Постанова

від 05.12.2023 по справі 280/241/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 280/241/19Суддя І інстанції Сіпака А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень просила:

визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер №2324810100:12:001:007), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2018 року (№9-8-0.33-550/112-18).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що завищення граничних значень коефіцієнтів та безпідставне незастосування понижуючих коефіцієнтів вплинуло на кінцевий результат нормативної оцінки земельної ділянки та призвело до необґрунтованого підвищення орендної плати за вказану земельну ділянку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення на основі змінених після закінчення підготовчого засідання підстав позову, суд першої інстанції діяв всупереч ч. 1 ст.47 КАС України, що в кінцевому результаті призвело до неправильного вирішення справи по суті. На думку апелянта до суб`єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб`єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним, тобто суд першої інстанції не міг враховувати у даному спорі висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду від 10.03.2020 р. у справі № 940/164/19, з огляду на те, що у спірних правовідносинах на момент застосування до позивача уповноваженим суб`єктом владних повноважень нормативно-правового акту цей акт ще не було визнано судом незаконним. Вказує на те, що відповідачу станом на момент складання та видання оскарженого витягу не було та не могло бути відомо про те, що Приморською міською радою було порушено порядок та процедуру прийняття рішення від 28.12.2012 № 28 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області». Вказує, що відповідач не видавав оскаржений витяг на підставі нечинного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Приморська, і на момент видачі цього витягу вищенаведене рішення міської ради було чинним. Зазначає, що позивач у справі заявив лише позивну вимогу про визнання протиправними дій відповідача з підстав завищення граничних значень коефіцієнтів та безпідставного незастосування понижуючих коефіцієнтів під час формування витягу. При цьому, вимога про скасування вказаного витягу з підстав визнання нечинним названого рішення Приморської міської ради позивачем не заявлялась.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції і досліджуючи питання правомірності пред`явлених позивачем вимог, виходячи з предмету спору, апеляційний суд вважає, що з`ясуванню підлягають обставини, які стосуються правовідносин станом на день прийняття рішення судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з письмових матеріалів справи, 15.11.2010 між позивачем та Приморською міською радою Приморського району Запорізької області укладений Договір оренди землі №150, площею 49,000 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 , - зареєстрований у Приморському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2011, №232480004000043.

Зазначена земельна ділянка належить територіальній громаді в особі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області та у відповідності до Акту прийому-передання від 15.11.2010, - на підставі Договору №150 від 15.11.2010 передана в оренду ОСОБА_1 .

Додатковими Угодами № 1 від 23.01.2012, № 2 від 09.12.2015 внесені зміни до основного Договору №150 від 15.11.2010 щодо оренди земельної ділянки.

На час укладання договору від 15.11.2010 (Додаток№5) діяла нормативно-грошова оцінка від 26.10.2010, згідно з якою 3 % (три відсотка), ставка земельного податку, встановлена ЗУ «Про плату за землю» від нормативно-грошової оцінки землі в сумі 1846810 гривен, - за один рік складала 55404,3 грн (1846810грн : 100% х 3%=55404,3 грн).

31 серпня 2012 року Приморська міська рада Приморського району Запорізької області на 25-й сесії 6-го скликання відповідно до вимог статей 12 Земельного кодексу України, пп. 34 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оцінку земель», прийняла рішення «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» №19.

28.12.2012 Приморська міська рада Приморського району Запорізької області на 31-й сесії 6-го скликання, розглянувши технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель м. Приморськ Приморського району Запорізької області, розроблену ДП «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрію» у відповідності до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 388/12262 від 05.04.2006 та затвердженого спільним Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам, Міністерством аграрної політики України, Міністерствуом будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11), Закону України «Про оцінку земель» від 17.06.2004, №1808-1У та постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004, №843, а також з врахуванням позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.12.2012, № 228, - прийняла рішення № 28 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012, №28, якою встановлено, зокрема, що:

- (пп.2.1 пункту 2) базова вартість 1 кв. м земель м. Приморськ станом на 01.12.2012 дорівнює 68, 73 грн/кв.м;

- (пункт 3) Нормативно-грошова оцінка земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області виконана станом на 01.12.2012 подальшому підлягає індексації згідно статті 289 розділу ХIII Податкового кодексу України;

- (пункт 4): Прийняти до використання матеріали з нормативно-грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області для застосування згідно чинного законодавства.

28.03.2018 відповідачем сформовано Витяг № 9-8-0.33-550/112-18 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер: 2324810100:12:001:0079), згідно із яким: середня (базова) вартість земель населеного пункту 68,73 грн./кв.м.; коефіцієнт Км2 - 1,25; локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки: 1,06, 1,08, 0,94; сукупний коефіцієнт Км3 1,07; коефіцієнт Кф 0,5; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 1,897; нормативна грошова оцінка земельної ділянки 4272310 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі № 336/12/19 визнано протиправним та нечинним рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012 №19 та визнано протиправним та нечинним рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 по справі № 336/12/19 Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в адміністративній справі №336/12/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про визнання нечинними та скасування рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012, №19 та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області про визнання нечинними та скасування рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про проведення нормативно грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 31.08.2012, №19 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.03.2018 № 9-8-0.33-550/112-18, визначено на підставі рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28, яке визнано нечинним у судовому порядку, оскільки прийнято не в порядку та спосіб, передбачені законом, а тому такий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може слугувати підставою для визначення позивачу зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» (редакції на час виникнення спірних відносин між сторонами) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», ст.201 Земельного кодексу України обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки є базою для визначення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у спірному випадку відповідачем позивачу видано Витяг від 28.03.2018 № 9-8-0.33-550/112-18 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із зазначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки виходячи із середньої (базової) вартості земель населеного пункту, яка враховується саме для визначення розміру орендної плати.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (стаття 20 Закону України «Про оцінку земель»).

У відповідності до ст.23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг від 28.03.2018 № 9-8-0.33-550/112-18 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки видано на підставі рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Приморськ Приморського району Запорізької області» від 28.12.2012 №28, яке було визнано нечинним у судовому порядку через порушення міською радою порядку та процедури прийняття цього рішення.

Враховуючи викладені обставини суд першої інстанції вірно зазначив, що такий розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може слугувати підставою для визначення позивачу зобов`язань з орендної плати за користування земельною ділянкою через те, що в ній визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка, у зв`язку з визнанням нечинним рішенням міської ради, не була затверджена у встановленому порядку.

При цьому суд першої інстанції вірно дійшов вірного висновку про порушення прав та законних інтересів позивача, що є обґрунтованою підставою для задоволення позову застосовавши правову позиваці, висловлену Верховним Судом у справі №160/1088/19 (постанова від 10 березня 2020 року) та у справі №904/164/19 (постанова від 28.04.2020), відповідно до якої застосування визнаного у судовому порядку протиправним та нечинним акту суб`єкта владних повноважень (навіть за умови його дії у спірний період) та покладення на підставі нього обов`язків є неприпустимим, оскільки суперечить головному принципу законності (втручання у право мирно володіти майном), та у справі №826/11485/17 (постанова від 11.06.2020), відповідно до якої якщо регуляторний акт в окремій його частині не пройшов необхідної процедури його прийняття, це є підставою для визнання його нечинним з моменту прийняття, що спростовує доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач не видавав оскаржений витяг на підставі нечинного рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Приморська, і на момент видачі цього витягу вищенаведене рішення міської ради було чинним.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість зміни позивачем підстав позову після закриття підготовчого провадження суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц.

У цих постановах Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («Суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті другої та частини четвертої статті 9 КАС України.

Отже висновок суду у цій справі про протиправність дій відповідача з інших мотивів, ніж наведені у первісній позовній заяві, та застосування судом при вирішенні справи інших обставин, які позивач зазначив вже після підготовчого засідання, не є виходом за межі позовних вимог та не потребує дотримання правил зміни позовних вимог, наведених у статті 47 КАС України, та не є порушенням принципів змагальності та диспозитивності.

Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, колегія суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 05 грудня 2023 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова