Рішення

від 28.11.2023 по справі 910/11803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023Справа № 910/11803/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс)

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо"

2) Державний реєстратор Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Рисак Олена Олександрівна

про скасування наказу

Представники:

від позивача: Косих С.І.

від відповідача: Рєпкін Н.І.

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України № 1625/7 від 20.05.2021 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд скасувати зазначений наказ.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, за змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.09.2023; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тісо» та державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олену Олександрівну.

22.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

22.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

25.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

31.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.09.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 05.09.2023 прибули представники сторін. Представники третіх осіб у підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 05.09.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.10.2023.

18.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи 1.

У підготовче засідання 03.10.2023 прибув представник позивача. Представники відповідача та третіх осіб у підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 03.10.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2023.

У судове засідання 14.11.2023 прибули представники позивача та третьої особи 1. Представники відповідача та третьої особи 2 у судове засідання не прибули.

У судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2023.

28.11.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.11.2023 прибули представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб у судове засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотання третьої особи 1 про відкладення розгляду справи, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, заявником не зазначено підстав та не надано відповідних доказів, наявність яких в силу приписів норм чинного процесуального законодавства є підставами для відкладення розгляду справи.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 28.11.2023 за відсутності представників третіх осіб, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 28.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) (позивач) звернувся до Міністерства юстиції України (відповідача) зі скаргою від 16.09.2020 № 01/10146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2020 за № 26970-33-20) (далі - Скарга), у якій просив скасувати реєстраційні дії щодо майнового комплексу, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72 (майновий комплекс), проведені на підставі рішення від 10.12.2018 № 44498710, прийнятого державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» міста Києва Рисак Оленою Олександрівною.

Так, обґрунтовуюси подану Скаргу, позивач зазначав, що 01.09.2020 він отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1716205780000, номер запису про право власності: 29344711 від 05.12.2018, індексний номер: 44498710 від 10.12.2018 року), згідно якої державний реєстратор КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. провів державну реєстрацію права власності за ТОВ «Тісо» на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс загальною площею 8631,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72.

Скаржник стверджував, що до складу майнового комплексу незаконно включено два об`єкта нерухомого майна Укрсоюзсервісу, а саме: виробничий корпус, що належить Укрсоюзсервісу і є державною власністю та будівлю ТП, що належить Укрсоюзсервісу на праві власності.

Відтак, на переконання Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервісу) зазначені вище реєстраційні дії є незаконними, оскільки, державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності без документів, що підтверджують право власності ТОВ «Тісо» на всі будівлі, що входять до складу майнового комплексу, зокрема, виробничого корпусу та будівлі ТП.

За наслідками розгляду Скарги відповідачем прийнято наказ № 1625/7 від 20.05.2021 «Про відмову у задоволенні скарги» (далі - Наказ), відповідно до якого, Міністерством юстиції України відмовлено у задоволенні скарги Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервісу) від 16.09.2020 № 01/1-146 у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/11803/23 позивач зазначає, що не погоджується з Наказом, оскільки, реєстрація майнового комплексу площею 8631,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72 відбулася 31.03.2020, відтак, позивач не міг дізнатися про вказану реєстраційну дію у травні 2019 року, як вказано у висновку Колегії, а дізнався 01.09.2020, після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відтак, позивач зазначає, що Наказ є незаконним та просить суд його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що в процесі розгляду Скарги, представником ТОВ «Тісо» були надані пояснення до скарги, відповідно до яких Колегією встановлено, що скаржнику про порушення його прав стало відомо 10.05.2019 про що свідчить подана ним позовна заява до Господарського суду міста Києва у справі № 910/5591/19. Отже, враховуючи те, що Скарга датована 16.09.2020 та отримана Міністерством юстиції України 17.09.2020, позивачем пропущено строк подачі скарги, відтак, Наказ відповідає приписам чинного законодавства.

Третя особа 1, також, заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що твердження позивача про те, що державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О. вчинялися різні реєстраційні дії щодо майнового комплексу не відповідають дійсності та жодним чином не доведені, оскільки, як у травні 2019 року, так і у вересні 2020 року позивач намагався скасувати одну і ту саму реєстраційну дію щодо того ж самого нерухомого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

Рішення, дії або бездіяльність суб`єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).

Як встановлено судом, Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) звернувся до Міністерства юстиції України (відповідача) зі скаргою від 16.09.2020 № 01/10146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2020 за № 26970-33-20), у якій просив скасувати реєстраційні дії щодо майнового комплексу, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, проведені на підставі рішення від 10.12.2018 № 44498710, прийнятого державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» міста Києва Рисак Оленою Олександрівною.

За наслідками розгляду Скарги відповідачем прийнято наказ № 1625/7 від 20.05.2021 «Про відмову у задоволенні скарги», відповідно до якого, Міністерством юстиції України відмовлено у задоволенні скарги Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервісу) від 16.09.2020 № 01/1-146 у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Спір у даній справі зводиться до того, чи було позивачем фактично дотримано строки звернення зі Скаргою, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, абзацом першим частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коди особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (абзац перший частини четвертої статті 37 Закону).

