Постанова

від 06.12.2023 по справі 761/29612/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 761/29612/21

провадження № 61-10122 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - дочірнє підприємство «Катрін»,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Центрбудсервіс КС», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерком»,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року

у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду

від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року дочірнє підприємство «Катрін» (далі -

ДП «Катрін», підприємство)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудсервіс КС» (далі -

ТОВ «Центрбудсервіс КС»), товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» (далі - ТОВ «Інтерком»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко М. О., про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 07 липня 2006 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та ДП «Катрін» було укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 76, які складаються з приміщень з № 1 по № 9,

літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору

03 жовтня 2006 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 026828, яким посвідчено право власності на вказані нежитлові приміщення за ДП «Катрін».

У подальшому підприємству стало відомо, що 13 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В. посвідчено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 76 від 13 червня

2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та здійснено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим директор ДП «Катрін» звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження №12015100100009368 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. У ході розслідування кримінального провадження стало відомо, що документи, які були підставою для відчуження 13 червня 2015 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спірного нерухомого майна, є підробленими.

Відповідно до інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України автоматизованого робочого місця оперативного робітника паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , виданий Костянтинівським міським відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 22 квітня 2003 року, який надано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В. для

посвідчення договору купівлі-продажу від 13 червня 2015 року, значиться викраденим з 25 грудня 2008 року.

Отже, юридичні факти, які стали підставою для набуття ОСОБА_3 права власності на спірне нерухома майно, не виникали. Як наслідок, договір купівлі-продажу від 13 червня 2015 року групи нежитлових приміщень № 76, укладений між останнім та ОСОБА_4 , у силу вимог статей 215, 228 ЦК України є нікчемним.

04 вересня 2019 року відбулося несанкціоноване втручання у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, з використанням ідентифікатора доступу державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Бординюк А. М. та вилучено запис про арешт нерухомого майна, а саме: групи нежитлових приміщень № 76, розташованих за адресою

АДРЕСА_1 , внесений на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року у справі 761/37563/15. Вказані обставини підтверджуються інформацією досудового розслідування.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на спірне майно не реєстрували.

06 вересня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 76, за умовами якого ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_1 спірне нерухоме майно.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М. О. вчинено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_1

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 передав в управління ТОВ «Інтерком» групу нежитлових приміщень на підставі договору управління, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., реєстраційний номер 1499.

09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, та

ТОВ «Центрбудсервіс КС», як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю спірне нерухоме майно в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 09 жовтня 2019 року у розмірі 200 000 грн.

Отже, спірне нерухоме майно вибуло із володіння ДП «Катрін» поза його волею,

а тому його права підлягають захисту шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння

З урахуванням викладеного та заяви про зменшення позовних вимог

ДП «Катрін» просило суд витребувати із чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 на користь ДП «Катрін» групу нежитлових приміщень № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок,

які складаються з приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м, адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 655475080000).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року позов ДП «Катрін» задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь ДП «Катрін» групу приміщень № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані

у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. А, загальною площею 142,10 кв. м, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомості 655475080000. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Катрін» судовий збір в сумі 7 048,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання ОСОБА_1 на те, що відсутні докази сплати ДП «Катрін» коштів за договором купівлі-продажу

від 07липня 2006 року, тому підприємство не набуло право власності на спірне нерухоме майно, є безпідставними, оскільки зазначений правочин ОСОБА_1

у судовому порядку оспорено не було, а згідно з положеннями статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Тому ДП «Катрін» є власником майна.

20 лютого 2015 року начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоцій Б. І. був затверджений акт державного виконавця про проведені прилюдні торги. 10 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В. на підставі зазначеного акту було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається зі спірного нерухомого майна, яке придбане ним за 500 000 грн, що раніше належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі рішення Господарського суду

м. Києва від 21 лютого 2008 року у справі № 42/69, зареєстрованого 29 квітня

2008 року Київським міським бюро технічної інвентаризації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відсутні докази реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно.

10 серпня 2015 року Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за заявою ОСОБА_6 , директора ДП «Катрін», відкрито кримінальне провадження № 12015100100009368 за частиною четвертою статті 190 КК України щодо незаконного заволодіння спірним нерухомим майном, яке на праві власності належало ДП «Катрін».

Листом від 16 вересня 2015 року начальник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О. О. повідомив слідчого, що станом на 16 вересня 2015 року на виконання до відділу не надходив та не перебував виконавчий документ, відповідно до якого проводилась реалізація спірного майна. Також зазначено, що не видавався акт про реалізацію зазначеного майна, яке придбав ОСОБА_3 за 500 000 грн.

Господарський суд м. Києва листом від 18 лютого 2016 року № 01-18/123 повідомив слідчого, що справа № 42/69 про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ОСОБА_5 господарським судом не розглядалася.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули право власності на спірні нежитлові приміщення, ОСОБА_4 не мав права відчужувати їх, а отже, таке нерухома майно вибуло з володіння ДП «Катрін» не з його волі.

ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерком» подали заяви про застосування строку позовної давності, оскільки у 2015 році позивачу було відомо про реєстрацію права власності на спірне приміщення за іншою особою, у зв`язку з чим він звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення і саме з цього часу почався перебіг трирічного строку позовної давності.

Проте суд не погодився з вищевказаними доводами відповідачів, оскільки початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі положень статті 388 ЦК України починається з моменту, коли майно вибуло із володіння власника. Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі

№ 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19). Оскільки приміщення вибули із володіння позивача після набуття права власності на них ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року, тому позивачем строк позовної давності пропущено не було, так як з позовом він звернувся до суду 16 серпня 2021 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна група приміщень вибула з володіння ДП «Катрін» поза його волею, а ОСОБА_4 не мав права відчужувати це майно на користь ОСОБА_1 , тому апеляційний суд погодився з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для витребування спірних приміщень із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , який є останнім їх набувачем.

Апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що витребування майна призвело до безоплатного позбавлення

ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, як добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_1 може захистити своє право на отримання сплачених ним за договором купівлі-продажу грошових коштів шляхом пред`явлення відповідного позову до продавця вказаного майна.

Визначаючи пропорційність здійсненого втручання у права та інтереси

ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції оцінив баланс інтересів сторін, у тому числі

ДП «Катрін» та з іншої сторони ОСОБА_1 . Проте, інтереси позивача, з урахуванням усіх інших наведених судом обставин у цій справі, мають переважати у цьому спорі над інтересами окремої особи, яка набула майно за відсутності належної волі власника, тобто від неуповноваженої особи.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не заявляв вимог про стягнення компенсації за шкоду унаслідок витребування спірного майна, таке питання судом першої інстанції не вирішувалось.

За вимогами про витребування майна на підставі положень статті 388 ЦК України, з огляду на принцип непорушності права володіння майном, початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності його власника. Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду

від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19).

Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено

ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерком», не пропущено, оскільки 23 червня 2016 року між позивачем та службою охорони Національної поліції України укладено договір про охорону спірного нерухомого об`єкта, який було припинено 13 листопада 2019 року за ініціативою служби охорони у зв`язку з припиненням права власності

ДП «Катрін» на спірні нежитлові приміщення, через набуття на них 06 вересня

2019 року права власності ОСОБА_1 та перешкоджанням останнім позивачу

у користуванні спірним нежитловим приміщенням.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ТОВ «Інтерком» просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/29612/21

з Шевченківського районного суду м. Києва. Підстава відкриття касаційного провадження пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інтерком» в указаній справі. Підстава

