Постанова

від 04.12.2023 по справі 760/337/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/15084/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/337/22

04 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ратнікової В.М.

суддів: Левенця Б.Б.

Борисової О.В.

при секретарі Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року в цивільній справі № 2-8267/05 позов заступника прокурора Тернопільської області задоволено, і її - ОСОБА_2 було визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням, що становить 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 і зобов`язано Відділ реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти позивача з реєстраційного обліку із зазначеної квартири. Посилається на те, що в результаті виконання заочного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року вона була офіційно знята з реєстрації місця проживання із зазначеної квартири.

Зазначає, що заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року в цивільній справі № 2-8267/05 в частині втрати нею права користування житлом було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26.05.2016 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 рокузаочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 рокубуло скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог до її сина про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням було закрито у зв`язку із смертю сторони. Стосовно ОСОБА_1 було ухвалено нове рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Приватного підприємства «Світанок», третя особа: Приватне підприємство "Люкс" про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Зазначає, що в 2020 році вона звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в порядку статті 444 ЦПК України, з заявою про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.09.2005 року у даній справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення залишено без розгляду. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2020 року скасовано та постановлено нову ухвалу суду, якою у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 вересня 2005 року було відмовлено.

Вважає, що відповідно до ст.56 Конституції України має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю всіх без виключення органів державної влади.

Враховуючи викладене, просила суд прийняти рішення про відшкодування їй за рахунок держави матеріальної шкоди, спричиненої виконанням скасованих незаконних рішень у справі № 2-8267/05 в розмірі 529 000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року справу №760/337/22, провадження №2/760/5820/22 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, місцезнаходження якого за адресою: 46003, м. Тернопіль, вул. І. Котляревського, 34, за підсудністю, за місцем знаходження відповідачів.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 10 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року залишено без змін.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про перегляд ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 21 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Солом`янського районного суд міста Києва від 21 серпня 2023 року скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи їй у перегляді ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами, не врахував, що наразі вона має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує на те, що з наданого їй 06 липня 2023 року Київським апеляційним судом усного роз`яснення його постанови від 06 липня 2023 року, вона зрозуміла, що Київський апеляційний суд своїм рішенням ( своєю постановою) про скасування ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 30 березня 2023 року та про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції або сам вже скасував, або з урахуванням наведеної в мотивувальній частині постанови сталої практики Верховного Суду, фактично зобов`язав Солом`янський районний суд м.Києва переглянути та скасувати власну ухвалу від 18 лютого 2023 року про визначення підсудності справи № 760/337/22 та передачу справи за підсудністю, як ухвалу, яка перешкоджає подальшому розгляду справи про відшкодування шкоди і продовжити розгляд справи за її позовом по суті. Але оформити це рішення в якості окремого пункту резолютивної частини постанови від 06 липня 2023 року Київський апеляційний суд не мав процесуальних повноважень і це, очевидно повинен був зробити Солом`янський районний суд м.Києва.

Вважає, що постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року було зобов`язано Солом`янський районний суд м. Києва переглянути та скасувати ухвалу від 18 лютого 2022 року про передачу даної справи до іншого суду, проте, суд першої інстанції проігнорував та не виконав вказівки постанови апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, та постановив 21 серпня 2023 року ухвалу, якою фактично змінив лише мотивувальну частину ухвали Солом`янсього районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року.

Просила апеляційний суд при розгляді її апеляційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 21 серпня 2023 року застосувати ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, як норму прямої дії.

Також просила апеляційний суд застосувати статтю 8 Конституції України згідно якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Просила апеляційний суд також застосувати статтю 129 Конституції України про те, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. У випадку не застосування судом апеляційної інстанції вказаних норм Конституції України при розгляді її апеляційної скарги, вмотивовано зазначити, причини вказаної відмови.

Вважає, що ухвала Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2023 року про передачу її справи за підсудністю підлягає обов`язковому скасуванню за нововиявленими обставинами. В цій ухвалі суд застосував ч.4 ст. 28 ЦПК України, за якою позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди,заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а направив справу у місце, де вона точно та гарантовано не зареєстрована, повністю з точністю до навпаки порушивши наведену ним норму закону.

Посилається також на те, що визначаючи підсудність справи за її позовом, суд першої інстанції посилався на вимоги ч.10 ст.28 ЦПК України, яка визначає, що якщо у суду немає можливості встановити точне місце проживання позивача по справі, то питання про відкриття провадження у справі повинно вирішуватись судом за останнім відомим місцем реєстрації позивача. Ця норма ухвалена законодавцем для захисту прав позивача, який подав позов до відповідача та не має в Україні місця проживання чи перебування і позивач, очевидно, не знає, де такого відповідача. Щоб захистити права позивача і в такому випадку, закон говорить, що позов може бути поданий за останнім відомим місцем реєстрації відповідача. Вказує на те, що вона у даній справі є позивачем, а не відповідачем. Місце знаходження відповідачів у справі за їх позовом чітко відоме, її місце перебування суду також було відоме і її не потрібно було розшукувати. Вона вказала суду адресу місця свого перебування , адресу для листування та номер мобільного телефону. Через відсутність у нею договору оренди житла, вона не змогла надати суду докази щодо місця свого проживання, а суд першої інстанції, постановивши ухвалу від 18 лютого 2023 року, позбавив її права на судовий захист, а тому вказана ухвала має бути переглянута за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники відповідачів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та Тернопільського апеляційного суду в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи судом повідомлені, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивачки ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди. В позовній заяві зазначила місце свого перебування та адресу для листування : АДРЕСА_3 , до запитання ОСОБА_1 . Місцем знаходження відповідачів у справі зазначено м. Тернопіль. Звернення з вказаним позовом до Солом`янського районноого суду м.Києва обгрунтовувала вимогами ч.4 ст. 28 ЦПК України, яка визначає, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури або суду можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у зв`язку з тим, що останнє місце реєстрації позивача ( АДРЕСА_4 ) та місце знаходження відповідачів територіально не відносяться до Солом`янського району м.Києва.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 10 березня 2022 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року залишено без змін.

15 березня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м.Києва з заявою про перегляд ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами. Нововиявленою обставиною вважала те, що з 09 березня 2023 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , соціальний заклад, на підтвердження чого надала довідку Центу надання адміністративних послуг Солом`янської районної в м.Києві державної адміністрації.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, 21 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що у цій справі місцевий суд дійшов суперечливих висновків і одночасно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і фактично прийшов до правильного висновку, що вказана ухвала не підлягає перегляду в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Турнопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Турнопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року не є ухвалою якою було закінчено розгляд справи, а тому вона не може бути переглянута за ново- виявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

В поданій заяві заявник просить переглянути ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, якою справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Відповідно до роз`яснень, даних у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" від 30 березня 2012 року №4 ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є:

- ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду;

- ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.

Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду постановах Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 463/6267/14-ц (провадження № 61-33385св18), 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12 (провадження № 61-22788св19), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21), від 06 вересня 2021 року у справі № 454/1362/14-ц (провадження № 61-523св21)від 19 січня 2022 року у справі № 146/561/21.

Враховуючи те, що ухвала Солом`янського районного суд ум. Києва від 18 лютого 2022 року про передачу справи за підсудністю до іншого судуне є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, то вона не може бути об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ухвала Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Тернопільського апеляційного суду про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок постановлення рішення за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, а тому відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів відхиляє, так як суд правильно застосував норми ст.ст. 423, 429 ЦПК України, врахував при цьому роз`яснення, надані у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" від 30 березня 2012 року №4 та висновки, які викладені у постановах Верховного Суду постановах Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 463/6267/14-ц (провадження № 61-33385св18), 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12 (провадження № 61-22788св19), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21), від 06 вересня 2021 року у справі № 454/1362/14-ц (провадження № 61-523св21) від 19 січня 2022 року у справі № 146/561/21.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд першої інстанції, відмовляючи їй у перегляді ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами, не врахував, що наразі вона має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів відхиляє, так як відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року, суд першої інстанції посилався на те, що вказана ухвала не може бути переглянута за нововиявленими обставинами, так як вона не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи. З огляду на зазначене, суд першої інстанції і не розглядав заяву по суті та не надавав оцінку викладеним у ній доводам позивачки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з наданого їй 06 липня 2023 року Київським апеляційним судом усного роз`яснення його постанови від 06 липня 2023 року, вона зрозуміла, що Київський апеляційний суд своїм рішенням ( своєю постановою) про скасування ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 30 березня 2023 року та про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції або сам вже скасував, або з урахуванням наведеної в мотивувальній частині постанови сталої практики Верховного Суду, фактично зобов`язав Солом`янський районний суд м.Києва переглянути та скасувати власну ухвалу від 18 лютого 2023 року про визначення підсудності справи № 760/337/22 та передачу справи за підсудністю, як ухвалу, яка перешкоджає подальшому розгляду справи про відшкодування шкоди і продовжити розгляд справи за її позовом по суті. Але оформити це рішення в якості окремого пункту резолютивної частини постанови від 06 липня 2023 року Київський апеляційний суд не мав процесуальних повноважень і це, очевидно повинен був зробити Солом`янський районний суд м.Києва, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, так як вони не відповідають висновкам апеляційного суду, викладеним в постанові від 06 липня 2023 року .Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд у постанові від 06 липня 2023 року зазначив, що у цій справі місцевий суд дійшов суперечливих висновків і одночасно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і фактично прийшов до правильного висновку, що вказана ухвала не підлягає перегляду в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року було зобов`язано Солом`янський районний суд м. Києва переглянути та скасувати ухвалу від 18 лютого 2022 року про передачу даної справи до іншого суду, проте, суд першої інстанції проігнорував та не виконав вказівки постанови апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, та постановив 21 серпня 2023 року ухвалу, якою фактично змінив лише мотивувальну частину ухвали Солом`янсього районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року, так як постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року таких висновків та вказівок для суду першої інстанції не містить.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про застосування при розгляді її апеляційної скарги апеляційним судом ст. ст. 3, 8, 129 Конституції України, як норм прямої дії, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст.ст. 3, 8, 129 Конституції України розгляд даної справи здійснювався незалежним судом, з дотриманням принципу верховенства права, право позивачки на звернення до суду для захисту її конституційних прав і свобод людини і громадянина порушено не було. Розгляд справи здійснювався з дотриманням норм Цивільного процесуального Кодексу України, які регулюють порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2023 року.

Головуючий: Судді: