Рішення

від 20.10.2023 по справі 160/12095/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 рокуСправа №160/12095/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_13), Військової частини НОМЕР_3 Регіонального управління Сил територіальної оборони ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_15), ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01.06.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_3 Регіонального управління Сил територіальної оборони (далі - відповідач-2), третя особа -ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльністю В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 - не розгляд по суті рапорту від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та створення штучних перешкод його подальшому руху до РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та штабу ІНФОРМАЦІЯ_4;

- зобов`язати В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 розглянути по суті рапорт від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та усунути перешкоди його подальшому руху до Регіонального управління Сил ТрО «ІНФОРМАЦІЯ_1» та штабу ІНФОРМАЦІЯ_4;

- визнати неправомірною бездіяльністю В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_6 - не видачу як мобілізованому солдату ОСОБА_1 військового квитка із необхідними відмітками;

- зобов`язати В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 видати солдату ОСОБА_1 військовий квиток із необхідними відмітками;

- стягнути з В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 солідарно на користь солдата ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю в розмірі 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 09.05.2022 звернувся із рапортом про переведення у ІНФОРМАЦІЯ_5. Однак, майор ОСОБА_2 склав негативну службову характеристику відносно позивача та відмовив командира частини у наданні письмової згоди. Враховуючи таку протидію, позивач спільно з іншими військовослужбовцями В/ч НОМЕР_2 попередньо отримав письмову згоду №338/22/7 від 27.07.2022 командира В/ч НОМЕР_4 про його переведення та додав її до свого рапорту про переміщення для участі в бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_6. Вказаний рапорт позивач спільно із іншими військовослужбовцями В/ч НОМЕР_2 28.07.2022 направив засобами поштового зв`язку на поштову адресу В/ч НОМЕР_3 , як відомої адреси знаходження вищестоящого командира відповідача-1. Проте, відповідач 2 штучно створив умови для повернення рапорту позивача після відкриття і ознайомлення зі змістом, здав відправлення до відділення зв`язку для повернення, що було встановлено актом ВПЗ 107 від 29.09.2022. 06.10.2022 рапорт позивача із доданою до нього письмовою згодою В/ч НОМЕР_4 вдруге були направлені поштовим відправленням 4901000562892 із описом на поштову адресу вищестоящого відносно відповідачів 1,2, - РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який було отримано 11.10.2022. Однак відповідачі 1,2 в межах своїх повноважень не розглянули рапорт від 28.07.2022 позивача про переміщення до в/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та не передали його до третьої особи для спрямування до штабу ІНФОРМАЦІЯ_4 із необхідними документами, чим фактично протидіють його подальшому просуванню для вирішення у Генеральному штабі ЗСУ. Водночас із відповідачів 1,2 не повідомив позивача про результати розгляду ним рапорту. Крім того, відповідачі 1,2 ухиляються від вирішення питання про видачу позивачу військового квитка із відповідними відмітками. Таким чином, позивач як військовослужбовець В/ч НОМЕР_2 , потребує судового захисту особистих немайнових прав, що порушуються протягом тривалого часу з 28.07.2022. Судовий захист необхідний для поновлення права позивача приймати участь у збройному захисті Батьківщині у складі тієї військової частини, де її командний склад шанує положення Конституції та дотримується вимог чинного законодавства і Статутів ЗСУ.

Ухвалою від 05.06.2023 суд позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.06.2023 суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

29.06.2023 представник позивача надав до суду клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

29.06.2023 відповідач подав заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 04.07.2023 клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів - задоволено.

Витребувано від В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 , В/ч НОМЕР_7 РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » фотокопії документів, завірених у відповідності до вимог п. 2.8.22 Інструкції з організації діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017 року, а саме:

- робочих сторінок «Журналу реєстрації рапортів та заяв», «Книги реєстрації вхідної кореспонденції», «Книги реєстрації вихідної кореспонденції» за період з 11.10.2022року по 01.01.2023р. із реєстраційними записами щодо надходження та передачі для подальшої розгляду рапорту від 28.07.2022р. солдата В/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_8 ЗСУ із письмовою згодою В/ч НОМЕР_4 ЗСУ, отримані 11.10.2022р. РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поштовим відправленням № 4901000562892;

- рапорт від 28.07.2022 року солдата в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ЗСУ із відмітками про дату та результати його розгляду командиром В/ч НОМЕР_2 , старшим командиром В/ч НОМЕР_3 ;

- документи з відомостями про причини невидачі В/ч НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 військового квитка з 01.03.2022р. по 05.06.2022р., та відомостями про результати службового розслідування причин невидачі у разі його призначення;

- документи з відомостями про призначення на посаду командира (ТВО командира) В/ч НОМЕР_2 та перебування на цій посаді особи, відповідальної за видачу солдату ОСОБА_1 військового квитка за період з 01.03.2022р. по 05.06.2022р.;

- документи з відомостями про призначення на посаду командира (ТВО командира)В/ч НОМЕР_2 та перебування на цій посаді особи, відповідальної за видачу солдату ОСОБА_1 військового квитка та відповідальної за розгляд його рапорту від 28.07.2022р. про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ЗСУ в період з 06.06.2022р. по 01.01.2023р;

- робочих сторінок «Книги обліку наказів та директив В/ч НОМЕР_3 » із реєстраційними записами про реєстрацію наказів командира В/ч НОМЕР_3 про призначення на посаду командира (ТВО командира) В/ч НОМЕР_2 та зняття з цієї посади особи (осіб), відповідальної за видачу солдату ОСОБА_1 військового квитка та за розгляд його рапорту від 28.07.2022р. про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ЗСУ за період з 01.03.2022р. по 01.01.2023 року згідно із пунктами 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МО України;

- наказу командира В/ч НОМЕР_3 про затвердження акту приймання - передання посади командира (ТВО командира) В/ч НОМЕР_2 з підписами відповідальних осіб В/ч НОМЕР_2 та представника старшого командира В/ч А НОМЕР_17-згідно ст. ст.61, 62 СВС ЗСУ та робочої сторінки «Книзі обліку наказів та директив В/ч НОМЕР_3 » з даними про його реєстрацію згідно із пунктами 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МОУ;

- наказу (наказів) командира (ТВО командира) В/ч НОМЕР_2 про свій вступ на посаду згідно із ст. ст.61, 62 СВС ЗСУ та робочої сторінки «Книзі обліку наказів та директив В/ч НОМЕР_2 » з даними про його реєстрацію згідно із пунктами 2.9.1.10,2.9.1.21 Інструкції №124 МО України.

Станом на 31.07.2023 від В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 , В/ч НОМЕР_7 РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » жодних витребуваних судом документів не надходило.

23.08.2023 представник позивача надіслав до суду заяву про застосування заходів процесуального примусу, в якій просить застосувати до В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_3 , В/ч НОМЕР_7 РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заходи процесуального примусу, постановивши ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у визначеному судом розмірі, а також роз`яснити, що застосування до них заходів процесуального примусу не звільняє їх від виконання покладених ухвалою суду від 04.07.2023 обов`язків.

Також 04.09.2023 до суду надійшло клопотання від В/ч НОМЕР_2 РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про продовження строку на виконання умов ухвали суду від 04.07.2023, в якому відповідач-1 вказує, що витребувані судом документи за 2022 рік зберігаються в архіві поза межами пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою від 04.09.2023 суд у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу - відмовив. Клопотання відповідача-1 про продовження строку на виконання умов ухвали суду від 04 липня 2023 року задоволив. Продовжив відповідачам строк для виконання ухвали від 04 липня 2023 року у справі 160/12095/23 щодо витребування доказів на 30 днів.

05.09.2023 на адресу суду надійшло клопотання від Дніпровської міської організації Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою від 11.09.2023 суд залучив до участі у справі № 160/12095/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_16, ІНФОРМАЦІЯ_2).

17.10.2023 представник Військової частини НОМЕР_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що 05.06.2022 під час ранкового шикування особового складу розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_2 тимчасово виконуючий обов`язки начальника розвідки військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_3 виявив відсутність військовослужбовців старшого сержанта ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_1 , солдата ОСОБА_5 і солдата ОСОБА_6 , про що доповів рапортом командиру Військової частини НОМЕР_2 . До часу складання відзиву, військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до місця несення служби не повернулись. За даним фактом відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2022 №238/1 було призначене службове розслідування, в ході якого було підтверджено безпідставна відсутність позивача за місцем дислокації військової частини. Результати службового розслідування було затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2022 № 81/ НОМЕР_9 , відповідно до якого позивача за самовільне залишення військової частини було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини під час воєнного стану оголошенням суворої догани. Оскільки вчинене ОСОБА_1 самовільне залишення частини має ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, командиром військової частини було надіслане повідомлення до Державного бюро розслідування та Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері, якою відкрито кримінальне провадження. Клопотанню командира військової частини НОМЕР_2 командиру Військової частини НОМЕР_3 про переміщення позивача мало передувати атестування та рекомендації безпосередніх і прямих начальників. Окрім того, клопотання про переміщення вичиняється командиром за наявності обґрунтованих підстав, передбачених законодавством, а за їх відсутності - на власний розсуд. Ураховуючи, що Військова частина НОМЕР_4 належить до Сухопутних сил Збройних Сил України, а Військова частина НОМЕР_2 - до Сил територіальної оборони Збройних Сил України, переміщення між цими частинами здійснюється за наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Переміщення військовослужбовця, який не перебуває в частині, самовільно залишивши її, за рапортом який направлений поштовим зв`язком, без письмового погодження та рекомендації безпосереднього командира не передбачено законодавством України. Рапорт позивача був розглянутий та йому усно неодноразово було доведено про відсутність підстав для його задоволення.

Іншими учасниками справи не було подано до суду пояснень в обґрунтування власної правової позиції, про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу тво командира Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_7 від 01.03.2022 №2 зараховано в списки частини та призначено до НОМЕР_10 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_11 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » солдата ОСОБА_1 розвідником-кулеметником 1 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_10 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_11 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ВОС - 106646А, шпк «солдат».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.04.2022 №27 призначено тимчасово виконуючим обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , провідного інженера групи контролю якості НОМЕР_12 військового представництва Міністерства оборони України. Старшому лейтенанту ОСОБА_8 наказано повернутись до виконання службових обов`язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04.06.2022 №30 призначено командиром Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , провідного інженера групи контролю якості НОМЕР_12 військового представництва Міністерства оборони України.

28.07.2022 позивач склав рапорт до командира Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив для подальшого проходження військової служби за контрактом та участі в бойових діях по захисту Батьківщини у складі НОМЕР_5 ОМПБр (В/ч НОМЕР_4 ) клопотання про переміщення, згідно з письмовою згодою №338/22/7 від 27.07.2022 командира Військової частини НОМЕР_4 полковника ОСОБА_9 на посаду радіотелефоніста відділення управління командира дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_4 , ВОС - 420640, шик «солдат», посадовий оклад - 2640 гривень.

Вказаний рапорт було направлено засобами поштового зв`язку, трекінг відстеження 4901000562892 06.10.2022, отримано командуванням РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для розгляду у зв`язку із відсутність даних про поштову адресу В/ч НОМЕР_2 11.10.2022.

Направлення засобами поштового зв`язку позивач обумовлює тим, що неодноразово звертався з відповідним рапортом до керівництва Військової частини НОМЕР_2 , проте рапорт розглянуто не було.

Доказів розгляду рапорту позивача від 28.07.2022, направленого 06.10.2022, суду не надано.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо нерозгляду рапорту солдата ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях та створення штучних перешкод його подальшому руху до РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та штабу ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із ст. 3 Закону № 2232 правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону Україну», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 № 2232 порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону № 2232).

Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули (ч. 13 ст. 6 Закону № 2232).

Таким чином, військовослужбовці можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули, виключно у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби.

Згідно із п. 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) вказаним Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

На підставі п. 100 Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Представник Військової частини НОМЕР_3 у відзиві зазначив, що 05.06.2022 під час ранкового шикування особового складу розвідувального взводу Військової частини НОМЕР_2 тимчасово виконуючий обов`язки начальника розвідки Військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_3 виявив відсутність військовослужбовців старшого сержанта ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_1 , солдата ОСОБА_5 і солдата ОСОБА_6 , про що доповів рапортом командиру Військової частини НОМЕР_2 . До часу складання відзиву, військовослужбовці ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до місця несення служби не повернулись.

За цим фактом відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2022 №238/1 було призначене службове розслідування, в ході якого було підтверджено безпідставна відсутність позивача за місцем дислокації військової частини. Результати службового розслідування було затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 30.06.2022 № 81/ НОМЕР_9 , відповідно до якого позивача за самовільне залишення військової частини було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини під час воєнного стану оголошенням суворої догани.

Оскільки вчинене ОСОБА_1 самовільне залишення частини має ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, командиром військової частини було надіслане повідомлення до Державного бюро розслідування та Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері, якою відкрито кримінальне провадження.

Представник Військової частини НОМЕР_3 вказав, що переміщення військовослужбовця, який не перебуває в частині, самовільно залишивши її, за рапортом який направлений поштовим зв`язком, без письмового погодження та рекомендації безпосереднього командира не передбачено законодавством України. Рапорт позивача був розглянутий та йому усно неодноразово було доведено про відсутність підстав для його задоволення.

Суд звертає увагу, що норма стосовно самовільного залишення військової частини або місця служби передбачена ст. 407 Кримінального кодексу України.

У відзиві підтверджено, що командиром Військової частини було надіслане повідомлення до Державного бюро розслідування та Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері, якою відкрито кримінальне провадження.

Вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення щодо самовільного залишення Військової частини або місця служби суду не надано, а тому відповідні доводи представника Військової частини НОМЕР_3 не заслуговують на увагу, не досліджуються судом та не встановлюються в межах розгляду цієї адміністративної справи.

До вирішення питання щодо самовільного залишення військової частини або місця служби ОСОБА_1 вважається невинуватим у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому поданий ним рапорт, з урахуванням особливостей його направлення, наявності письмової згоди №338/22/7 від 27.07.2022 командира Військової частини НОМЕР_4 підлягає розгляду командиром Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача порушує наведену норму ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Твердження представника Військової частини НОМЕР_3 про усне повідомлення про відмову у задоволенні вимог рапорту, суд не бередо уваги, оскільки жодних актів свідків, протоколів, показань свідків про доведення до позивача змісту відмови у задоволенні рапорту суду не надано.

Відтак підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо не розгляду по суті рапорту від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) Збройних Сил України для участі в бойових діях.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зобов`язаня В/ч НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до В/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) ЗСУ для участі в бойових діях.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_3 щодо нерозгляду рапорту не підлягає задоволенню, адже судом встановлено, що позивач з рапортом звертався до командира Військової частини НОМЕР_2 . Оскільки позивач не звертався до Військової частини НОМЕР_3 , останнім не порушувались права позивача в частині нерозгляду рапорту, а тому позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню судом.

Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльність в частині створення штучних перешкод подальшому руху позивача до РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та штабу ІНФОРМАЦІЯ_4, суд вказує, що позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки не є доведеною, підтверджується лише доводами позивача, викладеними в позовній заяві.

Сама по собі бездіяльність щодо нерозгляду рапорту не створює беззаперечний висновок про створення штучних перешкод подальшому руху позивача до РУ Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та штабу ІНФОРМАЦІЯ_4, а є лише свідченням неналежного виконання повноважень командиром військової частини.

Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльністю В/ч НОМЕР_2 , В/ч НОМЕР_6 щодо не видачі як мобілізованому солдату ОСОБА_1 військового квитка із необхідними відмітками, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016 затверджено Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до ч. 1 Положення військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Пунктом 3 Положення встановлено, що військові квитки видаються:

1) районними (об`єднаними районними), міськими (районними у містах, об`єднаними міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) у таких випадках:

призову або прийняття на військову службу;

зарахування до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;

прийняття на службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;

припинення альтернативної (невійськової) служби у разі закінчення строку її проходження;

зняття з військового обліку за станом здоров`я у випадках, визначених Міністерством оборони України (якщо раніше військовий квиток не видавався);

виключення з військового обліку за станом здоров`я (якщо раніше військовий квиток не видавався);

позбавлення військового звання офіцерського складу;

2) відповідним підрозділом Центрального управління або регіональним органом Служби безпеки України після звільнення військовослужбовця з військової служби у Службі безпеки України у запас цієї Служби або у відставку (якщо раніше військовий квиток не видавався), а також у випадку позбавлення військового звання офіцерського складу;

3) відповідними підрозділами Служби зовнішньої розвідки України після звільнення військовослужбовця з військової служби у Службі зовнішньої розвідки України у запас цієї Служби або у відставку (якщо раніше військовий квиток не видавався), а також у випадку позбавлення військового звання офіцерського складу.

З аналізу наведеної норми встановлено, що обов`язку щодо оформлення військового квитка військовослужбовцю військовою частиною законодавство України не містить.

Для оформлення військового квитка позивачу необхідно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким позивача було призвано на військову службу. у зв`зяку з чим позовні вимоги позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про стягненння моральної шкоди, суд зазначає, що за приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17, від 19 жовтня 2020 року у справі 580/194/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги те, що позивач не довів і не надав суду відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд вважає, що про відсутні підстави для задоволення позову у цій частині вимог.

Існування спору між сторонами з приводу проходження військової служби не може розцінюватись як доказ завдання позивачу моральної шкоди чи страждань.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_13), Військової частини НОМЕР_3 Регіонального управління Сил територіальної оборони ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14), треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_15), ІНФОРМАЦІЯ_5 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо не розгляду по суті рапорту від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до в/ч НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) Збройних Сил України для участі в бойових діях.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розглянути по суті рапорт від 28.07.2022 солдата ОСОБА_1 про переміщення до військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ОМБр) Збройних Сил України для участі в бойових діях та надати обґрунтовану відповідь.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 08.12.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук