- №90789425 від 31.07.2021 - до накладної, акту №81990383;

- №90789426 від 31.07.2021 - до накладної, акту №81960385;

- №90805945 від 31.08.2021 - до накладної, акту №81988395;

- №90805949 від 31.08.2021 - до накладної, акту №81988372;

- №90820607 від 30.09.2021 - до накладної, акту №82009874;

- №90820611 від 30.09.2021 - до накладної, акта №82009798;

- №90820614 від 30.09.2021 - до накладної, акту №82009800;

- №90820617 від 30.09.2021 - до накладної, акту №82009801.

Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті поставленого товару не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 3 705 224,58 грн.

27.01.2023 позивач надіслав відповідачу претензію за вих.№14/05-208 від 23.01.2023 з вимогою сплати заборгованості, яка залишилась без задоволення (а. с. 83, 84).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3705224,58грн яка виникла на підставі договору поставки №№556/2/2118 від 01.07.2021.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

3. Оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, висновки господарського суду щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до Господарського суду Житомирської області.

Суд встановив, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий на підставі договору поставки №556/2/2118 від 01.07.2021 товар в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору поставки нафтопродуктів №556/2/2118 від 01.07.2021 у розмірі 3705224,58грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості в повному обсязі або частково.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на недотримання позивачем досудового врегулювання спору.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що позивачем порушено договірні умови щодо досудового врегулювання спірних правовідносин не заслуговують на увагу. оскільки в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ Торговий Дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №521/6555/14-ц.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору судом не приймаються.

Враховуючи вищевказані обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3705224,58 грн за договором поставки нафтопродуктів №556/2/2118 від 01.07.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи задоволення позовних вимог, за результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна паливна компанія" (10001, м. Житомир, пр. Незалежності, буд.63-А, кім.4, код ЄДРПОУ 44287105) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307):

- 3705224,58 грн боргу;

- 44462,70 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.12.23

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу на ел. адреси: pobox@ukrtatnafta.com та ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2