Рішення

від 05.12.2023 по справі 912/1498/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокуСправа № 912/1498/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1498/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез", вул. Перша Виставкова, 27-Б, м. Кропивницький, 25014

до відповідача: SC "ETUFARM" SRL MUNICIPUL BRAILA, BULEVARDUL DOROBANTILOR, NR. 784, CORP CI, ETAJ 1, CAMERA 1, JUDET BRAILA, ROMANIA, Code 109/136/2010 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТУФАРМ", бульвар Доробантілор №784, корпус С1, поверх 1, кабінет 1 округ Бреїла, м. Бреїла, Румунія)

про стягнення 53 900 євро,

Представники:

від позивача - Прибора І.І., адвокат, ордер серії ВА № 1040815 від 31.10.2022;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" (далі - ТОВ "Ремсинтез", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимогидо SC "ETUFARM" SRL (далі - SC "ETUFARM" SRL, відповідач) про таке:

- стягнути грошову суму в розмірі 53 900 євро, з яких: основний борг - 53 435 євро, 3 % річних - 465 євро;

- стягнути 3% річних, які нараховуються на заборгованість у розмірі 53 435 євро від дати подачі цієї позовної заяви до моменту повного погашення заборгованості, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по контракту №06/04-22 від 06.04.2022 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 24.10.2022 позовну заяву залишено судом без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

31.10.2022 до суду надійшла від позивача заява про усунення недоліків позовної заяви з відповідними доказами.

Ухвалою суду від 07.11.2022 відкрито провадження у справі № 912/1498/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.06.2023; провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення документів.

Станом на 20.06.2023 відповідь від компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення документів на адресу суду не надходила.

Ухвалою від 20.06.2023, враховуючи настання дати підготовчого засідання, суд поновив провадження у справі № 912/1498/22 та розпочав підготовче засідання, в якому взяв участь представник позивача.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в підготовчому засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов відповідачем суду не подано.

Ухвалою від 20.06.2023 господарський суд закрив підготовче провадження у справі №912/1498/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023. Зобов`язав позивача в строк до 10.07.2023 надати суду нотаріально засвідчений переклад на румунську мову в двох примірниках даної ухвали та ухвали від 20.06.2023 про поновлення провадження у справі та прохання про вручення за кордоном судових документів, а також завірену копію документа, який підтверджує право перекладача займатися перекладацькою діяльністю. Даною ухвалою провадження у справі №912/1498/22 зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення документів.

06.07.2023 позивачем подано суду відповідні переклади ухвал, які судом 07.07.2023 направлено компетентному органу Румунії разом з судовим дорученням для вручення відповідачу.

12.09.2023 на адресу суду надійшла відповідь від компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення документів.

12.10.2023 позивачем подано клопотання на виконання ухвали суду, до якого додана відповідь компетентного органу Румунії на судове доручення про вручення відповідачу документів з доказами такого вручення з перекладом на українську мову.

Ухвалою від 05.12.2023, враховуючи настання дати засідання суду, суд поновив провадження у справі № 912/1498/22.

05.12.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

Враховуючи неявку в судове засідання 05.12.2023 відповідача, який є нерезидентом, господарський суд зазначає наступне.

У п. 8 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. №2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов`язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, суд вважає можливим прийняти рішення виходячи із приписів ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

В засіданні суду 05.12.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Господарський суд розглядає справу №912/1498/22 в судовому засіданні 05.12.2023 за відсутності представника відповідача.

Розглянувши документи і матеріали, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив наступні обставини.

06.04.2022 між ТОВ "Ремсинтез" (Постачальник) та нерезидентом, юридична особа створена за законодавством Румунії SC "ETUFARM" SRL (Покупець) укладено контракт №06/04-22 (далі - Контракт) (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти сільськогосподарську техніку (далі-Товар) на умовах временного ввезення на умовах FСА - місто Кропивницький Україна відповідно до тлумачення ІНКОТЕРМС-2010. Техніка по даному контракту призначена для ввезення на територію Румунії.

Згідно п. 1.2 Контракту ціна, кількість, номенклатура (асортимент) товару визначається Сторонами в Рахунку-фактурі який є невід`ємною частиною цього Контракту

Пунктом 1.3 Контракту визначено, що Відповідач несе відповідальність за фінансове забезпечення зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 3.2 Контракту Товар поставляється Відповідачеві партіями за цінами, найменуваннями, в кількості та асортименті відповідно до Рахунку-фактури, що є невід`ємною частиною Контракту. З метою прискорення документообігу сторони домовились, що Контракт та Рахунок-фактура, які містять печатку та підпис Сторін, можуть бути направлені за допомогою електронного зв`язку з наступним переданням оригіналу.

Поставка товару здійснюється на умовах FСА - Кропивницький, Україна, відповідно до Інкотермс 2010 (п. 3.1 Контракту).

Відповідач зобов`язаний оплатити Товар відповідно до Рахунку-фактури до Контракту (п. 5.1.1 Контракту).

Згідно п. 5.4 Контракту право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент, коли виконані всі умови оплати, встановлені в п.п. 8.4 Контракту.

Валюта контракту та валюта платежу - євро. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в валюті контракту (п. 8.1 Контракту)

Загальна сума Контракту складає приблизно 500 000 євро (п`ятсот тисяч євро) (п. 8.2 Контракту).

Пунктом 8.4 Контракту передбачено, що Відповідач здійснює оплату за Товар в розмірі 100% (сто відсотків) протягом 90 (дев`яноста) днів з моменту підписання Рахунку-фактури. Дата підписання Рахунку-фактури зазначена в самому Рахунку-фактурі.

У разі не виконання, або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Румунії (п. 9.14 Контракту).

Згідно розділу 12 Контракту сторонами погоджено, що у разі виникнення суперечок або розбіжностей сторони вирішують їх шляхом дружніх переговорів. Будь-які спори, що виникають з цього Договору або в зв`язку з ним, не врегульовані відповідно до п. 12.1. цього Контракту, підлягають остаточному врегулюванню в Господарському суді міста Кропивницький (Україна).

Контракт набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року (п. 13.5 Контракту).

Контракт засвідчено підписами уповноважених представників сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

На виконання умов контракту ТОВ "Ремсинтез" 06.04.2022 поставило SC "ETUFARM" SRL товар - сівалку пунктирну універсальну Атрія 8/Seeder dotted universal Atrium 8 у кількості 3 шт., сівалку рядкову зернову СРЗ-4.2 (СІЧ-4.2)/Seeder line grain SRZ -4.2 (SIC-4.2) у кількості 1 шт., транспортний пристрій СРЗ/SRZ transport device у кількості 1 шт. на загальну суму 72 150 євро, що підтверджується відвантажувальною специфікацією № 1 від 19.04.2022 (а.с. 18).

Поставка товару підтверджується митною декларацією №UA901020/2022/001982 від 20.04.2022, дублікатом заяви на отримання свідоцтва про переміщення № А901.007513 від 20.04.2022 та автотранспортною накладною (СМR) № 219034 від 20.04.2022 (а.с. 19-23).

Позивачем виставлено відповідачу Інвойс (рахунок-фактуру) № 1 від 06.04.2022 на суму 72 150 євро для оплати поставленої продукції (а.с. 17).

Як повідомляє позивач, після отримання товару відповідач частково оплатив його вартість на суму 18 175 євро, що підтверджується банківськими виписками за 13.04.2022на суму 7 215 євро, за 16.05.2022 на суму 6 500 євро, 30.05.2022 на суму 5 000 євро (а.с. 24-26).

Відповідно сума боргу складає 53 435 євро.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості позивач нарахував відповідачу три проценти річних у розмірі 465 євро.

12.09.2022 позивачем на електронну адресу SC "ETUFARM" SRL (Румунія) направлено претензію № 43 з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Викладені обставини та відсутність повного розрахунку за Контрактом стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.

Згідно з приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

За статтею 365 ГПК України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), в тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно з Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (п. 1 ч. 1 ст. 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

За ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема в випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності в справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

За ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

За ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону в випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Як вбачається з умов погоджених сторонами в Контракті №06/04-22 від 06.04.2022, у разі виникнення суперечок або розбіжностей сторони вирішують їх шляхом дружніх переговорів. Будь-які спори, що виникають з цього Договору або в зв`язку з ним, не врегульовані відповідно до п. 12.1. цього Контракту, підлягають остаточному врегулюванню в Господарському суді міста Кропивницький (Україна).

Доказів визнання вказаного Контракту нечинним суду не подано.

Отже, даний спір, за вибором сторін, підсудний Господарському суду Кіровоградської області, а до правовідносин між сторонами в даній справі повинно бути застосоване діюче законодавство України.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою (ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 1-2 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Із наведених норм слідує, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1-4 ст. 13).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

Мотивована оцінка доводів сторін та поданих доказів.

На підставі укладеного Контракту №06/04-22 від 06.04.2022 між сторонами виникли правовідносини поставки, відповідно до яких позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 72 150 євро.

Згідно вантажно-митної декларації №UA901020/2022/001982 від 20.04.2022 на митному органі UA408050 Чернівецька митниця задекларовано експорт товару - сівалка пунктирна універсальну Атрія 8/Seeder dotted universal Atrium 8, сівалка рядкова зернову СРЗ-4.2 (СІЧ-4.2)/Seeder line grain SRZ -4.2 (SIC-4.2) та транспортний пристрій СРЗ/SRZ transport device у кількості, українського походження, експортер ТОВ "Ремсинтез" одержувач: SC "ETUFARM" SRL.

Отже, факт поставки Товару підтверджуються митною декларацією, яка в свою чергу містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів та повідомленнями про перетин зазначеним вантажем кордону. У вантажній митній декларації дається також перелік зазвичай доданих до неї документів (рахунок, відвантажувальна специфікація, сертифікат якості і т. ін.).

Даний документ заповнюється на кожну партію товару або яких-небудь предметів (майна) за умови, якщо стосовно даних товарів або предметів установлено один і той самий митний режим, тобто на товари, що переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо), відповідно до правил (порядку) перевезення товарів відповідним видом транспорту, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 8.4. Контракту передбачено, що відповідач здійснює оплату за Товар в розмірі 100% (сто відсотків) протягом 90 (дев`яноста) днів з моменту підписання Рахунку-фактури. Дата підписання Рахунку-фактури зазначена в самому Рахунку-фактурі.

Відповідно до наданих виписок по рахунку відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 18 715 євро, а саме: 13.04.2022 на суму 7 215 євро, 16.05.2022 на суму 6 500 євро, 30.05.2022 на суму 5 000 євро.

Залишок заборгованості на дату подання позовної заяви становить 53 435 євро (72 150 євро - 18 715 євро).

Під час розгляду справи відповідач розрахунок позивача не заперечив та жодних доказів оплати не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Ремсинтез" про стягнення з SC "ETUFARM" SRL боргу в розмірі 53 435 євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

За умовами Контракту останнім днем строку для належної оплати Відповідачем отриманого Товару є 05.07.2022 (через 90 днів з моменту підписання Рахунку-фактури від 06.04.2022).

3% річних розраховано за період з 06.07.2022 по 19.10.2022 на суму 53 435 євро, що становить 465 євро.

Суд встановив, що розрахований позивачем розмір не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за порушення грошових зобов`язань за Контрактом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевірка розрахунків здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.ЗаконЕліт".

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 53 435 євро та 465 євро 3 % річних є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути 3% річних, які нараховуються на заборгованість у розмірі 53 435 євро від дати подачі цієї позовної заяви до моменту повного погашення заборгованості.

За результатами розгляду вказаної вимоги позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Норма, встановлена ч.10 ст. 238 ГПК України, введена в дію з 01 січня 2019 року та призвана убезпечити особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Судом вище було зазначено, що сума основної заборгованості у розмірі 53 435 євро та 3% у розмірі 465 євро (за період з 06.07.2022 по 19.10.2022), є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Аналіз приписів статті 238 ГПК України свідчить про те, що суд може зазначити у рішенні лише про подальше (до виконання рішення) нарахування відсотків або пені, а тому орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, має здійснювати нарахування 3% річних починаючи з 20.10.2022 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних) на суму основної заборгованості у розмірі 53 435 євро.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим та можливим задовольнити вимогу позивача, заявлену в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, поклавши на орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, починаючи з 20.10.2022 обов`язок здійснювати нарахування 3 % на суму боргу в розмірі 53 435 євро - до моменту повного виконання рішення.

Щодо виконання зобов`язання в іноземній валюті.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, при цьому, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 фізичні та юридичні особи - резиденти вправі укладати угоди з нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, в іноземній валюті.

Пунктом 8.1. Контракту передбачено, що валюта Контракту - євро. Всі розрахунки між сторонами здійснюються в валюті Контракту.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1-2 ст. 192 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч. 4 ст. 524 Цивільного кодексу України, Законом України від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність".

За статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, в разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми в гривні стягувачеві має бути перерахована вказана в резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постанові КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання позову покладається на відповідача повністю.

Окрім того, позивач у позовній заяві до попереднього (орієнтованого) розрахунку включив судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн

21.06.2023 позивачем подано заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в сумі 13 000,00 грн, в якій зазначено, що докази їх понесення будуть подані до суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання також і про подання доказів понесення витрат, пов`язаних зі здійсненням перекладу документів, які також будуть подані суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підставі вищевикладеного суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних зі здійсненням перекладу документів у даній справі, про що зазначає в резолютивній частині рішення суду.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з SC "ETUFARM" SRL MUNICIPUL BRAILA, BULEVARDUL DOROBANTILOR, NR. 784, CORP CI, ETAJ 1, CAMERA 1, JUDET BRAILA, ROMANIA, Code 109/136/2010 (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТУФАРМ", бульвар Доробантілор №784, корпус С1, поверх 1, кабінет 1 округ Бреїла, м. Бреїла, Румунія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсинтез" (вул. Перша Виставкова, 27-Б, м. Кропивницький, 25014, ідентифікаційний код 31276162) 53 435 євро основного боргу та 465 євро - 3% річних, а також 29 061,61 грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної заборгованості у розмірі 53 435 євро за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення, починаючи з 20.10.2022 і до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних зі здійсненням перекладу документів у даній справі на 10.01.2024 об 11:00 год.

Повідомити позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України докази понесених судових витрат подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зобов`язати позивачаздійснити дії, пов`язані з відправленням на адресу SC "ETUFARM" SRL процесуальних документів та доказів понесених судових витрат (перекладених на румунську мову) та надати суду докази такого надіслання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення та два оригінали такого рішення направити позивачу для здійснення нотаріального перекладу на румунську мову.

Повне рішення складено 08.12.2023.

Суддя В.В.Тимошевська