Пунктом 8 частини восьмої статті 37 Закону встановлено, що Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Так, судом було встановлено, що позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі Скаргою у вересні 2020 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2020 за № 26970-33-20), при цьому, у Скарзі зазначив, що про реєстраційну дію дізнався 01.09.2020.

На думку скаржника, державна реєстрація права власності на майновий комплекс є незаконною, оскільки до складу майнового комплексу було додано два об`єкти, а саме виробничий корпус та нежитлову будівлю трансформаторної підстанції ТП-1612, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72-а, та які перебувають у власності та управлінні скаржника (нежитлова будівля загальною площею 904 кв. м та нежитлова будівля літ. «Д» загальною площею 22,5 кв. м.).

На підставі оскаржуваного рішення було проведено державну реєстрацію права власності на майновий комплекс за ТОВ «Тісо», що утворився у результаті об`єднання трьох об`єктів нерухомого майна з реєстраційними №№ 1560674380000, 1543209980000, 1543181980000.

Під час розгляду скарги, представником ТОВ «Тісо» - адвокатом Каганець Антоном Васильовичем були надані пояснення до скарги, відповідно до яких Колегією встановлено, що скаржнику про порушення його прав стало відомо 10.05.2019, про що свідчить подана ним позовна заява до Господарського суду міста Києва (справа № 910/5591/19).

Так, з ухвали Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі № 910/5591/19 за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення до ТОВ «Тісо», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича, державного реєстратора Рисак О.О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни, державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Новозаводське» Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності, рішень про внесення змін до реєстру, скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору іпотеки, вбачається, що позивачем були заявлені, зокрема, такі немайнові вимоги:

1) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділом), індексний номер: 40892948 від 02.05.2018 року 15:00:12 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О.А. про державну реєстрацію прав власності нежитлової будівлі, літерою "Д", загальною площею 22,5 кв. метри за адресою: м. Київ, вулиця Ямська, буд. 72 за ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097;

2) скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 25960380 від 23.04.2018, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко Олегом Анатолійовичем, на нерухоме майно - нежитлову будівлю літера "Д" загальною площею 22,5 кв. метри за адресою: м. Київ, вулиця Ямська, буд. 72 за ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097;

3) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41265522 від 24.05.2018 року 12:41:99 прийняте державним реєстратором Київської філії КП "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, Осиповичем І.В. про державну реєстрацію пава власності на нежитлову двоповерхову будівлю загальною площею 904 кв.м. у складі майнового комплексу загальною площею 7425,5 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Ямська, буд. 72 за ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097;

4) скасувати запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності - номер запису про право власності - 41265522 від 24.05.2018 року, внесений державним реєстратором Київської філії КП "Новозаводське" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, Осиповичем І.В., на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 904 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ямська, буд. 72 за ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097;

5) визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 44498710 від 10.12.2018 року 10:01:23 прийняте державним реєстратором КП "Київжитлоспецексплуатація" Рисак О.О., за яким нежитлова будівля літ. "Д" загальною площею 22,5 кв.м. та нежитлова будівля 904 кв.м. включені до майнового комплексу ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097 за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, буд. 72;

6) скасувати запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності - номер запису по право власності - 29344711 від 05.02.2019 року, внесений державним реєстратором КП "Київжитлоспецексплуатація" Рисак О.О., за яким нежитлова будівля літ. "Д" загальною площею 22,5 кв.м. та нежитлова будівля 904 кв.м. включені до майнового комплексу ТОВ "ТІСО", код ЄДРПОУ: 23536097 за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, буд. 72;

7) визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер: 115, виданий 29.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., укладений між ТОВ "ТІСО" та ОСОБА_1 , на підставі якого ТОВ "ТІСО" код ЄДРПОУ: 23536097 передало в іпотеку майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, 72, до якого входить нежитлова будівля літ "Д" загальною площею 22,5 кв.м. та нежитлова будівля загальною площею 904 кв.м.;

8) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4528425 від 30.01.2019 року внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І., на підставі якого ТОВ "ТІСО" передало в іпотеку майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, 72, до якого входить нежитлова будівля літ "Д" загальною площею 22,5 кв.м. та нежитлова будівля загальною площею 904 кв.м.

З викладеного вбачається, що позивач довідався про порушення своїх прав, яке полягало у включенні до майнового комплексу належних позивачу будівель (нежитлової будівлі літ. "Д" загальною площею 22,5 кв.м. та нежитлової будівлі 904 кв.м.) не пізніше 10.05.2019, відтак, суд погоджується з висновками Міністерства юстиції України про пропуск позивачем 60-денного строку для звернення зі скаргою.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що про спірну реєстраційну дію останній дізнався 01.09.2020, після реєстрації зміни площі майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72 на 8631,1 кв.м, оскільки, як вбачається зі змісту скарги, порушення прав позивача полягає саме у включенні до майнового комплексу належного позивачу нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44498710 від 10.12.2018), а не у зміні конфігурації (площі) спірного майнового комплексу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що при прийнятті Наказу відповідач діяв на підставі норм чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень, відтак, підстави для скасування Наказу відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.12.2023

Суддя Ю.В. Картавцева