Рішення

від 06.12.2023 по справі 910/12504/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2023Справа № 910/12504/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Головного сервісного центру МВС

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн»

про стягнення 15 685, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головний сервісний центр МВС (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» (далі - відповідач) про стягнення 15 685, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договорів про надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 в частині виконання послуг, передбачених Договорами, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вказану вище суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.08.2023 року була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 28.08.2023 року уповноваженій особі позивача та 25.08.2023 уповноваженій особі відповідача.

06.09.2023 через систему «Електронний суд» та відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- 22 грудня 2021 уповноважені представники сторін підписали акт надання послуг, тобто погодили, що послуги були надані в повному обсязі та без зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг ГСЦ МВС як замовник не має, тож таким чином відповідно до пп. 4.3, 4.7, 4.10, 5.2 Договору 1 сума, яка зазначена в акті, є відповідною обсягу та строкам наданих послуг;

- позивачем не надано доказів щодо бездіяльності відповідача або ненадання відповідних послуг, а навпаки в матеріалах справи наявний підписаний акт наданих послуг, що згідно п. 4.10 Договору вважається підтвердженням виконання послуг у повному обсязі та належним чином, тож вимога позивача щодо повернення коштів згідно п.6.4.7 Договору 1 є нікчемною та не підлягає задоволенню;

- 17 грудня 2021 уповноважені представники сторін підписали акт надання послуг, та погодили, що послуги були надані в повному обсязі без зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг по Договору надання послуг № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021.

За доводами відповідача, позивач хибно стверджує, що послуга не могла бути надана з причини відсутності позивача на місці розташування, бо одноразова послуга по відновленню функціональності табло була фактично надана позивачу у період з 01.10.2021 р. до 06.12.2021р., коли у позивача закінчився договір оренди приміщення за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери 26-в, що в повній мірі підтверджується актом прийом наданих послуг від 17.12.2021, який підписано позивачем без зауважень.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» (далі - виконавець) та Головним сервісним центром МВС (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг № 46, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується протягом строку дії цього договору надати замовнику послуги з адміністрування програмного забезпечення «Система керування чергою Q-Mate» (послуги, пов`язані із системами та підтримкою - за кодом ДК 021:2015-72250000-2) (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

За договором виконавцем будуть надані послуги, які включають в себе:

- послуги з технічної підтримки забезпечення «Система керування чергою Q-Mate»;

- послуги з ремонту обладнання у складі і кількості згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору;

- послуги із обслуговування та програмно - технічної підтримки прикладного програмного забезпечення «Система керування чергою Q-Mate»;

- послуги з консультаційної технічної підтримки користувачів програмного забезпечення «Система керування чергою Q-Mate» (п. 1.2 договору).

Перелік, обсяг (кількість) послуг та ціна послуг зазначено у специфікації послуг (додаток №2 до договору), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк надання послуг: з 14 квітня 2021 по 24 грудня 2021 року.

Згідно з п. 4.2 договору виконавець не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного кварталу, наступного за кварталом в якому надавались послуги, надає замовнику належним чином оформлений акт наданих послуг (у двох примірниках), у якому зазначає обсяги і період послуг та їх вартість.

Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів від дати одержання від виконавця складеного належним чином акту наданих послуг, приймає надані послуги і підписує акт наданих послуг, у разі відсутності зауважень щодо обсягів, строків та якості наданих послуг і у цей же термін повертає один примірник акту наданих послуг виконавцю (п. 4.3 договору).

Як встановлено п. 4.4 договору у випадку отримання від замовника мотивованої відмови від підписання акту, виконавець повинен протягом 10 (десяти) робочих днів усунути всі виявлені замовником недоліки, після чого повторно подати акт на підпис замовнику.

Після підписання акту наданих послуг сторонами, зобов`язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином (п. 4.10 договору).

Загальна ціна договору визначена на підставі специфікації послуг (додаток № 2) складає 197 640, 00 гривень, в т.ч. ПДВ 20 % - 32 940, 00 гривень (п. 5.1 договору).

Розрахунковим (звітним) періодом є 1 (один) календарний квартал (п. 5.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, скріпленими печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1 договору).

Також, 13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» (далі - виконавець) та Головним сервісним центром МВС (далі - замовник) укладено Договір про надання послуг № SSI/SD.QMS.091121, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується протягом строку дії цього договору надати замовнику послуги пов`язані з програмним забезпеченням за кодом ДК 021:2015-72260000-5 (послуги з адміністрування програмного забезпечення «Система керування чергою Q-Mate» в частині забезпечення відображення номеру талона на табло робочого місця співробітників ТСЦ (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

За цим договором виконавцем будуть надані послуги, які включають в себе:

- послуги щодо відновлення функціональності інформаційних табло на робочих місцях співробітників електронної черги «Система керування чергою Q-Mate» для можливості самостійного відображення викликаного відвідувача та номеру робочого місця співробітника (п. 1.2 договору).

Перелік, обсяг (кількість) послуг та ціна послуг зазначено у специфікації послуг (додаток №2 до договору), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк надання послуг: з 01 жовтня 2021 по 31 грудня 2021 року.

Згідно з п. 4.2 договору виконавець надає замовнику належним чином оформлений акт наданих послуг (у двох примірниках), у якому зазначає обсяги і період послуг та їх вартість.

Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів від дати одержання від виконавця складеного належним чином акту наданих послуг, приймає надані послуги і підписує акт наданих послуг, у разі відсутності зауважень щодо обсягів, строків та якості наданих послуг і у цей же термін повертає один примірник акту наданих послуг виконавцю (п. 4.3 договору).

Як встановлено п. 4.4 договору у випадку отримання від замовника мотивованої відмови від підписання акту, виконавець повинен протягом 10 (десяти) робочих днів усунути всі виявлені замовником недоліки, після чого повторно подати акт на підпис замовнику.

Після підписання акту наданих послуг сторонами, зобов`язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином (п. 4.9 договору).

Загальна ціна договору визначена на підставі специфікації послуг (додаток № 2) складає 128 918 , 00 гривень, в т.ч. ПДВ 20 % - 21 486, 33 гривень (п. 5.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, скріпленими печатками сторін та відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 жовтня і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору про надання послуг № 46 від 20.05.2021 виконавцем надано, а замовником прийнято за актом наданих послуг № 879 від 22.12.2021 послуг на суму 65 800, 00 грн.

Також, на виконання умов договору про надання послуг № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 виконавцем надано, а замовником прийнято за актом наданих послуг № 918 від 17.12.2021 послуг на суму 128 918, 00 грн.

За доводами позивача, відповідачем надано послуги з жовтня по грудень 2021 за актом № 879, проте, позивач зазначає, що з 24.11.2021 року було припинено ТСЦ № 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві прийом громадян в орендованому приміщення за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 26-в, а тому за твердженнями позивача відповідач не міг надавати послуги визначені договором надання послуг № 46 за вказаною адресою і сума у розмірі 2 440, 00 грн підлягає поверненню.

Також, за доводами позивача, в грудні 2021 відповідач не міг надавати послуги за договором про надання послуг № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 26-в, а тому вартість послуг у розмірі складає 13 245, 00 грн підлягає поверненню позивачеві.

Крім того, позивач зазначає, що Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ за результатами проведеного внутрішнього аудиту регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) протягом вересня - жовтня 2022 року встановлено, що кошти у розмірі 15 685, 00 грн, які були сплачені за договорами про надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 визнані безпідставно сплачені позивачем, а тому останній з метою усунення порушень та виконання рекомендацій до аудиторського звіту звернувся до суду із позовом про повернення суми у розмірі 15 685, 00 грн.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав, що 17 та 22 грудня 2021 уповноважені представники сторін підписали акти надання послуг, тобто погодили, що послуги були надані в повному обсязі та без зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг ГСЦ МВС як замовник не має, тож таким чином відповідно до пп. 4.3, 4.7, 4.10, 5.2 Договору 1 сума, яка зазначена в акті, є відповідною обсягу та строкам наданих послуг.

Також відповідач вказує, що позивачем не надано доказів щодо бездіяльності відповідача або ненадання відповідних послуг, а навпаки в матеріалах справи наявні підписані акти наданих послуг, а тому вимога позивача щодо повернення коштів згідно п.6.4.7 Договорів не підлягає задоволенню.

За доводами відповідача, позивач хибно стверджує, що послуга не могла бути надана з причини відсутності позивача на місці розташування, бо одноразова послуга по відновленню функціональності табло була фактично надана позивачу у період з 01.10.2021 р. до 06.12.2021р., коли у позивача закінчився договір оренди приміщення за адресою м.Київ, проспект Степана Бандери 26-в, що в повній мірі підтверджується актом прийом наданих послуг від 17.12.2021, який підписано позивачем без зауважень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було виконано свої зобов`язання за договорами надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 належним чином, в повному обсязі та у встановлений термін, що підтверджується актами надання послуг № 879 від 22.12.2021 та № 918 від 17.12.2021, копії яких долучені до матеріалів справи, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Отже, вказані акти є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують здійснення господарської операції щодо фактичного надання відповідачем послуг за договорами надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 належної якості.

Суд звертає увагу, що мотивована відмова від підписання актів наданих послуг в порядку п. 4.4 договорів з боку позивача в матеріалах справи також відсутня.

Сторонами підтверджується, що вартість наданих послуг повністю оплачена Головним сервісним центром МВС.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказу неналежного виконання відповідачем послуг за договорами надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 позивач вказує на рекомендації до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту регіонального сервісного центру в м. Києві за період з 03.03.2020 по 01.09.2022 року.

Суд зазначає, що рекомендації до аудиторського звіту підписано керівником аудиторської служби.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України", яка набрала чинності 3 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого, контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом пунктів 1, 7, 10, 13 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550 із змінами згідно з Постановами КМ № 513 від 03.07.2013, № 1237 від 04.11.2022).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Суд зазначає, що аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності, комбінованої фінансової звітності);

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт).

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, аудиторський звіт фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договорів на надання послуг, дії сторін по виконанню їх умов, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів до бюджету, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що встановлені Державною аудиторською службою України обставини відшкодування безпідставно сплачених коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» у розмірі 15 685, 00 грн підлягають доказуванню позивачем і оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Отже, рекомендації до аудиторського звіту не є підставою для стягнення з відповідача визначених у ньому сум, не звільняє позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами, а в даному випадку висновки шляхом подання відповідних доказів, а отже, відповідні рекомендації до аудиторського звіту не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження встановлення контролюючим органом факту безпідставно сплачених відповідачу коштів, і відповідно не є доказом виникнення у відповідача грошового зобов`язання щодо повернення спірної суми коштів.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Проте, під час розгляду справи позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували обставини безпідставного отримання відповідачем коштів, що встановлені у рекомендаціях до аудиторського звіту за результатами внутрішнього аудиту за період з 03.03.2020 по 01.09.2022 року.

Позов ґрунтується виключно на твердженнях позивача про те, що ним не використовувалось приміщення за адресою: проспект Степана Бандери, 26 -в в м. Києві і відповідач не міг у грудні 2021 року надавати послуги за договорами надання послуг № 46 від 20.05.2021 та № SSI/SD.QMS.091121 від 13.12.2021 та на рекомендації до аудиторського звіту, жодних інших документів позивачем до суду пред`явлено не було.

Суд зазначає, що позивач не довів перед судом ані факту неналежного виконання відповідачем послуг за договорами, а ні правової підстави для їх стягнення.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Головного сервісного центру МВС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Сістемз Інтегрейшн» про стягнення 15 685, 00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 06.12.2023.

Суддя М.Є.Літвінова