Постанова

від 07.12.2023 по справі 924/498/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 924/498/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Михайлич Р.А. (директор)

відповідача - Чуловський В.В. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват"

до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 7 147 231,86 грн.

1. Історія справи

1.1. До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" (далі - ТОВ "ЗК "Приват", позивач) до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - АТ "Хмельницькобленерго", відповідач) про стягнення 7 147 231,86 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 (суддя Вибодовський О.Д.) у позові відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 (колегія суддів: Коломис В.В., Миханюк М.В., Саврій В.А.) рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 у справі скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено.

Стягнуто з АТ "Хмельницькобленерго" на користь ТОВ "ЗК "Приват" 7 147 231,86 грн основного боргу та 107 208,48 грн судового збору.

Стягнуто з АТ "Хмельницькобленерго" на користь ТОВ "ЗК "Приват" 160 812,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач, не погоджуючись з судовим рішеннями апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2023 залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга АТ "Хмельницькобленерго" подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує зокрема на те, що:

- суд апеляційної інстанції встановив правову природу договору без урахування висновку щодо порядку визначення правової природи договорів у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, не правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 901 ЦК України замість статті 837 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичними правовідносинами, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків. Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №915/1302/19;

- суд апеляційної інстанції встановив правову природу договору без урахування висновку щодо відмінностей між договором підряду та договором надання послуг у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №923/1067/19, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 901 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду щодо припинення зобов`язань за договором (стаття 599 ЦК України) та про неможливість виконання зобов`язань (стаття 607 ЦК України), викладеної у постановах від 09.04.2020 у справі №910/4962/18 та від 05.07.2023 у справі №910/13258/20, не застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права.

4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини другої статті 903 ЦК України (у розрізі прийнятої постанови) щодо неможливості виконання договору у зв`язку з закінченням строку дії договору.

4.4. Скаржник у своїй касаційній скарзі також зазначає про те, що його доводи не було розглянуто щодо:

- правової природи про закупівлю;

- наявності типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №266;

- відсутності доказів неможливості виконання зобов`язань за договором на час розгляду справи в судовому порядку, що є підставою для стягнення коштів відповідно до статті 903 ЦК України;

- спливу строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено АТ "Хмельницькобленерго" в суді першої інстанції та вказано про це у відзиві на апеляційну скаргу.

5. Доводи інших учасників справи.

5.1. До Верховного Суду від позивача надійшли відзиви (документи сформовано в системі "Електронний суд" 22.11.2023), в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі 924/949/16 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗК "Приват" до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання договору про закупівлю укладеним 23.09.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗК "Приват" та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "ЗК "Приват" проекту цього договору. Визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗК "Приват" та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват".

6.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р. по справі 924/949/16 залишено без змін.

6.3. Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі №924/949/16 залишено без змін.

6.4. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м. Київ до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ про стягнення 8 606 022,12 грн., з яких: 7 147 231,86 грн. - основний борг, 918 566,15 грн. - неустойки, 430 959,58 грн. - інфляційних втрат, 109 264,53 грн. - 3% річних. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" 7 147 231,86 грн. основного боргу, 903 880,06 грн. неустойки, 430 959,58 грн інфляційних втрат, 109 264,53 грн 3% річних, 128 870,04 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

6.5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 по справі №924/1048/17 залишено без змін.

6.6. 09.01.2019 старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС м.Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання Хмельницької області №924/1048/17 від 19.06.2018, яким стягнуто передплату в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану, що становить 7 147 231,86 грн.

6.7. Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник протягом 3 робочих днів, починаючи з дня укладення договору, зобов`язується сплатити кошти (передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану) виконавцю у розмірі 7 147 231,86 грн.

6.8. Обов`язок відповідача провести передплату в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану передбачено також в п. 2.6 договору.

6.9. Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 14 294 463,72 грн., у тому числі ПДВ 2 382 410,62 грн.

6.10. Враховуючи, що договір про закупівлю є укладеним 11.04.2017, відповідач зобов`язаний був провести передплату в розмірі 50% від вартості виконання робіт до 15.04.2017, тобто кінцевий термін проведення передплати є 14.04.2017.

6.11. 06.04.2023 позивачем отримано лист від 24.03.2023 №4-3904-0606/23, підписаний в.о. генерального директора АТ "Хмельницькобленерго" Олегом Козачуком "Щодо надання вихідних даних", яким відповідно до пункту 3 Додатку 1 до Договору про закупівлю між ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" та АТ "Хмельницькобленерго" надано вихідні дані, а саме копії установчих документів АТ "Хмельницькобленерго":

- Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 201396399034 від 26.01.2023 року;

- Витяг з протоколу №027 річних Загальних зборів ПАТ "Хмельницькобленерго" від 26.04.2023 року;

- Статут АТ "Хмельницькобленерго" затверджений протоколом позачергових Загальних зборів АТ "Хмельницькобленерго" від 31.12.2021 року.

6.12. Перелік земельних ділянок на 36 аркушах (ПЛ 110 кВ, ПЛ 35 кВ, ПЛ 10 кВ, орієнтовна площа - 91,2348 га; загальна кількість об`єктів - 1237).

6.13. Довідка №14/16/0205-1893-23 від 23.02.2023 року про балансову приналежність об`єктів, які знаходяться на земельних ділянках.

6.14. Згідно з пункту 9.7 Договір про закупівлю дійсний до 30.06.2019, а у частині грошових зобов`язань до повного виконання.

6.15. Відповідно до пункту 4.1 договору та додатку 2 договору (Календарний план) строки надання послуг нерозривно пов`язані зі сплатою передплати в розмірі 50% та передачею замовником вихідних даних, але обмежені відповідно до пункту 4.1 договору та додатку 2 договору (Календарний план) до 30.06.2019 року.

6.16. Враховуючи, що загальна вартість за договором становить 14 294 463,72 грн, з яких уже стягнуто згідно з рішення господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 по справі №924/1048/17 передплату в розмірі 50 % вартості 7 147 231,86 грн., згідно частини другої статті 903 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 147 231,86 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Так, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

8.3. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховним Судом визначено, що скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зокрема щодо правової природи договору. На переконання скаржника, апеляційний господарський суд не надав належної оцінки правовідносинам, які виникли між позивачем і відповідачем, а тому дійшов до хибних та передчасних висновків.

8.4. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі № 924/949/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017, частково задоволено позов ТОВ "ЗК "Приват" до ПАТ "Хмельницькобленерго" про визнання договору про закупівлю укладеним 23.09.2016 між ТОВ "ЗК "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго" на умовах поданого ТОВ "ЗК "Приват" проекту цього договору. Визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між ТОВ "ЗК "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго" на умовах поданого ТОВ "ЗК "Приват".

8.6. Позовна заява мотивована тим, що згідно з пунктом 9.7 Договору про закупівлю, цей договір дійсний до 30.06.2019, а в частині грошових зобов`язань до повного виконання. Посилаючись на те, що згідно з умовами договору строки надання послуг нерозривно пов`язані зі сплатою передплати в розмірі 50% та передачею замовником вихідних даних, але обмежені відповідно до пункту 4.1 договору та додатку 2 договору до 30.06.2019, враховуючи, що загальна вартість за договором становить 14 294 463,72 грн, з яких вже стягнуто згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018 у справі №924/1048/17 передплату в розмірі 50% вартості - 7 147 231,86 грн, ТОВ "ЗК "Приват", посилаючись на вимоги частини другої статті 2 статті 903 ЦК України, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 147 231,86 грн.

8.7. Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

8.8. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання проектно-вишукувальних робіт, комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж ПАТ "Хмельницькобленерго", визначених пунктом 1.1 договору, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача 7 147 231,86 грн.

8.9. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, дійшов висновку зокрема, про те, що:

- договір про закупівлю укладений за рішенням суду, підставою для такого укладення були результати проведення відкритих торгів по закупівлі послуг інженерних (а не робіт), на яких ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" було визначено переможцем.

- згідно з пунктом 9.7 договору, останній дійсний до 30.06.2019. Всі дії TOB "ЗК "Приват", як виконавця за договором, з моменту визнання договору укладеним (11.04.2017 - дата набрання законної сили рішення суду у справі №924/949/16) по дату закінчення його строку 30.06.2019, по спонуканню замовника виконати першочергові умови договору - не призвели до позитивного результату;

- згідно з пунктом 9.7 договору останній дійсний до 30.06.2019, а у частині грошових зобов`язань до повного виконання, вихідні дані передані відповідачем в 2023 року є такими, що передані поза строками дії договору. Відповідно до пункту 4.1 договору та додатку 2 до договору (Календарний план) строки надання послуг нерозривно пов`язані зі сплатою передоплати в розмірі 50% та передачею замовником вихідних даних, але безумовно обмежені відповідно до пункту 4.1 договору та додатку 2 до договору (Календарний план) до 30.06.2019;

- будь-яких змін/доповнень щодо кінцевого строку до договору та/або Календарного плану сторонами внесено не було;

- зважаючи на невиконання зобов`язань щодо здійснення передоплати в розмірі 50% від виконання робіт та передачу вихідних даних поза строками дії договору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що неможливість виконати договір про закупівлю між ТОВ "ЗК "Приват" та AT "Хмельницькобленерго" під час дії договору виникла з вини AT "Хмельницькобленерго", як замовника.

8.10. Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що неможливість виконання умов договору про надання послуг виникла із вини замовника, а тому останній зобов`язаний оплатити виконавцю плату у повному обсязі згідно з частиною другою статті 903 ЦК України.

8.11. У разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

8.12. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19 - постанова на неврахування якої посилається скаржник).

8.13. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з рішень у справах №924/949/16, №9924/1048/17, №924/672/18, №924/912/21 вбачається що, судами при вирішенні спору у даних справах не ставилося питання щодо правової природи укладеного між сторонами договору, як і не надавалась оцінка як самому договору в цілому, так і окремим його умовам.

8.14. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зі змісту укладеного договору слідує, що за своєю правовою природою останній є договором про надання послуг із виконання комплексу земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів електричних мереж, які належать ПАТ "Хмельницькобленерго".

8.15. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

8.16. Загальними ознаками, які об`єднують усі договірні зобов`язання про надання послуг у єдину групу, є особливості об`єкта. Вони полягають у тому, що по-перше, це послуги нематеріального характеру, а по-друге - вони нероздільно пов`язані з особистістю послугонадавача. Зазначені особливості можна продемонструвати на прикладі розмежування зобов`язань про надання послуг та підрядних зобов`язань. Основною розмежувальною ознакою у цьому випадку буде результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має оречевлену форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. Сама послуга споживається у процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, спрямована на задоволення будь-яких потреб. Слід особливо підкреслити, що деякі види послуг у результаті їх надання можуть вносити певні зміни в матеріальну сферу, але визначальною ознакою при їх наданні буде сама діяльність послугонадавача, оскільки при послугах продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Звідси друга розмежувальна ознака полягає в тому, що послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього.

8.17. Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

8.18. У частині другій зазначеної статті передбачено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.19. Отже, на відміну від договору підряду на виконавця послуги не покладається ризик недосягнення результату. Пояснюється це тим, що в силу самого характеру послуги досягнення результату виконавцем не гарантується. Частина друга статті 903 закріплює загальне правило відповідальності за вину.

8.20. Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, що у спорі з договірних відносин, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін.

8.21. Верховний Суд звертає увагу на те, що існують такі підходи до визначення "послуга": це дія, що приносить користь іншій особі; це продукт, результат діяльності певної особи.

8.22. Тобто "послуга" - це "невидимий товар", який можна купити, але фізично не відчути, що продається не як результат виробництва, а як дія та/чи/або продукт, результат діяльності. Послуги є двостороннім зобов`язанням, за наявністю як замовника так і виконавця.

8.23. Верховний Суд відзначає, що для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

8.24. Також послуги відрізняються від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.

8.25. Із тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що суд, визначаючи правову природу договору, здійснив комплексну оцінку його умовам (у тому числі предмету, характеру прав і обов`язків сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, результатам виконання) у сукупності з додатками до нього.

8.26. Відтак, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем, передчасно дійшовши висновку про те, що правова такого договору є саме надання послуг. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови в частині визначення правової природи договору зводиться лише до цитування окремих його пунктів, що не може свідчити про належний аналіз правової природи правочину.

8.27. Водночас Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.28. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

8.29. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.30. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.31. Отже, апеляційний господарський суд, допустив порушення норм процесуального права: статей 86, 210, 236, 237 ГПК України, та неправильне застосуванням норм матеріального права; не звернув уваги на викладене та не оцінив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням особливостей конкретних правовідносин.

8.32. Скаржник у своїй касаційній скарзі також звертає увагу на те, що його доводи і аргументи не розглянуті судом апеляційної інстанції. В контексті зазначеного, Верховний Суд звертає увагу на те, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

8.33. У пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v. France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії " (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів "(Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

8.34. Отже, під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цьому розділі цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

8.35. З огляду на викладене вище, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження. Інші доводи касаційної скарги не розглядаються у зв`язку з передчасністю висновків суду апеляційної інстанції та необхідністю встановлення фактичних обставин справи. Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

8.36. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.37. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.38. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.39. Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 924/498/23 скасувати.

Справу №924/498/23 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос