Рішення

від 08.12.2023 по справі 927/1333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2023 року справа № 927/1333/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігів Агро МТС, вул. Любецька, буд. 191- А, м. Чернігів, 14026, код 37972611

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванівка АГ, вул. Садова, буд. 26-А, с. Красне, Чернігівській район, Чернігівська область, 15572, код 36131192

про стягнення 211750,99 грн.

Без виклику сторін

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігів Агро МТС подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванівка АГ про стягнення заборгованості у сумі 180000, 00 грн, інфляційних втрат у сумі 2602, 90 грн, 3 % річних у сумі 2249,59 грн, пені у сумі 17898,50 грн, 9000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди техніки з екіпажем №05/04 від 05.04.2023.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження у справі №927/1333/23 без повідомлення (виклику) сторін.

23.10.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 23.10.2023, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив з викладених у відзиві підстав та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив про необхідність розгляду справи №927/1333/23 у загальному позовному провадженні внаслідок потреби з`ясування усіх обставин для правильного вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.11.2023 у справі №927/1333/23 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванівка АГ про розгляд справи 927/1333/23 у порядку загального позовного провадження відмовлено.

07.11.2023 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив 07.11.2023, у якій позивачем позовні вимоги підтримано у повному обсязі, зазначено про те, що обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, є необґрунтованим та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами. Просив суд повернути надмірно сплачений судовий збір та вирішити питання розподілу судових витрат протягом п?ти днів після ухвалення рішення.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

05.04.2023 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди техніки з екіпажем №05/04 (далі - договір) (а.с. 7-8), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування (оренду) разом з обслуговуючим персоналом (екіпажем) наступне майно: трактор колісний К-701ПЕ у кількості 1 шт., вартістю 790000,00 грн з ПДВ; борона дискова БДВ «Корвет-6.0» у кількості 1 шт., вартістю 860000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар зобов`язується використовувати Майно в місцях проведення робіт на ділянках, що використовуються орендарем у своїй господарській діяльності. Місце проведення робіт зазначається в акті приймання-передачі послуги (оренди).

Відповідно до п. 3.1 договору передача Техніки в оренду оформлюється Актом приймання-передачі майна.

Строком оренди є період 21 календарний день (доба) (з можливістю продовження), починаючи з дати передачі майна в оренду включно і до дати передачі орендарем орендодавцю майна з оренди включно.

Відповідно до п.5.1 договору орендар сплачує орендодавцю оренду за такими розцінками (з ПДВ): оренда трактора колісного К-701ПЕ з бороною БДВ «Корвет-6,0» - 30000,00 грн/доба (в т.ч. ПДВ -5000,00 грн).

Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування орендарем грошових коштів на рахунок орендодавця у такому порядку:

- передплата у розмірі 120000,00 грн з ПДВ не пізніше дати передачі майна в оренду;

- решту орендної плати орендар сплачує орендодавцю наступним чином: за кожні 5 календарних дні, згідно виставленого рахунку, не пізніше 3-х календарних днів з мометну отримання рахунку у будь-який спосіб його передачі (електронна пошта, мобільний додаток, інше) (п. 5.2 договору)

Відповідно до п. 5.2 договору надані послуги оформлюються актом приймання-передачі наданих послуг (оренди).

У п. 7.1.1, 7.1.2 договору сторони передбачили, що орендар зобов?язується своєчасно сплачувати орендні платежі; забезпечувати своєчасне підписання (погодження) актів приймання передачі наданих послуг (оренди) не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання від орендодавця. Акт приймання-передачі наданих послуг (оренди) вважається також підписаним (погодженим) орендарем, якщо протягом 5-ти робочих днів з моменту його направлення на зазначену у договорі орендаря або передачі електронною поштою чи за допомогою факсимільного зв?язку, останній не передав орендодавцю підписаний (погоджений) Акт приймання-передачі наданих послуг (оренди) або мотивовану письмову відмову у цьому.

Відповідно до п. 8.1 договору після закінчення терміну оренди за договором орендар зобов?язаний протягом доби за власний рахунок повернути майно, що орендується орендодавцеві за актом приймання-передачі майна у справному та комплектному стані з урахуванням зносу.

Термін дії договору починається з дати його підписання і закінчується датою повернення майна з оренди за актом приймання-передачі майна, а в частині розрахунків діє до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду техніку з екіпажем, що підверджено актом приймання-передачі в оренду майна від 11.04.2023 ( а.с. 9).

Згідно підписаного сторонами Акту приймання-передачі з оренди майна від 01.05.2023, орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди майно згідно договору в належному стані (а.с. 10).

У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 02.05.2023 (а.с.11) на суму 630000,00 грн, скріплений підписами сторін та печатками підприємств. У акті вказано, що роботи надано за період з 11.04.2023 до 01.05.2023. Орендар претензій щодо якості наданих послуг не має.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

За доводами позивача, на виконання умов договору орендодавцем виставлено орендарю рахунки на оплату: №3 від 10.04.2023 на суму 120000,00 грн, №7 від 24.04.2023 на суму 180000,00 грн, №11 від 01.05.2023 на суму 330000,00 грн (а.с.12-14). Всього на суму 630000,00 грн.

Позивачем вказано про те, що вказані рахунки відповідачем отримано у той же день.

Відповідач свої зобов`язання за договором у частині сплати виконав частково, сплативши 450000,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями №7440868701 від 11.04.2023 на суму 120000,00 грн (призначення платежу: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №3 від 10.04.2023»), №7440868898 від 26.04.2023 на суму 180000,00 грн (призначення платежу: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №7 від 24.04.2023»); №7440869149 від 18.05.2023 на суму 100000,00 грн (призначення платежу: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №11 від 01.05.2023»;№7440869196 від 23.05.2023 на суму 50000,00 грн (призначення платежу: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №11 від 01.05.2023»).

Решта заборгованості з орендної плати у сумі 180000,00 грн відповідачем сплачена не була.

Позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з претензією №2959-11-1 від 01.08.2023 щодо сплати заборгованості та шрафу (а.с. 19), отриману відповідачем 09.08.2023, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.08.2023 (а.с. 20).

Вимоги претензії залишено відповідачем без виконання, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу від 22.08.2023, яку судом задоволено про що видано судовий наказ Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2023 у справі №927/1174/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» звертався на адресу суду із заявою про скасування судового наказу від 31.08.2023 у справі №927/1174/23. В обґрунтування заяви боржник (відповідач у даній справі) посилався на повну попередню оплату за договором (оплата відбулась 11.04.2023 в день передачі майна в оренду), після чого оригіналів рахунків відповідач від позивача не отримував, а тому не мав підстав здійснювати оплату за договором.

На підставі зазначеної заяви ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.09.2023 у справі №927/1174/23 судовий наказ від 31.08.2023 скасовано, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 180000,00 грн заборгованості.

Відповідно до п. 9.4 договору у разі несвоєчасності проведення розрахунків орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.3 договору у разі невиконання орендарем умов договору щодо грошових зобов`язань більше ніж на 3 банківських дні, орендар за вимогою орендодавця повинен сплатити штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

На підставі викладеного позивачем внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 17898,50 грн за період з 04.05.2023 - 18.05.2023, з 18.05.2023 23.05.2023, з 23.05.2023 - 28.07.2023, 28.07.2023 - 15.09.2023, 15.09.2023 -20.09.2023 та 5% штрафу на суму 9000,00 грн (у підтвердження суду наданий розрахунок (а.с. 3-4).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 04.05.2023 - 18.05.2023, 18.05.2023-23.05.2023, 23.05.2023-20.09.2023 на загальну суму 2249,59 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за травень червень 2023 року на суму 2602,90 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 4).

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог заперечив, зазначивши, що позивачем не надано доказів направлення та отримання відповідачем рахунків, які є додатками до позовної заяви, а отже строк розрахунку за надані послуги не настав і штрафні санкції за невчасну оплату не настали або не можуть нараховуватися взагалі. Внаслідок виникнення у відповідача форс-мажорних обставин застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій покладе на Товариство додатковий тягар, який в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим. Порушення зобов`язань зі сторони ТОВ «Агрофірма «Іванівна АГ», на якому наголошує позивач, не потягло за собою завдання збитків іншим учасникам господарських відносин. Позива послався на лист Вищого Господарського суду України №01-8/21 від 07.04.2008, відповідно до якого: «Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій». Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Спір між сторонами виник у зв`язку з несплатою відповідачем орендних платежів відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору оренди техніки з екіпажем №05/04 від 05.04.2023.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення сторонами у справі договору оренди техніки з екіпажем №05/04 від 05.04.2023, факт передачі позивачем та повернення відповідачем орендованої техніки з екіпажем за актом приймання-передачі, підписані сторонами без зауважень і заперечень, факт підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 02.05.2023 (а.с.11) на суму 630000,00 грн та факт виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату №3 від 10.04.2023 на суму 120000,00 грн, №7 від 24.04.2023 на суму 180000,00 грн, №11 від 01.05.2023 на суму 330000,00 грн (а.с.12-14). Всього на суму 630000,00 грн.

Факт користування орендованою технікою відповідачем не спростовано.

У встановлений п.5.2 договору строк відповідач орендну плату у сумі 630000,00 грн. здійснив частково на суму 450000,00 грн, сума заборгованості склала 180000,00 грн.

Судом враховано, що у платіжних інструкціях №7440868701 від 11.04.2023 на суму 120000,00 грн у призначенні платежу зазначено: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №3 від 10.04.2023», тобто відповідачем повністю погашено суму за рахунком №3 від 10.04.2023 на суму 120000,00 грн;

- №7440868898 від 26.04.2023 на суму 180000,00 грн у призначенні платежу зазначено: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №7 від 24.04.2023», тобто відповідачем повністю погашено суму за рахунком №7 від 24.04.2023на суму 180000,00 грн;

- №7440869149 від 18.05.2023 на суму 100000,00 грн та №7440869196 від 23.05.2023 на суму 50000,00 грн у призначенні платежу зазначено: «Попередня оплата за оренду техніки згідно рахунку №11 від 01.05.2023», тобто відповідачем частково погашено суму за рахунком №11 від 01.05.2023 на суму 330000,00 грн. Заборгованість склала 180000,00 грн.

Вказане свідчить про отримання відповідачем від позивача рахунків на оплату для сплати орендних платежів, інформацію про які (рахунки) зазначалось відповідачем у платіжних інструкціях при їх оплаті.

За доводами позивача рахунки на оплату відповідачем отримано у той же день, тобто рахунок №11 від 01.05.2023 на суму 330000,00 грн відповідачем отримано 01.05.2023 та чатково оплачено згідно платіжних інструкцій №7440869149 від 18.05.2023 на суму 100000,00 грн та №7440869196 від 23.05.2023 на суму 50000,00 грн.

Вказані обставини відповідачем не спростовано, пояснень з приводу зазначення у призначенні платежу платіжних інструкцій інформації щодо рахунків, на підставі яких здійснено оплати, відповідачем не надано.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків на оплату та відповідно не настання у відповідача обов?язку сплати орендних платежів та нарахування позивачем штрафних санкцій спростовується викладеним вище.

Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором складає 180000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не спростований.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 180000,00 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 9.4, 9.3 договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення орендних платежів у сумі 17898,50 грн за період з 04.05.2023 - 18.05.2023, з 18.05.2023- 23.05.2023, з 23.05.2023 - 28.07.2023, 28.07.2023 - 15.09.2023, 15.09.2023 - 20.09.2023, та 5% штрафу на суму 9000,00 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.

Як встановлено судом, відповідальність за порушення строків орендних платежів у вигляді пені та штрафу було погоджено сторонами у п. 9.3, 9.4 договору.

Суд зазначає, що одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №913/686/19.

За таких обставин нарахування позивачем до сплати відповідачу пені та штрафу є правомірним.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від суми боргу у розмірі 9000,00 грн є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати орендних платежів за період з 04.05.2023 - 18.05.2023, з 18.05.2023 23.05.2023, з 23.05.2023 - 20.09.2023 на суму 2249,59 грн, а також інфляційні нарахування за період прострочення платежу за період з травня червень 2023 року на суму 2602,90 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 4).

Судом враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені (постанова Верховного суду №910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено період початку нарахування пені та 3% річних, а саме, позивачем не враховано ст. 253 Цивільного кодексу України, тобто нарахування слід здійснювати з наступного дня, після закінчення триденного строку для оплати рахунку №11 від 01.05.2023, тобто з 05.05.2023. Крім того, позивачем у періоди нарахування безпідставно включено дні фактичних оплат (18.05.2023 та 23.05.2023 дні оплат).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 17898,50 грн та 3% річних у сумі 2249,59 грн, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що інфляційні нарахуватання у сумі 2602,90 грн також підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі на підставі ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності у відповідача форс-мажорних обставин для застосування позивачем штрафних санкції, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором договору оренди техніки з екіпажем №05/04 від 05.04.2023, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану віднесення відповідача до суб?яєктів господарювання, які постараждали внаслідок непереборної сили на території Чернігівської області та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

В будь-якому разі сторона, яка не виконує договірні зобов?язання , повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути наслідків невиклнання горошового зобов?язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач послався на лист Вищого Господарського суду України №01-8/21 від 07.04.2008, у якому зазначено, що суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, проте клоптання про зменшення штрафних санкцій подано не було.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач скористався своїм процесуальним правом та у позові повідомив суд про подання в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, належних доказів у підтвердження понесених витрат на правову допомогу (орієнтовний розмір яких визначався у позовній заяві на суму до 25000,00 грн, з урахуванням судового збору, а у відповіді на відзив до 30000,00 грн ) в межах строків, обумовлених вказаною нормою, підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на момент ухвалення рішення відсутні.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вартість копменсації вчинення процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у сумі 135 грн, яка складається: 35,00 грн - вартість направлення на адресу відповідача претензії рекомендованою кореспонденцією, 50,00 грн - вартість направлення на адресу відповідача позову, 50,00 грн- вартість направлення позову до суду.

У підтвердження таких витрат на виконання приписів ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано фіскальні чеки від 04.08.2023 на суму 35,00 грн (надсилання на адресу відповдача претензії), від 20.09.2023 (надсилання на адресу відповідача позовної заяви) на суму 108,00 грн. Доказів направлення позову до суду позивачем не надано (відсутній фіскальний чек).

Необхідність розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20.09.2022 у справі № 756/11978/16-ц.

Суд зазначає, що витрати з оплати поштових відправлень, пов`язані з надсиланням претензії на адресу відповідача та позовної заяви з додатками на адресу господарського суду не є судовими витратами, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розумінні положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути покладені на відповідача.

Разом із тим витрати з оплати поштового відправлення щодо надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача можуть бути віднесені до судових витрат, необхідних для розгляду справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 50,00 грн вартості направлення на адресу відповідача позову з додатками, у підтвердження додано фіскальний чек від 20.09.2023 на суму 108,00 грн.

Враховуючи вищезазначене суд доходить до висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванівка АГ вартості витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігів Агро МТС для вчинення процесуальних дій, як направлення примірника позовної заяви з додатком на адресу відповідача у заявленому позивачем розмірі 50,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Іванівка АГ (вул. Садова, буд. 26-А, с. Красне, Чернігівській район, Чернігівська область, 15572, код 36131192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігів Агро МТС (вул. Любецька, буд. 191- А, м. Чернігів, 14026, код 37972611) заборгованість у сумі 180000,00 грн, пеню у сумі 17898,50 грн, штраф у сумі 9000,00 грн, 3% річних у сумі 2249,59 грн, інфляційних нарахувань у сумі 2602,90 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 3176,26 грн та поштові витрати у розмірі 50,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписане 08.12.2023.

Суддя М. О. Демидова