Рішення

від 08.12.2023 по справі 420/24994/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24994/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (далі - позивач, ТОВ «АУМІ»), в інтересах якого діє адвокат Шморгун Віталій Олегович, звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000198/2 від 24.08.2023;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209130/2023/000222 від 24.08.2023.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «АУМІ» вказує, що 01.08.2023 між компанією CALCONUT S.L. (Іспанія) та ТОВ «АУМІ» укладено договір купівлі-продажу №CAL23020764. Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору продавець - компанія CALCONUT S.L. продає, а покупець - ТОВ «АУМІ» купує ядра мигдалю в кількості та за ціною:

1) ядра австралійського мигдалю натурального, врожай 2022 року, сорт Carmel Type SSR, калібр 23/25, вага нетто 2 041,20 кг, 90 коробок, на суму 8 246,45 USD;

2) ядра американського мигдалю натурального, врожай 2022 року, сорт Non Pareil Extra N1, калібр 23/25, вага нетто 2993,76 кг, 132 коробки, на суму 14 669,42 USD.

З метою митного оформлення товару, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209130009739U5 від 24.08.2023 та документи, що підтверджують митну вартість товарів за ціною 22915,87 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення. За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209130/2023/000222 від 24.08.2023 та рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000198/2 від 24.08.2023.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «АУМІ» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 21.09.2023 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 06.10.2023 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена особа зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МКУ).

За результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів за МД від 24.08.2023№ 23UА209130009739U5 були виявлені розбіжності, а саме:

- у поданій CMR від 10.08.2023 №8139-1, яка видана CALCONUT S.L., відсутні відомості у графах 21 «Дата складання» та 22 «Підпис та штамп відправника», що є порушенням ст. 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів;

- у платіжному дорученні №26 від 02.08.2023 у графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт та інвойс (№20764 від 01.08.2023), який до митного оформлення не подано. Натомість подано рахунок-фактуру №А23/202303126 від 08.08.2023. Отже ідентифікувати суму платежу із даною поставкою не надається можливим.

- у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023, який видано ТОВ «Патріот Транс» ТОВ «АУМІ», вказано лише вартість перевезення вантажу за маршрутом « 46190 Ribarroja Del Turia, Valencia (Іспанія) до п/п Краківець-Корчова (Україна)». Вартість перевезення становить 40000 грн. Вартість перевезення по території України відсутня. Також рахунок не містить розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України.

- у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023 також відсутній реєстраційний номер транспортного засобу, що не дає можливості ідентифікувати його із заявкою №4 від 08.08.2023 на надання автомобільного транспорту (замовником є ТОВ «АУМІ», експедитором - ТОВ «Патріот Транс»).

- для підтвердження вартості транспортних витрат декларантом подано до митного оформлення 2 заявки на перевезення. Згідно заявки №4 від 08.08.2023 (замовником є ТОВ «АУМІ», експедитором - ТОВ «Патріот Транс») вартість перевезення становить 1350 євро. Згідно договору-заявки №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 на надання автомобільного транспорту (експедитором (замовником) є ТОВ «Патріот Транс», експедитором-2 є ФОП ОСОБА_1 ) вартість перевезення також становить 1350 євро. Дана операція з надання транспортних послуг між ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 є економічно необґрунтованою.

Митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів (CMR) та документів, що містять відомості про транспортні витрати.

Основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UА20900/2023/000198/2 від 24.08.2023 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.10.2023 клопотання Львівської митниці про розгляд справи № 420/24994/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

23.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржуване рішення відповідача та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів.

31.10.2023 відповідач надав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

08.11.2023 позивач надав додаткові пояснення щодо клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, 01.08.2023 між компанією CALCONUT S.L. (Продавець) та ТОВ «АУМІ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №CAL23020764.

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору Продавець продає, а покупець купує ядра мигдалю в кількості та за ціною:

1) ядра австралійського мигдалю натурального, врожай 2022 року, сорт Carmel Type SSR, калібр 23/25, вага нетто 2041,20 кг, 90 коробок, на суму 8246,45 USD;

2) ядра американського мигдалю натурального, врожай 2022 року, сорт Non Pareil Extra N1, калібр 23/25, вага нетто 2993,76 кг, 132 коробки, на суму 14669,42 USD.

З метою митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209130009739U5 від 24.08.2023 та документи, що підтверджують митну вартість товарів за ціною 22915,87 дол. США і обраний метод її визначення, а саме:

пакувальний лист від 08.08.2023;

рахунок-фактура (інвойс) №А23/202303126 від 08.08.2023;

товарно - транспортна накладна (CMR) № 8139-1 від 10.08.2023;

фітосанітарний сертифікат №UE ES/00144594C від 09.08.2023;

фітосанітарний сертифікат №UE ES/00144631C від 09.08.2023;

сертифікат про походження товару №1930115-СС 09.08.2023;

платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 26 від 02.08.2023;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1 від 17.08.2023;

прейскурант (прайс-лист) від 31.07.2023;

договір купівлі - продажу №CAL23020764 від 01.08.2023;

договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 014.07.2022;

договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиційні послуги №3107-2023/1 від 31.07.2023;

договір-заявка на надання автомобільного транспорту №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023;

договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022;

заява декларанта від 21.08.2023;

інформація про позитивні результати державних видів контролю №10335032 від 20.08.2023;

специфікація NATURAL AUSTRALIA ALMONDS US SELECT SHELLER RUN від 01.08.2023;

специфікація NATURAL CALIFORNIA ALMONDS NONPAREIL EXTRA N? 1 від 01.08.2023;

заявка №4 на надання автомобільного транспорту від 08.08.2023;

копія митної декларації країни відправлення №23ES0046111AAFZMB0 від 10.08.2023;

митна декларація №23UА209130009739и5 від 24.08.2023.

Митним органом декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи:

офіційний прайс-лист виробника від 31.07.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 505-0001 від 05.05.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 707-0001 від 07.07.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 719-0001 від 19.07.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 721-0002від 21.07.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 807-0001 від 07.08.2023;

рахунок на оплату по замовленню № 809-0001 від 09.08.2023;

технологічна карта №010721-3 від 01.07.2021;

технологічна карта №010721-18 від 01.07.2021;

декларація виробника мигдаль, сорт Carmel Type SSR;

декларація виробника мигдаль, сорт NON PAREIL EXTRA.

Розглянувши подані документи, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000198/2 від 24.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209130/2023/000222 від 24.08.2023.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Щодо поданої товарно-транспортної накладної (CMR), у якій відсутні відомості у графах 21 «Дата складання» та 22 «Підпис та штамп відправника» суд зазначає наступне.

Згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях і є первинним доказом укладення договору перевезення.

Згідно ст.6 Конвенції вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: заява про те, що перевантаження забороняється; платежі, які відправник зобов`язується сплатити; сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у товарно-транспорту накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Із наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна не відноситься до документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Щодо посилання у платіжній інструкції №26 від 02.08.2023 на контракт та інвойс який не був наданий під час митного оформлення товару суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу №CAL23020764 від 01.08.2023 визначено терміни оплати - 100% передоплата.

Пунктом п. 4.1 договору передбачено, що продавець постачає Товар у кількості необхідної для виконання Договору згідно комерційного інвойсу на умовах поставки. Умови поставки товарів: FCA, Валенсія, Incoterms 2020.

Оплата за товар здійснена за платіжною інструкцією в іноземній валюті №26 від 02.08.2023 на суму 22915,87 дол. США (передоплата).

У вказаній платіжній інструкції в іноземній валюті у графі 70 «Призначення платежу» міститься запис Prepayment for Almonds contract CAL23020764 dd 01.08.2023, що відповідає номеру договору купівлі-продажу, поданого для митного оформлення товару.

Сума здійсненого платежу за вказаною платіжною інструкцією складає 22915,87 дол. США, що також відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Крім того, у банківській платіжній інструкції № 26 від 02.08.2023 не могло бути посилання на рахунок-фактуру № А23/202303126, що датований 08.08.2023.

Пунктом 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Разом з тим, у платіжній інструкції в іноземній валюті №26 від 02.08.2023 вказано посилання саме на проформу-інвойс №20764 від 01.08.2023.

Проформа-інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Рахунок-проформа може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар і навпаки.

Така підстава як неподання до митного оформлення проформи-інвойсу, на яку містяться посилання у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах, є необґрунтованою, оскільки вказана проформа-інвойс є попереднім рахунком, виставленим продавцем на оплату товару. Сума в них узгоджена продавцем та покупцем, а відтак згодом видано рахунок-фактуру №А23/202303126 від 08.08.2023, який подано до митного оформлення.

Сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Щодо відсутності вартості перевезення по території України та розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому п. 5, ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях МК України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані:

товарно-транспортна накладна № 8139-1 від 10.08.2023;

договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022;

договір №3107-2023/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиційні послуги від 31.07.2022;

договір-заявка на надання автомобільного транспорту №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023;

заявка на надання автомобільного транспорту №4 від 08.08.2023;

рахунок-фактуру №1 від 17.08.2023.

У своїй сукупності вказані документи є достатнім для підтвердження вартості витрат на транспортування товару.

Наказ Міністерства фінансів України № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» не визначає імперативний перелік документів, якими б підтверджувались би витрати на транспортування, а лише вказує альтернативні варіанти.

Документом, що фіксує кінцеву вартість перевезення вантажу є рахунок-фактура, який виставляється із врахуванням всіх факторів (в тому числі простою, штрафних санкцій, знижок тощо).

Так, декларантом до митної вартості додані витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме до пункту пропуску через державний кордон України «Краківець Корчова», що підтверджується рахунком-фактуру №1 від 17.08.2023.

Визначення вартості транспортних послуг належить до предмета регулювання договором перевезення вантажів автомобільним транспортом та визначається договірними сторонами на власний розсуд.

Відсутність розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу не впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 та від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, вказав на те, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

З наведеного слідує, вказана обставина не є достатньою підставою для коригування митної вартості товарів.

Таким чином, розбивка суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України не впливає на формування ціни товару.

Доводи відповідача про відсутність реєстраційного номеру транспортного засобу у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу є необґрунтованими, оскільки відсутність останнього не впливає на митну вартість товару. Крім того, рахунок №1 від 17.08.2023 містить інформацію про договір, за яким здійснюється перевезення вантажу, а саме договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, а також маршрут слідування вантажу - 6190 RIBARROJA DEL TURIA, VALENCIA (Іспанія) до п/ п Краківець - Корчова (Україна), що є достатнім для ідентифікації його з даним конкретним перевезенням вантажу. Відповідачу при здійсненні митного оформлення надавалася товарно-транспортна накладна (CMR) № 8139-1 від 10.08.2023, в якій вказано реєстраційний номер транспортного засобу, який здійснював перевезення товару.

Щодо економічно необґрунтованої операції з надання транспортних послуг між ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022 замовник (ТОВ «АУМІ») доручає експедитору (ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС»), а експедитор зобов`язується надавати замовнику послуги з організації та забезпечення перевезень експортно-імпортних вантажів замовника, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги, відповідно до Заявки на надання послуг доставки вантажу замовника, форма якої наведена в додатку до цього Договору, як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Згідно з п. 2.2.1 договору експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх обов`язків за даним Договором від свого імені і за свій рахунок.

За правилами ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

У відповідності зі ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частин 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Позивач доручив експедитору - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС» здійснити організацію та забезпечити перевезення вантажу відповідно до заявки №4 від 08.08.2023, у якій визначили ціну та умови даного перевезення. Експедитором - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС» було залучено третю особу експедитора ФОП ОСОБА_1 , який у свою чергу залучив безпосереднього перевізника, який здійснював перевезення вантажу.

Правовідносини між замовником - позивачем, експедитором - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС», експедитором - ФОП ОСОБА_1 і перевізником ТОВ «ПРОФЕКТУС-ГРУП» не є підставою для коригування митної вартості товару.

Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача є протиправними та не відповідають наявним в матеріалах справи доказам та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За змістом статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Львівською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги ТОВ «АУМІ» є таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 4294,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» укладено договір № 28/12/22 про надання правової допомоги від 28.12.2022.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 28/12/22 від 28.12.2022 за результатами надання професійної правничої допомоги Виконавець складає звіт щодо наданих послуг. В звіті вказується обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість. Розмір гонорару у певній справі Сторони можуть погодити у додатковій угоді.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди № 2 від 29.08.2023 до договору про надання правової допомоги № 28/12/22 від 28.12.2022 сторони домовилися, що вартість послуг Виконавця за даною додатковою угодою складає за представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції 18000 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 18000,00 грн, позивачем надано рахунок на оплату № 109 від 29.08.2023, виписку банку, платіжну інструкцію № 232 від 30.08.2023, акт прийому-передачі наданих послуг від 23.10.2023 до додаткової угоди № 2 до договору № 28/12/22 про надання правової допомоги від 28.12.2022, відповідно до якого адвокатське об`єднання «Едвайзерс» в межах виконання обов`язків з представництва інтересів Замовника у справі № 420/24994/23 надано наступні види правової допомоги:

проведення консультації з Замовником, погодження правової позиції;

підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви;

підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків позовної заяви;

ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду відповіді на відзив;

підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про долучення доказів.

Вартість послуг за надання правової допомоги за вказаним актом складає 18000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 січня 2023 року у справі №280/3242/19, від 19 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003790, від 30 листопада 2022 року у справі №520/11678/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000198/2 від 24.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209130/2023/000222 від 24.08.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Тадеуша, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, 8, код ЄДРПОУ 41471489) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Тадеуша, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, 8, код ЄДРПОУ 41471489) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний