Рішення

від 07.12.2023 по справі 420/10023/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10023/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)», третя особа на стороні відповідача Управління забезпечення діяльності у південного регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.05.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Одеської виправної колонія (№10)», третя особа на стороні відповідача Управління забезпечення діяльності у південного регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування та невиплати всіх сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити позивачу всіх сум, що належать йому - 106 050 гривень., а саме: щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30 000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, всього 60 000 (шістдесят) тисяч, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022; грошову компенсацію за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку - 14 260 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень; одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби 31 790 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 в період з 14.08.2010 по 11.05.2022 року проходив службу в державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№10)». Остання займана посада - старший інспектор (з організації продовольчого забезпечення) відділу інтендантського та господарчого забезпечення установи, майор внутрішньої служби, що відповідно п. 4 ч. 6 ст. 14 до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» відносяться до старшого начальницького складу.

Позивач зазначає, що 24.02.2023 у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф та веденням воєнного стану на території України в державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№10)» було введено посилений варіант несення служби. Незважаючи, на окупацію Херсонської області, в період з 24.02.2023 по 10.05.2023 перебував на цілодобовій службі в установі, виконуючи свої посадові обов`язки, що позбавило можливості вивести сім`ю на безпечну, неокуповану територію. 11.05.2023 року, у зв`язку з неможливістю продовжувати службу на тимчасово окупованій території, був звільнений з Державної кримінально- виконавчої служби України за власним бажанням, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» та п. 7 ч. 1 ст. Закону України «Про національну поліцію України». Проте, як стверджує позивач, відповідач протиправно, всупереч вимогам законодавства, порушуючи гарантовані Конституцією України, Законами України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», «Про Національну поліцію», не здійснив належних йому відповідно до діючого законодавства виплат при звільненні а саме грошової компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової відпустки за 2021 році (25 діб) та за 2022 (12 діб), одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 23.05.2022 року, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Позивач зазначає, що лише 30.06.2022 року він отримав від відповідача розрахунок у сумі 4377 гривень 07 копійок.

Як стверджує позивач, протиправна бездіяльність відповідача, щодо нарахування та виплати належних нарахувань при звільненні фактично перешкоджала можливості виїхати з тимчасово окупованої території, разом з дружиною та малолітньою дитиною, які перебували на його утриманні.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в даній адміністративній справі.

26.05.2023 року (вх.№ЕП/19531/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державна установа «Дар`ївська виправна колонія (№10)» не визнає позов в повному обсязі, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві вказано, що після відновлення доступу до адміністративних будівель установи виявлено відсутність первинної, фінансової документації, особових справ співробітників та іншої документації. За таких умов відповідач зазначає про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку із відсутністю первинної документації.

31.05.2023 року (вх.№17666/23) від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

01.06.2023 року (вх.№ЕП/20469/23) від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких, зокрема, вказано, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2022 року №1060/7 державна установа «Кропивницький слідчий ізолятор» здійснювала повноваження розпорядника бюджетних коштів державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» в частині проведення розрахунково-касових операцій з оплати праці за травень 2022 року.

08.06.2023 року (вх.№ЕС/5800/23) від позивача до суду надійшло клопотання про витребування в державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» копій документів на підставі яких було здійснено розрахунок з оплати праці за травень з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.07.2023 року задоволено клопотання представника позивача, доручено державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії: документів на підставі яких було здійснено розрахунок з оплати праці за травень з ОСОБА_1 ; доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» із зазначенням його складових.

Вказаною ухвалою судом зупинено провадження по справі №420/10023/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)», третя особа на стороні відповідача Управління забезпечення діяльності у південного регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії до надходження відповіді на доручення

За вх.№27978/23 від державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2023 року до суду надійшов лист про надання доказів разом із додатками.

Ухвалою суду від 07.12.2023 року поновлено провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у Державній установі «Дар`ївська виправна колонія №10».

Наказом в.о. начальника Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» від 10.05.2022 року №41/ос позивача на підставі п. 7 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі за власним бажанням.

При цьому у наказі визначено, що вислуга років позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені складає 11 років 08 місяців 27 днів.

Також у наказі встановлено відповідно до п.10 статті 93 ЗУ «Про національну поліцію» необхідно провести позивачу виплату компенсації за 25 діб невикористаної чергової відпустки за 2021 рік та 12 діб невикористаної чергової щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Разом з тим, як стверджує позивач йому вищезазначені виплати відповідачем проведено не було, що зумовило його звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

Як стверджує позивач, 30.06.2022 року йому виплачено 4377,07 грн.

З наданого до суду листа державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» судом встановлено, що на підставі наданих Державною установою «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», розрахункових відомостей на виплату грошового забезпечення за травень 2022 року, позивачу було виплачене грошове забезпечення за вказаний період, у вказаній Дар`ївською виправною колонією (№ 10) сумі - 4377 гривень 09 копійок.

З довідки №9/6281/Чбн від 14.08.2023 року та витягу з розрахункової відомості судом встановлено, що до складу даної виплати увійшли: посадовий оклад 1550,65 грн, оклад за званням 475,48 грн, надбавка за вислугу років 709,15 грн, надбавка за особливості проходження служби 1367,64 грн, премія за службу в нічний час 62,43 грн, компенсація податку 808,08 грн, індексація 323,97 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування та невиплати всіх сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно із ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року

№580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спірні правовідносини регламентовані, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей (п. 1 ч.1 ст. 3 Закону).

Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

В свою чергу ч. 4 ст. 9 Закону України №2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260).

Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року №648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року №1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Положеннями п.1 розділу XXXII Порядку №260 врегульовано, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 2 розділу XXXII Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (п. 3).

Так, з матеріалів справи вбачається, що календарна вислуга років позивача для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені складає 11 років 08 місяців 27 днів. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання вищезазначеної виплати, чого відповідачем не заперечується.

Водночас, як стверджує позивач та встановлено судом одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні виплачено не було.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивач в частині визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Дар?ївська виправна колонія (№10)» щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо спірних правовідносин в частині невиплати позивачу компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, суд зазначає таке.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» встановлюються такі види відпусток, зокрема, щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

В силу вимог ч.1 ст. 83 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно із ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Так у наказі Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» від 11.05.2022 року №43/ос встановлено відповідно до п.10 статті 93 ЗУ «Про Національну поліцію» провести позивачу виплату компенсації за 25 діб невикористаної чергової відпустки за 2021 рік та 12 діб невикористаної чергової щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Отже, у зв`язку із звільненням з Державної кримінально-виконавчої служби України позивач має право на компенсацію за невикористані дні відпустки.

Разом з тим, як вказує позивач у позові та не спростовано відповідачем, виплату компенсації за 25 діб невикористаної чергової відпустки за 2021 рік та 12 діб невикористаної чергової щорічної основної відпустки за 2022 рік ОСОБА_1 не було проведено.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивач в частині визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Дар?ївська виправна колонія (№10)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної чергової щорічної основної відпустки за 2021 рік та 12 діб невикористаної чергової щорічної основної відпустки за 2022 рік.

Щодо виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, суд зазначає.

Так, 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі постанова № 168).

Пунктом 1 цієї постанови, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка,.

Згідно з пунктом 2 вищевказаної постанови вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів(начальників).

Державна установа "Дар`ївська виправна колонія (№ 10), в якій працював позивач розташована на території села Дар`ївка, Херсонського району, Херсонської області, яка до 11.11.2022 входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27.01.2023).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «Підтримка» Херсонська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, у період з 06.03.2023 по 31.05.2023 позивач мав підстави для отримання додаткової місячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалась допомога у рамках Програми «єПідтримка».

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивач в частині визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Дар?ївська виправна колонія (№10)» щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

В той же час, розглядаючи дану справу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд зазначає, питання щодо визначення розміру належних позивачу до виплати сум грошового забезпечення є компетенцією саме відповідача.

З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача зобов`язального характеру шляхом зобов`язання державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, грошову компенсацію за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язання державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, грошову компенсацію за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)», третя особа на стороні відповідача Управління забезпечення діяльності у південного регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать позивачу відповідно до закону при звільненні, а саме: щомісячної додаткової винагороди в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, грошової компенсації за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразової грошової допомоги після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірів 30000 грн. за період з 01.03.2022 року по 11.05.2022 року, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, грошову компенсацію за невикористану в 2021 році (25 діб) та в 2022 році (12 діб) відпустку, одноразову грошову допомогу після звільнення в розмірів 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Державна установа «Дар`ївська виправна колонія (№10) (вул. Краснова, 2А, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 08564676).

Третя особа - Управління забезпечення діяльності у південного регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул.Люстдорфська дорога, 9, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ )

Суддя С.М. Корой