Рішення

від 21.11.2023 по справі 557/1004/23

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/557/243/2023

Справа № 557/1004/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Бабинської сільської ради Рівненської області про скасування рішення сільської ради і визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Гощанського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , Бабинської сільської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування рішення Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005 року «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 » на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно за вказаною адресою від 25.01.2006 року на ім`я ОСОБА_5 та скасування запису про реєстрацію права власності 4-466 в книзі: 3 від 13.02.2006 року, № витягу 9828659, а також: визнання за ним права власності на 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , як частку що належить йому за законом відповідно до ст.ст.120-121 ЦК України в редакції 1963 року; визнання за ним права власності на 1/9 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 ; визнання за ним права власності на 4/9 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи.

А. Позиція позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обгрунтовує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , актовий запис №40, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 10.07.2015 року виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.01.2006, дане майно зареєстровано за покійним ОСОБА_5 , реєстровий №198. Вказане свідоцтво яке було видане на підставі рішення Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005 року «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ».

Позивач вважає, що рішення сільської ради №198 від 27.12.2005 року є незаконним, прийняте з грубим порушенням вимог Закону України «Поро власність» та норм ЦК України в редакції 1963 року, так як ним фактично було позбавлено позивача права на частку належного йому, як члену колгоспного двору, майна. Про існування оскаржуваного рішення позивач дізнався лише у вересні 2020 року, коли адвокат готував йому документи для оформлення спадщини.

Крім того, позивач на обгрунтування своїх вимог посилається на те, що він, як і відповідач ОСОБА_2 , будучи спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька, своєчасно прийняли її. Він - оскільки проживав разом із спадкодавцем на час його смерті, а відповідачка - шляхом звернення із відповідною заявою до нотаріуса у визначений строк. Крім них, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 була матір сторін - ОСОБА_6 , яка також своєчасно прийняла спадщину після його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір сторін ОСОБА_6 , актовий запис №23, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 02.04.2020 року виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщину на належне їй майно, а саме 4/9 частки житлового будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 1/3 частка ОСОБА_6 , як члена колгоспного двору та 1/9 - частка, яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 . Позивач спадщину після смерті матері прийняв своєчасно, так проживав разом із спадкодавцем на час її смерті.

Відтак просить визнати незаконним та скасувати рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області № 198 від 27.12.2005 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 , визнати за ним право власності на 1/3 частку житлового будинку, як на майно члена колгоспного двору; на 1/9 частку житлового будинку, як на спадкове майно після смерті батька; на 4/9 -як на спадкове майно після смерті матері Судові витрати просить стягнути з відповідача на його користь.

В обгрунтування визначення відповідачем Бабинської сільської ради зазначає, що остання є правонаступником прав та обов`язків Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області, ліквідованої в процесі територіальної реформи та ліквідації районів Рівненської області.

08.11.203 року представник позивача-адвокат Рудик В.Р. подав до суду змінену позовну заяву. Згідно поданої заяви просив визнати незаконним та скасування рішення Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно за вказаною адресою від 25.01.2006 року на ім`я ОСОБА_5 , запис про реєстрацію права власності 4-466 в книзі: З від 13.02.2006 року, № витягу 9828659; визнати за ним права власності на 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , як частку що належить йому за законом відповідно до ст.ст.120-121 ЦК України в редакції 1963 року; визнати за ним право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 ; стягнути з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору та за послуги адвоката.

Проте суд, з урахуванням того, що під час судового розгляду сторона позивача не може змінити позовні вимоги, протокольною ухвалою, у прийнятті цієї заяви відмовив.

Б. Позиція відповідача 1.

25.07.2023 року представником відповідача адвокатом Штогрін В.С. подано до суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого представником відзиву, відповідач ОСОБА_2 позову не визнає в повному обсязі і вважає позовні вимоги ОСОБА_4 необгрунтованими і безпідставними. На обгрунтування такої своєї позиції зазначає, що батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Як зазначає сам позивач, він прийняв спадщину після смерті батька, оскільки проживав разом з ним на момент смерті, а відтак мав можливість дізнатися про наявні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Про порушення своїх прав ОСОБА_7 дізнався у липні 2015 року, але він не звернувся за захистом своїх порушених прав в межах строку позовної давності до 08.07.2018 року. Таким чином відповідач вважає, що позивачем було пропущено строки позовної давності при зверненні до суду з позовом про оскарження рішення Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005 року і жодних поважних причин його пропуску позивач суду не навів.

Що стосується вимог позивача про визнання за ним права власності на частки житлового будинку, як на спадкове майно після смерті батьків, то відповідач ОСОБА_2 не є спадкоємцем майна після смерті батька позивача ОСОБА_5 , оскільки не є його дочкою. Щодо спадкування ними майна після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то зазначає, що покійна матір залишила заповіт, згідно якого заповідала належне їй майно, серед якого і частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2 і спадщину після смерті матері вона прийняла своєчасно звернувшись до нотаріуса із заявою про її прийняття протягом встановленого строку. Оскільки житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , то презюмується, що частки подружжя у ньому є рівними. Тобто спадкове майно, що залишилось після смерті батька позивача складало частину житлового будинку і він разом з їх матір`ю ОСОБА_6 успадкували по будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 . Відповідач є спадкоємцем частки будинку, яка належала їх матері, за заповітом, а також на решти належної покійній частки, як спадкоємець за законом разом з позивачем. Таким чином вважає, що має право на 5/8 частин спірного житлового будинку, а тому вимоги позивача із зазначеними ним частками житлового будинку є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах Закону.

В. Позиція відповідача 2.

Представник відповідача Бабинської сільської ради в судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не подав. 07.11.2023 року від представника сільської ради до суду надійшла заява, у якій він просив проводити розгляд справи у їхній відсутності, у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

ІІІ. Рух справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 22.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 26.07.2023.

Протокольними ухвалами 26.07.2023 та 23.08.2023 підготовче судове засідання відкладено за клопотаннями представників сторін.

Ухвалою суду від 04.10.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

Протокольною ухвалою від 08.11.2023 суд відклав судове засідання до 21.11.2023.

Ухвалою від21.11.2023суд задовольнивзаяву представникапозивача прозалишення безрозгляду позовув частиніпозовних вимог.Залишив без розгляду частину позовних ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,Бабинської сільськоїради Рівненськоїобласті про визнання права власності на 4/9 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_6 .

У судовому засіданні 21.11.2023 суд заслухав виступи учасників справи у судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Пояснення учасників справи.

Позивач тапредставник позивача-адвокатРудик В.Р.в судовомузасіданні позовпідтримали повністю,з урахуванням ухвали суду про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Штогрін В.С. в судовому засіданні просили позов не задовольняти.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин

Як вбачається з довідки №2122, яка була видана 25.09.2020 року Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області на підставі погосподарської книги №5 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , будинковолодіння з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в 1991-1995 роках відносилось до колгоспного двору, членами якого були: голова сім`ї ОСОБА_5 ,1942 р.н., дружина: ОСОБА_6 ,1937 р.н., син ОСОБА_4 ,1969 р.н.

Рішенням виконавчого комітету Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області №198 від 27.12.2005 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 » було вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 . Доручено Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації підготувати документи для видачі свідоцтва про право приватної власності на вищезгадане домоволодіння.

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 25.01.2006 виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради вбачається, що власником 1/1 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 . Підстава: рішення виконавчого комітету Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» №9828659 від 13.02.2006, за реєстраційним №13654157, номер запису 4-466 в книзі:3 внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння на підставі зазначеного свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , актовий запис №40, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 10.07.2015 року виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Згідно довідки №2475, яка була видана 13.10.2020 року Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у будинку проживали і були зареєстровані: дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , актовий запис №23, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , видане 02.04.2020 року виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області.

Згідно довідки №2476, яка була видана 13.10.2020 року Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею у будинку проживали і були зареєстровані: син ОСОБА_4 , внук ОСОБА_8 , внука ОСОБА_9 .

23.09.2020 року позивач ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

З витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі №61794458 від 23.09.2020 вбачається, що приватним нотаріусом Савчук Н.Г., зареєстровано спадкову справу №98/2020 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

VІ. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом (ч.3ст.12,ч.1ст.81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Що стосується питання про порушення права власності позивача на майно колгоспного двору, як члена колгоспного двору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном та з прийняттям якого колгоспний двір припинив своє існування.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено: «Роз`яснити судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року)».

До правовідносин,що виниклираніше,застосовується діючена тойчас законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишньогоколгоспного двору,яке булопридбане до15квітня 1991року,мають вирішуватисяза нормами,ще регулюваливласність цього двору, асаме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 120 ЦК УРСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент, а відповідно до ч. 1 ст.121 - володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Частинами 2, 3 ст.123 ЦК УРСР у редакції 1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Виходячи зі змісту зазначених статей, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини або відмови у її виділенні.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 454/1187/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц, від 11 липня 2019 року у справі №2-38-2004, 16 листопада 2020 року у справі № 713/1556/17-ц, від 07 червня 2021 року у справі № 517/311/18, від 01 липня 2021 року у справі № 455/387/15-ц.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Він міг складатися і з однієї особи. Головою колгоспного двору був його засновник, як правило глава сім`ї, члени всі особи, котрі спільно проживали, вели господарство і перебували у сімейно-родинному зв`язку (подружжя, їхні батьки, діти, дід, баба, онуки та ін.), особи котрі тимчасово були відсутніми, перебували на дійсній військовій службі, виїхали на навчання чи займали виборчу посаду. Громадяни члени родини колгоспника, які не були членами колгоспу, вчителі та інші, а також громадяни, які не перебували в родинних зв`язках, але спільно вели підсобне господарство колгоспного двору, також користувалися правами колгоспного двору.

Як вбачається з довідки №2122, яка була видана 25.09.2020 Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області на підставі погосподарської книги №5 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 будинковолодіння з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в 1991-1995 роках відносилось до колгоспного двору, і позивач ОСОБА_4 є одним з трьох його членів. Крім позивача членами даного колгоспного двору були його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

При прийнятті виконкомом Горбаківської сільської ради оскаржуваного рішення за №198 від 27.12.2005 року не встановлено статус житлового будинку, а також не взято до уваги, що будинковолодіння, яке знаходиться за вище вказаною адресою належить всім членам колгоспного двору і вказане право не втрачене ними на час прийняття рішення. На підставі вказаного рішення відбулась подальша реєстрація права власності на ОСОБА_5 , як єдиного власника житлового будинку.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради без врахування часток інших членів колгоспного двору, помилково видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.01.2006 року на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету від 27 грудня 2005 року № 5, а в подальшому було зареєстровано право приватної власності.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що після прийняття Закону України «Про власність» позивач не втратив права власності на частку в майні, що належало колгоспному двору, то слід визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Горбаківської сільської ради №198 від 27.12.2005 року про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 . Також підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за вказаною адресою від 25.01.2006 року на ім`я ОСОБА_5 та слід скасувати запис про реєстрацію права власності 4-466 в книзі, оскільки при видачі свідоцтва та проведенні реєстрації права власності за покійним ОСОБА_5 були порушені права позивача ОСОБА_4 , який набув право на частину майна у встановленому законом порядку та такі вимоги позивача є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення виконавчого комітету.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності, оскільки про наявність правовстановлюючого документа на ім`я спадкодавця від мав дізнатися у липні 2015 року коли відкрилася спадщина по смерті ОСОБА_5 , судом не приймаються, оскільки судом встановлено, що позивач дізнався про те, що його майнові права порушено, тільки у 2020 році, коли вирішив оформити права на спадщину після смерті обох батьків і звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса. Суд приймає до уваги, що позивач, мешкав у спірному будинку з моменту народження разом із батьками, був упевненим, що володіє третиною будинку, і прийняв спадщину по смерті кожного з них, оскільки проживав з ними на момент їх смерті і не подавав заяв про відмову від спадщини. Таким чином, момент, коли позивач дізнався, що його право порушене, настав не раніше 16.09.2020, коли було зареєстровано спадкову справу по смерті матері позивача ОСОБА_6 (витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі № 61697202 від 16.09.2020). Оскільки позов подано до суду 14.06.2023, то з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав до моменту подання позову ще не минуло три роки, які складає строк позовної давності.

Крім того, слід визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на частку у майні колгоспного двору, що належить йому відповідно до статей 120 та 121 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним право власності на 1/9 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 , то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Судом було встановлено, що покійний батько позивача ОСОБА_5 був одним з трьох членів колгоспного двору і як його член на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до статей 120 та 121 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, мав право на 1/3 частки у майні колгоспного двору, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщину на майно належне спадкодавцю, зокрема 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ст.ст.1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до ч.ч.1 , 2, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її та не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням .

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька, своєчасно прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем на час його смерті, що підтверджується довідкою №2475, яка була видана 13.10.2020 року Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області. З цієї ж довідки вбачається, що крім позивача, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6 , яка також своєчасно прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

Таким , чином, як ОСОБА_4 так і його матір ОСОБА_6 отримали кожен право на частку від частки належної спадкодавцю житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на 1/6 частку даного нерухомого майна кожен.

Позивачем заявлено позов про визнання права власності на 1/9 частку вказаного нерухомого майна; у прийнятті позовної заяви з уточненими вимогами, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету спору, в якій позивач просив визнати за ним право власності на 1/6, тобто, більшу частку у нерухомому майні, судом відмовлено через недотримання позивачем порядку та строків її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем у відповідності до закону.

За такихобставин вимогипозивача провизнання заним правана частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 , підлягають дозадоволення у визначеному ним розмірі - 1/9.

Що стосується інших позовних вимог ОСОБА_4 у частині стягнення витрат на послуги адвоката, то у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до позовної заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), рахунків, додаткових угод, які б вказували на те, що згадані витрати стосуються саме цієї справі. Надані позивачем угода про надання юридичної допомоги від 30.09.2020, додаток № 1 до неї та квитанція до прибуткового касового ордера № 0/09-20 від 30.09.2020 на суму 5000 грн. не дозволяють суду зробити однозначний висновок про те, що вказані документи підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме у цій справі, оскільки у цих документах відсутні вказівки на те, для надання яких саме послуг вона укладена і сплачено кошти, чи стосуються вони цієї справи.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено, що вказані витрати на послуги адвоката понесені у цій справі. Тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, згідно вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представники сторін в судовому засіданні заявили про те, що докази про оплату наданої правової допомоги будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Приписами частин першої та другої статті 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зважаючи на зазначене суд вважає за доцільне призначити таке засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 27 грудня 2005 року № 198 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ».

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 січня 2006 року серія НОМЕР_5 , на будинок житловий з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4-466 в книзі 3 від 13 лютого 2006 року, № витягу 9828659, на будинок житловий з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на частку у майні колгоспного двору, що належить йому відповідно до статей 120 та 121 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/9 (одну дев`яту) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_5 .

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Бабинська сільська рада Рівненської області, адреса: смт Гоща, вул. Незалежності, 1, ЄДРПОУ: 40128400.

Повне рішення складено 08.12.2023.

С у д д я П.В. Тишкун