Рішення

від 05.12.2023 по справі 912/2085/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокуСправа № 912/2085/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Колісник Т.В., розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 912/2085/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Богданівка", вул. Вокзальна, буд. 80А, село Богданівка, Суботцівська ТГ, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27432

про стягнення 357 542,19 грн

Представники

від позивача - Патана А.А., довіреність від 31.10.2023 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі - ТОВ "Хімагромаркетинг", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Богданівка" (далі - ТОВ "АПК-Богданівка", відповідач) з вимогою про стягнення 357 542,19 грн, з яких 265 405,53 грн основного боргу, 15 700,44 грн пені, 15 277,90 грн відсотків річних, 61 158,32 грн штрафу, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Договору поставки № АП-19-0222 від 08.03.2023 в частині оплати товару.

Ухвалою від 06.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2085/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 05.12.2023 об 11:00 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

В судовому засіданні 05.12.2023 позивач підтримав позовні вимоги, суд дослідив докази у справі. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно норм статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3).

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 20.11.2023 за відсутності представників відповідача.

Відзив на позов відповідач суду не подав.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

08.03.2023 ТОВ "Хімагромаркетинг" (Постачальник) та ТОВ "АПК-Богданівка" (Покупець) уклали договір поставки №АП-19-0222 (далі - Договір, а.с. 7-17), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з узгодженими специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами визначеними в специфікаціях (п. 1.1.),

- за цим Договором найменування товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначаються Специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2.),

- ціна товару на дату складання кожної специфікації вказується в українських гривняхі визначається виходячи з її еквівалента в Євро/доларах США, який вказується сторонами в специфікації (ях), відповідно до п. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України (п. 3.2.).

Договір підписано сторонами і скріплено печатками.

08.03.2023 сторонами складено та підписано Специфікацію № АП-19-0222Сп1 (а.с. 18-19) на загальну суму 407 722,18 грн, за умовами якої оплата товару здійснюється з урахуванням п. 3.2.-3.4. Договору в наступному порядку: не пізніше 20 березня 2023 30% оплати - 122 316,65 грн, не пізніше 31 серпня 2023 70% оплати - 285 405,53 грн.

На виконання умов Договору та Специфікації ТОВ "Хімагромаркетинг" поставило відповідачу товар за видатковою накладною №АП-19-01126 від 22.03.2023 на загальну суму 407 722,18 грн.

ТОВ "АПК-Богданівка" частково оплатило товар на загальну суму 142 316,65 грн. Сума неоплаченого товару становить 265 405,53 грн, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Згідно ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір, до виконання якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, 526 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивач свої обов`язки за Договором та Специфікацією № АП-19-0222Сп1 від 08.03.2023 (а.с. 18-19) виконав належним чином, здійснивши передачу товару на загальну суму 407 722,18 грн відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною сторонами та скріпленою печатками видатковою накладною № АП-19-01126 від 22.03.2023 (а.с. 20).

Враховуючи умови оплати товару в п. 4 Специфікації № АП-19-0222Сп1 від 08.03.2023 та загальні норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав 20.03.2023 на суму 122 316,65 грн та 31.08.2023 на суму 285 405,53 грн.

Натомість відповідач частково оплатив товар на суму 142 316,65 грн за платіжними інструкціями № 430 від 13.03.2023 на суму 10 000,00 грн, №441 від 15.03.2023 на суму 50 000,00 грн, №451 від 21.03.2023 на суму 62 316,65 грн та №752 від 08.09.2023 на суму 20 000,00 грн.

12.10.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу від 11.10.2023 про оплату 265 405,53 грн до 18.10.2023 (а.с. 21-23).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 265 405,53 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, а також приписи ст. 525, 526 ЦК України ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 265 405,53 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач заявив до стягнення 15 700,44 грн пені, 15 277,90 грн відсотків річних та 61 158,32 грн штрафу.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.

Згідно п. 8.5. Договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного Договору) й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до п. 8.6. Договору у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 3 та відповідними Специфікаціями до Договору, більше ніж 10 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі 15% від ціни відповідної Специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Так у п. 8.7 Договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній Специфікації, вважається, що Постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Суд перевірив розрахунок позивача (а.с. 29-31) та встановив, що нарахування з суми боргу 285 405,53 грн за період з 01.09.2023 до 07.09.2023 та з суми боргу 265 405,53 за період 08.09.2023 до 22.10.2023 40% відсотків річних в розмірі 15 277,90 грн, пені в розмірі 15 700,44 грн та 61 158,32 грн 15% штрафу від ціни Специфікації здійснено арифметично правильно, з дотриманням вимог діючого законодавства України.

При цьому суд вирішив зменшити суму нарахованого позивачем штрафу, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Судом враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

Вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

При цьому, суд також враховує, що окрім штрафу позивач нарахував проценти річних та пеню, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання за Договором відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафу на 50% до 30 579,16 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відтак позовні вимоги ТОВ "Хімагромаркетинг" підлягають задоволенню частково. З ТОВ "АПК-Богданівка" підлягає стягненню 265 405,53 грн боргу, 15 700,44 грн пені, 15 277,90 грн відсотків річних, 30 579,16 грн штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 250, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Богданівка" (вул. Вокзальна, буд. 80А, село Богданівка, Суботцівська ТГ, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27432, і.к. 38844117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160, і.к. 30262667) 265405,53 грн боргу, 15700,44 грн пені, 15277,90 грн відсотків річних, 30 579,16 грн штрафу, а також 5363,14 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (до Електронного кабінету), відповідачу (вул. Вокзальна, буд. 80А, село Богданівка, Суботцівська ТГ, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27432; apkbogdanovka@ukr.net).

Повне рішення складено 08.12.2023.

Суддя В.Г. Кабакова