Рішення

від 06.12.2023 по справі 910/12920/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2023Справа № 910/12920/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5"

про стягнення 1 783 436,88 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Качкурова С.В. за довіреністю від 28.09.2022 року № 28/09/22-01;

від відповідача: Гуртова Т.І. за ордером від 20.09.2023 року серії ВІ № 1172736;

Прохур К.В. (у порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 783 436,88 грн., з яких: 1 415 708,28 грн. - основний борг, 139 281,99 грн. - пеня, 195 730,03 грн. - інфляційні втрати, 32 716,58 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 14.06.2018 року договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240321 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем протягом серпня 2021 року - травня 2023 року включно теплової енергії, у зв`язку з чим за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою від 21.08.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12920/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.09.2023 року.

14.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 12.09.2023 року, в якому останній визнав пред`явлені до нього вимоги про стягнення спірної суми основного боргу в розмірі 1 415 708,28 грн., проте заперечив проти решти вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з огляду на те, що приписами чинного законодавства заборонено нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5") протягом вказаного у позовній заяві періоду неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, що виникла внаслідок несвоєчасного та/або неповного внесення плати за житлово-комунальні послуги.

До початку призначеного підготовчого засідання 20.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 19.09.2023 року № 30/7/1/10223 на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 139 281,99 грн. пені, 195 730,03 грн. інфляційних втрат та 32 716,58 грн. 3 % річних.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/12920/23 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 2510.2023 року. Крім того, суд встановив відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив - до 11.10.2023 року.

17.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 11.10.2023 року (направлені на адресу суду засобами поштового зв`язку 11.10.2023 року), в яких Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" навів додаткові заперечення на спростування позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Ухвалою від 25.10.2023 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/12920/23 до судового розгляду по суті на 29.11.2023 року.

28.11.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судовому засіданні 29.11.2023 року оголошувалася перерва до 06.12.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні визнав пред`явлені до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" вимоги про стягнення спірної суми основного боргу в розмірі 1 415 708,28 грн., проте заперечив проти решти вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 12.09.2023 року та запереченнях від 11.10.2023 року.

У судовому засіданні 06.12.2023 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

14.06.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник, Підприємство) та Житлово-будівельним кооперативом "Університет-5" (далі - споживач, Кооператив; код ЄДРПОУ 22934170) укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 240321 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Вказаний правочин, а також додатки та додаткова угода від 28.08.2019 року до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками наведених суб`єктів господарювання.

У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 цієї угоди Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року. При цьому, керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункт 4.4 Договору).

У додатку № 2 до Договору сторони узгодили тарифи та порядок розрахунків, а також встановили, що споживач щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату на розрахунковий рахунок постачальника коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Зі змісту додатків № 4, № 7 до Договору вбачається, що межею розподілу балансів належності між постачальником та споживачем є зовнішня поверхня стіни житлового будинку № 30 на вулиці Героїв Дніпра (№ особового рахунку - 3240321).

На підтвердження факту постачання позивачем протягом спірного періоду теплової енергії до об`єкту Кооперативу, Підприємством надано копії корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, актів приймання-передавання товарної продукції, відомості обліку та облікові картки щомісячного споживання за спірний період. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акт № 2141 про порушення відповідачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором зі здійснення постачання на об`єкт відповідача теплової енергії у гарячій воді протягом спірного періоду свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за наведеним правочином.

У позовній заяві Підприємство вказувало на те, що згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2021 року № 3675/3716 щодо застосування протягом опалювального періоду 2021/2022 до споживачів категорії "населення" тарифу на теплову енергію, що застосовується протягом січня-квітня 2021 року, у грудні 2021 року Підприємство виконало коригування нарахувань за листопад 2021 року.

06.02.2023 року позивач отримав лист Кооперативу про здійснення перерахунку спожитої теплової енергії на потреби опалення та надав звіти споживання теплової енергії за листопад-грудень 2022 року. На підставі наданих звітів споживання теплової енергії у лютому 2023 року позивачем було здійснено перерахунок за поставлену теплову енергію. Крім того, на підставі наданого звіту за січень-лютий 2022 року, у травні 2022 року було здійснено перерахунок за поставлену теплову енергію.

Таким чином, у грудні 2021 року, у травні 2022 року та в лютому 2023 року було здійснено перерахунок за поставлену теплову енергію за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року включно.

Разом із тим, відповідач всупереч умовам Договору своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, внаслідок чого за Кооперативом у період з серпня 2021 року по травень 2023 року включно утворилася заборгованість у розмірі 1 415 708,28 грн.

Зважаючи на викладені обставини, позивач для захисту своїх прав звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просив суд стягнути зі споживача суму основного боргу за Договором в розмірі 1 415 708,28 грн., а також нараховані постачальником 139 281,99 грн. пені, 195 730,03 грн. інфляційних втрат і 32 716,58 грн. 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

За умовами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 415 708,28 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а також визнана Кооперативом у встановленому процесуальним законом порядку, суд дійшов висновку про законність вимог Підприємства до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У позовній заяві Підприємство також просило суд стягнути з Кооперативу пеню в сумі 139 281,99 грн., нараховану на відповідні суми заборгованості відповідача за кожен місяць окремо протягом спірного періоду, а саме: з 01.07.2022 року по 31.05.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, Підприємство просило суд стягнути з Кооперативу 195 730,03 грн. інфляційних втрат та 32 716,58 грн. 3 % річних, нарахованих з 01.12.2021 року по 31.05.2023 року на відповідні суми заборгованості відповідача за кожен місяць окремо протягом спірного періоду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання (якщо інший розмір таких процентів не встановлений, зокрема, договором).

Разом із тим, судом враховано, що надання Кооперативу послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді за Договором здійснюється Підприємством для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Постачання теплової енергії у гарячій воді здійснюється на об`єкт відповідача (житловий будинок) за адресою: місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок № 30.

Відповідно до приписів статей 2, 3, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Судом встановлено, що згідно зі Статутом відповідача Кооператив був створений для забезпечення житлом членів Кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлового будинку з господарськими будівлями за власні кошти членів Кооперативу, та для наступної експлуатації та управління будинком. Кооператив є неприбутковою організацією та здійснює свою діяльність без мети отримання прибутку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За умовами статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Як було зазначено вище, у додатку № 2 до Договору сторони узгодили тарифи та порядок розрахунків, а також встановили, що споживач щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату на розрахунковий рахунок постачальника коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

У позовній заяві Підприємство вказувало на здійснення ним коригувань, зокрема, нарахувань за листопад 2021 року, з урахуванням рішенням Київської міської ради від 02.12.2021 року № 3675/3716 щодо застосування протягом опалювального періоду 2021/2022 тарифів на теплову енергію до споживачів категорії "населення".

Оскільки предметом Договору є постачання теплової енергії, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку № 30 (населення) по вулиці Героїв Дніпра у місті Києві, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Водночас, підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року № 530-ІХ встановлено, що з 17.03.2020 року на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що 11.03.2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин, який на всій території України був відмінений постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 року № 651 лише з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року.

Крім того, 24.02.2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, оскільки на час звернення позивача до суду та до 01.07.2023 року діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 року в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, а також враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями будинку Кооперативу) неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з Кооперативу 139 281,99 грн. пені, нарахованої на відповідні суми заборгованості відповідача за кожен місяць окремо у період з 01.07.2022 року по 31.05.2023 року, а також 3 % річних (у розмірі 31 243,68 грн.) та інфляційних втрат (у розмірі 186 263,80 грн.), нарахованих з 24.02.2022 року по 31.05.2023 року.

При цьому, суд зауважує, що у разі задоволення позову в даній справі у цій частині та покладення обов`язку з відшкодування 139 281,99 грн. пені, нарахованої у період з 01.07.2022 року по 31.05.2023 року, а також 31 243,68 грн. 3 % річних та 186 263,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 24.02.2022 року по 31.05.2023 року, на відповідача - Кооператив на підставі судового рішення, саме мешканці будинку № 30 на вулиці Героїв Дніпра у місті Києві, які є споживачами комунальних послуг, будуть змушені відшкодовувати покладені на відповідача зобов`язання за судовим рішенням, за наявності Урядового мораторію на стягнення комунальної заборгованості з населення.

Доказів того, що споживання за спірним Договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання, матеріали справи не містять.

Разом із тим, стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням вказаних у розрахунку Підприємства періодів нарахування та сум компенсаційних виплат (меж позовних вимог), підлягає 3 % річних у розмірі 1 472,90 грн., нараховані на відповідні суми заборгованості з 01.12.2021 року по 23.02.2023 року, а також інфляційні втрати в сумі 9 466,23 грн., нараховані на означені суми заборгованості протягом наведеного періоду.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Підприємства підлягає 3 % річних у розмірі 1 472,90 грн. та 9 466,23 грн. інфляційних втрат. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 31 243,68 грн. 3 % річних та 186 263,80 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності прострочення оплати заборгованості за Договором протягом вказаних судом періодів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки зі своєчасної оплати наданих йому послуг протягом спірного періоду (з урахуванням встановлених судом обставин), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд із цим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини 3 статті 2 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року в справі № 910/14479/21 дійшов висновку, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства та інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи. Запровадження законодавцем можливості повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу в передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо. При цьому, обґрунтовуючи можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховується, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.

У свою чергу Закон України "Про судовий збір" передбачає порядок розрахунку, сплати, повернення тощо судового збору за подання позовної заяви, в тому числі яка містить декілька позовних вимог. Відтак арифметично розрахувати суму судового збору при ухваленні судового рішення (в тому числі при частковому визнанні позову, яка стосується майнової вимоги), і підлягає сплаті/поверненню, у разі наявності, зокрема передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, підстав, з урахуванням положень статей 4, 5, 7 Закону України "Про судовий збір", є можливим з огляду на вищевказані міркування та не потребує додаткових навичок, зусиль, знань у тій чи іншій галузі права, так як стосуються звичайного математичного обрахунку суми судового збору за подання позову, який має декілька позовних вимог щодо стягнення грошової суми.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок суду повернути позивачу з бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 1 783 436,88 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 26 751,55 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2023 року № 8870.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв`язку з визнанням відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 415 708,28 грн., підлягає поверненню Підприємству з державного бюджету в розмірі 10 617,81 грн. (що складає 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову за вимогою щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 415 708,28 грн.).

Решта судового збору в розмірі 16 133,74 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог Підприємства.

Що стосується понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом із тим, у судовому засіданні 06.12.2023 року до закінчення судових дебатів у справі представники відповідача повідомили про наявність у них наміру подати докази на підтвердження розміру понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 221, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" (04214, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 30; код ЄДРПОУ 22934170) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) 1 415 708 (один мільйон чотириста п`ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 28 коп. основного боргу, 1 472 (одну тисячу чотириста сімдесят дві) грн. 90 коп. 3 % річних, 9 466 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 23 коп. інфляційних втрат, а також 12 906 (дванадцять тисяч дев`ятсот шість) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 10 617 (десять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 81 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 07.08.2023 року № 8870 на загальну суму 26 751,55 грн., оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 910/12920/23.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" на професійну правничу допомогу на 26.12.2023 року о 13:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-в, корпус Б, зал № 3.

7. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Університет-5" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

8. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.12.2023 року.

Суддя В.С. Ломака