Рішення

від 08.12.2023 по справі 420/25635/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25635/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 вересня 2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» до Одеської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів - Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000559/1 від 30.08.2023.

Позовні вимоги «АТРІК ГРУП» обґрунтовує тим, що між ним та фірмою «Hunter Industries Incorporated» (Продавець, США) 02.01.2023 було укладено Контракт №02/01-23, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує партії систем крапельного зрошування с/г рослин, їх частини та приладдя: крапельна стрічка (трубка), гнучкий шланг, труби, фільтри, засувки, кульові крани, регулюючі вузли, клапани, фітинги, дозатори, контролери (панелі керування) та інше, в подальшому «Товар» у відповідності до умов цього Контракту та додатків до нього, які є невід`ємною частиною цього Контракту. В кількості, номенклатурі і за цінами згідно додатків до даного Контракту. На виконання Контракту та з метою здійснення митного оформлення товарів, представником Позивача, (декларантом) було подано митну декларацію 23UA500500029869U7 від 28.08.2023, в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури) № 3852815 RI від 02.06.2023. 22.08.2023 ТОВ «ОКТОПУС-В» інформаційним листом повідомило, що в порт КОНСТАНЦА, РУМУНІЯ 17.08.2023 прибув контейнер з Туреччини (вантажовідправник - HUNTER INDUSTRIES INCORPORATED) по коносаменту AKKIST23036512 від 13.08.2023, на користь (вантажоодержувача) ТОВ «Атрік Груп», Україна. Згідно з заявкою вантажоодержувача, експедиторами FFWD UNITED TRANSPORT LOGISTICS AGENCY SRL, РУМУНІЯ було здійснено перевалку продукції в повному обсязі на території митного терміналу порту Констанца, Румунія, під наглядом митного інспектора морського контейнера(ів): CIPU5283678 (пломба 0232560) у вантажівку(ки) : НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно з CMR від 22.08.2023. Ціни були надані раніше оформленим інвойсом 3852815 RI від 06.02.2023. ТОВ «АТРІК ГРУП є ексклюзивним дистриб`ютором на території України та здійснює своєчасну оплату за замовлений товар. Це означає, що тільки АТРІК ГРУП має право на ввезення і продаж товарів виробника. Інших подібних товарів зі схожими характеристиками в Україні не існує. З метою здійснення митного оформлення товарів представником Позивача було подано наступну митну декларацію: № 23UA50050003044U3, в порядку у режимі IM 40 DE. Не зважаючи на надані документи Одеська митниця («Відповідач») все ж таки відмовила у митному оформленні (випуску) товарів. Внаслідок чого Позивачем було отримане: - Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000559/1, та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/0001139 від 30.08.2023, якими було скориговано митну вартість товарів на підставі МД №UA110170/2023/2095 від 01.02.2022 - де митна вартість такого товару, як 4 - становить 7,3715 дол. США за шт, замість зазначеної декларантом 5,8156 дол. США за шт - на підставі МД №UA508020/2022/260 від 20.06.2023 - де митна вартість такого товару, як 5 - становить 2,5121 дол. США за шт, замість зазначеної декларантом 1,2690 дол. США за шт. В Рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визнана.

З приводу упаковки та маркування товару та їх складових, поданого Декларантом до розмитнення, позивач зазначає наступне. Відповідно до Додатку №3 від 22.05.2023 до контракту №02/01-23 від 02.01.2023 в п. 1.2 зазначено що пакування складається з дерев`яних подонів, стандартного експортного пакування та первинна упаковка товару. П. 1.7 цього ж Додатку звертає увагу на те, що ціна Товару включає вартість тари, упаковки, страхування та маркування. У п. 4.1 контракту №02/01-23 від 02.01.2023 вказано, що Продавець повинен за свій рахунок упакувати Товар, таким чином, щоб забезпечити збереженість Товару при транспортуванні. Пакування повинно бути з маркуванням. В інвойсі №3852815 RI від 02.06.2023 в кінці зазначено «з метою зручності транспортування та подальшого монтажу постачаються у частково розібраному стані з елементами для кріплення та монтажу». Відповідно до умов поставки FCA усі документи, маркування та упаковка товару покладаються на Продавця. Проте, як було вказано митним органом, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Отже, доводи відповідача щодо заявлення Декларантом в митній декларації неповних та недостовірних відомостей про митну вартість та числових значень її складових є необґрунтованими. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування. У зв`язку з цим, згідно з положеннями МК України, ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, під час визначенні митної вартості.

Вважаючи вказане рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою судді від 26.09.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою, надання доказів сплати судового збору у розмірі 3354,43 грн.

Ухвалою судді від 10.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «АТРІК ГРУП», відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25.10.2023 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/12952/23) Одеської митниці з проханням відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне. У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500029869U7 від 28.08.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000559/1 від 30.08.2023, а саме: 1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2023 №02/01-23 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 30.08.2023 декларантом було додатково надано документи та лист від 30.08.2023, яким декларантом було повідомлено що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Опрацювавши інформацію, викладену у листі від 30.08.2023 стосовно митної декларації № UA500500/2023/029869, щодо направлених документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що брокером не надані всі перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною МД буде скориговано відповідно до п.1 ст.55 Митного кодексу України. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

30 жовтня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№ЕС/12953/23 від 25.10.2023) представника відповідача Супрун Д.В., про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.10.2023 до суду надійшла (вх..№ЕС/13434/23) відповідь на відзив у якому зазначено, що відповідач корегуючи вартість товару, поданого Позивачем до розмитнення, вирішив визнати подані документи декларантом такими, що містять розбіжності не конкретизуючи в Рішенні про коригування митної вартості які саме, і автоматично наданій поставці до декларування обрав резервний метод. Такий метод не тільки простіше за все застосувати, опираючись на недоступні для Позивача у вільному доступі митні декларації (зазначаючи які митний орган не вказує всі характеристики товару, навіть вказуючи код товару) але і можливістю використати будь-який товар за схожою ціною, яка йому потрібна та вважається найбільш приємною до кожного випадку окремо. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Зазначаючи митні декларації на які Відповідач опирався під час застосування резервного методу по оскаржуваній поставці у Відзиві ним все одно не було вказано характеристик Товару, який поставлявся за МД № UA110170/2023/2095 від 22.06.2023 і МД №UA508020/2022/260 від 01.02.2022. Зазначена тільки різниця у вартості товару. З наведеного є неможливим здійснити порівняння між Товаром, що постачався Позивачем та за вказаними митними деклараціями. Автоматизована інформаційна система (ЦБД ЄАІС ДМСУ), даними якої оперує митний орган, на час розгляду справи має статус «для службового користування», зазначена база не містить об`єктивних даних, які підтверджуються документально, тому оцінці не підлягають, у зв`язку з чим не можна прийняти таку в якості належного доказу по справі.

Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що 02.01.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Атрік Груп» (Покупець) та компанією Hunter Industries Incorporated (США) (Продавець) було укладено Контракт №02/01-23, за умовами якого Продавець продає і Покупець купує наступний Товар - партії систем крапельного зрощування с/г рослин, їх частини та приладдя: крапельна стрічка (трубка), гнучкий шланг, труби, фільтри, засувки, кульові крани, регулюючі вузли, клапани, фітинги, дозатори, контролери (панелі керування) та інше, в подальшому «Товар» у відповідності до умов цього Контракту та додатків до нього, які є невід`ємною частиною контракту. В кількості, номенклатурі і за цінами згідно додатків до даного Контракту. 11.2. Загальна вартість Контракту є сума вартості всіх додатків до даного Контракту. 1.3. Країна походження, виробництва Товару - зазначається у відповідних додатках до даного Контракту. 1.4. Виробник Товару: зазначається у відповідних додатках до даного Контракту. 1.5. Вантажовідправник (відправник): зазначається у відповідних додатках до даного Контракту. 1.6. Вантажоотримувач (в подальшому - «отримувач»): ТОВ «Атрік Груп» 1.7. Призначення Товару: Для використання в сільському господарстві (а.с.34).

Згідно з пунктом 2.1 Контракту №02/01-23, Товар повинен бути доставлений Отримувачу у відповідності до умов ІНКОТЕРМС в редакції 2020 р. Остаточний базис поставки закріплюється у відповідному Додатку до цього Контракту.

Пункт 4.1 Контракту №02/01-23: Продавець повинен за свій рахунок упакувати Товар таким чином, щоб забезпечити збереженість Товару при транспортуванні. Пакування повинно бути з маркуванням (а.с.35).

Відповідно до пункту 1.2 та 1.7 Додатку до контракту №02/01-23 від 02.01.2023, пакування: дерев`яни подони, стандартне експертне пакування, первинна упаковка. Ціна Товару включає вартість тари, упаковки, страхування та маркування (а.с.45).

02.06.2023 позивачу був виставлений інвойс №3852815 RI на суму 171 551,76 дол. США. Також у інвойсі зазначені умови поставки FCA Стамбул, Турція (а.с.41-42).

22.08.2023 ТОВ «ОКТОПУС-В» інформаційним листом повідомило, що в порт КОНСТАНЦА, РУМУНІЯ 17.08.2023 прибув контейнер з Туреччини (вантажовідправник - HUNTER INDUSTRIES INCORPORATED) по коносаменту AKKIST23036512 від 13.08.2023, на користь (вантажоодержувача) ТОВ «Атрік Груп», Україна.

Згідно з заявкою вантажоодержувача, експедиторами FFWD UNITED TRANSPORT LOGISTICS AGENCY SRL, РУМУНІЯ було здійснено перевалку продукції в повному обсязі на території митного терміналу порту Констанца, Румунія, під наглядом митного інспектора морського контейнера: CIPU5283678 у вантажівки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно з CMR від 22.08.2023. Також листом-роз`ясненням від 29.08.2023 до митних органів України наданих «Hunter Industries, INC. Built on Innovation» (Продавцем) підтверджено, що товар за інвойсом №3852815 RI від 06.02.2023, був відвантажений на умовах FCA Стамбул, Туреччина.

З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці 28.08.2023 було подано митну декларацію № 23UA500500029869U7, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Умови поставки: FCA Стамбул, Турція.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) № 3852815R1 від 02.06.2023;

- коносамент AKKIST23036512 від 13.08.2023;

- автотранспортна накладна №3678 від 22.08.2023;

- супровідний документ Т1 23ROСT197000161133 від 23.08.2023;

- декларація про походження товару № 3852815 R1від 02.06.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.05.2022;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.06.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 93 від 21.08.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.08.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 22.05.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №02/01-23 від 02.01.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №02/01-23 від 02.01.2023;

- інші некласифіковані документи - ваговий лист від 27.08.2023;

- інші некласифіковані документи інформаційний лист від 22.08.2023;

- інші некласифіковані документи лист отримувача від 24.08.2023.

Однак, 30.08.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000559/1 з посиланням на наступне: відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.01.2023 № 02/01-23 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

У зв`язку з цим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом за митною декларацією 23UA500500030443U3 (а.с.58-65).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару від 30.08.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Повертаючись до обставин справи, суд звертає увагу митного органу на відповідно до Додатку №3 від 22.05.2023 до контракту №02/01-23 від 02.01.2023 в п. 1.2 зазначено, що пакування складається з дерев`яних поддонів, стандартного експортного пакування та первинна упаковка товару. Пункт 1.7 цього ж Додатку звертає увагу на те, що ціна Товару включає вартість тари, упаковки, страхування та маркування. У пункті 4.1 контракту №02/01-23 від 02.01.2023 вказано, що Продавець повинен за свій рахунок упакувати Товар, таким чином, щоб забезпечити збереженість Товару при транспортуванні. Пакування повинно бути з маркуванням. В інвойсі №3852815 RI від 02.06.2023 в кінці зазначено «з метою зручності транспортування та подальшого монтажу постачаються у частково розібраному стані з елементами для кріплення та монтажу».

Відповідно до умов поставки FCA, за якими поставлявся товар, усі документи, маркування та упаковка товару покладаються на Продавця.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митній декларації, позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, за умовами Контракту ціна товару включає в себе вартість упаковки та пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

До того ж, позивач є ексклюзивним дистриб`ютором на території України та здійснює своєчасну оплату за замовлений товар. Отже тільки ТОВ «АТРІК ГРУП» має право на ввезення і продаж товарів виробника. Інших подібних товарів зі схожими характеристиками в Україні не існує.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Отже, надані ТОВ «АТРІК ГРУП» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АТРІК ГРУП» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару та надані ним пояснення. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Атрік Груп» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 3354,43 грн (платіжна інструкція №1060 від 28.09.2023).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» судового збору у розмірі 3354,43 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу, суд зазначає таке.

Позивач зазначає, що між ним та адвокатом Шавровим І.І. було укладено Договір про надання правової допомоги від 02.09.2023. Пунктом 3.1. вказаного Договору передбачено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) в порядку, строки і розмірі, визначеному між Сторонами в додаткових угодах та додатках до цього Договору.

Відтак, за надання правової допомоги у спорі між ТОВ «АТРІК ГРУП» з митним органом про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, вартість послуг становить 5000,00 грн 23.09.2023 Адвокатське об`єднання виставило рахунок №СФ-0000061/9 на суму 5000,00 грн. На виконання вказаного, позивач сплатив Адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар) за отримання правової допомоги (послуг), шляхом надання грошових коштів, у розмірі 5000,00 грн.

Надавши оцінку наведеним доказам суд приходить до наступного.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь ТОВ «АТРІК ГРУП», нескладність справи, наявність сталої судової практики, кількість подібних справ за позовом цього позивача, справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, суд вважає, що сума витрат є завищеною.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Шаврова І.І.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «АТРІК ГРУП» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2023/000559/1 від 30.08.2023.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» суму сплаченого судового збору у розмірі 3354,43 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АТРІК ГРУП» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 28, код ЄДРПОУ 38570157);

Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА