Ухвала

від 30.11.2023 по справі 910/11018/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11018/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника - не з`явився,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Савицький М.О., Кузьмічов О.Д., Брановицький В.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Гончаров С.А., Самсін Р.І.)

у справі №910/11018/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автотранссервіс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альстоніа Бак Холдінгс"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Автотранссервіс" (далі - ПАТ "Автотранссервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (далі - ТОВ "Буйфіш Холдінгс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альстоніа Бак Холдінгс" (далі - ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс") про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна.

2. Позов мотивовано тим, що укладений договір купівлі-продажу від 06.08.2009 укладено з порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою його недійсності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. 28.07.2009 проведено загальні збори акціонерів Акціонерного товариства відкритого типу "Автотранссервіс" (далі - АТВТ "Автотранссервіс"), оформлені протоколом №28/07.

4. Згідно з протоколом №28/07 від 28.07.2009 загальними зборами акціонерів АТВТ "Автотранссервіс" прийняті, зокрема, рішення про: надання згоди на укладення договорів відповідно до фінансово-господарських планів товариства на 2009 рік, в тому числі, але не виключно, кредитних договорів, договорів іпотеки, застави, купівлі-продажу майна, тощо (п. 3 порядку денного загальних зборів АТВТ "Автотранссервіс", які оформлено протоколом №28/07); внесення змін до статуту товариства (п. 4 порядку денного загальних зборів АТВТ "Автотранссервіс", які оформлено протоколом №28/07).

5. 06.08.2009 між ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс" (покупець) в особі директора Левтерова К.В., який діяв на підставі статуту та протоколу №1 від 08.11.2006 та АТВТ "Автотранссервіс" (продавець) в особі директора Струця М.П., який діяв на підставі статуту та протоколу №28/07 від 28.07.2009, укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме нежилих будівель, розташованих за адресою: місто Київ, вул. Кіквідзе, 17, загальною площею 4388,00 кв.м, що складає 96/100 частини від нежилих будівель пл. 4557,00 кв.м, а саме: виробничий корпус літера "Б,б" пл. 2636,4 кв.м; виробничий корпус літера "В,в", пл. 654,6 кв.м; склад ПММ літера "Г,г", пл. 152,8 кв.м, нежила будівля, літера "З", пл. 944,2 кв.м (об`єкти нерухомості), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №2634.

6. В подальшому, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який укладено 30.10.2009 між ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс" (іпотекодавець) та ТОВ "Буйфіш Холдінгс" (іпотекодержатель) об`єкти нерухомості перейшли у власність ТОВ "Буйфіш Холдінгс".

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 позовні вимоги задоволені повністю.

8. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення договору, що оспорюється, директор АТВТ "Автотранссервіс", який підписав зазначений договір купівлі-продажу, не мав достатніх повноважень на укладення цього договору, що, в силу ст. 203 та ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання такого договору купівлі-продажу недійсним з моменту укладення.

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

10. Постанова мотивована тим, що директор АТВТ "Автотранссервіс" під час підписання оспорюваного договору діяв згідно з положеннями статуту та відповідно до наданих йому товариством повноважень, які передбачали право директора на укладення договору купівлі-продажу.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

11. ТОВ "Бізнес Телеком" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням поданих до неї уточнень, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 та прийняття нового про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а справу у скасованій частині повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. У касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуваною постановою апеляційної інстанції було ухвалено рішення про права та інтереси скаржника (оскільки скаржник є власником акцій ПАТ "Автотранссервіс" у розмірі 90,3987% статутного капіталу), проте скаржник не був залучений до участі у справі №910/11018/13.

13. Окремо скаржник акцентує увагу суду касаційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.12.2018 у справі №911/1437/17 щодо встановлення порушення норм процесуального права за наслідками незалучення всіх учасників товариства до участі у спорі про визнання рішення загальних зборів такого товариства недійсним.

14. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, ст. 13, ч. 3 ст. 92, ч. 2 ст. 97, ч. 1 ст. 161, ст.ст. 203, 215, 216, 232, 237, 238, ч. 1 ст. 330, ст. 388 ЦК України, ст.ст. 6, 44 Господарського кодексу України та порушені норми процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. У заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник як підставу для касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

16. Крім того, 30.11.2023 скаржник подав заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 30.11.2023, у зв`язку з тим, що його представник не може прийняти участь у зазначеному судовому засіданні, оскільки братиме участь у іншому судовому засіданні.

17. Верховний Суд відхиляє подане клопотання, оскільки скаржником до заявленого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів. Верховний Суд також звертає увагу, що заявник як юридична особа, не обмежений у кількості осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, в тому числі, в порядку самопредставництва. Окрім того, Верховний Суд не визнавав явку учасників справи в судове засідання обов`язковою, тоді як згідно із ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. До Верховного Суду від ТОВ "Буйфіш Холдінгс" надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/11018/13 з підстав відсутності предмета спору; відсутності порушеного права скаржника та порушення принципу правової визначеності.

19. Також від ТОВ "Буйфіш Холдінгс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Буйфіш Холдінгс" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

20. Клопотання та відзив обґрунтовані тим, що на сьогоднішній день нежитлові будівлі, які були об`єктом оспорюваного договору купівлі-продажу, знесені в рамках дозволу на виконання будівельних робіт від 22.07.2014 №ІУ 115142030157.

21. Крім того, у клопотанні та відзиві зазначено, що скаржник не є учасником цієї судової справи, ані у мотивувальній, ані у резолютивній частинах постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 не вказано про права або обов`язки цієї особи, скаржник також не є учасником правовідносин, щодо яких виник спір, а саме лише посилання скаржника на те, що він є акціонером відповідача та володіє 90,3987% акцій ПАТ "Автотранссервіс", які передані в заставу ВАТ КБ "Надра", не можна визнати достатнім для висновку про наявність у нього права на оскарження рішення суду.

22. 26.10.2023 до Верховного Суду від ТОВ "Буйфіш Холдінгс" надійшло клопотання про передачу справи №910/11018/13 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

23. Клопотання обґрунтоване тим, що справа містить виключну правову проблему, яка полягає у тому, що у чисельній практиці Верховного Суду є рішення щодо того чи може учасник/акціонер бути позивачем у справі, однак немає жодного рішення щодо того чи має учасник/акціонер подавати касаційну скаргу у справі, учасником в якій він не був.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

24. Частини 4, 5 ст. 302 ГПК України передбачають, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

26. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

27. Мотиви, викладені в клопотанні ТОВ "Буйфіш Холдінгс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду щодо виключної правової проблеми, не відповідають вимогам щодо кількісних і якісних характеристик. Відомостей про судову практику, яка б свідчила про виключну правову проблему, не наведено. Існування якісного критерію в окресленому питанні у спірних правовідносинах також не підтвердилося.

28. Отже, твердження ТОВ "Буйфіш Холдінгс" щодо необхідності розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11018/13 як такої, в якій наявна виключна правова проблема, свого підтвердження не знайшли та відхиляються Верховним Судом як необґрунтовані.

29. З огляду на викладене в задоволенні клопотання ТОВ "Буйфіш Холдінгс" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Як свідчать матеріали справи №910/11018/13, скаржник ТОВ "Бізнес Телеком" не є учасником цієї справи, проте оскаржує постанову господарського суду апеляційної інстанції як особа, яка не брала участі у справі, щодо якої, на думку скаржника, суд вирішив питання про його права та інтереси.

31. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

32. У ч. 1 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 навела висновок про те, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

34. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення, передбачене ст. 17 ГПК України, відповідно до частини 1 якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

35. Право особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи передбачене також положеннями ст. 287 ГПК України.

36. З огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

37. За змістом ст.ст. 308, 310 ГПК України касаційна інстанція має право скасувати судове рішення у справі, а справу передати на новий розгляд, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як ухвалення рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

38. Отже, за нормами ГПК України, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

39. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її процесуальні права, що витікають із сформульованого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

40. У разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду скарги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 (п. 20).

41. Отже, суд касаційної інстанції з`ясовує, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, і у випадку встановлення відповідних обставин - скасовує це рішення з направленням справи на новий розгляд (п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), а дійшовши висновку, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закриває касаційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки в цьому випадку така особа не має права на касаційне оскарження рішення суду (подібний висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/2653/21).

42. У справі, що розглядається, предметом касаційного перегляду є вимога ПАТ "Автотранссервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, який укладено 06.08.2009 між ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс" та АТВТ "Автотранссервіс".

43. Господарський суд апеляційної інстанції під час вирішення спору встановив, що оспорюваний договір купівлі-продажу підписав директор Струць М.П.

44. Повноваження директора на момент укладення договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна визначались статутом АТВТ "Автотранссервіс" в редакції 2009 року, зареєстрованого 29.07.2009 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.

45. Київський апеляційний господарський суд встановив, що згідно з пунктами 3, 4 протоколу зборів акціонерів АТВТ "Автотранссервіс" від 28.07.2009 загальні збори товариства в кількості 11841 голосів надали згоду на укладення виконавчим органом товариства договору купівлі-продажу нерухомого майна та зборами акціонерів було прийнято рішення про внесення змін до статуту товариства, шляхом викладення його в новій редакції. Додатком №1 до протоколу №28/07 передбачено, що відповідно до п. 3 порядку денного протоколу загальними зборами акціонерів товариства надається згода на укладення та затверджуються проєкти договорів, у тому числі договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташовано за адресою: вул. Кіквідзе, 17, місто Київ.

46. Також господарський суд апеляційної інстанції встановив, що 05.08.2009 проведено позачергове засідання наглядової ради АТВТ "Автотранссервіс", оформлене протоколом №05/08, зі змісту якого вбачається, що на позачерговому засіданні наглядової ради АТВТ "Автотранссервіс" розглядались питання про надання згоди на укладення договорів відповідно до фінансово-господарських планів товариства на 2009 рік, в тому числі, але не виключно, кредитних договорів, договорів іпотеки, застави, купівлі-продажу майна, тощо. За результатами розгляду питання №1 порядку денного позачергового засідання наглядової ради АТВТ "Автотранссервіс" прийняті рішення про надання згоди на укладення від імені товариства договору купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ "Альстоніа Бак Холдінгс" за ціною 5105718,77 грн, розмір податку на додану вартість складає 1021143,75 грн, всього разом з ПДВ 6126862,52 грн та уповноваження на укладення договору купівлі-продажу директора товариства Струця М.П.

47. Отже, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 06.08.2009, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що директор товариства при підписанні оспорюваного договору діяв згідно з положеннями статуту та відповідно до наданих йому товариством повноважень на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна без будь-яких обмежень.

48. Зі змісту касаційної скарги ТОВ "Бізнес Телеком" убачається, що підставу звернення до суду касаційної інстанції скаржник аргументує порушенням оскаржуваним судовим рішенням його прав і законних інтересів, оскільки він є власником акцій ПАТ "Автотранссервіс" у розмірі 90,3987% статутного капіталу.

49. Доводи касаційної скарги ТОВ "Бізнес Телеком" загалом зводяться до заперечення укладення договору, що оспорюються, з дотриманням вимог закону. Скаржник вважає, що в результаті укладання спірного договору ПАТ "Автотранссервіс" в недобросовісний спосіб позбавлено права власності на цінний актив без справедливої рівноцінної компенсації грошовими коштами чи іншим шляхом, що безумовно могло призвести до завдання шкоди у вигляді значного знецінення акцій ПАТ "Автотранссервіс", які у розмірі 90,3987% статутного капіталу належать ТОВ "Бізнес Телеком". Поряд з цим, скаржник зауважує, що в постанові, що оскаржується, містяться посилання на нібито існування певних рішень ТОВ "Бізнес Телеком" як власника контрольного пакету акцій ПАТ "Автотранссервіс" про погодження вчинення такого правочину відчуження майна, і саме такими рішеннями обґрунтовано покладений в основу постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 висновок про відмову в позові.

50. Верховний Суд після відкриття касаційного провадження встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких висновків або посилань суду на права, інтереси та обов`язки ТОВ "Бізнес Телеком", в резолютивній частині постанови суду не йдеться про порушення безпосередньо прав, інтересів та обов`язків ТОВ "Бізнес Телеком".

51. Разом із тим у контексті доводів скаржника стосовно порушення його прав і законних інтересів як акціонера ПАТ "Автотранссервіс" слід зауважити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у справі №826/2184/17 наведено такий правовий висновок, що "повноваження органу управління товариства (на надання згоди на укладення договору), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права. Укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника".

52. У постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, таких висновків:

1) договори, укладені посадовою особою (виконавчим органом) господарського товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:

- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають;

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника;

2) інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються, тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства;

3) відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові, тому відсутні підстави надавати оцінку дійсності спірного договору;

4) учасник господарського товариства не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення товариством договору, з яким учасник товариства не погоджується, та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення укладеним договором купівлі-продажу прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом;

5) належним способом захисту права учасника господарського товариства може бути подання ним (зокрема, разом з іншими учасниками, яким належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства) позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20 та ст. 54 ГПК України. Якщо учасник господарського товариства з огляду на недостатність розміру його частки у статутному капіталі товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

53. Велика Палата Верховного Суду також взяла до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява №29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява №70297/01, пункти 28-30; рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява №42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява №42758/05).

54. Також Верховний Суд враховує, що у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду вкотре підтримала свій правовий висновок про те, що укладення директором товариства договорів без попереднього погодження загальними зборами цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права учасників. Отже, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права. Звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства допускається за виняткових обставин, наприклад відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації чи оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Законом не передбачено повноваження єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем (тобто учасника, який володіє часткою у статутному капіталі товариства, яка дає змогу без врахування волі інших учасників ухвалювати рішення з питань діяльності товариства) звертатися з похідним позовом з будь-яким предметом від імені товариства на захист його прав (крім випадків, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 54 ГПК України). Такий учасник здатен забезпечити призначення виконавчого органу, який сумлінно здійснюватиме свої повноваження, зокрема звертатиметься від імені товариства з позовами, які є необхідними для захисту прав товариства.

55. Враховуючи викладене, учасник господарського товариства, яким є скаржник у справі, не наділений правом оспорювати правочини, укладені таким господарським товариством, від імені якого діяв виконавчий орган з перевищенням наданих йому повноважень.

56. Верховний Суд вважає, що у наведеній категорії спорів (за подібних спірних правовідносин) існує чітка та стала судова практика, відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду.

57. Отже, Верховний Суд зауважує, що укладення директором ПАТ "Автотранссервіс" оспорюваних договорів без, попереднього погодження загальними зборами цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права ТОВ "Бізнес Телеком".

58. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

59. Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

60. Зважаючи на те, що скаржник не є учасником цієї справи, не є стороною у спірних правовідносинах, оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "Бізнес Телеком" не вирішувалося, а в оскаржуваному судовому рішенні відсутні будь-які посилання та висновки суду про права та обов`язки цієї особи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

61. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що доводи ТОВ "Буйфіш Холдінгс" у клопотанні про закриття провадження у справі №910/11018/13 знайшли своє часткове підтвердження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Телеком" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 у справі №910/11018/13 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Погребняк