ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року
місто Київ
справа № 175/3532/17
провадження № 61-10506св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позову і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у рахунок погашення заборгованості за договором позики та іншими вимогами.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 01 березня 2005 року у розмірі 118 400,00 грн визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 40,1 кв. м, житловою площею 22,2 кв. м, літ. Б - сарай, літ. В - убиральня, № 1 - водокалонка, № 2 та № 3 - огорожа; та визнано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0813 га, кадастровий номер 1210100000:03:195:0072 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку, сараю, вбиральні, водоколонки, огорожі; та право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0813 га, кадастровий номер 1210100000:03:195:0072 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року скасовано. Справу направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року справа № 175/3532/17 прийнята до провадження, призначена до розгляду. Цією ж ухвалою позов ОСОБА_1 залишено без руху.
24 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про прийняття до сумісного розгляду позову третьої особи, а саме: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення суми грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344,00 грн.
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача ОСОБА_2 оригіналу договору позики від 01 березня 2005 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Цією ж ухвалою повернуто ОСОБА_1 заяву про забезпечення доказів, а також відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року скасована, справа повернута до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року, зокрема, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 24 вересня 2019 року про прийняття позову третьої особи, а саме: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення суми грошових коштів як компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344,00 грн відмовлено.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_3 про прийняття позову третьої особи, місцевий суд виходив з того, що такі вимоги можуть вирішуватися окремо самостійним позовом, крім того, прийняття такого позову є недоцільним з огляду на положення 188 ЦПК України щодо об`єднання в одне провадження позовних вимог.
Не погоджуючись з ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала місцевого суду про прийняття позову третьої особи та об`єднання в одне провадження з первісним позовом відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
14 липня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року про повернення апеляційної скарги у цій справі.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні його клопотання про прийняття позову третьої особи є фактично ухвалою про повернення заяви заявнику, яка підлягає оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України. Оскаржувана ухвала позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та обмежує його доступ до правосуддя, що є неприпустимим.
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У серпні 2023 року справа № 175/3532/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року справу № 175/3532/17 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Встановлені судами обставини
На розгляді у Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа № 175/3532/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості за договором позики.
24 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про прийняття до сумісного розгляду позову третьої особи, а саме: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення суми грошових коштів в якості компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року, зокрема, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 24 вересня 2019 року про прийняття позову третьої особи, а саме: ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про стягнення суми грошових коштів як компенсації невід`ємних поліпшень у розмірі 800 344,00 грн відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2021 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала місцевого суду про прийняття позову третьої особи та об`єднання в одне провадження з первісним позовом відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Положеннями частини другої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя статті 193 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частини третя статті 194 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.
Процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (первісної, зустрічної, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином, існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (первісної, зустрічної, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору).
У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
За змістом вказаної норми ухвала про відмову у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої, третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20, яка підтримана Верховним Судом у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 462/7482/19 та від 06 липня 2022 року у справі № 953/7178/20.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У справі, яка переглядається, місцевий суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскарження цієї ухвали не передбачено статтею 353 ЦПК України.
З такими висновками не можна погодитись, оскільки реалізація права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главами 1, 2 «Апеляційне провадження» та «Касаційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.
Підстави повернення апеляційної скарги визначені частиною п`ятою статті 357 ЦПК України.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).
Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є ухвала про повернення позовної заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ухвала місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду та про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, що призвело до порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі судове рішення підлягає скасуванню, а розгляд справи ще не завершений, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасувати.
Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді О. В. Білоконь
І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2023 |
Оприлюднено | 11.12.2023 |
Номер документу | 115508515 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні