Постанова

від 22.11.2023 по справі 908/109/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 908/109/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гриненко А. Є.,

Запорізької міської ради - Шурига Д. О.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Інвест Рітейл Груп» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Енджой Трейд» - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Бізі Груп» - Гришка І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізі Груп»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (у складі колегії суддів: Чередко А. Є. (головуючий), Коваль Л. А., Мороз В. Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 (суддя Ярешко О. В.)

у справі № 908/109/22

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Рітейл Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енджой Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізі Груп»

про визнання недійсними актів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Рітейл Груп» (далі - ТОВ «Інвест Рітейл Груп»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енджой Трейд» (далі - ТОВ «Енджой Трейд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізі Груп» (далі - ТОВ «Бізі Груп»), у якому просив суд:

- визнати недійсним акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., зареєстрований в реєстрі за номерами 908, 909, 910;

- визнати недійсним акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., зареєстрований в реєстрі за номером 1580, 1581, 1582, припинивши речові права - право власності ТОВ «Бізі Груп» на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв. м), Б (площа 653, 9 кв. м), В (площа 343,5 кв. м), сторожку літ. Г (площа 13,7 кв. м) за адресою: вул. Леонова, 1-є, м. Запоріжжя, номер запису про право власності/довірчої власності 29424050.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 , будучи засновником та керівником ТОВ «Інвест Рітейл Груп», кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Енджой Трейд» та засновником ТОВ «Бізі Груп» (як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Енджой Трейд»), а також будучи обізнаним про наявність судового рішення про стягнення з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» 241 023,96 грн, шляхом неодноразової передачі права власності на нерухоме майно до статутного капіталу підприємств намагався уникнути звернення стягнення державною виконавчою службою на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Леонова, 1-є, м. Запоріжжя, за виконавчим провадженням про стягнення з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» боргу у сумі 241 023,96 грн. Прокурор вважає, що оспорювані акти оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп» підлягають визнанню недійсними як такі, що спрямовані на уникнення стягнення на майно боржника, посилаючись на їх фраудаторність та статтю 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023, позов задоволено. Визнано недійсним акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрований в реєстрі за номерами 908, 909, 910; визнано недійсним акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О., зареєстрований в реєстрі за номером 1580, 1581, 1582; припинено речові права - право власності ТОВ «Бізі Груп» на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв. м), Б (площа 653, 9 кв. м), В (площа 343,5 кв. м), сторожку літ. Г (площа 13,7 кв. м) за адресою: вул. Леонова, 1-є, м. Запоріжжя, номер запису про право власності/довірчої власності 29424050.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2023 року ТОВ «Бізі Груп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С. від 28.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 908/109/22 за касаційною скаргою ТОВ «Бізі Груп» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 (поданою 31.07.2023) з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оспорювані акти правомірно та обґрунтовано визнано судами недійсними, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Запорізька міська рада у письмових поясненнях, поданих через систему «Електронний суд», зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та безпідставність доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ТОВ «Інвест Рітейл Груп», ТОВ «Енджой Трейд» не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Міщенко І. С. у відпустці справу № 908/109/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.

У судовому засіданні 08.11.2023 оголошено перерву у справі № 908/109/22 за касаційною скаргою ТОВ «Бізі Груп» до 22.11.2023.

ТОВ «Інвест Рітейл Груп», ТОВ «Енджой Трейд» у судове засідання 22.11.2023 своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників ТОВ «Інвест Рітейл Груп» та ТОВ «Енджой Трейд».

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, Запорізької міської ради, ТОВ «Бізі Груп», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/896/18 позовні вимоги Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ «Інвест Рітейл Груп» задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у сумі 241 023,96 грн; стягнуто з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» на користь прокуратури судовий збір у розмірі 3 615,36 грн.

16.10.2018 на виконання зазначеного рішення, Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.12.2019 (ВП № 60488844) виконавчий документ: наказ № 908/896/18, виданий 16.10.2018 Господарським судом Запорізької області, повернуто стягувачу (Запорізькій міській раді) на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника (ТОВ «Інвест Рітейл Груп») майна, на яке може бути звернено стягнення.

Виконавчий документ неодноразово перебував на виконанні у Державній виконавчій службі, однак за результатами вжитих державними виконавцями заходів щодо розшуку майна боржника повертався стягувачу.

Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 18.05.2021 (ВП № 65470982) відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 908/896/18, виданого 16.10.2018 Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» на користь Запорізької міської ради 241 023,96 грн.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.11.2021 № 286908502 право власності на об`єкт нерухомого майна: склади - літ. А (площа 346,1 кв. м), Б (площа 653, 9 кв. м), В (площа 343,5 кв. м), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв. м), що знаходиться за адресою: вул. Леонова, 1-є м. Запоріжжя:

- 01.03.2016 було зареєстровано за ТОВ «Інвест Рітейл Груп» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.03.2016 № 1511, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І.;

- 07.08.2018 було зареєстровано за ТОВ «Енджой Трейд» на підставі акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018 № № 908, 909, 910, підписаного ОСОБА_2 , ТОВ «Інвест Рітейл Груп», ТОВ «Енджой Трейд»;

- 10.12.2018 зареєстровано за ТОВ «Бізі Груп» на підставі акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018 № № 1580, 1581, 1582, підписаного ОСОБА_3 , ТОВ «Енджой Трейд», ТОВ «Бізі Груп»; протоколу від 04.12.2018 № 04/12-2018 ТОВ «Енджой Трейд»; номер запису: 29424050.

Згідно з актом оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018, ОСОБА_2 та ТОВ «Інвест Рітейл Груп», в особі директора ОСОБА_1 , оцінили майно, а саме: склади - літ. А (площа 346,1 кв. м), Б (площа 653, 9 кв. м), В (площа 343,5 кв. м), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв. м), яке є внеском учасника ТОВ «Інвест Рітейл Груп» до статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» у сумі 50 000,00 грн; зазначене майно передано ТОВ «Інвест Рітейл Груп» до статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд». Цей акт посвідчено 07.08.2018 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О. та реєстровано в реєстрі за № № 908, 909, 910.

Відповідно до акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018, ОСОБА_4 та ТОВ «Енджой Трейд», в особі директора ОСОБА_2 , оцінили майно, а саме: склади - літ. А (площа 346,1 кв. м), Б (площа 653, 9 кв. м), В (площа 343,5 кв. м), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв. м), яке є внеском учасника ТОВ «Енджой Трейд» до статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» у сумі 50 000,00 грн; зазначене майно передано ТОВ «Енджой Трейд» до статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп». Цей акт посвідчено 10.12.2018 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я. О. та зареєстровано у реєстрі за № № 1580, 1581, 1582.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018, визнання недійсним акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018 та припинення права власності ТОВ «Бізі Груп» на спірне нерухоме майно, прокурор послався на те, що зазначені акти спрямовані на уникнення стягнення на майно боржника, тобто є такими, що укладені на шкоду кредитора - Запорізької міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та встановленим обставинам, дійшов висновку, що дії відповідачів щодо відчуження спірного нерухомого майна є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на уникнення виконання рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, що є підставою для визнання оспорюваних актів оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп» недійсними як правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитора (фраудаторні правочини). При цьому, врахувавши зазначене, а також положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про припинення права власності ТОВ «Бізі Груп» на спірне нерухоме майно.

ТОВ «Бізі Груп», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 3, 13, 203, 205 ЦК України та не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16, від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/1237/2011, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19), постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні докази, які є вирішальними при доведені фраудаторності правочинів, які б свідчили, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами на шкоду правам кредитора, а також не надано належної правової оцінки діям ТОВ «Бізі Груп», спрямованим на усунення несприятливих наслідків, які стали причиною звернення до суду з цим позовом.

Крім того, ТОВ «Бізі Груп» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини 1 статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину (такий висновок викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц ).

Правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору, є фраудаторними правочинами.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11.112021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

У справі № 908/109/22, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.09.2018 у справі № 908/896/18, що набрало законної сили 09.10.2018, задоволено позовні вимоги Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та стягнуто з ТОВ «Інвест Рітейл Груп» на користь Запорізької міської ради 241 023,96 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірне нерухоме майно, без правовстановлюючих документів.

При цьому, судами попередніх інстанцій також установлено, що ТОВ «Інвест Рітейл Груп» було достовірно відомо про розгляд у господарському суді справи № 908/896/18, оскільки ухвала від 08.06.2018 про відкриття провадження у справі була отримана представником ТОВ «Інвест Рітейл Груп» - 15.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, ТОВ «Інвест Рітейл Груп» було відомо про судовий розгляд справи № 908/896/18 та, відповідно, про наявність заборгованості, яка була стягнута судовим рішенням у зазначеній справі.

Передача ТОВ «Інвест Рітейл Груп» спірного нерухомого майна як внеску до статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» за актом оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» від 07.08.2018 відбулась під час судового розгляду справи № 908/896/18.

Надалі, після винесення судового рішення (11.09.2018) у справі № 908/896/18, спірне нерухоме майно перейшло до статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» на підставі акту оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Бізі Груп» від 10.12.2018.

Також, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 протягом судового розгляду справи № 908/896/18 та примусового виконання судового рішення у зазначеній справі, був єдиним засновником та керівником ТОВ «Інвест Рітейл Груп», засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Енджой Трейд» та засновником ТОВ «Бізі Груп» (як кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Енджой Трейд»).

Отже, судами попередніх інстанцій установлена безпосередня пов`язаність відповідачів на момент вчинення оспорюваних правочинів (актів оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп»).

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, іншого нерухомого майна на праві власності за ТОВ «Інвест Рітейл Груп» не зареєстровано, що унеможливило виконання судового рішення у справі № 908/896/18 про стягнення заборгованості з ТОВ «Інвест Рітейл Груп».

Судове рішення у справі № 908/896/18, що набрало законної сили, залишається невиконаним з причин відсутності майна у боржника ТОВ «Інвест Рітейл Груп».

Оцінивши надані докази у їх сукупності, встановивши наведені вище обставини щодо моменту вчинення оспорюваних правочинів, пов`язаності відповідачів, відсутності іншого майна у боржника та застосувавши статтю 79 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що укладаючи оспорювані правочини (акти оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп») відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки ці правочини були направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника (ТОВ «Інвест Рітейл Груп»).

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оспорювані акти оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп» є фраудаторними правочинами, вчиненими на шкоду інтересам кредитора - Запорізької міської ради та про наявність правових підстав для визнання недійсними актів оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп» від 07.08.2018 та 10.12.2018 відповідно.

Суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про припинення права власності ТОВ «Бізі Груп» на спірне нерухоме майно, виходячи із наведених вище обставин та на підставі статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки визнано недійсними документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Бізі Груп» у поданій касаційній скарзі зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16, від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/1237/2011, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19), постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 299/396/17, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16, від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справах № 910/7976/17, № 904/7905/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/1237/2011, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, зроблено висновки щодо визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, та щодо визнання недійсним правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, відповідно до яких позивач має довести порушення своїх прав.

У справі № 908/109/22, що розглядається, суди попередніх інстанцій надавши оцінку поданим доказам та встановивши наведені вище обставини, дійшли висновку, що оспорювані акти оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу ТОВ «Енджой Трейд» та ТОВ «Бізі Груп» від 07.08.2018 та 10.12.2018 відповідно вчинені з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника (ТОВ «Інвест Рітейл Груп»), тобто направлені на шкоду інтересам кредитора - Запорізької міської ради.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що наведені судами попередніх інстанцій висновки щодо фраудаторності оспорюваних правочинів не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником у касаційній скарзі постановах.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки діям ТОВ «Бізі Груп», спрямованим на усунення несприятливих наслідків, які стали причиною звернення до суду з цим позовом, не гуртуються на вимогах ГПК України та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень, оскільки суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 186 ГПК України ухвалою від 27.06.2022 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Бізі Груп» про застосування процедури проведення врегулювання спору за участю судді у формі спільних або закритих нарад через відсутність згоди відповідача на таке врегулювання спору.

Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду положення статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи викладене, наведена ТОВ «Бізі Груп» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ТОВ «Бізі Груп» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Так, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення про права та інтереси ОСОБА_5 , який не був залучений до участі у справі. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що з 05.08.2019 ОСОБА_5 є єдиним учасником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Бізі Груп», відсоток частки статутного капіталу якого складає 100%, який жодним чином не пов`язаний з боржником у справі або з утвореними ним юридичними особами, а тому приймаючи оскаржувані рішення вирішили питання про його права та інтереси.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, постанови Верховного Суду 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в мотивувальній частині зазначених судових рішень наявні висновки суду про певні права, інтереси та обов`язки або у резолютивній частині рішень суди прямо зазначили про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_5 .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з касаційною скаргою на судові рішення у справі, що розглядається, не звертався, а скаржник (ТОВ «Бізі Груп») не наділений повноваженнями на оскарження судових рішень від його імені.

Таким чином, доводи скаржника про наявність підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, наведена ТОВ «Бізі Груп» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізі Груп» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022 у справі № 908/109/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