Постанова

від 01.07.2024 по справі 420/24994/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24994/23

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Турецької І. О.,

суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі за позовом адвоката Шморгуна Віталія Олеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року адвокат Шморгун В.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (далі - ТОВ «АУМІ») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.08.2023 за № UA209000/2023/000198/2;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209130/2023/000222.

Окрім цього, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Шморгун В.О. зазначає, що у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Як пояснює адвокат ТОВ «АУМІ», надані декларантом документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими

Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «АУМІ» - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 24.08.2023 за № UA209000/2023/000198/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209130/2023/000222 від 24.08.2023.

Суд стягнув на користь ТОВ «АУМІ», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4294,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.

Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив суд першої інстанції, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд визнав безпідставними зауваження митного органу із посиланням на економічну необґрунтованість операції з надання транспортних послуг між перевізниками: ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 , з огляду на те, що такі обставини не входять до компетенції даного суб`єкта владних повноважень та взагалі не потребують витребування додаткових документів.

Стосовно зауважень Митниці щодо непідтвердження вартості перевезення, суд зазначив, що наданих документів у своїй сукупності було достатньо для підтвердження вартості витрат на транспортування товару, а відсутність реєстраційного номеру транспортного засобу у рахунку на оплату жодним чином не спростовує митної вартості товару.

Також суд визнав безпідставними зауваження Митниці про відсутність відомостей у графах міжнародної транспортної накладної щодо дати та підпису, з огляду на те, що такі зауваження жодним чином не заперечують можливість визначення митної вартості за ціною договору.

Стосовно зауважень митного органу про неможливість ідентифікації платежу, у наданому платіжному дорученні із даною поставкою, через розбіжності в указаному в ньому інвойсі та поданому рахунку-фактурі, суд указав, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як указує митниця в апеляції, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.

Так, скаржник зазначає, що у поданій міжнародній транспортній накладній (CMR) від 10.08.2023 №8139-1, яка видана CALCONUT S.L., відсутні відомості у графах: 21 «Дата складання» та 22 «Підпис та штамп відправника», що є порушенням статті 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів.

Далі скаржник заявляє, що у платіжному дорученні №26 від 02.08.2023 у графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт та інвойс (№20764 від 01.08.2023), який до митного оформлення не поданий, натомість, декларант подав рахунок-фактуру №А23/202303126 від 08.08.2023. Отже ідентифікувати суму платежу із даною поставкою не надається можливим.

За твердженням скаржника, у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023, який виданий ТОВ «Патріот Транс» ТОВ «АУМІ», вказана лише вартість перевезення вантажу за маршрутом « 46190 Ribarroja Del Turia, Valencia (Іспанія) до п/п Краківець-Корчова (Україна)». Вартість перевезення становить 40000 грн. Вартість перевезення по території України відсутня. Також рахунок не містить розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України.

Окрім цього, у вказаному вище рахунку відсутній реєстраційний номер транспортного засобу, що не дає можливості ідентифікувати його із заявкою №4 від 08.08.2023 на надання автомобільного транспорту (замовником є ТОВ «АУМІ», експедитором - ТОВ «Патріот Транс»).

Також скаржник зазначає, що на підтвердження вартості транспортних витрат декларант подав до митного оформлення 2 заявки на перевезення. Згідно заявки №4 від 08.08.2023 (замовник- ТОВ «АУМІ», експедитор - ТОВ «Патріот Транс») вартість перевезення становить 1350 євро. Згідно договору-заявки №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 на надання автомобільного транспорту (експедитором (замовником) є ТОВ «Патріот Транс», експедитором-2 є ФОП ОСОБА_1 ) вартість перевезення також становить 1350 євро. Дана операція з надання транспортних послуг між ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 є економічно необґрунтованою.

Отже, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.

По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи свій аргумент, скаржник указує, що Митний кодекс України встановлює його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.

Оскільки, митний орган вважав, що подані документи на підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то відповідно він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.

По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі

В рамках даного спору, як зазначає скаржник, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).

Наведене, на думку скаржника свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.

Окремо, висловлюючи в апеляційній скарзі свою незгоду із висновками суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, Митниця наголошує на тому, що заявлена адвокатом сума не співмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.

Так, на думку Митниці, така послуга як проведення консультацій із заявником, погодження правової позиції та усунення недоліків позовної заяви, є лише складовою частиною послуги підготовка позовної заяви, штучно виділена адвокатом для збільшення розміру вартості правової допомоги.

Також скаржник зазначає, що дана адміністративна справа типова і щодо такої справи є безліч правових висновків Верховного Суду. На переконання скаржника позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду на яку посилається позивач у позовній заяві, а тому суму гонорару скаржник вважає завищеною.

Адвокат ТОВ «АУМІ», скориставшись процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

Адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.

Також у відзиві адвокат заявив клопотання про стягнення з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Митниця, у відповідь на заявлене клопотання, подала клопотання про зменшення витрат на оплату витрат на правничу допомогу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «АУМІ» 20.07.2017 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 41471489).

Основний вид економічної діяльності: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.

Інші: 10.86 Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

24.04.2020 між ТОВ «АУМІ» (Покупець) та Компанією CALCONUT S.L. (Продавець) укладений контракт купівлі-продажу №CAL23020764 (далі - Контракт).

Відповідно до пункту 2.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує ядра мигдалю в кількості та за ціною:

1) ядра австралійського мигдалю натурального, врожай 2022 р., сорт Carmel Type SSR, калібр 23/25, вага нетто 2 041,20 кг, 90 коробок, на суму 8 246,45 USD

2) ядра американського мигдалю натурального, врожай 2022 р., сорт Non Pareil Extra N1, калібр 23/25, вага нетто 2993,76 кг, 132 коробки, на суму 14 669,42 USD

Пункт 2.3. Контракту визначає, що партія товару супроводжується наступними товаросупровідними документами:

-комерційний інвойс;

-пакувальний лист;

- сертифікат здоров`я;

-сертифікат на афлатоксин;

-фіто-санітарний (фумігаційний) сертифікат;

-сертифікат якості та кількості;

-сертифікат країни походження;

-експортна декларація.

Відповідно до пунктів 3.1.- 3.2. Контракту загальна ціна товару 22915,87 USD, термін оплати -100% передоплата.

Пункт 4.1. Контракту визначає, що Продавець постачає Товар у кількості необхідної для виконання Договору згідно комерційного інвойсу на умовах поставки. Умови поставки товарів: FCA FCA Валенсія, Incoterms 2020.

З метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, 31.05.2023 декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209130009739U5 від 24.08.2023 відповідно до якої, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «АУМІ» (а.с60).

У графі 31 митної декларації указаний опис товару:

- Мигдаль очищений від шкарлупи, не гіркий, без шкірки, в упаковках, масою нетто понад 10 кг: Ядра американського мигдалю натурального, врожай 222 року сорт Non Pareil Extra №1, калібр 23/25,132 коробки по 22,68 кг кожна, - 2993,76 кг. Дата переробки: 03/2023, термін придатності: 05/2025, країна виробництва - US, торговельна марка- немає даних, виробник - CALCONUT S.L.

- Мигдаль очищений від шкарлупи, не гіркий, без шкірки, в упаковках, масою нетто понад 10 кг: Ядра австралійського мигдалю натурального, врожай 222 року, сорт Carmel Type SSR , калібр 23/25, 90 коробок по 22,68 кг кожна, - 2041,2 кг. Дата переробки: 03/2023, термін придатності: 03/2025, країна виробництва - АU, торговельна марка- немає даних, виробник - CALCONUT S.L.

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:

- пакувальний лист від 08.08.2023;

-рахунок-фактура (інвойс) №А23/202303126 від 08.08.2023;

-авто - транспортна накладна (CMR) № 8139-1 від 10.08.2023;

- фітосанітарний сертифікат №UE ES/00144594C від 09.08.2023;

- фітосанітарний сертифікат №UE ES/00144631C від 09.08.2023;

-сертифікат про походження товару №1930115-СС 09.08.2023;

-платіжна інструкція № 26 від 02.08.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1 від 17.08.2023;

-прейскурант (прайс-лист) від 31.07.2023;

-договір купівлі - продажу №CAL23020764 від 01.08.2023;

-договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 014.07.2022;

-договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиційні послуги №3107-2023/1 від 31.07.2023;

-договір-заявка на надання автомобільного транспорту №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023;

-договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022;

-заява декларанта від 21.08.2023;

-інформація про позитивні результати державних видів контролю №10335032 від 20.08.2023;

-специфікація NATURAL AUSTRALIA ALMONDS US SELECT SHELLER RUN від 01.08.2023;

-специфікація NATURAL CALIFORNIA ALMONDS NON PAREIL EXTRA N 1 від 01.08.2023;

-заявка №4 на надання автомобільного транспорту від 08.08.2023;

-копія митної декларації країни відправлення №23ES0046111AAFZMB0 від 10.08.2023.

За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, Декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:

1) інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) каталоги, специфікації виробника товару, прейскуранти, прайс-листи виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

У відповідь на вимогу Митниці, ТОВ «АУМІ» надало пояснення та просило продовжити процедуру митного оформлення товарів за поданими документами, до пояснень надані такі документи:

- офіційний прайс-лист виробника від 31.07.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 505-0001 від 05.05.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 707-0001 від 07.07.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 719-0001 від 19.07.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 721-0002 від 21.07.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 807-0001 від 07.08.2023;

- рахунок на оплату по замовленню № 809-0001 від 09.08.2023;

- технологічна карта №010721-3 від 01.07.2021;

- технологічна карта №010721-18 від 01.07.2021;

- декларація виробника мигдаль, сорт Carmel Type SSR;

-декларація виробника мигдаль, сорт NON PAREIL EXTRA.

24.08.2023 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000198/2 за резервним методом.

У рішенні обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту складалося з такого:

1) у поданій міжнародній транспортній накладній (CMR) від 10.08.2023 №8139-1, яка видана CALCONUT S.L., відсутні відомості у графах: 21 «Дата складання» та 22 «Підпис та штамп відправника», що є порушенням статті 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів.

2) у платіжному дорученні №26 від 02.08.2023 у графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт та інвойс (№20764 від 01.08.2023), який до митного оформлення не поданий, натомість, декларант подав рахунок-фактуру №А23/202303126 від 08.08.2023. Отже ідентифікувати суму платежу із даною поставкою не надається можливим.

3) у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023, який виданий ТОВ «Патріот Транс» ТОВ «АУМІ», вказана лише вартість перевезення вантажу за маршрутом « 46190 Ribarroja Del Turia, Valencia (Іспанія) до п/п Краківець-Корчова (Україна)». Вартість перевезення становить 40000 грн. Вартість перевезення по території України відсутня. Також рахунок не містить розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України.

4) у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023, який виданий ТОВ «Патріот Транс» ТОВ «АУМІ», відсутній реєстраційний номер транспортного засобу, що не дає можливості ідентифікувати його із заявкою №4 від 08.08.2023 на надання автомобільного транспорту (замовником є ТОВ «АУМІ», експедитором - ТОВ «Патріот Транс»).

5) на підтвердження вартості транспортних витрат декларант подав до митного оформлення 2 заявки на перевезення. Згідно заявки №4 від 08.08.2023 (замовник- ТОВ «АУМІ», експедитор - ТОВ «Патріот Транс») вартість перевезення становить 1350 євро. Згідно договору-заявки №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 на надання автомобільного транспорту (експедитором (замовником) є ТОВ «Патріот Транс», експедитором-2 є ФОП ОСОБА_1 ) вартість перевезення також становить 1350 євро. Дана операція з надання транспортних послуг між ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 є економічно необґрунтованою.

Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «АУМІ» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209130/2023/000222 від 24.08.2023.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Як стверджує скаржник, у поданій міжнародній транспортній накладній (CMR) від 10.08.2023 №8139-1, яка видана CALCONUT S.L., відсутні відомості у графах: 21 «Дата складання» та 22 «Підпис та штамп відправника», що є порушенням статті 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів.

Так, згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях і є первинним доказом укладення договору перевезення.

Згідно статті 6 Конвенції вантажна накладна містить такі дані: дата і місце складання вантажної накладної; ім`я та адреса відправника; ім`я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім`я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: заява про те, що перевантаження забороняється; платежі, які відправник зобов`язується сплатити; сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у товарно-транспорту накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Колегія судів погоджується із зауваженнями суду першої інстанції, що визначені Митницею аргументи щодо невідповідностей, виявлених у товарно-транспортній накладній не спростовують заявлену декларантом митну вартість.

Далі скаржник зазначає, що у платіжному дорученні №26 від 02.08.2023 у графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт та інвойс (№20764 від 01.08.2023), який до митного оформлення не поданий, натомість, декларант подав рахунок-фактуру №А23/202303126 від 08.08.2023. Отже ідентифікувати суму платежу із даною поставкою не надається можливим.

Так, згідно матеріалів справи, пунктом 3.2 Контракту №CAL23020764 від 01.08.2023 визначений терміни оплати - 100% передоплата.

Пункт 4.1 Контракту передбачає, що продавець постачає Товар у кількості необхідної для виконання Договору згідно комерційного інвойсу на умовах поставки. Умови поставки товарів: FCA, Валенсія, Incoterms 2020.

По-перше, оплата за товар здійснена платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №26 від 01.08.2023 на суму 22915,87 дол. США (передоплата), платіжне доручення №26 від 02.08.2023 в обставинах даної справи не існує.

У вказаній платіжній інструкції у графі 70 «Призначення платежу» міститься запис Prepayment for Almonds contract CAL23020764 dd 01.08.2023, що відповідає номеру договору купівлі-продажу, поданого для митного оформлення товару.

Сума здійсненого платежу за вказаною платіжною інструкцією складає 22915,87 дол. США, що також відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пункт 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216 передбачає, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Разом з тим, у платіжній інструкції №26 від 01.08.2023 вказане посилання саме на проформу-інвойс №20764 від 01.08.2023, як таку що інформує про вартість товарів.

Проформа-інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Рахунок-проформа може бути виписаний на відвантажений, але ще не проданий товар і навпаки.

Така підстава як неподання до митного оформлення проформи-інвойсу, на яку містяться посилання у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах, є необґрунтованою, оскільки вказана проформа-інвойс є попереднім рахунком, виставленим продавцем на оплату товару. Сума в них узгоджена продавцем та покупцем, а відтак згодом виданий рахунок-фактура №А23/202303126 від 08.08.2023, який поданий до митного оформлення.

Окрім того, у платіжній інструкції № 26 від 01.08.2023 не могло бути посилань на рахунок-фактуру № А23/202303126, який датований 08.08.2023.

Колегія суддів вважає слушним зауваження суду про те, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку про недостовірність наданої позивачем інформації щодо митної вартості товару.

Отже, таке твердження скаржника не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Також скаржник указує, що у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу №1 від 17.08.2023, який виданий ТОВ «Патріот Транс» ТОВ «АУМІ», вказана лише вартість перевезення вантажу за маршрутом « 46190 Ribarroja Del Turia, Valencia (Іспанія) до п/п Краківець-Корчова (Україна)». Вартість перевезення становить 40 000 грн. Вартість перевезення по території України відсутня. Також рахунок не містить розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пункт 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, пункт 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Згідно матеріалів справи, позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані такі документи:

-товарно-транспортна накладна № 8139-1 від 10.08.2023 (а.с.27);

-договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022 (а.с.46);

-договір №3107-2023/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиційні послуги від 31.07.2022 (а.с.41);

-договір-заявка на надання автомобільного транспорту №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 (а.с.45);

-заявка на надання автомобільного транспорту №4 від 08.08.2023 (а.с.57);

-рахунок на оплату №1 від 17.08.2023 (а.с.34).

Дослідивши надані документи, колегія суддів встановила, що договір-заявка на надання автомобільного транспорту №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 так само як і №4 від 08.08.2023 містять інформацію про перевезення вантажу із пункту завантаження 46190 Ribarroja Del Turia. Valensia до пункту розвантаження м. Одеса, Україна, через пункт митного переходу Краківець-Корчова, із пунктом розмитнення м. Броди, вартістю перевезення 1350 євро.

Авто-транспортна накладна (CMR) № 8139-1 від 10.08.2023 у графі 3 також містить інформацію про поставку до м. Одеса.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у своїй сукупності вказаних вище документів було достатньо для підтвердження вартості витрат на транспортування товару.

Слід зазначити, що наказ Міністерства фінансів України № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» не визначає імперативний перелік документів, якими підтверджувались би витрати на транспортування, а лише вказує альтернативні варіанти.

Документом, що фіксує кінцеву вартість перевезення вантажу є рахунок-фактура, який виставляється із врахуванням всіх факторів (в тому числі простою, штрафних санкцій, знижок тощо).

Так, декларантом до митної вартості додані витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме до пункту пропуску через державний кордон України «Краківець - Корчова», що підтверджується рахунком-фактурою №1 від 17.08.2023.

Визначення вартості транспортних послуг належить до предмета регулювання договором перевезення вантажів автомобільним транспортом та визначається договірними сторонами на власний розсуд.

Відсутність розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу не впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Як указав Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 та від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви та причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Скаржником не наведені обґрунтовані доводи щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності розбивки суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезений товариством.

З огляду на наведене, вказана обставина не є достатньою підставою для коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що розбивка суми транспортних витрат за межами митної території України та по території України не впливає на формування ціни товару.

Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними посилання митного органу на відсутність реєстраційного номеру транспортного засобу у рахунку на оплату витрат з перевезення вантажу, оскільки відсутність останнього не впливає на митну вартість товару. Крім того, рахунок №1 від 17.08.2023 містить інформацію про договір, за яким здійснюється перевезення вантажу, а саме договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, а також маршрут слідування вантажу - 6190 RIBARROJA DEL TURIA, VALENCIA (Іспанія) до п/ п Краківець - Корчова (Україна), що є достатнім для ідентифікації його з даним конкретним перевезенням вантажу. Під час здійснення митного оформлення Митниці надавалася товарно-транспортна накладна (CMR) № 8139-1 від 10.08.2023, в якій вказаний реєстраційний номер транспортного засобу, що здійснював перевезення товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження Митниці про зворотне є безпідставним.

Стосовно доводів скаржника про те, що надані на підтвердження вартості транспортних витрат 2 заявки на перевезення товару викликають сумніви щодо визначеної декларантом митної вартості, колегія суддів зазначає таке.

Так, як зазначає скаржник, згідно заявки №4 від 08.08.2023 (замовник- ТОВ «АУМІ», експедитор - ТОВ «Патріот Транс») вартість перевезення становить 1350 євро. Згідно договору-заявки №РТ-07/08/2023 від 07.08.2023 на надання автомобільного транспорту (експедитором (замовником) є ТОВ «Патріот Транс», експедитором-2 є ФОП ОСОБА_1 ) вартість перевезення також становить 1350 євро. На думку митного органу, дана операція з надання транспортних послуг між ТОВ «Патріот Транс» та ФОП ОСОБА_1 є економічно необґрунтованою.

Відповідаючи на такий довід, колегія суддів звертається до наданого під час митного оформлення Договору №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022 9далі - Договір), укладеного між ТОВ «АУМІ» (Замовник) та ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС» (Експедитор) про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні (а.с.46).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає Експедитору, а Експедитор зобов`язується надавати Замовнику послуги з організації та забезпечення перевезень експортно-імпортних вантажів замовника, оформлення документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги, відповідно до Заявки на надання послуг доставки вантажу Замовника, форма якої наведена в додатку до цього Договору, як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Згідно пункту 2.2.1 Договору Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання своїх обов`язків за даним Договором від свого імені і за свій рахунок.

За правилами статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Стаття 179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

ТОВ «АУМІ» доручив Експедитору - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС» здійснити організацію та забезпечити перевезення вантажу відповідно до заявки №4 від 08.08.2023, у якій визначена ціна та умови даного перевезення. Експедитор - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС» залучив третю особу - експедитора ФОП ОСОБА_1 , який у свою чергу залучив безпосереднього перевізника ТОВ «ПРОФЕКТУС-ГРУП», який здійснював перевезення вантажу.

Жодних доводів або аргументів стосовно того, що правовідносини між замовником - ТОВ «АУМІ», експедитором - ТОВ «ПАТРІОТ ТРАНС», експедитором - ФОП ОСОБА_1 і перевізником ТОВ «ПРОФЕКТУС-ГРУП» є підставою для коригування митної вартості товару, ані в апеляційній скарзі, ані в оскаржуваному рішенні, скаржник не навів.

На думку колегії суддів, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів знову підкреслює, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору митний орган не надав, a інші обставини, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару не встановлені.

Отже, за аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що митний орган протиправно витребував додаткові документі, а покликання скаржника на те, що декларант не виконав вимоги про надання витребуваних документів не засноване на доказах, що містяться в матеріалах справи.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, а саме - МД від 03.07.2023 № UA100220/2023/705629 митна вартість товару становить5.8485 дол. США/кг, МД від 27.03.2023 № UA100380/2023/604164 митна вартість товару становить 7,2519 дол. США/кг.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів відзначає, що Верховний Суду справі від 27.04.2020, у справі №140/804/19 справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «АУМІ», суд апеляційної інстанцій не встановив.

Стосовно вимог, заявлених ТОВ «АУМІ» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209130/2023/000222, колегія суддів зазначає таке.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.

Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.

Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.

Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.

Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.

Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За такого правового регулювання, визнання протиправними рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються із висловленою Митницею незгодою із висновками суду щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., колегія суддів зазначає таке.

Пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно матеріалів справи, 28.12.2022 між ТОВ «АУМІ» та адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» (далі - АО «Едвайзерс») укладений Договір № 28/12/22 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 28/12/22 від 28.12.2022 за результатами надання професійної правничої допомоги Виконавець складає звіт щодо наданих послуг. В звіті вказується обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість. Розмір гонорару у певній справі Сторони можуть погодити у додатковій угоді.

Відповідно до пункту 2.1 Додаткової угоди № 2 від 29.08.2023 до Договору про надання правової допомоги № 28/12/22 від 28.12.2022 сторони домовилися, що вартість послуг Виконавця за даною додатковою угодою складає за представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції - 18000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у сумі 18000 грн, адвокатом надані такі документи:

- рахунок на оплату № 109 від 29.08.2023,

- виписка банку від 30.08.2023,

- платіжна інструкція № 232 від 30.08.2023,

- акт прийому-передачі наданих послуг від 23.10.2023.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 23.10.2023 до Додаткової угоди № 2 до Договору № 28/12/22 про надання правової допомоги від 28.12.2022, АО «Едвайзерс» в межах виконання обов`язків з представництва інтересів Замовника, у справі № 420/24994/23 надані наступні види правової допомоги:

-проведення консультації з Замовником, погодження правової позиції;

-підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви;

-підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків позовної заяви;

-ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду відповіді на відзив;

-підготовка та подача до Одеського окружного адміністративного суду клопотання про долучення доказів.

Вартість послуг за надання правової допомоги за вказаним актом складає 18000 грн.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви документи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, зміст, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, колегія суддів вважає, що стягнута з митниці судом сума у розмірі 6000 грн. відповідає складності справи, з урахуванням ціни позову, обсягу виконаної представником роботи (наданих послуг) у цій справі.

Слід зазначити також, що в апеляційній скарзі, окрім доводів стосовно того, що заявлений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 18000грн. є завищеним, стосовно розміру стягненої судом з митниці суми витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн. доводи не зазначені.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні у розмірі 6000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у правомірності висновку суду першої інстанції, скаржник в апеляційній скарзі не навів.

Розглядаючи клопотання адвоката Шморгуна В.О., про стягнення з Львівської митниці, на користь ТОВ «АУМІ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн, які понесені стороною під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи докази, перелік яких наведений вище, а також додані до заявленого клопотання платіжну інструкцію №436 та рахунок на оплату №26 від 08.02.2024 на суму 15000 грн.

Також колегія суддів враховує, що за приписами частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як мовилося вище, згідно частини 4-7 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина 9 статті 139 КАС України передбачає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15000 грн. є завищеним, а стягнення витрат на правову допомогу у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Досліджуючи питання обґрунтованості заявленої суми у відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Як мовилося вище, на підтвердження понесення ТОВ «АУМІ» витрат на правничу допомогу, які понесені у суді апеляційної інстанції, адвокат Шморгун В.О. надав:

- платіжну інструкцію №436 від 08.02.2024 на суму 15000грн., у графі призначення платежу якої зазначено: оплата за надання професійної правничої допомоги в суді у справі №420/24994/23 згідно рахунку №26 від 08.02.2024;

- рахунок на оплату №26 від 08.02.2024, згідно якого АО «Едвайзерс» надало ТОВ «АУМІ» професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №420/24994/23, згідно умов Договору про надання правової допомоги №28/12/22 від 28.12.2022, Додаткової угоди №2 від 29.08.2023 на суму 15000грн.

Отже, платіжною інструкцією №26 від 08.02.2024 підтверджується, що ТОВ «АУМІ» оплачені послуги адвоката щодо представництва інтересів у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000 грн.

Водночас, колегія суддів враховує, що у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.

Також колегія суддів враховує, що у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), ЄСПЛ також підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були така сума обґрунтованою.

Колегія суддів, враховуючи складність справи, зміст та обсяг підготовлених та поданих до апеляційного суду документів, їх значення для спору, вважає, що заявлена на відшкодування сума витрат на правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000 грн. не відповідає складності справи, з урахуванням ціни позову та наданого обсягу виконаної адвокатом роботи.

Беручи до уваги неспівмірність заявленої суми судових витрат із обсягом наданих послуг в суді апеляційної інстанції, кількість підготовлених процесуальних документів, а також відсутність засідань, колегія суддів дійшла висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, а тому присуджує її частково у розмірі 3000 грн.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року у справі за позовом адвоката Шморгуна Віталія Олеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації- залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (код ЄДРПОУ 41471489) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повний текст судового рішення складений 01.07.2024.