відкриття касаційного провадження пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено ОСОБА_1 , оскільки про порушення своїх прав він довідався 10 червня 2015 року, тобто з моменту державної реєстрації прав на спірне майно за ОСОБА_3 , чи з 10 серпня 2015 року, дати звернення директора ДП «Катрін» - ОСОБА_6 до Шевченківського управління поліції головного управління національної поліції у м. Києві щодо заволодіння шахрайським шляхом спірним майном. Проте з цим позовом до суду позивач звернувся лише у серпні 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Безпідставними є посилання судів нате, що за вимогами про витребування майна на підставі положень статті 388 ЦК України початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з володіння його власника, що відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19), оскільки Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла протилежного висновку, а саме про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Закон не пов`язує перебіг позовної давності за відикаційним позовом ні з укладенням певних правочинів щодо спірного майна, ні з фактичною передачею такого майна особою, яка незаконно ним заволоділа, у володіння інших осіб.

Суди не встановили факт правомірності набуття позивачем у власність спірного майна, оскільки між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та позивачем існував спір, який вирішено рішенням Господарського суду м. Києва від 27 червня

2006 року у справі № 30/431. А саме позов ДП «Катрін» задоволено, зобов`язано Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради виконати рішення Шевченківської районної у м. Києві Ради 13 сесії 22 скликання від 11 вересня 1997 року № 164,

а саме: укласти з ДП «Катрін» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 142,1 кв. м, яке розташовано за адресою:

АДРЕСА_1 . Проте Шевченківською районною у м. Києві

радою рішення від 11 вересня 1997 року № 164 не приймалося, а подібне рішення було прийнято Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва на 13 сесії 22 скликання від 11 вересня 1997 року № 164, проте воно протягом 9 років не було виконано.

Витребування у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, спірного приміщення не є пропорційним та має наслідком порушення справедливого балансу і покладатиме на нього надмірний індивідуальний тягар та становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як спірне приміщення вже відремонтовано, унаслідок чого значно збільшило вартість.

Касаційна скарга ТОВ «Інтерком»мотивована тим, що 09 жовтня 2019 року

ОСОБА_1 передав в управління ТОВ «Інтерком» групу нежитлових приміщень на підставі договору управління, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., реєстраційний номер 1499.

09 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. проведено державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно - право оперативного управління за ТОВ «Інтерком».

Проте позивачем не було заявлено позовних вимог до ТОВ «Інтерком», хоча спірне майно перебуває в управлінні цього товариства. Отже, належним способом захисту прав позивача також є вимога про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння саме товариства.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2023 року ДП «Катрін» подало відзив на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерком», посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт виникнення у нього права власності на спірне нерухоме майно, у тому числі реєстраційним посвідченням від 03 жовтня 2006 року № 026828. У позивача були відсутні наміри на продаж спірного нерухомого майна, яке вибуло з володіння ДП «Катрін» поза його волею шляхом відчуження його особою, яка не мала права на вчинення таких дій.

Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, не пропущено, оскільки приміщення вибули із володіння позивача коли він довідався про порушення своїх прав, а саме з 29 жовтня 2019 року, після того як отримав повідомлення від служби охорони Національної поліції України про розірвання договору охорони об`єкта нерухомості. Безпідставними є доводи ТОВ «Інтерком» щодо порушення норм процесуального права, оскільки судами установлено, що спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 , тому обґрунтованими є вимоги ДП «Катрін» до ОСОБА_1 про витребування із його

незаконного володіння спірного нерухомого майна, проте ТОВ «Інтерком» є лише управителем цього майна.

У вересні 2023 року ТОВ «Центрбудсервіс КС» подало відзив, в якому посилалося на те, що ТОВ «Центрбудсервіс КС» було визначено відповідачем у заяві про зменшення позовних вимог, разом з тим ДП «Катрін» позовні вимоги до товариства заявлені не були. Таким чином, ТОВ «Центрбудсервіс КС» є неналежним відповідачем у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 липня 2006 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради

та ДП «Катрін» було укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 76, які складаються з приміщень з № 1 по № 9 літ. «А»,

загальною площею 142,10 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г.

03 жовтня 2006 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ДП «Катрін» було видано реєстраційне посвідчення № 026828, яким посвідчено право приватної власності на нежитлові приміщення літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, за адресою

АДРЕСА_1 , про що вчинено запис у реєстровій книзі №56п-62 за реєстровим № 5200п.

20 лютого 2015 року начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоцій Б. І. був затверджений акт державного виконавця про проведені прилюдні торги.

10 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В. на підставі зазначеного акту було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з групи приміщень № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , яке придбане ОСОБА_3

за 500 000 грн, що раніше належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 21 лютого 2008 року у справі

№ 42/69, зареєстроване 29 квітня 2008 року Київським міським бюро технічної інвентаризації права власності на об`єкти нерухомого майна у реєстровій книзі Д30п, номер запису 283п.

13 червня 2015 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорноног Л. В., відчужив ОСОБА_4 групу приміщень № 76, приміщення

громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

10 серпня 2015 року Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за заявою ОСОБА_6 , директора

ДП «Катрін» відкрито кримінальне провадження № 12015100100009368

за частиною четвертою статті 190 КК України щодо незаконного заволодіння приміщеннями у АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ДП «Катрін».

16 вересня 2015 року начальник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хорішко О. О. листом повідомив слідчого, що станом на 16 вересня 2015 року на виконання до відділу не надходив та не перебував виконавчий документ на підставі якого проводилась реалізація майна, а саме: нежилих приміщень (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не видавався акт про реалізацію зазначеного майна, яке придбав ОСОБА_3 за 500 000 грн.

16 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі № 761/37563/15, якою клопотання слідчого 4 відділу поліції

(з обслуговування центральної частини міста) управління поліції в Шевченківському районі Головного управління Національної поліції у м. Києві Бобокала Р. В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100100009368 від 11 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України задоволено.

Накладено арешт на нежитлові приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам розпоряджатися та користуватися вказаними нежитловими приміщеннями (групою приміщень) № 76.

Господарський суд м. Києва листом від 18 лютого 2016 року № 01-18/123 повідомив слідчого, що справа № 42/69 про визнання права власності на нежитлове приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 Господарським судом м. Києва не розглядалася.

06 вересня 2019 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_1 нежитлові приміщення (групу приміщень) № 76, приміщення

громадського призначення, вбудовані у житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9, поверх 1, літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., реєстраційний номер 1267.

06 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, які складаються з приміщень з № 1 по № 9,

літ. «А», загальною площею 142,10 кв. м, адреса місця знаходження:

АДРЕСА_1 , індексний номер 48554683 від 06 вересня 2019 року 11:31:31 (реєстраційний номер нерухомого майна 655475080000).

08 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , як позичальником

та ТОВ «Центрбудсервіс КС», як позикодавець, було укладено договір позики на суму 200 000 грн.

09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , як іпотекодавецем,

та ТОВ «Центрбудсервіс КС», іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки на підставі якого в іпотеку було передано спірну групу нежитлових приміщень № 76, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., реєстраційний номер 1500.

09 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. здійснено запис у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки № 33594221, зареєстрований 09 жовтня 2019 року на підставі договору іпотеки, серія та номер 1500, посвідченого 09 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М. О.

09 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. здійснено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження: заборони на вищевказане нерухоме майно.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 передав в управління ТОВ «Інтерком» спірне нерухоме майно на підставі договору управління, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О., реєстраційний номер 1499.

09 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. здійснено державну реєстрацію іншого речового права

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - право оперативного управління за ТОВ «Інтерком» на спірне нерухоме майно.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції

заяву про застосування позовної давності (а.с. 152, т. 1).

У грудні 2021 року ТОВ «Інтерком» подано до суду першої інстанції

заяву про застосування позовної давності (а.с. 180-181, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ «Інтерком» підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають зміні щодо мотивів задоволення позову ДП«Катрін».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуальновизначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У пунктах 22, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно,

не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Отже, аналіз вказаних положень законодавства свідчить про те, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі

частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння, а також передбачає вичерпне коло умов та підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Зокрема, однією з умов повернення власнику майна із чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України є придбання майна в особи, яка не мала права його відчужувати.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої

Палати Верховного Суду: від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8 цс 21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93 цс 20), 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96 цс 21).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули право власності на спірне нерухоме майно, унаслідок чого у ОСОБА_4 були відсутні правові підстави для його відчуження на користь ОСОБА_1 , а отже, спірні нежитлові приміщення вибули з володіння

ДП «Катрін» поза його волею, тому належним способом захисту прав позивача

є витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не встановили факт правомірності набуття позивачем у власність спірного майна, на увагу не заслуговують, оскільки ДП «Катрін» набуло у власність спірне майно за договором купівлі-продажу від 07 липня 2006 року, який у встановленому законом порядку оспорено не було, недійсним цей правочин не визнавався, а відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, який не оспорено.

Посилання касаційної скарги ТОВ «Інтерком» на те, що 09 жовтня 2019 року

ОСОБА_1 передав в управління ТОВ «Інтерком» спірне майно на підставі договору управління, проте позивачем до товариства не було заявлено вимог про витребування майна із його володіння, є безпідставними, так як ТОВ «Інтерком» є лише управителем цього майна, а спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 , тому обґрунтованими є вимоги ДП «Катрін» до ОСОБА_1 про витребування із його незаконного володіння спірного нерухомого майна. Крім того, спірне майно було придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, тому позивач, як його власник, вірно звернувся на підставі статті 388 ЦК України до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання відповідних договорів недійсним. Подібних за змістом правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396 цс 19),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено, передано в управління на підставі наступних договорів.

Отже, судами достовірно встановлено, що права позивача порушено.

Щодо позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Суди, вирішуючи питання позовної давності за заявою відповідачів: ОСОБА_1 і ТОВ «Інтерком», виходили з того, що позивач строк позовної давності не пропустив, так якприміщення вибуло із володіння позивача після набуття права власності на нього ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року.

Верховний Суд не погоджується з цим і змінює мотиви судових рішень в цій частині.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Аналіз положень частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Верховний Суд зазначає, що оскільки право власності позивача на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття з власності ДП «Катрін» у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди вірно послалися на постанову Великої Палати Верховного Суду

від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128 гс 19), проте дійшли помилкового висновку, що початком перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна на підставі положень статті 388 ЦК України є момент, коли майно вибуло з власності його власника. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові відступила від цього правового висновку, зазначивши про те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, а не від дня коли майно вибуло з власності позивача, як його законного власника.

Отже, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що з 10 серпня 2015 року позивачу було відомо або могло бути відомо про порушення його прав, оскільки здійснено реєстрацію права власності на спірне приміщення за іншою особою, у зв`язку з чим підприємство звернулося

із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. З цим позовом до суду ДП «Катрін» звернулося

у серпні 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено ОСОБА_1 .

Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У позовній заяві і в інших процесуальних зверненнях до суду ДП «Катрін» зазначало, що існували поважні причини для пропуску строку позовної давності, хоча помилково вказали, що строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.

У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року

у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50 гс 20) вказано, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду оцінила поважність

причин пропуску позивачем строку звернення до суду і поновила цей строк

(пункти 120-126) й ухвалила судове рішення по суті. Зокрема, у пункті 122 Велика Палата Верховного Суду вказала, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Верховний Суд виходить з того, що позовну давність ДП «Катрін» пропущено з поважних причин, оскільки з власності позивача вибуло належне йому майно унаслідок протиправних дій відповідачів, позивач негайно вчинив дії щодо недопущення такого порушення, у подальшому вчинялися інші протиправні дії щодо майна позивача, а тому були наявні правові підстави для поновлення такого строку і захисту порушеного права ДП «Катрін».

Отже, суди по суті правильно вирішили спір та вірно задовольнили позов, проте дійшли помилкового висновку щодо мотивів такого задоволення.

Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень щодо їх мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 рокута постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 рокута постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець