Ухвала

від 12.06.2024 по справі 908/109/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

12.06.2024 м. Дніпро Справа № 908/109/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ярешко О.В.) від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд.14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Рітейл Груп" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 46)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11)

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д)

про визнання недійсними актів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22:

- позов задоволено повністю;

- визнано недійсним Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой Трейд" (код ЄДРПОУ 42320412) від 07 серпня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 908, 909, 910;

- визнано недійсним Акт оцінки внесків та прийому-передачі майна для створення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (код ЄДРПОУ 42672623) від 10 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстрованого в реєстрі за №№ 1580, 1581, 1582, припинивши речові права - право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, код ЄДРПОУ 42672623) на об`єкти нерухомого майна: склади літ. А (площа 346,1 кв.м.), Б (площа 653, 9 кв.м.), В (площа 343,5 кв.м.), сторожка літ. Г (площа 13,7 кв.м.), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-є, номер запису про право власності/ довірчої власності 29424050;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Рітейл Груп (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 46, код ЄДРПОУ 40302077) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 68 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Енджой Трейд (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 11, код ЄДРПОУ 42320412) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 66 коп.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бізі Груп (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64-Д, код ЄДРПОУ 42672623) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 14; отримувач: Запорізька обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 029009973) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 66 коп.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю.

Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/109/22, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/109/22 до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/109/22.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на вказане рішення, повний текст якого складено та підписано 10.01.2023р., подана згідно із штампом відділення поштового зв`язку про прийняття апеляційної скарги 08.05.2024р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі є 30.01.2023 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ст. 256 ГПК України.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що він не приймав участі у судовому розгляді справи у суді першої інстанції, та не був не обізнаний про існування цієї справи, про наявність вказаного рішення суду стало відомо тільки 03.05.2024 з даних ЄДРСР. Апелянт також просить прийняти до уваги, що починаючи з 04.01.2022 він перебував за кордоном, тому з об`єктивних причин не мав можливості вступити у справу.

Окрім того, апелянт зазначає, що без правової допомоги спеціаліста у галузі права він не мав можливості вступити до участі в справі та ефективно здійснювати захист своїх прав у цій справі. Вказане стало можливим виключно після отримання на початку травня консультації від кваліфікованого адвоката щодо цієї справи.

Тому, у зв`язку з вказаними обставинами 07.05.2024 він звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про видачу копії судового рішення по справі № 908/109/22 з метою реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, яке станом на час подання цієї апеляційної скарги судом першої інстанції йому не видано з невідомих причин, відтак, апеляційна скарга подається ним відповідно до приписів частини 2, 3 статті 256 ГПК України, що вказує на наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив висновок (постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21), що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом двадцятиденного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи, що він є учасником і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізі Груп" та підписував як директор апеляційну та касаційну скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2023р. у справі № 908/109/22, отже йому було відомо про наявність вказаного рішення господарського суду, чим спростовуються його твердження про обізнаність із рішенням суду лише 03.05.2024р. з Єдиного державного реєстру судових рішень, проте звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 08.05.2024р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даному випадку є 30.01.2023 року, тобто поза межами встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з дня складення повного судового рішення.

Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Отже, скаржник, який є учасником і керівником відповідача-3, приймаючи до уваги його достеменну обізнаність про прийняття оскаржуваного рішення у справі, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

Також, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно підпункту 4 пункту 2 ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Таким чином, з урахуванням того, що за змістом апеляційної скарги апелянт просить скасувати рішення у даній справі повністю, судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 6 810,00 грн. (2 270 х 2 вимоги немайнового характеру х 150 %).

Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.

Згідно ст. 259 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Зокрема, частиною сьомою ст. 42 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги усім учасникам справи, зокрема, позивачу та відповідачу-3 у справі.

За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2022р. у справі № 908/109/22 - залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:

- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;

- належні докази сплати судового збору у сумі 6 810,00 грн.;

- належні докази направлення копії апеляційної скарги позивачу та відповідачу-3 у справі у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко