Рішення

від 15.02.2022 по справі 752/4334/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/4334/19

Провадження № 2/752/596/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.02.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Де Тур» про визнання бездіяльності незаконною, визнання неправомірними та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гранд Де Тур» про визнання бездіяльності ТОВ «Гранд Де Тур» в частині ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 11.07.2018 р. та від 03.12.2018 р. неправомірною, зобов`язання надати повну, обґрунтовану відповідь на звернення, зобов`язання надати завірені належним чином документи щодо ОСОБА_1 (наказ про зарахування на роботу, наказ про звільнення, заява про зарахування на роботу, заява про звільнення), а також скасування наказу ТОВ «Гранд Де Тур» про зарахування ОСОБА_1 в частині визначення порядку оплати праці та наказу ТОВ «Гранд Де Тур» про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що листом ТОВ «Гранд Де Тур» від 09.03.2017 № 07/17 за підписом директорки ТОВ Кучеренко Д.Г. позивача повідомлено про звільнення, та відсутність нарахування заробітної плати, оскільки він подав заяву про оформлення на роботу «без нарахування та оплати праці». Позивач вказує, що наведені у цьому листі відомості є недостовірними, оскільки заяву про роботу «без нарахування та оплати праці» він не подавав, заяву про звільнення він не подавав, про моє звільнення мене не повідомляли, з наказом про звільнення він належним чином не ознайомлений.

Листом ТОВ від 21 квітня 2017 р. № 12/17 за підписом директорки ТОВ Кучеренко Д.Г'. повідомлено, що ТОВ безпідставно відмовляється надати необхідні відомості, а також здійснити виплату заробітної плати.

Листом ТОВ від 19 травня 2017 р. № 78/17 за підписом директорки ТОВ повідомлено, що заробітна плата йому взагалі не має виплачуватися. Окрім того, до цього листа була додана незавірена світлокопія наказу № 1/16 від 04.05.2016, з якого вбачається, що з 04.05.2016 він звільнений з займаної посади згідно поданої заяви. Однак таку заяву він не подавав.

У червні 2017 р. позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовом до ТОВ про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказав, що Відповідач, відповідаючи на звернення Позивача, тривалий час відмовлявся надати істотну інформацію та документи щодо звільнення Позивача, нарахувати та виплатити Позивачу належну заробітну плату.

У суді першої інстанції я заявляв клопотання про витребовування доказів та проведення почеркознавчої експертизи, натомість суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначених клопотань, мотивуючи свою позицію тим, що справа розглядається у спрощеному провадженні, під час якого не передбачено подання та вирішення клопотань Позивача.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 02.03.2018. залишеним без змін Постановою Апеляційного суду м.Києва від 12.07.2018. позов відхилено.

В обгрунтування ухваленого рішення суд апеляційної інстанції зіслався на те, що позивач не звертався до суду із позовом про визнання наказів ТОВ незаконними.

Крім того, позивач вказує, що оригіналу або належним чином завірених копій наказів про зарахування на роботу та про звільнення з роботи мені не надано.

Протягом 2016-2018 рр. багаторазово, у тому числі письмово 11.07.2018 та 03.12.2018. він звертався до ТОВ з клопотаннями про надання належним чином завірених копій наказів та належним чином завірених копій заяв (додаток 3). Натомість в порушення ст.ст. 18. 19 Закону України «Про звернення громадян» від ТОВ жодної відповіді не надійшло.

З огляду на викладене, позивач просить захистити його право в судовому порядку.

04.06.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

02.12.2019 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ «Гранд Де Тур» про сить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що після призначення на посаду позивач жодного разу не з`явився на роботі, не виконував будь-які функції, жодного дня фактично не працював, в зв`язку з чим заробітна плата йому не нараховувалась.

04.05.2016 р. на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.04.2016 р. він був звільнений з займаної посади за власним бажанням, про що видано наказ № 1/16 та направлено позивачу повідомлення про звільнення і необхідність з`явитись до Товариства для ознайомлення з наказом. Відповідач зазначає, що позивач неодноразово звертався до суду, де оспорював законність свого звільнення і судами було встановлено, що в ТОВ «Гранд Де Тур» він працював не за основним місцем роботи. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги щодо визнання бездіяльності в частині ненадання відповідей на звернення протиправною, оскільки позивачу надані відповіді на всі заяви.

08.11.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

Позивачем подана заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи на його необґрунтованість та безпідставність, а також вказала, що на всі звернення позивача до ТОВ «Гранд Де Тур» йому були надані вичерпні відповіді та копії документів, а також законність його звільнення вже була досліджена судом.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 про зарахування його на посаду заступника генерального директора ТОВ «Гранд Де Тур» з 03.01.2012 р. за сумісництвом, позивач був призначений на посаду на громадських засадах за сумісництвом (наказ № 1-к від 03.01.2012 р.).

18.04.2016 р. ОСОБА_1 подана заява про звільнення його з посади заступника генерального директора за сумісництвом за власним бажанням.

Наказом генерального директора ТОВ «Гранд Де Тур» від 04.05.2016 р. № 1/16 ОСОБА_1 звільнено з посади відповідно до поданої заяви на підставі ст.38 КЗпП.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 2 КЗпП України також закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці (ст.21 КЗпП).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, позивач був зарахований до ТОВ «Гранд Де Тур» за сумісництвом.

Підставою для виплати заробітної плати є виконання працівником покладених на нього обов`язків.

Відповідачем зазначено, що позивач будь-якої роботи з моменту його зарахування на посаду не виконував, на роботу фактично не з`являвся, а отже і підстави для нарахування йому заробітної плати у роботодавця відсутні.

З боку позивача зазначені обставини не були спростовані в ході судового розгляду та не надано будь-яких доказів фактичного виконання роботи в ТОВ «Гранд Де Тур».

Звертаючись до суду позивач заперечує написання ним заяви про зарахування його на посаду на громадських засадах та заяви про звільнення, в зв`язку з чим просить оспорювані накази скасувати, а також заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) передбачено, що для проведення почеркознавчої експертизи експерту надаються оригінали предмета дослідження, а також вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Однак, позивач в судові засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи у його відсутність, що унеможливлює відібрання експериментальних зразків підпису у останнього, а також не надав вільні зразки підпису для порівняння.

Крім того, з боку відповідача суду не надано оригінали заяв з підписом позивача про призначення на посаду та звільнення з роботи в зв`язку з їх втратою.

У відсутність об`єктів дослідження призначення експертизи призведе лише до затягування судового розгляду та повернення ухвали суду без виконання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, як на підставу для скасування наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача в частині ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 від 11.07.2018 р. та від 03.12.2018 р. та зобов`язання надати відповідь і належним чином завірені наказу про зарахування на роботу та звільнення з роботи і відповідні заяви, з огляду на наступне.

Як вбачається з досліджених судом доказів 11.07.20198 р. ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Гранд Де Тур» з заявою про надання йому наказів про зарахування на посаду, звільнення з посади, довідку про роботу, довідки про заробітну плату, трудовий договір.

У відповіді на зазначене звернення від 07.09.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено, що накази про зарахування та звільнення з посади йому були направлені 03.01.20112 р., 04.05.2016 р. та 19.05.2017 р. у відповідь на його звернення; позивачу надіслана довідка про роботу та надана інформація щодо наявності укладеного між сторонами трудового договору і нарахування заробітної плати.

Заява ОСОБА_1 від 03.12.2018 р. на адресу відповідача не надходила, а позивачем не надано будь-яких доказів направлення даної заяви на адресу ТОВ «Гранд Де Тур».

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Де Тур» про визнання бездіяльності незаконною, визнання неправомірними та скасування наказів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя