Постанова

від 22.11.2023 по справі 643/14938/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/14938/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1208/23Головуючий у 1-й інстанції Сугачова О.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року та на ухвалу цього ж суду від 14 грудня 2017 року у складі судді Сугачова О. О.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39», третя особа - Харківська міська рада, про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулися до суду з вказаним позовом до ОСББ «Олімп-39» за участю третьої особи Харківської міської ради, про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що при приватизації ДП «Південзахіденергобуд» згідно із Законом України «Про приватизацію майна держаних підприємств» із вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість державного майна, до складу якого входили, зокрема, гуртожиток по АДРЕСА_1 . В плані приватизації вказаного державного підприємства вказано, що зазначений гуртожиток, що знаходиться на балансі підприємства, підлягає передачі у комунальну власність, як об`єкт державної власності.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту в новій редакції стосовно виходу зі складу ВАТ структурного підрозділу № 16 «Житлово-комунальний відділ» і створення на його базі колективного підприємства. Гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП «Житлово-комунальне господарство «Південзахіденергобуд».

Отже, після ліквідації у 1995 шляхом приватизації державного підприємства Трест «Південзахіденергобуд», на балансі у якого находилась будівля відомчого гуртожитку за вказаною адресою, фактично утворилось декілька самостійних юридичних осіб, одним із яких були КП ЖКГ «Південзахіденергобуд» та ВАТ «Трест Південзахіденергобуд». Після ліквідації державного Тресту будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 з мешканцями не увійшла ні до одного зі статутних фондів знов створених підприємств, між тим передана на баланс КП ЖКГ «Південзахіденергобуд».

Згідно листа ГУ житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури № 16/878-б за інформацією ГУ статистики в Харківській області (звіт 1-Житлофонд) встановлено, що КП ЖКГ «Південзахіденергобуд», на балансі якого перебував зазначений гуртожиток входить до складу підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність станом на 01 січня 2008 року. Неможливо також визначити балансову вартість даної будівлі, що в подальшому не дозволить мешканцям оформити документи на приватизацію займаного житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку».

Рішенням виконкому Харківської міської ради № 1278 від 19 грудня 2007 року будівлю за вказаною адресою виключено із числа гуртожитків, присвоєно статус жилого будинку, а мешканцям дозволено закріплення за собою займану житлову площу з відкриттям особових рахунків у встановленому законом порядку. Окрім того, житловий будинок з самого початку після завершення будівництва у встановлений законом спосіб не введено в експлуатацію та право власності на нього не зареєстровано, що фактично унеможливлює передачу його у комунальну власність та подальшу приватизацію квартир мешканцями вказаного житлового будинку.

Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог від 19.12.2016, просили суд про визнання за позивачами права власності на займані жилі приміщення.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_6 .

Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_7 .

Визнано за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_8 .

Визнано за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_9 .

Рішення суду мотивовано тим, що позивачі займають житлові приміщення на відповідних правових підставах, проте не мають можливості оформити право власності, що порушує їх права та законні інтереси.

Ухвалою цього суду від 14 грудня 2017 року в порядку виправлення описки, викладено резолютивну частину рішення у нові редакції із зазначенням площі квартир позивачів: квартири ОСОБА_2 АДРЕСА_2 загальною площею 49,5 кв. м; квартири ОСОБА_3 АДРЕСА_3 загальною площею 50,4 кв. м; квартири ОСОБА_4 АДРЕСА_4 загальною площею 43,0 кв. м; квартири ОСОБА_5 АДРЕСА_5 загальною площею 19,4 кв. м; квартири ОСОБА_6 АДРЕСА_6 загальною площею 19,4 кв. м; квартири ОСОБА_7 АДРЕСА_10 загальною площею 42,6 кв. м; квартири ОСОБА_8 АДРЕСА_8 загальною площею 23,6 кв. м; квартири ОСОБА_9 АДРЕСА_9 загальною площею 19,4 кв. м.

Ухвала суду мотивована необхідністю виправлення описки за заявою представника позивачів ОСОБА_10 , а саме: зазначення у тесті резолютивної частини загальної площі квартир позивачів та правильного написання ім`я та по батькові позивача ОСОБА_11 у вступній частині рішення.

Не погодившись з вказаними рішенням та ухвалою суду про виправлення описки, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , які не брали участі у справі, проте вважають, що оскаржуваним рішенням порушені їх права та інтереси, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_10 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити, скасувати ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки в заочному рішенні в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на вищевказану квартиру (а. с. 174-180, т. 2).

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_11 з 23.01.1996. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2009 за ним визнано право користування вказаною квартирою, а рішенням виконавчого комітету Московської в м. Харкові ради від 23.02.2010 він визнаний наймачем цієї квартири, у якій він постійно проживає, оплачує комунальні послуги, іншого житла не має.

Спірна квартира загальною площею 42,6 кв. м складається з квартир № 347 та № 348 , об`єднаних у єдиний тамбур з дверима, обладнаними замком.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.10.2016 визнано незаконними дії Органу самоорганізації населення Будинкового комітету «Вулиця Гвардійців Широнінців 39-б» щодо проведення перенумерації кімнат у житловому будинку та визнано незаконними дії КП «Харківське МБТІ» по виготовленню 10.11.2009 технічного паспорту, але незважаючи на це відповідачем видано довідку про проживання ОСОБА_7 у квартирі за зміненою нумерацією, у якій він ніколи не проживав та право користування якою не мав, є зареєстрованим за іншою адресою.

Винесенням ухвали від 14.12.2017 суд визнав за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_10 загальною площею 42,6 кв. м, тобто на іншу квартиру, ніж зазначено у заочному рішенні від 01.11.2017 та іншу квартиру, ніж просить визнати за ним право власності позивач в уточненій позовній заяві, тож ухвала про виправлення описки фактично є новим рішенням, що є порушенням норм процесуального права.

Оскільки ОСОБА_1 є наймачем та фактично мешкає у спірному жилому приміщенні на законних підставах з 1996 року, визнання права власності ОСОБА_7 на квартиру № 93 є незаконним та порушує його житлові права, гарантовані статтею 47 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін (а. с. 33-39, т. 3).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було залишено без задоволення, а заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року в оскаржуваній частині та ухвалу цього суду від 14 грудня 2017 року залишено без змін (а. с. 231-245, т. 4).

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39», третя особа: Харківська міська рада про визнання права власності скасовано, справу в частині цих позовних вимог передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 99-110, т. 7).

При новому розгляді ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_12 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (а. с. 280-282, т. 7).

Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_12 залишено без змін, а в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_13 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року скасовано, справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (а. с. 247-253, т. 8).

На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу було передано за підсудністю до Полтавського апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального праваПовноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_1 перебував на балансі ПрАТ «Трест» Південзахіденергобуд».

Рішенням загальних зборів акціонерів від 25 березня 1998 року прийняті зміни до статуту, у зв`язку з чим даний гуртожиток передано на баланс новоутвореного КП «ЖКГ «Південзахіденергобуд».

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 1278 від 19 грудня 2007 року будівлю АДРЕСА_1 виключено з числа гуртожитків та присвоєно статус житлового будинку, у зв`язку з чим його мешканцям дозволено закріпити за собою займану житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку (а. с. 41, т. 1).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року у справі № 2-7294/2009 визнано за ОСОБА_13 право користування квартирою АДРЕСА_11 , зобов`язано Московський РВК м. Харкова укласти з ОСОБА_13 договір найму на вищевказане житлове приміщення (а. с. 120, т. 3).

Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_13 зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_11 з 23.01.1996, він вселився у спірну кімнату на законних підставах та постійно в ній мешкає, отже, має право на користування вказаним житловим приміщенням.

Вказані обставини підтверджуються також копією паспорту ОСОБА_1 із зазначенням місця його проживання в АДРЕСА_11 з 23.01.1996, довідкою про реєстрацію місця проживання за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 03-17715-2018 від 14.09.2018 про місце проживання його в кв. АДРЕСА_11 з 23.01.1996 по теперішній час, квитанціями про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг, наданих за вказаною адресою (а. с. 119, 123, 124-126, т. 2).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради від 23 лютого 2010 року № 22/10 ОСОБА_13 визнано наймачем квартири АДРЕСА_11 зі складом сім`ї одна особа (а. с. 121, т. 3).

18.02.2009 рішенням загальних зборів органу самоорганізації населення - Будинкового комітету «Вулиця Гвардійців Широнінців, 39Б» змінено нумерацію кімнат у вказаному будинку на квартири для зручності мешканців жилого будинку (а. с. 207, т. 3).

Списки мешканців зі зміненою нумерацією квартир були передані до підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, особові рахунки при цьому не змінювались.

10.11.2009 Харківським міським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на квартирний багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 , що налічує 159 квартир (а. с. 57-58, т. 1).

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1278 від 19.12.2007 будівлю за вказаною адресою виключено із числа гуртожитків, дозволено закріпити за мешканцями займану ними житлову площу та відкрити особові рахунки у встановленому законом порядку. Позивачі займають житлові приміщення на відповідних правових підставах, проте не мають можливості оформити право власності, що порушує їх права та законні інтереси. Крім того, АДРЕСА_1 » погодився з вимогами позивачів щодо визнання за останніми права власності на займані ними квартири, зазначивши, що права інших мешканців та інтереси держави не порушено.

Даючи оцінку таким висновкам суду стосовно вимог позивача ОСОБА_7 , колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (частина друга статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року № 500-VI громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини першої, пункту 2 частини другої статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Цей Закон не поширюється на громадян, які мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, визначена відповідна процедура передачі квартир (будинків) у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2, частини першої статті 13 ЦПК України, одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що передбачає розгляд справи судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного належним відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Вимоги позивача ОСОБА_7 у цій справі, з урахуванням заяви представника позивача за договором про надання правової допомоги ОСОБА_10 від 19.12.2016 (а. с. 1-5, 60, 86-89, т. 1), ґрунтуються на тому, що він мешкає та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , який рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1278 від 19.12.2007 виключений з числа гуртожитків з правом мешканців закріпити за собою займану житлову площу, але не переданий у комунальну власність, що унеможливлює приватизацію займаної ним квартири.

При цьому, відповідні правові підстави, що дають право на приватизацію житла, позивач доводив довідкою про склад сім`ї, виданою ФОП ОСОБА_14 20.12.2016, про те, що ОСОБА_7 прописаний за адресою: АДРЕСА_7 та протоколом зборів 18.08.2017 керівного органу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39» за адресою: АДРЕСА_1 , що ОСОБА_7 , проживаючий у квартирі 92 , іншого житла не має, заборгованості по квартплаті та комунальним послугам не має, тому керівний орган ОСББ «Олімп-39» вирішив підтримати позовні вимоги ОСОБА_7 серед інших заявників у суді Московського району на визнання права власності на квартири (а. с. 110, 172-173, т. 1).

Разом з тим, як вбачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру плав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 98465684 від 26.09.2017, щодо квартири АДРЕСА_7 відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні (а. с. 157-158, т. 1), а згідно даних паспорта щодо місця проживання позивача ОСОБА_7 , з 02.10.2000 він зареєстрований за іншою адресою, що суперечить виданій ФОП ОСОБА_14 довідці від 20.12.2016 (а. с. 30, 110, т. 1).

Крім того, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.09.2017 у справі № 2-6920/11, яке набрало законної сили, в частині скасування рішення Московського районного суду м. Харова від 01.12.2011 та відмови у задоволенні позову ОСОБА_15 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_7 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 встановлено, що це спірне житлове приміщення надавалось ОСОБА_1 під час перебування у трудових відносинах з КП ЖКГ «Південзахіденергобуд» і ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному будинку з січня 1996 року (а. с. 100-109, т. 3).

Факт вселення ОСОБА_1 у гуртожиток по АДРЕСА_1 та фактичного проживання у гуртожитку протягом тривалого часу, що дає йому право на захист відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», доводиться також рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2009 у справі № 2-7294/2009 про визнання за ним права користування квартирою АДРЕСА_11 , рішенням Виконавчого комітету Московської районної в місті Харкові ради від 23.02.2010 № 22/10 про визнання ОСОБА_13 наймачем вказаної квартири, копією його паспорту із зазначенням місця проживання та довідкою про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_11 з 23.01.1996 по теперішній час, а також квитанціями про сплату ОСОБА_1 комунальних послуг саме за адресою місця проживання, що є предметом спору у цій справі, що переглядається апеляційним судом (119, 123, 124-126, т. 2, а. с. 120, 121, т. 3).

Таким чином, житлове приміщення, перенумероване у квартиру АДРЕСА_7 , на яку просив визнати право власності позивач ОСОБА_7 , перебувало у фактичному користуванні ОСОБА_1 , який на законних підставах мав право на дане житло. Заявник в установленому законом порядку не визнавався таким, що втратив право користування спірною квартирою, але не був залучений до участі у справі при вирішенні судом позовних вимог ОСОБА_7 , що призвело до ухвалення судового рішення про права ОСОБА_1 на спірне житлове приміщення та відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення апеляційним судом.

Колегія суддів відхиляє доводи відзиву позивача ОСОБА_7 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо надання його батькові - ОСОБА_16 ордеру від 14.12.1999 про право на вселення до кімнат № 347 та № 348 загальною площею 29,8 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_1 сім`єю з чотирьох осіб, у якому зазначено і його, ОСОБА_7 , оскільки цей документ не доводить факт вселення та проживання позивача у гуртожитку тривалий час на умовах найму, відсутність у нього власного житла та невикористання права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, що надає право на набуття жилого приміщення у власність на підставах, встановлених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, матеріали справи не містять доказів набуття позивачем ОСОБА_7 права на приватизацію спірної квартири та дотримання ним встановленого порядку приватизації державного житлового фонду - звернення до органу приватизації із наданням необхідних документів відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 р. за № 109/17404, відмови цього органу у передачі квартири у власність позивача, що саме і може бути предметом оскарження в суді.

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) вказано, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Крім того, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Пред`явивши позов до ОСББ «Олімп-39», яке не наділено повноваженнями з передачі у власність громадян квартир державного житлового фонду, позивач на власний розсуд визначився з особою, яка має відповідати за позовом, проте не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Визнання такою особою, що не є належними відповідачем у справі, заявлених позовних вимог, не створює правових наслідків, встановлених частиною четвертою статті 174 ЦПК України у редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення та безпідставно враховано судом першої інстанції при вирішенні справи.

Таким чином, позивач ОСОБА_7 не довів належними та допустимими доказами факту порушення, оспорювання або не визнання його прав на спірне житлове приміщення належним відповідачем, тому у задоволенні позову в частині його позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_7 слід відмовити.

Вимог щодо визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_10 після подання представником позивача 19.12.2016 уточненої позовної заяви про визнання права власності на житло ОСОБА_7 в установленому законом порядку не подавав та відповідних обставин суду не доводив, тож підстав для задоволення таких позовних вимог колегією суддів також не вбачається.

Московський районний суд м. Харкова, ухвалюючи про виправлення описки у резолютивній частині заочного рішення від 01.11.2017 фактично змінив зміст судового рішення, вказавши об`єктом права власності ОСОБА_7 іншу квартиру - № 93 , тоді як позовні вимоги та надані позивачем докази стосувались квартири АДРЕСА_7 , що суперечить вимогам статей 11, 219 ЦПК України у редакції на час винесення судового рішення, виходить за межі заявлених позовних вимог та встановлених обставин справи, тому ухвала суду першої інстанції від 14.12.2017 в оскаржуваній частині також підлягає скасуванню разом з основним рішенням суду та відмовою у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСББ «Олімп-39» про визнання права власності за безпідставністю.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу суду від 14 грудня 2017 року про виправлення описки в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_10 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Олімп-39», за участю третьої особи - Харківська міська рада, про визнання права власності - відмовити.

В іншій частині рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 листопада 2017 року та ухвалу суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна