Рішення

від 29.11.2023 по справі 372/3438/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3438/21

Провадження № 2-87/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Рябуха О.В.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом визнання недійним державного акту, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору: Обухівська об`єднана територіальна громада (Красненська сільська рада) Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Центр надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Обухівської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач звернулася до суду з позовною заявою в якій просила скасувати рішення 10-ї сесії ІV скликання Красненської сільської ради Обухівського району Київської області від 18.09.2004 року №53, якимвідповідачу ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0793 га., визнати недійсним державний акт серії НА № 577688на право власності на землю із цільовим призначеннямдля будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,0793 га, із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017 та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0793 га,цільове призначеннядля будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, записи та інформацію, в тому числі запис про державну реєстрацію права власності № 37325496 від 09.07.2020 року та № 37325399 від 09.07.2020 року, що вчинені державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, що стосуються проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223185102:02:004:0017 площею 0,0793 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за ОСОБА_6 та за ОСОБА_10 , стягнути з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 солідарно на користь позивача понесені неї судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 14 000 грн., судового збору у розмірі 3 632 грн.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що за життя, ОСОБА_11 набув у власність земельну ділянку загальною площею 0,392 га, що розташована на території с. Козіївка, Красненської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для обслуговування будівель і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства. Так, ОСОБА_11 був власником земельної ділянкиплощею 0,392 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 080781, виданого Красненською Першою сільською радою 04.05.1998 року, на підставі рішення Красненської Першої сільської ради народних депутатів № 28 від 28.11.1997 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 240. Однак, у 2021 році під час проведення землевпорядних робіт було встановлено «накладання» на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_11 земель із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, які перебували у власності ОСОБА_9 на підставі Державного акту серії НА №577688на право власності на земельну ділянку площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд,виданого на підставі рішення 10-ї сесії IV скликання Красненської сільської ради Обухівського району Київської області № 53 від 18.08.2004 року, дата внесення кадастровим реєстратором відділу в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру про земельну ділянку: 21.12.2019 року. В подальшому, згідно відомостей про земельну ділянку, 09.07.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, було зареєстровано Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області за ОСОБА_6 (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37325496) та за ОСОБА_10 (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37325399). Таким чином, земельні ділянки загальною площею 0,392 га були сформовані в 1997 році та право власності на них вперше було зареєстровано в 1998 році, право власності на дані земельні ділянки, без змін їх площі, в подальшому перейшло по спадщині до ОСОБА_11 .Тобто, ОСОБА_11 набув у власність земельні ділянки загальною площею 0,392 га відповідно до вимог ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23 Земельного Кодексу України. В свою чергу, на підставі рішення 10-ї сесії ІV скликання Красненської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2004 року №53 ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0793 га. Вказана земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_9 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НА №577688(без дати та який не було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю).З метою оформлення спадкового майна позивач звернулась з відповідною заявою до ФОП ОСОБА_12 з приводу присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів та внесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак, під час проведення землевпорядних робіт, при обробці каталогу координат було встановлено факт накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_11 , та які успадкувала позивач, площею 0,0793 га, що підтверджується зведеним кадастровим планом земельних ділянок, складеним сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_12 .Таким чином, вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НА №577688, із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, виготовленого на підставі рішення 10-ї сесії ІV скликання Красненської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2004 року №53 виготовлено та видано з порушенням вимог законодавства, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

02.11.2021 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09.12.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

09.06.2022року посправіпризначено земельно-технічнуекспертизу, провадження у справі зупинено.

12.12.2022 року провадження у справі відновлено.

02.02.2023 року судом постановлено ухвалу про витребування копії спадкової справи після смерті ОСОБА_10

16.05.2023 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі по даній справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судовому засіданні представники відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзивах, та просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, окрім того зазначили, що спірна земельна ділянка позивача є неідентифікованою, оскільки не вказано вулицю і номер де вона розташована, що видача державного акту та присвоєння кадастрового номеру є правомірною дією державного органу та скасуванню не підлягає. Просили застосувати строк позовної давності, оскільки державний акт на землю був виданий ОСОБА_11 в 1998 році, який до дня своєї смерті не заявляв жодних претензій щодо меж земельної ділянки. Крім того при вирішенні спору просили врахувати те, що позивачка ОСОБА_11 прийняла спадщину в 2008 році, а до суду з позовом звернулась в вересні 2021 року і просили відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності.

Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинно ґрунтуватисяназасадахверховенства права,бутизаконнимі обґрунтованим.Законнимєрішення,ухваленесудомвідповідно донормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідатизавданнюцивільного судочинства,визначеномуцимКодексом. При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах ВерховногоСуду .Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.11.1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Красненської Першої сільської ради народних депутатів № 28 передана ОСОБА_11 у приватну власність земельна ділянка площею 0,392 га для будівництва та обслуговування будівель та споруд ведення особистого підсобного господарства за адресою: с. Козіївка Красненської Першої сільської ради Обухівського району Київської області.

04.05.1998 року ОСОБА_11 видано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 080781, на підставі рішення Красненської Першої сільської ради народних депутатів № 28 від 28.11.1997 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 240.

ОСОБА_9 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НА №577688 на земельну ділянку площею 0,0793 га., на підставі рішення 10-ї сесії ІV скликання Красненської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2004 року №53.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.11.2007 року виданого Відділом реєстрації смерті у місті Києві актовий запис 21874, та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

29.10.2008 року позивачем ОСОБА_11 отримано витяг та свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_11 ..

29.10.2008 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа виданого ФОП ОСОБА_12 під час проведення землевпорядних робіт, при обробці каталогу координат встановлено факт накладення площею 0,0793 га. земельної ділянки ОСОБА_9 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_11 ..

Згідно відомостей про земельну ділянку, 09.07.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, було зареєстровано Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області за ОСОБА_6 (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37325496) та за ОСОБА_10 (номер запису про право (в державному реєстрі прав) 37325399).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер відповідач ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.07.2022 року виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис 14516, та видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи №24618/22-41 від 30.11.2022 року, зазначається, що межі земельної ділянки із кадастровим 3223185102:02:004:0017, яка перебувала у власності ОСОБА_9 (власники на цей час 1/2 ОСОБА_6 , 1/2 ОСОБА_10 ) на підставі Державного акту серії НА №577688 на право власності на земельну ділянку площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, виданого на підставі рішення 10-і сесії IV Красненської сільської ради Обухівського району Київської області №53 від 18.08.2004 року накладаються на межі земельної ділянки площею 0,2388 знаходиться за адресою: с. Козіївка, Красненської Першої сільської ради Обухівського району Київської області, яка перебувала у власності ОСОБА_11 (власник на цей час: ОСОБА_5 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю №080781, виданого Красненською Першою сільською радою 04.05.1998 року. Згідно технічних документацій із землеустрою (каталогів координат). Площа накладення становить 0,0793 га, тобто 100%. Накладення меж земельної ділянки із кадастровим номером 3223185102:02:004:0017, площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на межі земельної ділянки площею 0,1531 га, що знаходиться за адресою: с. Козіївка, Красненської Першої сільської ради Обухівського району Київської області яка перебувала у власності ОСОБА_11 (власник на цей час: ОСОБА_5 ) на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ №080781, виданого Красненською Першою сільською радою 04.05.1998 року, згідно технічних документацій із землеустрою (каталогів координат) не виявлено, у зв`язку з розташуванням останніх на відстані близько 460 м одна від одної.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів,

що посвідчують право на земельну ділянку на території Красненської сільської ради

Обухівського району Київської області розроблена та затверджена з порушенням вимог земельного законодавства та нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на час її виготовлення та затвердження, а саме п. 1.16 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі договорів оренди ) ст. 56 ЗУ «Про землеустрій».

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованогоЗаконом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При наданні правової оцінки позову суд приймає до уваги наступне.

Позивач є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_11 , однак право власності на спірну земельну ділянку в передбаченому законом порядку не оформила.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи №24618/22-41 від 30.11.2022 року, зазначається, що межі земельної ділянки із кадастровим 3223185102:02:004:0017, яка перебувала у власності ОСОБА_9 площею 0,0793 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладаються на межі земельної ділянки площею 0,2388 знаходиться за адресою: с. Козіївка, Красненської Першої сільської ради Обухівського району Київської області, яка перебувала у власності ОСОБА_11 ..

Згідно із ч. 1ст. 22 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпоряднимиорганізаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначеніст. 23 ЗК України 1990 року.

Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначенихДекретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року№ 15-92«Про приватизацію земельних ділянок».

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбаченихст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно з п. 7Перехідних положень ЗК України 2001 рокугромадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другоїстатті 116 ЗК Українинабуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Частиною першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша другастатті 321ЦК України).

УЗемельному кодексі Українизакріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1ст. 153 ЗК України).

Отже, не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством

Також у висновку земельно-технічної експертизи №24618/22-41 від 30.11.2022 року, зазначається, що згідно технічних документацій із землеустрою (каталогів координат). Площа накладення становить 0,0793 га, тобто 100%.

Відповідно до частини другоїстатті 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першоюстатті 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першоюстатті 393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих цим збитків.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку, яка раніше була передана у власність ОСОБА_11 суд вважає, що права позивача є порушеними. Приймаючи таке рішення, Красненська Перша сільська рада діяла не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України, чим порушила права та законні інтереси позивача.

Що стосується заяви представників відповідачів про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Для прийняття спадщини встановлюється шестимісячний строк, перебіг якого починається з дня смерті спадкодавця. У цей строк спадкоємець, який не проживав із спадкодавцем, вправі подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо протягом указаного строку спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він є таким, що не прийняв її. У цей же строк спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в установленому порядку, вправі одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, то спадкоємець зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це майно.

Частиною першоюстатті 256 ЦК Українивизначено, що позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно достатті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістомстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силустатті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 вересня 2022 року (справа №385/321/20) зазначив, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставинисамий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставинимомент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов.

Варто враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових правотримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємцяусунення перешкод в оформленні спадщини, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду наголосила на тому, що початок перебігу позовної давності щодо спадкових спорів пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених устатті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

Із матеріалів справи слідує, що позивач з 2008 року, довідалася про порушення свого права, натомість звернулася до суду з позовом у даній справі лише 08.09.2021, тобто станом на час звернення до суду позовна давність сплила.

У зв`язку з цим в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом визнання недійним державного акту, слід відмовити через сплив позовної давності.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 258, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом визнання недійним державного акту, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору: Обухівська об`єднана територіальна громада (Красненська сільська рада) Обухівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, Центр надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Обухівської міської ради, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а вразі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Л.В.Потабенко