Постанова

від 05.12.2023 по справі 905/691/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/691/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - Скиба О.С., адвокат (довіреність від 20.01.2023 № 10-ПУ/АУП/2023,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб» - Присенко О.Г., адвокат (ордер від 29.11.2023 АЕ №1243779),

третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Магрін ЛТД » - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», позивач, скаржник)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (головуючий суддя: Попков Д.О., судді: Істоміна О.А., Стойка О.В.)

у справі № 905/691/21

за позовом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Промснаб» (далі - відповідач, ТОВ «Лідер Промснаб»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Магрін ЛТД » (далі - третя особа, ТОВ «Магрін ЛТД »)

про зобов`язання вчинити певні дії.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для здійснення позивачу заміни плит в кількості 19 штук, поставлених відповідачем, згідно з договором поставки, через приховані заводські дефекти у межах виконання гарантійних зобов`язань.

Короткий зміст позовних вимог

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Лідер Промснаб» про зобов`язання останнього вчинити певні дії, а саме виконати зобов`язання в натурі, шляхом заміни плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 (дев`ятнадцяти) штук, поставлених відповідачем згідно договору поставки від 02.01.2019 №7434-ПУ-УМТС-Т.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем, в порушення умов укладеного сторонами договору поставки, не здійснено заміну плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 штук.

Ухвалою суду від 08.07.2021 залучено до участі у справі третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ТОВ «Магрін ЛТД ».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2023 (головуючий суддя Величко Н.В., судді: Лейба М.О., Макарова Ю.В.) у справі №905/691/21 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтоване тим, що під час експлуатації поставлених відповідачем плит позивачем були виявлені їх чисельні дефекти та руйнування. Місцевим судом встановлено, що поставлені позивачу плити були придбані відповідачем у третьої особи на підставі договору поставки залізобетонних виробів від 23.03.2020№ ДГ-0000021. Відповідач з моменту придбання у третьої особи плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) є їх власником. Виходячи з того, що недоліки товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), виявлені після прийняття товару покупцем, існує презумпція вини постачальника (виробника), місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем як постачальником не доведено, що дефекти (невідповідність якості товару) поставленого за видатковими накладними № 246 від 27.05.2020, № 241 від 25.05.2020, № 244 від 26.05.2020, № 249 від 28.05.2020, № 254 від 29.05.2020, № 265 від 01.06.2020, № 266 від 02.06.2020, № 379 від 06.07.2020, № 435 від 28.07.2020, № 471 від 10.08.2020, № 470 від 10.08.2020, № 477 від 11.08.2020 виникли внаслідок порушення саме покупцем (позивачем) правил експлуатації або зберігання виробу (дорожніх плит).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення місцевого господарського суду у справі №905/691/21 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Розподілені судові витрати, понесені у зв`язку з поданням позову та апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи умови про встановлення гарантійного строку та зробив висновок, що у позивача відсутнє право вимагати заміни плит, оскільки встановив, що у позивача у розглядуваний період були правовідносини, пов`язані із використанням більшої кількості з/б плит, ніж визначено у вказаних у позові та наявних у справі специфікації і видаткових накладних, та іншої вартості, ніж були поставлені відповідачем. Також апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять несуперечливих доказів, які б дозволяли ідентифікувати визначені у акті обстеження автодороги від 11.12.2020 №1 19 штук плит з недоліками робочої поверхні як плит, що були поставлені відповідачем саме у межах визначених позивачем правовідносин. Крім того позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив, який конкретний гарантійний період встановлено відносно поставлених відповідачем плит, та з якої дати такий період розпочав свій відлік відносно кожної із спірних 19 плит, якщо навіть припускати, що виявлені недоліки були саме на поставлених відповідачем плитах. Апеляційний суд вказав, що наявні у матеріалах справи докази (а жодна із сторін навіть не ініціювали питання про долучення додаткових доказів) не дають можливості встановити такі обставини на стадії апеляційного перегляду. Оскільки вказані вищі обставини стосуються доведення наявності захищуваного права позивача, існування відповідного гарантійного зобов`язання у відповідача та правомірності висування вимог про зміну у дозволених діючим законодавством строках (частин першої, третьої статті 680 Цивільного кодексу України, яка взагалі не була застосована місцевим судом), а отже їх доведення є процесуальним обов`язком позивача згідно зі статтями 13,74 Господарського процесуального кодексу України, тому апеляційний суд констатував недоведеність як наявності захищуваного суб`єктивного права, так і його порушення відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі (з урахуванням усунутих недоліків та подання скарги у новій редакції) позивач просить Суд скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, приписів статті 680 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Крім того, із посиланням частину третю статті 310 ГПК України, вказує на те, що апеляційним господарським судом не досліджені зібрані у справі докази, що є фактично пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Від відповідача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

У судовому засіданні 05.12.2023 представник ТОВ «Лідер Промснаб» брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 30.11.2023.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:

- 02.01.2019 ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі- Покупець/Позивач) та ТОВ «Лідер Промснаб» (далі- Постачальник/Відповідач) укладено договір поставки № 7434-ПУ-УМТС-Т, згідно пунктами 1.1, 1.2 якого Постачальник у порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (у подальшому - Продукція), в асортименті, кількості, і у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у цьому договорі і специфікаціях, що є його невід`ємними частинами. Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, у відповідності із умовами цього договору;

- відповідно до пункту 2.1 договору поставки якість і комплектність кожного виду продукції, що поставляється, повинно відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами цього договору. Продукція, що поставляється за цим договором, повинна бути новою, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до цього договору;

- умовами пункту 2.2 договору визначено, що приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості і кількості відповідно до звичаїв ділового обороту. Відповідно до пункту 2.2 договору під звичаями ділового обороту сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов цього договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки продукції відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 (зі змінами та доповненнями) (далі - «Інструкція П-6») та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (із змінами і доповненнями) (далі - «Інструкція П-7»), у частині, що не суперечить умовам цього договору;

- за змістом пункту 3.1 договору Постачальник гарантує якість продукції, що поставляється, протягом гарантійного терміну, встановленого для відповідного виду продукції, її відповідність чинним нормам ГОСТ/ДСТУ, ТУ України, і відповідає перед покупцем за всіма гарантійними зобов`язаннями. Гарантія поширюється на всі складові вузли, частини та механізми продукції, що поставляється постачальником, за умови дотримання покупцем встановлених вимог і норм експлуатації відповідної продукції та відсутності механічних пошкоджень на ній. Покупець має право пред`явити вимоги щодо гарантії якості продукції, передбаченої цим договором, до постачальника та/або виробника відповідної продукції. Постачальник зобов`язаний сприяти покупцеві в здійсненні виробником продукції зобов`язань останнього щодо гарантії якості продукції;

- пунктом 2.4. договору поставки сторони визначили, що номери і індекси стандартів, технічних умов та/або іншої технічної документації, якій має відповідати якість Продукції, визначаються Постачальником у Специфікації до цього договору;

- положеннями пункту 3.3. договору поставки визначено, що гарантійний строк відліковується з дати введення Продукції в експлуатацію, якщо інше не передбачено у специфікаціях до даного договору;

- відповідно до пункту 3.4. договору у випадку, якщо протягом гарантійного терміну в поставленій продукції будуть виявлені приховані недоліки, постачальник зобов`язується провести гарантійний ремонт та/або гарантійну заміну протягом 14 календарних днів з дати складання/підписання акту про настання гарантійного випадку, якщо інше не обумовлено сторонами в акті про настання гарантійного випадку);

- у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліки поставленої Продукції, Покупець зобов`язаний викликати телеграмою та/або факсом та/або електронним листом представника Постачальника для складання акт про настання гарантійного випадку (пункт 3.6 договору);

- вимоги щодо змісту такого виклику встановлені пунктом 3.7 договору, тоді як вимоги до обов`язкових елементів акту про настання гарантійного випадку визначені пунктом 3.8 договору та передбачають, зокрема, вказівку заводського номеру Продукції;

- положення пункту 3.9 договору передбачають право Покупця у разі неприбуття у визначений строк представника Постачальника для участі у роботі комісії чи безпідставної його відмови від підписання акту паро настання гарантійного випадку, самостійно скласти такий акт, що є підставою для виконання Постачальником гарантійних зобов`язань;

- у разі незгоди Постачальника з висновком комісії і складання особливої думки, Покупець має право залучити експертну установу, управнену проводити дослідження відповідної Продукції, висновки якої є остаточними та обов`язковими для сторін;

- поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом (пункт 4.1 договору);

- за змістом пункту 4.3 Постачальник має надати Покупцю визначені у переліку документи, у тому числі сертифікат якості заводу-виготовлювача та/або паспорт та технічну документацію, передбачену пунктом 2.4 договору, а у пункті 4.4 договору поставки надає Покупцеві право у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, яка унеможливлює здійснення приймання за кількістю, якістю, асортименту, комплектності, відмовитись від приймання Продукції;

- право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції згідно із пунктом 4.9 договору;

- цей договір може бути скріплений печатками сторін, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2019 включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до пункту 8.1 договору;

- договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень та до нього додано, як невід`ємна частина, Додаток № 1- Зразок довіреності відповідно до пункту 9.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2020 сторонами підписана специфікація до договору поставки від 02.01.2019 № 7434-ПУ-УМТС-Т, відповідно до якої поставці підлягає плита дорожня З/Б ПАГ 18 (6000х2000х18) в кількості 52 шт., водостік бетонний для бруківки в кількості 160 шт., бордюр тротуарний 1000х200х80 в кількості 40 шт.

Загальна вартість поставки складає 729336,00 грн. з ПДВ., тоді як вартість одиниці плити З/Б ПАГ 18 (6000х2000х18) становить 11415грн (без ПДВ) та з урахуванням 20% ПДВ - 13698грн.

Умовами поставки, місцем призначення поставки визначено: DDP (ІНКОТЕРМС-2010) м. Павлоград, вул. Тернівська, 5 Склад № 2 Філії «ПУМТП» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (пункт 2 специфікації).

У пункті 4 специфікації визначено, що гарантійний строк становить «згідно сертифікату якості/паспорту», так само як і номери та індекси стандартів, ТУ також відсилають до «сертифікату якості/паспорту».

Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств без зауважень та виправлень.

На виконання умов договору відповідачем здійснено поставку плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) згідно з специфікації від 27.03.2020 до договору в кількості 52 шт. Вартість однієї плити, визначена у розмірі 11415грн без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 13698,00 грн.

Поставка продукції підтверджується підписаними сторонами без зауважень видатковими накладними:

№ 246 від 27.05.2020 в кількості 5 шт.;

№ 241 від 25.05.2020 в кількості 4 шт.;

№ 244 від 26.05.2020 в кількості 4 шт.;

№ 249 від 28.05.2020 в кількості 4 шт.;

№ 254 від 29.05.2020 в кількості 5 шт.;

№ 265 від 01.06.2020 в кількості 5 шт.;

№ 266 від 02.06.2020 в кількості 5 шт.;

№ 379 від 06.07.2020 в кількості 4 шт.;

№ 435 від 28.07.2020 в кількості 5 шт.;

№ 471 від 10.08.2020 в кількості 5 шт.;

№ 470 від 10.08.2020 в кількості 5 шт.;

№ 477 від 11.08.2020 в кількості 3 шт.

Апеляційним судом зазначено, що матеріали справи містять надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт, з яких вбачається, у тому числі, використання позивачем у будівельних роботах з ремонту автодороги на блок №3 шахти «Західно-Донбасська» 81шт. плит для покриття автодоріг ПАГ 18 6000х2000:

№ 1 за червень 2020 року - 12шт із вартістю за одиницю 12570,68грн;

№ 5 за липень 2020 року - 40шт. із вартістю за одиницю 12570,98грн.

№ 5 за серпень 2020 року - 6шт. із вартістю за одиницю 11884,66грн;

№ 2 за вересень 2020 року - 23шт. із вартістю за одиницю 12570,68грн.

11.12.2020 комісією у складі представників позивача, а саме: начальників служби з ремонту та утримання доріг Зубенко В.В., Головатюк Р.А., завідуючої буд. лабораторії Соколової-Роши І.В., ведучого спеціаліста з прийому ТМЦ Савінової В.Л., було проведено дослідження автошляху на відвал породи шахти «Павлоградська» та автошляху на блок № 3 шахти «Західно-Донбаська», за результатами якого було складено акт огляду автодороги.

Так, у пункту 5 цього акту було визначено найменування продукції плита дорожня з/б ПАГ 18 (6000х2000х18) без вказівки заводських номерів та дати поставки (видаткової накладної), тоді як у пункті 6 датою введення в експлуатацію визначено період червень - вересень 2020. У пункті 9 зазначеного акту визначені реквізити листів про виклик представника Постачальника (№661 від 19.10.2020, №12/1396 від 12.11.2020, №12/1487 від 09.12.2020, №757 від 02.12.2020), жоден з яких до матеріалів справи не доданий. Пункти 10 та 11 акту огляду підставою постачання продукції визначають розглядувані договір поставки та специфікацію, тоді як у пункті 12 визначені у якості документів на підтвердження якості продукції технічні паспорти №161 від 06.07.2020, №204 від 28.07.2020, №207 від 29.07.2020, №219 від 10.08.2020, №220 від 10.08.2020 та №221 від 11.08.2020.

Крім того, у пункті 16 вказаного акту наведено висновок комісії за підсумками дослідження 72шт. плит ПАГ 18 (6000х2000х18), укладених на автошляхах на відвал породи шахти «Павлоградська» та на блок № 3 шахти «Західно-Донбаська», ділянка від ж/д переїзду за ходом руху навантаженого автотранспорту. На ділянці автошляху, що досліджувалась, було виявлено 53шт. плити без видимих руйнувань, 19шт. плит з частковими руйнуваннями бетону на робочій поверхні плит в місцях найбільшого прикладання навантаження від колес навантаженого автотранспорту, а саме на плитах №№ 1, 3, 4, 5, 11, 14, 16, 17, 24, 25, 30, 32, 41, 46, 48, 52, 62, 64, 65.

Під час візуального огляду виявлено, що робоча поверхня плит не відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.6.-135:2010. З 19 плит, що мають часткові руйнування, 18 плит мають ідентичний характер руйнувань, а саме: руйнування бетону на робочій поверхні плит у вигляді поздовжніх смуг у місцях найбільшого навантаження від колес навантаженого автотранспорту.

Причинами вищевказаних руйнувань плит є приховані заводські дефекти, допущені під час виробництва. Технологія укладання плит дотримана, а їх експлуатація відповідає вимогам, що пред`являються до цього виду продукції. Згідно актів на закриття прихованих робіт підстилаючий та вирівнюючий шари відповідають будівельним нормам та технічним вимогам. Швидкісний режим руху транспорту дотримується. Дорожні знаки встановлені у відповідності з Правилами дорожнього руху.

Також у пункті 17 акту огляду комісія дійшла висновку про необхідність Постачальнику ТОВ «Лідер Промснаб», згідно з пунктом 3.4 договору № 7434-ПУ-УМТС-Т від 02.01.2019, потрібно провести заміну плит у кількості 19 шт. протягом 14 календарних днів з дати складання (підписання) цього акту.

Акт № 1 від 11.12.2020 був направлений відповідачу листом з описом вкладення, та як вбачається з наданої позивачем роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, лист було вручено 21.12.2020.

05.01.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію б/н від 05.01.2021, в якій вимагав протягом 7 днів від дня направлення цієї претензії здійснити заміну плити дорожньої з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 шт. поставленої відповідно до специфікації від 27.03.2020 згідно договору. Зазначена вище претензія була вручена представнику відповідача 11.01.2021, про що свідчить надана позивачем роздруківка з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення.

Враховуючи означені обставини, позивач, вважаючи свої права порушеними та посилаючись на те, що відповідач не здійснив заміну плити дорожньої з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 шт. поставленої відповідно до специфікації від 27.03.2020 згідно договору, звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Лідер Промснаб», в якому просив суд виконати зобов`язання в натурі, шляхом заміни плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 (дев`ятнадцяти) штук, поставлених відповідачем згідно договору поставки від 02.01.2019 №7434-ПУ-УМТС-Т.

Апеляційним судом також встановлено, що видаткові накладні не містять жодних вказівок на надані позивачем технічні паспорти, згадувані у пункті 12 акту огляду автодороги від 11.12.2020.

Зі змісту вказаних технічних паспортів вбачається гарантія ТОВ «Магрін ЛТД», що міцність бетону при зберіганні контрольних зразків в нормальних умовах по ДСТУ Б.В.2.7.-214:2009 досягає необхідної міцності, відповідно проектної марці у віці бетону 28 діб з дня виготовлення виробу, а також додаткове посилання на ДСТУ Б.В.2.6.-135:2000 в описі виробу (ПАГ-18):

- №161 від 06.07.2020 - на 9шт. із датою виготовлення 15.06.2020;

- №204 від 28.07.2020 - на 5шт. із датою виготовлення 20.07.2020:

- №207 від 29.07.2020 - на 5шт. із датою виготовлення 22.07.2020;

- №219 від 10.08.2020 - на 5шт. із датою виготовлення 06.07.2020;

- №220 від 10.08.2020 - на 5шт. із датою виготовлення 06.07.2020;

- №221 від 11.08.2020 - на 3шт. із датою виготовлення 07.07.2020.

Надані позивачем до матеріалів справи документи ДСТУ Б.В.2.6.-137:2010 (який взагалі не згадується у технічних паспортах, вказаних у п.36 цієї постанови) та ДСТУ Б. В.2.6.-135:2010 не містять жодних вказівок на тривалість гарантійного строку.

З наданої позивачем, на виконання ухвали суду, копії проектно-кошторисної документації вбачається, що на автошляху передбачалося укладання інших залізобетонних плит - ПАГ 6000х2000х14.

Призначена ухвалою господарського суду Донецької області від 09.08.2021 на задоволення клопотання відповідача судова будівельно-технічна експертиза проведена не була, зважаючи на можливість проведення експертизи визначеною експертною установою лише в частині одного з п`яти визначених судом запитань, тоді як пропозицію відповідача доручити дослідження решти запитань іншому судовому експерту - Спиридонову В.А. розглянуто не було.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір у даній справі стосується наявності/відсутності підстав для здійснення позивачу заміни плит в кількості 19 штук, поставлених відповідачем, згідно з договором поставки, через приховані заводські дефекти у межах виконання гарантійних зобов`язань.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, приписів статті 680 ЦК України. Отже позивачем у касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження, визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Так за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

Відповідно до положень статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз статей 669, 671, 673, 682 ЦК України свідчить про те, що предмет договору купівлі-продажу (поставки), зокрема майно (товар), характеризується певними критеріями (ознаками), встановленим у договорі: кількістю, асортиментом, якістю, комплектністю.

Отже, товар має відповідати вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару у відповідності до умов договору, і тільки в цьому випадку вважається, що продавець належним чином виконав свій обов`язок щодо передачі товару у власність.

При цьому поняття асортимент, комплектність, кількість, якість не є тотожними поняттями. Вони різняться за юридичним змістом, правовою природою, а також і за обсягом прав покупця. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 916/604/21.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, стосуються такого критерію, як якість товару, тобто поставки відповідачем позивачу товару неналежної якості. Позивач, звертаючись з позовом у цій справі, послався на неналежну якість частково поставленого йому відповідачем товару, а саме плит дорожніх з/б ПАГ-18 (6000х2000х18) в кількості 19 (дев`ятнадцяти) штук, поставлених відповідачем згідно договору поставки від 02.01.2019 №7434-ПУ-УМТС-Т.

У контексті доводів касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження та висновків судів попередніх інстанцій, Суд у вирішенні даного спору виходить з того, що узагальнено доводи касаційної скарги фактично зводяться до того, що Постачальником частково поставлено товар (19 плит) неналежної якості.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).

Отже, в силу положень статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення, що стосуються якості товару закріплені, зокрема у статтях 673 - 681-1 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення оплаченої суми.

Частинами першою, другою статті 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Застосування статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачає, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Разом з цим, статтею 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

При цьому в силу положень частини першої статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту.

Наведені вище положення дають підстави дійти висновку, що продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 №904/974/21, від 06.12.2022 №925/1429/21 від 02.02.2023 у справі №916/604/21.

Згідно з частинами першою та другою статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Частиною першою статті 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Водночас у справі, що розглядається апеляційним судом встановлено , що пункт 3.2 договору постановки передбачає, що гарантійний строк на продукцію визначається в сертифікатах якості заводу-виробника, паспорті, технічних умовах на продукцію, якщо інший строк не визначений у специфікаціях. Проте, номери і індекси стандартів, технічних умов та/або іншої технічної документації, який має відповідати якість продукції, визначаються у специфікаціях (пункт 2.4. договору), а надання таких документів разом із продукцією передбачено пунктом 4.3 договору. Зі змісту наявної у справі специфікації від 02.01.2019 вбачається, що її умови безпосередньо не визначають/не встановлюють конкретного гарантійного строку, так само - як і відомостей щодо документів, які визначають якість у розумінні пункту 2.4 договору - специфікація в обох випадках посилається на неконкретизовані сертифікати якості/паспорти. При цьому, з матеріалів справи як встановлено судом попередньої інстанції також не вбачається, що відносно опосередкованих представленими видатковими накладними поставок товару позивач скористався передбаченим пунктом 4.5 договором правом відмовитися від прийняття продукції з мотивів відсутності відповідної товаросупровідної документації. Крім того, в акті обстеження автодороги від 11.12.2020 технічні паспорти хоча й містять посилання на ДСТУ Б. В.2. 6-135:2010 (без визначення будь-якого аспекту контексту його застосовності) та на ДСТУ Б.В, 2.7-214:2009 (у частині гарантії набрання міцності за умов нормативного зберігання) проте також не визначають конкретну тривалість гарантійних строків. Більш того, враховуючи, що за умовами пунктів 2.4, 4.3 договору паспорти мають надаватися Постачальникам одночасно з поставкою товару, а такі паспорти у розглядуваному випадку виписані Третьою особою, визначеною у якості виготовлювача продукції за матеріалами справи, одночасно з поставкою товару Постачальник об`єктивно міг надати лише паспорти, датовані заводом-виготовлювачем не пізніше дати підписання видаткової накладної між позивачем та відповідачем.

Співставляючи дати технічних паспортів з видатковими накладними апеляційний господарський суд дійшов висновку, що технічні паспорти видані відносно 32 шт. плит, тоді як за видатковими накладними у період з 06.07 по 11.08.2020 (щодо якого хронологічно можливо «прив`язати» такі паспорти) відбулася поставка лише 20 шт. плит. При цьому видаткові накладні не містять жодних вказівок на номери партії продукції, дати її виготовлення чи будь-якої іншої вказівки, за допомогою якої (окрім логіко-хронологічного підходу) зафіксовані у акті огляду автодороги №1 від 11.12.2020 недоліки певних плит покриття могли бути пов`язані із представленими позивачем доказами поставки продукції відповідача.

Крім того, апеляційний суд вказав, що умовами пунктів 3.6, 3.8 договору визначені вимоги щодо порядку і способу фіксації недоліків товару упродовж гарантійного строку, а саме - шляхом складання за участю постачальника Акту про надання гарантійного випадку, який повинен мати визначені обов`язкові реквізити. Положення пункту 3.7 договору визначають вимоги щодо виклику представника Постачальника, який надсилається телеграмою та/або факсом чи електронним листом, отримання якого зумовлює обов`язок Постачальника забезпечити прибуття уповноваженого представника для участі в комісії протягом 48 годин. У разі неприбуття уповноваженого представника у визначений строк, Покупець згідно з пунктом 3.9 договору набуває право одностороннього підписання Акту про настання гарантійного випадку, який є підставою для виконання постачальником гарантійне зобов`язань.

Дослідивши надані сторонами докази апеляційний господарський суд зазначив, що: матеріали справи не містять документу з назвою «Акт про настання гарантійного випадку»; Акт про обстеження автодороги №1 від 11.12.2020 не містить жодних заводських номерів продукції, так само, як і не визначає конкретної дати введення в експлуатацію плит, щодо яких висловлені зауваження за якістю, що не дозволяє достеменно визначити початок відліку гарантійного строку згідно із умовами пункту 3.3 договору; в Акті обстеження №1 від 11.12.2020 підставою поставки визначено специфікацію від 27.03.2020 до договору поставки, яка передбачає поставку тільки 52 шт. плит (які і були поставлені згідно наданих видаткових накладних), тоді як у пункті 16 зазначеного Акту вказується про обстеження 72 плит і про відсутність пошкодження у 53 одиницях плит. Апеляційний суд звернув увагу, що навіть за ознакою вартості поставленої відповідачем плити не можуть бути ідентифіковані із плитами, використаними позивачем у червні-серпні 2020 у будівництві автодороги.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції, здійснивши оцінку доводам сторін та наданим ними доказам, дійшов заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні позову, посилаючись, зокрема на те що у позивача у розглядуваний період були правовідносини, пов`язані із використанням більшої кількості з/б плит, ніж визначено у позові та наявних у справі специфікації і видаткових накладних, та іншої вартості, ніж були поставлені відповідачем; матеріали справи не містять несуперечливих доказів, які б дозволяли ідентифікувати визначені у акті обстеження автодороги №1 від 11.12.2020 19 шт. плит з недоліками робочої поверхні як плит, що були поставлені відповідачем саме у межах визначених позивачем правовідносин. Більш того, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач не довів, а суд першої інстанції не встановив, який конкретний гарантійний період встановлено відносно поставлених відповідачем плит, та з якої дати такий період розпочав свій відлік відносно кожної із спірних 19 плит, якщо навіть пропускати, що виявлені недоліки були саме на поставлених відповідачем плитах. Наразі, наявні у матеріалах справи докази (а жодна із сторін навіть не ініціювали питання про долучення додаткових доказів) не дають можливості встановити такі обставини на стадії апеляційного перегляду.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що передумовою для застосування статей 675, 678, 679, 680 ЦК України є необхідність доведення позивачем належними доказами факту поставки безпосередньо відповідачем товару про неякісність якого заявлено позивачем, а також відсутності у відповідного товару товаросупровідних документів передбачених договором. Враховуючи предмет та підставу позову, вказане входить до предмету доказування у цій справі.

Згідно приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення її вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18.

Відповідно доводи скаржника не приймаються Судом до уваги, як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з такої підстави.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком апеляційного господарського суду щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Водночас суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими.

Отже, Верховний Суд не вбачає порушень у застосуванні апеляційним судом норм матеріального права.

Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення оскаржуваного судового рішення у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Стосовно підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (скаржник зазначає про не дослідження зібраних у справі доказів), Верховний Суд зазначає таке.

Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

Проте, як вже зазначалося, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження.

Касаційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваного судового рішення - відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 зі справи № 905/691/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова